Тіт Флавій Постумій Тітіан
| Тіт Флавій Постумій Тітіан | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 306 |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | державний службовець |
| Роки активності | 3 століття — 4 століття |
| Посада | давньоримський сенатор[d] і префект міста |
| Військове звання | консул |
| Термін | 301 рік |
| Попередник | Флавій Валерій Констанцій Цезар |
| Наступник | Флавій Валерій Констанцій Цезар |
| Рід | Флавії Тітіани |
Тіт Флавій Постумій Тітіан (лат. Titus Flavius Postumius Titianus) (д/н — після 306) — державний діяч Римської імперії.
Походив зі знатного роду Флавіїв Тітіанів. За жіночою лінією був родичем Постуміїв Фестів. Син Постумія Аннія Тітана, члена жрецької колегії арвальських братів. Здобув гарну освіту, виявив хист до красномовства.
Спочатку був імператорським кандидатом на посаді квестора і претора. До 291 року обіймав посаду консула-суффект, але достеменна дата невідома. За іншою версією, він був зведений в ранг консуляра. Між 286 і 293 роком був коректором (намісником) Цизальпійської Галлії і чиновником, відповідальним за приведення у виконання імператорських вироків. Під час своєї каденції побудував і освятив храм Непереможного Сонця в Комумі.
Між 292 і 293 роком був коректором Кампанії, ставши першою відомою особою на цій посаді. У 293/294 або 294/295 році він був чиновником з проконсульським імперієм, відповідальним за стан акведуків і поставки зерна до Риму (Consularis aquarum et Miniciae). У Тітіана був помічником його клієнт Тит Елій Поеменій, який присвятив йому напис після закінчення терміну його повноважень. До 295 року Тітіан був призначений на дві жрецькі посади: авгура і понтифіка Непеможного Сонця. З липня 295 до липня 296 року перебував на посаді проконсула Африки. Пізніше він став дуодецемвіром Риму (duodecemvir urbis Romae).
У 301 році стає ординарним консулом (спільно з Віріем Непоціаном). 305 року призначено міським префектом Риму. На цій посаді перебував до 19 березня 306 року. Продовжував виконувати свої жрецькі обов'язки за часів імператора Костянтина I. Також він був куратором міст Лугдуна і Кали і ще одного міста, чия назва не збереглося до нашого часу. Подальша доля невідома.
- Martindale, J. R.; Jones, A. H. M, The Prosopography of the Later Roman Empire, Vol. I AD 260—395, Cambridge University Press (1971)
- Gerhard Winkler: Postumius II.3. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 4, Stuttgart 1972, Sp. 1089.
- Mennen, Inge, Power and Status in the Roman Empire, AD 193—284 (2011)