Носирев Леонід Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:16, 23 грудня 2021, створена Aibot (обговорення | внесок) (→‎Біографія: технічні зміни,, replaced: 9 серпень 2 → 9 серпня 2, 6 вересень 2 → 6 вересня 2 за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Носирєв.
Леонід Носирев
Ім'я при народженні Леонід Вікторович Носирев
Дата народження 22 січня 1937(1937-01-22) (87 років)
Місце народження Івантєєвка, Московська область, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Професія режисер-мультиплікатор, сценарист, художник-постановник, художник-мультиплікатор
Alma mater МДУ
Роки активності 1962 — 2003; 2015
IMDb ID 0636514
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв Росії — 2003

Леонід Вікторович Носирев (Носирєв) (22 січня 1937, Івантєєвка, Московська область) — радянський і російський художник, художник-мультиплікатор, режисер, сценарист. Лауреат Премії Президента Російської Федерації в області літератури і мистецтва за творів для дітей та юнацтва (2019). Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (2003).[1]

Біографія

Народився 22 січня 1937 року в Івантєєвке.

У 1956 закінчив Федоскинские школу мініатюрного живопису, в 1961 закінчив курси художників-мультиплікаторів при «Союзмультфільм» і був прийнятий в штат студії[2]. У 1975 закінчив вечірнє відділення МДУ ім.Ломоносова за фахом теорії і історії мистецтв. З 1969 — режисер кіностудії «Союзмультфільм». З 1996 — викладач ВДІКу.

Режисер і педагог, один з творців знаменитого мультиплікаційного альманаху «Весела карусель». Професійний художник, він прийшов на «Союзмультфільм» в 1961 році вчитися на мультиплікатора, потім брав участь у створенні фільмів «Історія одного злочину», «Топтижка», «Канікули Боніфація», «Скляна гармоніка», «Бременські музики».[3]

У 1969 році Леонід Носирев з сюжетом «Антошка» увійшов до четвірки творців кіножурналу «Весела карусель». Це був його режисерський дебют. Пісня про Антошку зажила самостійним життям, а її герой перекочував в наступний сюжет Носирєва «Рудий, рудий, веснянкуватий». Далі режисер випустив ще дві популярних короткометражки «Два веселих гуся» і «Хом'як-мовчун», а потім приступив до створення «незалежного» кіно.[3]

Найуспішнішою роботою Леоніда Носирєва стала екранізація казки Бориса Шергін «Чарівне кільце». З цього моменту тема російської півночі не відпускає режисера. Він екранізує кілька творів Бориса Шергіна, працює в співавторстві з Юрієм Ковалем, створює збірку «Архангельські новели». Майже всі ці фільми озвучує Євген Леонов. У 1992 році Носирев випускає збірку своїх найкращих фільмів під загальною назвою «Ой, хлопці, та-ра-ра!» Сюжети пов'язує саме Леонов, який з'являється на екрані сам і читає забавні примовки.[3]

У 1999 році Леонід Носирев взяв участь у створенні «Пушкінського проекту», присвяченого 200-річному ювілею поета. Однак фільм «Пінежскій Пушкін» вийшов лише через 2 роки.[3]

Фільмографія

Режисер

  1. 1969 — Антошка «Весела карусель» № 1
  2. 1970 — Два веселих гуся «Весела карусель» № 2
  3. 1971 — Рудий, рудий, веснянкуватий «Весела карусель» № 3
  4. 1972 — Хом'як-мовчун «Весела карусель» № 4
  5. 1974 — Вершки і корінці
  6. 1975 — Комаров
  7. 1976 — Чуріділо
  8. 1977 — Морожени пісні
  9. 1979 — Чарівне кільцеэ
  10. 1981 — Тигреня на соняшнику
  11. 1983 — Жив у бабусі козел
  12. 1986 — Архангельські новели (випуск 1)
  13. 1988 — Сміх і горе у Біла моря
  14. 1991 — Mister Пронька
  15. 1992 — Ой, хлопці, та-ра-ра!
  16. 1993 — Фантазери з села Угори
  17. 2003 — Пінежскій Пушкін

Сценарист

  1. 1970 — Два веселих гуся «Весела карусель» № 2
  2. 1974 — Вершки і корінці
  3. 1975 — Комаров
  4. 1977 — Морожени пісні
  5. 1978 — Дощ
  6. 1979 — Чарівне кільцеэ
  7. 1981 — Тигреня на соняшнику
  8. 1983 — Жив у бабусі козел
  9. 1986 — Архангельські новели (випуск 1)
  10. 1987 — Вічні льоди
  11. 1988 — Сміх і горе у Біла моря
  12. 1991 — Mister Пронька
  13. 1992 — Ой, хлопці, та-ра-ра!
  14. 1993 — Блазень Балакірєв
  15. 1993 — Чуффик
  16. 1993 — Фантазери з села Угори
  17. 2003 — Пінежскій Пушкін
  18. 2015 — Про Комарова «Весела карусель» № 41

