Ахамкара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:54, 22 березня 2013, створена RLutsBot (обговорення | внесок) (Перенесено 8 інтервікі-посилань до Вікіданих (Q399922))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ахамкара, аханкара (санскр. अहंकार, Ahaṃkāra IAST) — санскритський термін, яким называють несправжнє его, почуття «я», уявлення про власне «я», самоусвідомлення. У філософії індуїзма є однією з концепцій школи Самкх'я. Вперше зустрічається в Упанішадах: «Чхандогьї» і «Прашні». В «Прашна-упанішаді» ахамкара описується як одна з чотирох антахкаран («внутрішніх інструментів»), поряд з буддхі, чіттою та манасом. «Чхандогья-упанішада» говорить про ахамкару як про самоусвідомлення, стверджуючи, що ті, хто не здатен відрізнити атман від тіла, ототожнюють своє істинне, духовне «я» ілюзорним матеріальним тілом.

Література

  • Salagame, Kiran Kumar K. (2011), Ego and ahamkara: Self and identity in modern psychology and Indian thought, у Cornelissen R. M. Matthijs (ред.), Foundations of Indian Psychology, Noida: Pearson Education, с. 133—145, ISBN 8131730840 {{citation}}: Проігноровано невідомий параметр |publication-year= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахамкара&oldid=12029527