Григорій Пелех
.svg){kind=link}
| Григорій Пелех | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 1673 |
| Громадянство |
 Військо Запорозьке |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Посада | кошовий отаман |
| Термін | 1670 рік |
| Попередник | Михайло Ханенко |
| Наступник | Лукаш Мартинович |
| Конфесія | православ'я |
Григорій Пелех (*д/н —після 1673) — український політичний та військовий діяч, кошовий отаман Війська Запорозького.
Життєпис
Про походження, дату й місця народження немає відомостей. Вже 1660-х роках належав до козацької старшини. Був прихильником Михайла Ханенка та укладання союзу з Річчю Посполитою. Після обрання у 1669 році Ханенка гетьманом Правобережної України, Пелех деякий час був наказним кошовим, втім вже влітку 1670 року обирається кошовим отаманом.
На своїй посаді надавав всіляку підтримку загонам Ханенка у боротьбі проти Петра Дорошенка та кримських татар. Того ж року спрямував посольство Запорізької Січі на чолі з полковником С. Богаченком до Острога, де велися перемовини з польськими комісарами Станіславом Беневським і Стефаном Пісочинським. Тут запорожці по згоді з кошовим та Ханенком 2 вересня того ж року підписалися під Острозькою угодою.
Втім, невдоволення відкрито пропольською позицією та фактично повернення ситуації до періоду перед 1648 роком, тобто початком Хмельниччини, збурило Кіш. В результаті Григорія Пелеха не обрали на посаду у 1671 році.
Втім, того ж року він разом з Богаченком і Білим відвідав Варшаву, де вони мали аудієнцію в короля Михайла Вишневецького. Тут Пелех разом з іншими послами намагалися домогтися чіткого виконання Острозької угоди та підтвердження статусі козацької старшини. Король надав їх нові клейноди та 20 тис. злотих.
1673 року з Січі відправився до донських козаків, які готували напад на Азов. У січні 1674 року був у складі делегації до гетьмана Івана Самойловича стосовно появи в Запоріжжі авантюриста, що називав себе сином московського царя Олексія I. Після цього поступив на службу до Самойловича, займався «згоном» (насильницьким переселенням) населення з Правобережжя на Лівобережжя. Про подальшу долю Григорія Пелеха нічого невідомо.
Джерела
- Чухліб Т. Гетьмани Руси-України. — Донецьк, ТОВ «ВКФ «БАО», — 2012 р.