Художник-постановник

  1. 1969 — Антошка «Весела карусель» № 1
  2. 1970 — Два веселих гуся «Весела карусель» № 2
  3. 1971 — Рудий, рудий, веснянкуватий «Весела карусель» № 3
  4. 1975 — Комаров
  5. 1992 — Ой, хлопці, та-ра-ра!
  6. 1993 — Фантазери з села Угори

Художник-мультиплікатор

  1. 1962 — Історія одного злочину
  2. 1963 — Африканська казка
  3. 1964 — Можна і не можна
  4. 1964 — Топтижка
  5. 1965 — Канікули Боніфація
  6. 1966 — Най, най, най, най
  7. 1966 — Сьогодні День народження
  8. 1966 — Людина в рамці
  9. 1967 — Пісня про Сокола
  10. 1967 — Раз-два, дружно!
  11. 1968 — Скляна гармоніка
  12. 1969 — Бременські музики
  13. 1969 — «Весела карусель» № 1
  14. 1970 — Катерок
  15. 1970 — Бувальщина-небилиця
  16. 1971 — «Весела карусель» № 3
  17. 1972 — Метелик
  18. 1973 — Ми з Джеком

Документальне кіно

У 2013 році про Леоніда Вікторовича Носирева знятий документальний фільм «Летіла казка з Півночі».

Нагороди

  • 1979 — «Чарівне кільце» — срібна медаль «За кращу казку» на МКФ в Оденсе, 1980 рік; приз Всесоюзного кінофестивалю в Душанбе, 1980 рік.[4]
  • 2012 — Подяка Міністерства культури Російської Федерації — за великий внесок у розвиток анімаційного кіно, багаторічну плідну працю та у зв'язку зі 100-річним ювілеєм російської анімації[5]
  • 2013 — Х Міжнародний благодійний кінофестиваль «Променистий ангел» — Спеціальний приз дирекції кінофестивалю «За видатний внесок у світове кіномистецтво» — Леонід Носирев, кінорежисер, художник, аніматор, заслужений діяч мистецтв Росії, один з творців кіножурналу «Весела карусель», викладач ВДІКу ми. С.А. Герасимова.[6]
  • 2019 — Премія Президента Російської Федерації в області літератури і мистецтва за творів для дітей та юнацтва - за видатний внесок у розвиток вітчизняного та світового анімаційного мистецтва.
  • 2020 — Національна анімаційна премія «Ікар» в номінації «Майстер».

Виставки

  • Виставки робіт сім'ї Леоніда Носирєва — Віри Кудрявцевої-Енгаличевой в Москві і Івантєєвке (2011).[7]
  • Ювілей Бориса Шергін в Архангельську відзначили виставкою, де були представлені ескізи з мультфільмів по його казкам (2013).[8]
  • Виставка «Незабутий кінематограф. Весела карусель» проходив в галереї «Нагірна». На виставке були представлені ескізи і робочі матеріали до сюжетів «Веселої каруселі» з фондів Державного центрального музею кіно і деяких приватних колекцій. Демонструвався безперервний показ мультфільмів і документального фільму про творців «Веселої каруселі».[9]

Примітки

  1. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 15 сентября 2003 года № 1071 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  2. ↑ Сергій Капков. Леонід Носирев // Наші мультфільми / Арсеній Мещеряков, Ірина Остаркова. - Інтеррос, 2006. - ISBN 5-91105-007-2. — ISBN 5-91105-007-2. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 серпня 2007. Процитовано 26 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б в г Российская анимация в буквах и фигурах | Персоналии | Носырев Леонид Викторович. animator.ru. Процитовано 26 вересня 2020.
  4. ↑ Сергій Капков. Енциклопедія вітчизняної мультиплікації. — 3000 прим. — ISBN 5-9265-0319-4. стр. 478-479.
  5. ↑ Приказ Министерства культуры Российской Федерации от 7 сентября 2012 года
  6. ↑ Призеры Х Международного благотворительного кинофестиваля «Лучезарный Ангел».14.11.2013
  7. ↑ Новости от 16 ноября 2011
  8. ↑ Новости от 28 июля 2013
  9. ↑ Новости от 20 октября 2013

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Носирев_Леонід_Вікторович&oldid=34161614