ТЕС Монтальто-ді-Кастро
 | ||||
| 42°21′29″ пн. ш. 11°32′11″ сх. д. / 42.35832340002777840° пн. ш. 11.53638920002777724° сх. д.Координати: 42°21′29″ пн. ш. 11°32′11″ сх. д. / 42.35832340002777840° пн. ш. 11.53638920002777724° сх. д. | ||||
| Країна |
 Італія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Італія, Вітербо, Монтальто-ді-Кастро | |||
| Введення в експлуатацію | 1992 (газотурбінні установки), 1995 – 1999 ((блоки 1 – 4) | |||
| Вид палива | нафта (блоки 1 – 4), природний газ (газотурбінні установки) | |||
| Енергоблоки | 4х660 + 4х114 + 4х128 | |||
| Котельні агрегати | Ansaldo (блоки 1 – 4), котли-утилізатори NEM (газотурбінні установки) | |||
| Турбіни | парові Ansaldo (блоки 1 – 4), 4 газові Nuovo Pignone MS9001E + 4 газові Fiat TG50D5 (газотурбінні установки) | |||
| Електрогенератори | Ansaldo (блоки 1 – 4), 4 Nuovo Pignone + 4 Fiat (газотурбінні установки) | |||
| Встановлена електрична потужність |
3600 | |||
| Материнська компанія | ENEL | |||
| Сайт | corporate.enel.it/it/futur-e/impianti/montalto-di-castro | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Монтальто-ді-Кастро | ||||
 | ||||
 ТЕС Монтальто-ді-Кастро у Вікісховищі | ||||
Координати: 42°21′26″ пн. ш. 11°32′14″ сх. д. / 42.35722° пн. ш. 11.53722° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Монтальто-ді-Кастро – теплова електростанція у центральній частині Італії в регіоні Лаціо, провінція Вітербо.
На майданчику у Монтальто-ді-Кастро повинна була з’явитись перша італійська атомна електростанція. Проте після аварії на Чорнобильській АЕС, у 1987 році провели референдум, котрий скасував проект (на той час по АЕС Монтальто-ді-Кастро було виконано вже 70% робіт).
Щоб використати майданчик, тут почалось зведення потужної теплової електростанції. Спершу у 1992-му запустили 8 встановлених на роботу у відкритому циклі газових турбін – 4 потужністю по 114 МВт та 4 з показником у 128 МВт, котрі мали споживати природний газ. Далі з 1995 по 1999 роки стали до ладу 4 конденсаційні енергоблоки потужністю по 660 МВт. Вони використовували технологію суперкритичного парового циклу та мали споживати нафту. Для підвищення паливної ефективності, газові турбіни під’єднали до котлів-утилізаторів, котрі стали постачати пару для парових турбін головних конденсаційних блоків (втім, основна частина пари все-рівно вироблялась власними котлами цих енергоблоків).
Для видалення продуктів згоряння чотири основні блоки були під’єднані до димаря висотою 200 метрів, тоді як котли-утилізатори обслуговували два димаря висотою по 100 метрів.
У зв’язку із розвитком відновлюваної енергетики потреби в продукції ТЕС Монтальто-ді-Кастро зменшились. Як наслідок, у 2015 році з експлуатації вивели всі конденсаційні блоки, а в 2016-му оголосили про закриття всієї станції.[1][2][3][4][5]
Примітки
- ↑ Requalification of Montalto di Castro power plant - Futur-E. corporate.enel.it (англ.). Процитовано 17 квітня 2020.
- ↑ MONITORAGGIO DELLA QUALITÀ DELL'ARIA NELL'AREA LIMITROFA ALLA CENTRALE ENEL DI MONTALTO DI CASTRO Antonello Riccardi Angelo Lucchetti (PDF).
- ↑ History. Ansaldo Boilers (it-IT) . Процитовано 17 квітня 2020.
- ↑ Enel’s Montalto di Castro power station shutting down, redevelopment tender starts by Laura Serafini.
- ↑ Montalto di Castro (Alessandro Volta) CCGT Power Plant - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 17 квітня 2020.