Інститут тваринництва степових районів імені Михайла Іванова «Асканія-Нова»: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
→Джерела: Додано вміст Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства : [Проспект] / уклад. Т. Г. Болотова [та ін.] ; наук. ред. В. М. Іовенко ; УААН. - Асканія-Нова : [б.в.], 2006. - 35 с.: фотоіл. |
|||
* [[Національна академія аграрних наук України]]. Презентація. Рекламно-інформаційне видання. / Державне видавництво «Аграрна наука», Київ, 2010, 1500 примірників, 240 сторінок, сторінки 108—109. |
* [[Національна академія аграрних наук України]]. Презентація. Рекламно-інформаційне видання. / Державне видавництво «Аграрна наука», Київ, 2010, 1500 примірників, 240 сторінок, сторінки 108—109. |
||
[[Категорія:Науково-дослідні установи НААН]] |
[[Категорія:Науково-дослідні установи НААН]] |
||
Версія за 18:26, 15 жовтня 2020
| Інститут тваринництва степових районів імені Михайла Іванова «Асканія-Нова» | |
|---|---|
| На честь | Іванов Михайло Федорович |
| Тип | науково-дослідний інститут |
| Засновано | 1931 |
| Сфера | тваринництво і Тваринництво України |
| Країна |
 Україна |
| Вебсайт: ascaniansc.in.ua | |
Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства НААН України — науково-дослідна установа в структурі Національної академії аграрних наук України.
Історія
Історія інституту сягає січня 1909, коли в Асканії-Новій було створено фізіологічне відділення, де вчений Іван Іванов вперше розробляв, удосконалював і використовував новий зоотехнічний метод штучного запліднення тварин.
У 1910 в Асканії нова була відкрита зоотехнічна станція фізіологічного відділення при управлінні ветеринарної служби Міністерства внутрішніх справ Росії. У 1916 на її базі створили дослідну станцію з вівчарства Петровської академії сільського і лісового господарства.
Створений у 1931 на базі зоотехнічної станції та інших відділів заповідника в Асканії як Науково-дослідний інститут гібридизації та акліматизації тварин «Асканія-Нова». У 1940 отримав статус Всесоюзного та ім'я академіка М. Ф. Іванова.
Іванов Михайло Федорович суттєво поглибив теоретичні основи селекції сільськогосподарських тварин, розробив методику виведення нових високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин. Є автором перших вітчизняних генофондів — асканійської тонкорунної породи.
26 серпня 1941 своїм ходом з Асканії вирушили на схід отари овець у 7 тисяч голів, стадо свиней у 195 голів, гурт великої рогатої худоби в 250 голів, а також 51 зубробізон. Евакуацію здійснювали більше 100 осіб, у тому числі 20 чабанів, 18 свинарів і 40 скотарів. Загальне керівництво евакуацією виконував майбутній академік Л. К. Гребень. Племінні тварини повернулися до Асканії лише у жовтні-листопаді 1944 року.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 10 травня 1956 р. ВНДІГАТ «Асканія-Нова» ім. М. Ф. Іванова був реорганізований в Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова».
У 1992 інститут перейменований в Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» Української Академії аграрних наук.
1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова», який у 1995 став самостійним.
Посилання
- http://www.ascaniansc.in.ua Сайт інституту.
Джерела
- Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства : [Проспект] / уклад. Т. Г. Болотова [та ін.] ; наук. ред. В. М. Іовенко ; УААН. - Асканія-Нова : [б.в.], 2006. - 35 с.: фотоіл.
- Національна академія аграрних наук України. Презентація. Рекламно-інформаційне видання. / Державне видавництво «Аграрна наука», Київ, 2010, 1500 примірників, 240 сторінок, сторінки 108—109.