Жан-Крістоф Ґранже

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Крістоф Гранже
фр. Jean-Christophe Grangé
Jean-Christophe Grange5
Народився 15 липня 1961 (62 роки)
Франція Франція Париж
Громадянство Франція Франція
Діяльність журналіст, сценарист, репортер, письменник, прозаїк-романіст
Alma mater Паризький університет
Заклад Paris Match
Мова творів французька
Роки активності 1994 — тепер. час
Жанр детектив, трілер, хорор, містика
Сайт: jc-grange.com
CMNS: Жан-Крістоф Ґранже у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Жан-Крісто́ф Гранже́ (фр. Jean-Christophe Grangé) (нар.15 липня 1961, Париж) — французький письменник і сценарист.

Він працює у незвичному як для француза жанрі - трилер, завдяки чому зробив собі ім’я та здобув популярність у Сполучених Штатах. Тривалий час у якості журналіста-фрілансера співпрацював з багатьма відомими періодичними виданнями. Свій журналістський досвід Гранже використав при написанні романів, які будучи за жанром гостросюжетними детективами, часто торкаються важких тем міжнародного тероризму, політичного екстремізму, сумнівної діяльності окультних організацій.

Біографія

Після здобуття ступеню магістра філософії у Сорбонні (дисертація щодо творчості Гюстава Флобера), Гранже став копірайтером і працював у рекламному агентстві. У 1989 году у віці 28 рокіів він став відомим міжнародним кореспондентом, який працював для таких журналів, як Paris Match, Sunday Times та National Geographic.

Згодом Гранже почав працювати фрілансером, у своїй власній компанії L & G і самостійно оплачував свої подорожі. Написані ним репортажі з різних країн світу стали важливим джерелом натхнення і основою для його подальших літературних творів. Саме в цей період він отримав дві головні нагороди в світі журналістики: премію Рейтер (1991) і премію World Press (1992). У 1994 году Гранже написав свій перший роман «Політ лелеки», який був відзначений більше критиками,( які розхвалювали його «багату уяву» та винахідливість) ніж широкою громадськістю. Втім його другий роман «Пурпурові ріки», опублікований у1998 році став досить популярним, особливо після того, як у 2000 році цей твір був екранізирований Матьє Касовицем. До того ж автором сценарію був сам Гранже. У головних ролях у фільмі знялися знамениті актори Жан Рено та Венсан Касель. Популярність фільму була настільки великою, що незабаром з`явився сіквел «Пурпурові ріки – 2», але він виявився не настільки вдалим, як перший фільм – ймовірно, через те, що автор роману не брав у ньому участі, а в якості сценариста виступив Люк Бесон. У подальші роки письменник створив ще декілька романів, написав сценарій до фільму «Відок» й текст до коміксу «Прокляття Зенера».

З кінця 90-х років Гранже остаточно покинув журналістську діяльність і зосередився на написанні творів. Майже всі твори Гранже вже екранізовані, або знаходяться у стані підготовки до екранізації. Зокрема, за романом «Імперія вовків» кіностудіями Гомон і ТФ-1 було знято однойменний фільм знову за участю Жана Рено в ролі поліцейського, у 2006 році – фільм «Братство каменя» (іноді переклададається, як «Братерство каменю»), режисер – Гійом Ніклу. Книги Гранже перекладено багатьма мовами. Вони видані в більш ніж 30 країнах. За право зняти за ними кінофільми змагаються провідні кіностудії Америки та Європи. «У цьому жанрі він геній», – пише про Гранже журнал Figaro.

У своїй творчості Гранже поєднує елементи пригодницького роману, поліцейського детектива і трилера. Після виходу «Пурпурових рік» критики назвали Гранже французьким Стівеном Кінгом, проте романи французького письменника більш реалістичні, джерела страхіть більш матеріальні, конкретні, життєві, натомість вони менш психологічні. Жана-Крістофа Гранже швидше можна охрестити «живописцем смерті»: через присутність в його книгах своєрідної естетики насилля та через наявність вкрай жорстоких, кривавих і похмурих деталей і описів. Характерною рисою творів Гранже є стрімкий розвиток сюжету, який захоплює читача. Фінал творів - далеко не завжди хеппі-енд, нерідко Гранже взагалі залишає його відкритим. Письменник став знаменитим завдяки тому, що не є типовим французьким беллетристом. Жан-Крістоф був одружений на журналістці Віржинії Люк, має трьох дітей: Луї, Матільду та Ізе.

