Токійський палац (Париж)
Токійський палац  | |
|---|---|
| фр. palais de Tokyo | |
 | |
| 48°51′50″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.86408000002777641° пн. ш. 2.297130000028° сх. д.Координати: 48°51′50″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.86408000002777641° пн. ш. 2.297130000028° сх. д. | |
| Тип |
будівля музеюd інституція культури і музей |
| Назва на честь | avenue de New-Yorkd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] |
| Розташування | Париж |
| Адреса |
13, avenue du Prеsident Wilson, 75116 Paris |
| Стиль | ар-деко |
| Архітектор | André Aubertd і Jean-Claude Delormed |
| Засновано | 1937 |
| Відкрито | 24 травня1937 |
| Сайт | palaisdetokyo.com |
  Токійський палац (Париж) (Франція) | |
 | |
 Токійський палац у Вікісховищі | |
Токійський палац' (фр. Palais de Tokyo) — національний музей мистецтва у Франції. Створений для Всесвітньої виставки мистецтв і технологій 1937 року, Токійський палац став художнім центром Парижа. Назва музею нічим не пов'язана із столицею Китаю — Токіом, адже палац знаходиться на вулиці, яка з 1918 по 1945 рік носила назву Токіо авеню (хоч назва вулиці й була змінена на Нью-Йорк авеню, відомий вже того часу Токійський палац залишився без змін). Музей був відкритий 24 травня1937 і являє собою один з найкращих музеїв мистецтва у Франції. Його урочисте відкриття здійснив останній президент Третьої французької республіки Альбер Лебрен.
Історія музею
Токійський Палац був побудований для Всесвітньої виставки 24 травня1937. Проте він не відкрився, а всі закуплені роботи
світових митців потрапили до Малого палацу. І тільки коли Малий палац (Париж) був переповнений відкрили Паризький міський музей сучасного мистецтва. Токійський палац не є справжнім музеєм, адже у ньому немає постійної експозиції. З моменту свого заснування, палац в основному використовується як музей сучасного мистецтва. Але коли Центр Жоржа Помпіду був відкритий в 1977 році, велика частина колекції сучасного мистецтва була перенесена туди. З тих пір тільки східне крило Токійського палацу є у використанні, як музей сучасного мистецтва міста Парижа.
Інтер'єр
Архітектори намагалися створити враження об'єму та світла обравши для цього мінімалістську архітектурну естетику без перегородок: голі стіни і грубу бетонну підлогу. Перше враження досить не однозначне: відвідувача дивує контраст між зовнішньою, модерністською оболонкою будівлі та промисловою суворістю внутрішнього оздоблення. Тут немає ніяких прикрас, крім бетонних конструкцій і скляних вікон. Такий інтер'єр створений спеціально для того, щоб відтіняти творчість будь-якого артиста і будь-якої виставки.
Французький архітектурний дует попросили за мінімальний бюджет повернути до життя покинутий палац у Парижі, колишній музей сучасного мистецтва. Будівля являла собою голі бетонні стіни — результат незакінченої реконструкції. Архітектори прийшли, захопилися витонченістю бетонного каркасу, залитого природним світлом, і залишили майже все як є — лише зміцнили конструкції, привели в порядок комунікації і виконали додаткові входи. Тепер тут знаходиться один з найпрогресивніших майданчиків сучасного мистецтва в місті.
Музей сьогодні
Сьогодні музей є центром сучасного мистецтва Парижа. Всі виставки тут тимчасові. Після реконструкції, яка тривала рік, площі його залів були доведені до тис 9.тис. кв. метрів, трохи менше половини з яких використовуються під виставки. Головні зали Палацу під назвою «Салон», «Павільйон» і «Аудиторія» мають різне призначення. У палаці, крім виставок, організовуються і перформанси, покази фільмів, реалізуються й інші проекти. Замість службовців в цьому музеї — посередники, які є сполучною ланкою між сучасним мистецтвом і публікою.
Будучи символом сучасності, у Палаці є також ресторан, бібліотека ... сад і бутик. Музей відкритий з 12 дня до 12 ночі всі дні тижня, крім понеділка, а вночі Токійський Палац трансформується у величезний танцзал. Східне крило музею Паризький міський музей сучасного мистецтва являє собою приміщення під постійну виставку.
Ресторан «Tokyo Eat» це своєрідне місце для духовного та фізичного відпочинку. «Tokyo Eat» відкритий щодня, крім понеділка, з 12:00 до 1:00. Його оформленням ресторану займалися: Stéphane Maupin(архітектура та освітлення), Ivan Fayard (таблиці), художники André, Marcus Kreiss, Olivier Babin, Kolkoz et Zevs (меблі), і Bernard Brunon (картини, дизайн стін).
Бібліотека Токійського палацу — одна з небагатьох, що працюють до опівночі. Вона розташована одразу біля входу в музей, тому зразу привертає увагу громадськості. Книгарня пропонує відвідувачам широкий асортимент книг за напрямками: сучасне мистецтво, мода, дизайн, малюнок, архітектура, музика та ін.. Тут також можна придбати книги, газети та журнали відомих видавництв.
Магазин «BlackBlock» - це магазин, де є все. «Blackblock» пропонує вашій увазі: багато предметів для колекціонування, сучасні видання, ігри, відео, іграшки, одяг, аптека, продукти та багато іншого. Магазин регулярно запрошує діячів зі світу живопису, моди і музики, щоб створити свій унікальний світ чогось більшого... і відновити дух мистецтва.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Palais de Tokyo |
- ↑ archINFORM — 1994.