Гулий Микола Іванович
Микола Іванович Гулий (6 грудня 1884—1961) — хорунжий, один з керівників антибільшовицького повстання на Тамані[1].
Життєпис
Народився він 6 грудня 1884 року. Закінчив Кубанську школу прапорщиків у Катеринодарі. Дійсну службу відбував у 1-му Таманському полку в Закаспійській області. Там закінчив навчальну команду і 1909 року повернувся до рідної станиці старшим урядником. Невдовзі його обрали отаманом Охтанизівської.
Микола Гулий виявився наймолодшим станичним отаманом у Кубанському війську до більшовицького перевороту 1917 року.
Невдовзі після Лютневої революції Микола Гулий вступив до лав Вільного козацтва, заснованого відомою українською родиною Бардіжів. Брав участь у боях проти червоних під станицями Кримською, Троїцькою та Полтавською. Після розсіяння Вільного козацтва Гулого арештували. Та невдовзі, в квітні 1918 році, йому вдалося втекти. Повернувся до Охтанизівської, підпав під більшовицьку мобілізацію.
Разом з кінною сотнею козаків приєднався до антибільшовицького повстання на Тамані.
По окупації більшовиками Кубані емігрував до Югославії, пізніше Чехословаччини 1924.
Помер у 1961 році у Рокiцанi( Rokycany)Чехословаччиa
Примітки
- ↑ Українське життя в Севастополi Роман Коваль Нариси з історії Кубані. ukrlife.org. Процитовано 4 жовтня 2019.
Посилання
- Гулый Н. Восстание казаков на Таманском полуострове в мае 1918 г. // Родная Кубань. — 2001. — № 1. — С. 70 — 103.
- Іванис В. Стежками життя (спогади). — Новий Ульм, 1959. — Кн. II. — С. 112, 158.
- Там само.- Новий Ульм, 1960. — Кн. III. — С. 210.
- Лихоносов В., Гулый Е. Возвращение домой // Родная Кубань. — 2001. — № 1. — С. 69 — 70.