Формула Базета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:53, 14 червня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Величини належного коригованого інтервалу QT згідно з формулами Базета та Фредеріка

Формула Базета — формула для розрахунку QTc (коригованого інтервалу QT), яка була запропонована в 1920 році англійським фізіологом Г. Базетом (Henry Cuthbert Bazett).

Необхідність у формулі Базета обумовлена тим, що величина інтервалу QT значно залежить від частоти серцевих скрочень (ЧСС). Так, при зростанні ЧСС на 10 уд/хв відбувається зменшення інтервалу QT на 0,02 с., і навпаки — зменшення ЧСС на 10 уд/хв зумовлює зростання інтервалу QT на 0,02 с. Таким чином, у одного й того ж пацієнта неможливо оцінити інтервал QT, адже він постійно змінюється в залежності від ЧСС. Дана проблема була успішно вирішена після впровадження в клінічну практику QTc (коригованого інтервалу QT), який розраховувався за допомогою формули Базета:

,

де QTcкоригований інтервал QT, а QT та RR — інтервали в секундах, що вимірюються вручну на електрокардіограмі.

Після розрахунку QTc, необхідно його зіставити з належними (нормативними) показниками, які розраховуються за допомогою іншої формули, яку теж запропонував Базет:

QTc(н)=k•√RR,

де QTc(н) — належний QTc, а k — коефіцієнт, що становить 0,37 для чоловіків, 0,39 для жінок та 0,38 для дітей.

Інтервал QT QTc у чоловіків QTc у жінок
нормальний 320-430 320-450
межовий 430-450 450-470
подовжений > 450 > 470

Таким чином, якщо QTc більший, або менший належного, то можна говорити про подовження, або вкорочення інтервалу QT відповідно.

Див. також

[ред. | ред. код]

Інтервал QT

Коригований інтервал QT

Формула Фредеріка

Формула Сагі

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bazett H. C. An analysis of the time:relations of the electrocardiogram // Heart.—1920.— V. 7.— P. 353–370.
  • Орлов В. Н. Руководство по электрокардиографии. — М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2001.-528 с.,илл. ISBN 5-89481-090-6 — ст. 79—80.
  • Мурашко В.В., Струтинський А.В. Электрокардиография Учебн. пособие. — 6-е изд. — М.: МЕДпресс-информ, 2004. — 320 с.; ISBN 5-901712-09-9; — ст. 80.