Пеляк Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 31 січня 2022, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пеляк.
Петро Пеляк
Петро Іванович Пеляк
Народився15 листопада 1950(1950-11-15)
Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер22 січня 2022(2022-01-22) (71 рік)
Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство УРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Alma materЗахідноукраїнський національний університет
Нагороди

Петро Іванович Пеляк (15 листопада 1950, с. Вікторівка, Україна[1] — 22 січня 2022, с. Вікторівка, Україна[2]) — український господарник, меценат, громадський діяч.

Життєпис

Петро Пеляк народився 15 листопада 1950 року у селі Вікторівці, нині Козівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (1976). Працював заступником головного бухгалтера (1972—1976), головним бухгалтером у колгоспі в родинному селі, начальником ревізійного відділу Козівського районного управління сільського господарства (1986), керівником фермерського господарства «Вікторія-92» (1992—2020[3], с. Вікторівка).

Делегат щорічних всеукраїнських з'їздів фермерів.

ФГ «Вікторія-92»

Господарство обробляє 2000 га, орендує землі в сусідніх селах; введено до переліку насіннєвих (картопля, ріпак); щороку перемагає на всеукраїнських тендерах із постачання картоплі державним установам.

З ініціативи Петра Пеляка і за кошти високорентабельного господарства зведено: виробничі об'єкти (пилорама, столярний цех, ангари, ремонтні майстерні, млин, склади), спортивний комплекс (команди з волейболу, футболу, великий і настільний теніс, армрестлінг та інші; спортсмени — учасники обласних і всеукраїнських змагань); надають матеріальну і грошову допомогу на встановлення пам'ятника на честь 60-річчя депортації українців з Польщі у с. Вікторівка; Збройним силам України, воїнам АТО, школі, Будинок культури, церкві, жителям похилого віку і самотнім.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2020 рік : бібліогр. покажч. Вип. 30 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; керівник проєкту і наук. ред. В. Вітенко ; ред. Г. Жовтко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2019. — С. 60.
  2. ↑ Коляда, Н. Відійшов у вічність відомий на Тернопільщині аграрій і меценат Петро Пеляк // Наш день. — 2022. — 22 січня.
  3. ↑ ФГ «Вікторія-92» в ЄДР.
  4. ↑ Указ Президента України від 26 червня 2006 року № 578/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»
  5. ↑ Вітаємо! Президент України підписав Указ про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України» з нагоди 10-ї річниці Конституції України // Вільне життя. — 2006. — 1 лип. — С. 2
  6. ↑ Лауреати конкурсу «Людина року-2015» // Вільне життя плюс. — 2015. — 30 грудня.
  7. ↑ Орден «За розбудову України» // ВГО «Країна».

Джерела

  • Мельничук Б., Пархомчук, Я. Пеляк Петро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 45—46. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Пеляк Петро Іванович // «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». — Том VII. — Українська конфедерація журналістів. — Київ. — 2019.
  • Пархомчук, Я. «Вікторія» — візитка району // Свобода. — 2007. — 3 січ. — С. 3. — (Село і люди).
  • Штокало-Пархомчук, Я. Життя минає немарно // Вільне життя. — 2011. — № 72 (14 верес.). — С. 6. — (Сільські будні).
  • Гошій, І. Фермери Пеляки: господарі на три села // Нова Тернопільська газета. — 2012. — № 23 (13-19 черв.). — С. 4.
  • Штокало-Пархомчук, Я. Пеляк уміє любити, довіряти і — цінувати // Вільне життя плюс. — 2016. — № 61 (5 серп.). — С. 3. — (Сільські будні).
  • Попадюк, О. Успіх приходить як нагорода за працю // Наш день. — 2016. — № 46 (16-22 лист.). — С. 8. — (На землі — господар).
  • Бачинський, Я. Щедра хлібом «Вікторія-92» // Вільне життя плюс. — 2019. — № 13 (20 лют.). — С. 3. — (Сільські обрії).
  • Дуфенюк, І. Земля віддячує гарними врожаями, а люди — повагою і доброю працею // Наш день. — 2020. — № 3 (22-28 січ.). — С. 8.
  • Штокало-Пархомчук, Я. Апостол доброти і милосердя // Вільне життя плюс. — 2020. — № 52 (8 лип.). — С. 4 : фот. — (Як живеш, село?).
  • Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода плюс Тернопільщина. — 2020. — № 82 (18 листоп.). — С. 3.
  • Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода. — 2020. — 19 листопада.
  • На Тернопільщині прощаються з відомим аграрієм та меценатом // Терміново. — 2022. — 22 січня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пеляк_Петро_Іванович&oldid=34439521