Творчість

Тривала кар’єра Жана-Крістофа Гранже слугує йому першочерговим джерелом натхнення, забезпечуючи максимум реалістичності кожній його книзі, як на рівні описів географічних зон, так і у науковому контексті, що збільшує інтригу. Уява Жана-Крістофа Гранже немає меж, і саме завдяки їй настільки поціновують його романи. Саме в уяві зароджуються складні сюжети і глибокі персонажі. Навіть якщо різні романи мають багато спільних рис (неочікувані повороти інтриги – на які справді так очікує читач – останні розділи, сила опису деяких моментів сцен насилля, різні елементи повторів), кожного разу Жан-Крістофу Гранже вдається здивувати і придумати щось нове. Таким чином кожен роман має свої особливості і досягає без труднощів своєї мети, тримаючи читача у напрузі протягом більше ніж чотириста сторінок.

Репортажі

Видатний репортер, Жан-Крістоф Гранже об’їздив весь світ, від Бірми до Північного полюса, через Нігер або Монголію. Ці репортажі, предметом яких найчастіше є природа, насилля або наукові феномени, стали основним джерелом натхнення для письменника.

1990 Calcutta, Capitale de l'enfer. Калькутта. Столиця пекла. Портрет міста, яке рятується втечею. Не просто так «Політ лелеки» завершується у Калькутті… Жан-Крістоф Гранже добре знає це місто завдяки своєму репортаж, навіть у кінці свого роману він пише: « Тільки монотонне пекло індійського міста подарувало б контекст настільки чорний, щоб сприйняти крайню жорстокість моїх пригод».

1991 Péril en la forêt. Небезпека у лісі. Проблеми вирубки лісів через макро-знімки листя (Премія Рейтер 1991) Voyage d'automne. Осіння подорож. Переліт лелек з супутника (Документальний фільм тривалістю у 52 хвилини, знятий Антуаном де Максімі у 1998. Це репортаж, який надихнув Жана-Крістофа Гранже написати «Політ лелеки».

1992 La ballade du cormoran. Балада про баклана. Про заборону рибалкам Паі дресирувати бакланів(PrixWorldPress) Mississippi. Portrait d'une Amérique profonde Міссіссіппі. Портрет Америки в деталях. Від Міннесоти до Луізіани: народи і проблеми великої американської ріки. Les ailes de la forêt. Крила лісу. Полювання, незаконна торгівля, розведення метеликів по всьому світі.

Книги

  1. Le vol des cigognes, 1994 (Політ лелеки / Пер. Е. И. Тарусиной. М.: Иностранка, 2003) (рос.))
  2. Les rivieres pourpres, 1998 (Пурпурові ріки / Пер. И. Я. Волевич. М.: Иностранка, 2003 (рос.))
  3. Le concile de pierre, 2000
  4. Братерство каменю / (Пер. Е. В. Клоковой. М.: Иностранка, 2008) (рос.))
  5. L'Empire des loups, 2003
  6. Імперія вовків / (Пер. Е. В. Клоковой. М.: Иностранка, 2004) (рос.))
  7. La ligne noire, 2004
  8. Чорна лінія/ (Пер. Е. Д. Богатыренко. М.: Иностранка, 2005 (рос.))
  9. Le serment des limbes, 2007
  10. Присягнули темряві (Пер. Г. А. Леоновой, А. А. Бряндинской. М.: Иностранка, 2008) (рос.))
  11. Miserere, 2008
  12. Рос. Мизерере / (Пер. А. Ратай. М.: Иностранка, 2009) (рос.))
  13. Перший виданий твір в перекладі українською Мізерере. Переклад з французької Віктора Шовкуна. – К.:, Махаон-Україна, 2009. – 648 с.
  14. La Forêt des Mânes, 2009
  15. Ліс мерців / (Пер. Ратай А., Головина Е.: Иностранка, 2010) (рос.))

Фільми, зняті за книгами Гранже

  1. Пурпурові ріки
  2. Братерство каменю
  3. Імперія вовків

Сценарії

  1. Видок
  2. Пурпорові ріки 2: Янголи апокаліпсису (персонажі)

Джерела

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Крістоф_Ґранже&oldid=8228669