Українська: Сучасний вигляд – це реконструкція його в первісних формах. В плані - це майже квадратна чотиристовпна хрестовокупольна споруда.

Цікава техніка кладки стін П´ятницкої церкви - це давньоримська техніка мурування “в ящик”. За цією економічною технікою ззовні та зсередини стін йдуть суцільні ряди цегли-плінфи, а проміжки між її рядами заповнені вапнобетоном. П´ятницька церква представляє найвищі досягнення останнього, домонгольського етапу розвитку архітектури. Це одноголовий чотирьохстовбний храм зі сходами на хори в західній стіні (тут же, в товщі стін є і галереї-ходи, які, можливо, мали оборонне значення). Центральна частина, увінчана стрункою главою з дванадцятьма віконними отворами. Вона розкрита знизу доверху і завдяки ступінчастим аркам, що спираються на квадратні із зрізаними кутами стовпи, немов парить в сонячних променях. Церква мала два входи: через один заходили чоловіки, через другий — жінки.

Храм зазнав чимало руйнувань і перебудов. Вперше - в 1239 р. під час нашестя монголо-татар.Перебудована в 1670 р.В 1690-х рр. на західному і східному фасадах надбудовано барокові фронтони, а над банею-багатоярусний верх. Кардинальні зміни відбулися в сер. ХVІІІ ст. (після пожежі 1750 р.) та в ХІХ ст., коли до храму прибудували бокові приділи. З 1789-го до 1805 року на території монастиря діяла головна народна школа. У 1806 році церкву ремонтували, а в 1820-у за проектом архітектора А.Карташевського до західного фасаду було прибудовано ротонду-дзвіницю, яка доповнила загальну барокову композицію. Пожежа 1862 року та наступна відбудова змінили вигляд пам’ятки. Церква стала семибанною.

На 1916 рік церква мала землю з погостом 633 квадратні сажні. На території знаходилися два дерев’яні будинки для церковнослужителів, цегляні лавки, збудовані в церковній огорожі, що здавалися в оренду. Діяла і церковна бібліотека, що нараховувала 200 томів книг для читання. Найбыльш тяжким для П´ятницької церкви став 1941 рік. В період ІІ світової війни церква була вщент зруйнована потраплянням у неї авіабомби.

Протягом 1943-45 рр. було проведено консерваційні роботи, а в 1962 р. завершено реставрацію в гаданому первісному вигляді за проектом видатного російського реставратора П.Барановського. При цьому не були відновлені первісні бокові притвори, а також прибудови ХVІІ- ХІХ ст, ротонда – дзвіниця була розібрана. З 1972 і до 1989 в приміщенні церкви діяв музей "Слово о полку Ігоревім".