Радич Црноєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:49, 20 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радич Црноєвич
Народивсяневідомо
Зета, Сербія
Помер1396
Зета, Сербія
·загибель
Національністьчорногорець
Титулкнязь Зети
Термін1392—1396 роки
ПопередникДжурадж II Балшич
НаступникДжурадж II Балшич
Конфесіяправослав'я
РідЦрноєвичі
БатькоЦрной Джурашевич
У шлюбі зОлена
Діти2 сини

Радич Црноєвич (*Радич Црнојевић, д/н —1396) — князь Зети у 13921396 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з роду Црноєвичів. Син Црноя Джурашевича, володаря частини Верхньої Зети. Про молоді роки Радича замало відомостей. Зумів поступово об'єднати Верхню Зети, при цьому з 1386 року воюючи проти князів Зети з династії Балшичів, які уклали мир з османами.

У 1391 році після захоплення Джураджем II, князем Зети, міста Котор, Радич Црноєвич повстав проти останнього. Для посилення свого становища 1392 року уклав союзи з Дубровницькою та Венеціанською республікою.

Скориставшись потраплянням 1392 року Джураджа II Балшича у полон до османів, Радич Црноєвич разом із братом Добрівоєм разопили усю Зету, включно з містами бар і Будва. Котор також визнав Радича князем і паном. Незабаром князь Радич захопив важливе місто Лежу. 30 листопада того ж року Радич стає громадянином Венеції.

Проте становище Црноєвича погіршилося у 1393 році, коли звільнився Джурадж Балшич, який зумів відвоювати місто Лежу. Після цього боротьба почалася з новою силою, місто Котор перейшло на бік Балшича. У 1395 році Радич Црноєвич відвоював область Гробалі, спробував зайняти місто Котор. Зрештою у квітні або травні 1396 року Радич зазнав поразки й загинув у битві з військами Джураджа II.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Джурадж (д/н-1435), володар Паштровичі
  • Олекса (д/н-1427), володар Паштровичі

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Сима Ћирковић, Иван Божић, Димитрије Богдановић, Војислав Кораћ, Јованка Максимовић, Павле Мијовић и Војислав Ђурић (1970). Историја Црне Горе — II књига (II том). Титоград: Редакција за историју Црне Горе.
  • MONTENEGRO[недоступне посилання з липня 2019]