Просторова структура популяції
Просторова структура популяції — просторове розташування організмів популяції.
Розрізняють три основні типи просторового розміщення, які мають різну біологічну суть:
- випадкове — різні фактори однаково впливають на особини, а популяція знаходиться в оптимальних умовах;
- регулярне — результат елімінації особин при гомогених умовах;
- групове — найпоширеніше, пов'язане з особливостями дисемінації (висипання важкого насіння, поширення плодів і насіння), вегетативним розмноженням, скупченням в найпридатніших і найвдаліших місцях.
Для виявлення типу розміщення найбільш доступним і ефективним є картування особин на облікових площинах.
Розміщення рослин у просторі через їхню нерухомість має великий біологічний зміст. У рослинних угрупованнях просторова структура популяцій виявляється через характерне розміщення особин даного виду;, вони можуть виступати поодинці, парами, групами або ж скупченнями, їх розміщення залежить від біологічних особливостей виду, стадії розвитку популяції, умов місцезростання. Відносно ж тварин, то тут важливим фактором є пора року (лялечка зимує в лісовій підстилці, гусениця живе в кроні дерева).
У більшості посібників з екології та фітоценології обговорюються лише три типи розміщення особин у просторі: рівномірне (а), випадкове (b) і групове або агреговане (d). Більш повною уявляється класифікація, показана на рис. Ця класифікація заснована на двох альтернативних критеріях: стохастичність - детермінованість і рівномірність – нерівномірність[1], [2]. Відповідно до цієї класифікації, виділяються наступні типи розміщення особин у просторі:
- детерміноване рівномірне (а; регулярне – розподіл достатньо високих дерев у лісі, крони яких утворюють частину загального полога; штучні лісопосадки);
- стохастичне рівномірне (b; випадкове - розподіл молюска Mulinia lateralis в мулистих наносах припливної зони; (Jackson, 1968[3]));
- детерміноване нерівномірне (с; псевдоконтагіозне - «гніздові посадки лісу»);
- стохастичне нерівномірне (d; контагіозне – розподіл лабазніка звичайного (Filipendula vulgaris) на остепнених луках[4]).
Встановлення типу розміщення, ступеня агрегованості, розмірів і тривалості збереження груп організмів (особин-популяцій за Четвериковим) необхідно для розуміння природи популяції і для більш точного вимірювання її щільності.
- ↑ Миркин Б.М., Розенберг Г.С. Фитоценология: Принципы и методы. - М., 1978. - 212 с.
- ↑ Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. - М., 1980. - 328 с.
- ↑ Jackson J.B.C. Bivalves; spatial and size-frequency distributions of two intertidal species // Science. - 1968. - V. 161. - P. 479-480.
- ↑ Миркин Б.М., Розенберг Г.С. Анализ мозаичности травянистых растительных сообществ. Сообщ. 2. Ценотический уровень // Биол. науки. - 1977. - №2. - С. 121-126.