Жалюзійний пиловловлювач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:37, 18 березня 2019, створена Mediafond (обговорення | внесок) (правопис, вікіфікація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема жалюзійного пиловловлювача: 1 — камера; 2 — жалюзійні ґрати; 3 — щілиноподібне відведення; 4 — циклони.

Інерційні жалюзійні пиловловлювачі

Принцип дії жалюзійних пиловловлювачів полягає в тому, що запилений потік газу змінює напрям руху, а частинки пилу, маючи велику густину, рухаються за інерцією в тому ж напрямку.

На рис. показана схема роботи жалюзійного пиловловлювача. Потік запиленого газу надходить в пиловловлювач, де зустрічає на шляху руху похило встановлені пластини. Потік газу проникає в простір між пластинами і прямує в зону а, а частинки пилу ударяються об пластини і відбиваючись від них, продовжують переміщатися разом з невеликою кількістю газу в зону б, де відбувається велика концентрація пилу разом з невеликою (5–10 %) кількістю повітря. Насичений пилом потік повітря із зони б прямує в ефективніший пиловловлювач (зазвичай циклон або фільтр). У жалюзійних пиловловлювачах ступінь очищення газу невеликий: уловлюються головним чином частинки розміром >0,1 мм. На вітчизняних збагачувальних фабриках вони не застосовуються.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Білецький В. С., Олійник Т. А., Смирнов В. О., Скляр Л. В. Техніка та технологія збагачення корисних копалин. Частина ІІІ. Заключні процеси. — Кривий Ріг: Криворізький національний університет, 2019. — 220 с.