Перегляд вихідного коду сторінки Argumentum ad hominem

[[File:Aristotle Altemps Inv8575.jpg|thumb|Арістотель (384–322 рр. до н. е.) Був першим філософом, який розмежовував аргументи, що нападають на тезу чи на інших осіб{{sfnm|1a1=Walton|1y=2001|1p=208|2a1=Tindale|2y=2007|2p=82}}]]

'''Argumentum ad hominem''' ('''argumentum ad personam''') або '''перехід на особистості''' ([[Латинська мова|латиною]], дослівно: ''«аргумент спрямований на людину»'')&nbsp;— одна із неформальних [[логічна хиба|логічних хиб]], яка полягає у спробі спростувати аргумент посиланням на характер, мотив або інший атрибут особи, що приводить аргумент, або особи пов'язаної з аргументом, замість посилання на неспроможність самого аргументу, об'єктивні факти або логічні міркування.

Розрізняють два типи цієї хиби: образливий та ситуативний.

== Образливий перехід на особистості ==

Цю фразу вживають, коли замість спроби довести неістинність вислову, вдаються до нападок на опонента. Наприклад, якщо твердять, що філософські погляди [[Френсіс Бекон|Френсіса Бекона]] хибні, оскільки він був усунутий з посади канцлера за нечесність. Або якщо хибність тверджень встановлюється на підставі того, що вони належать [[комунізм|комуністам]], [[католицизм|католикам]] або «[[Западенець|западенцям]]». Причиною, чому ця хибна аргументація може бути тим не менше переконливою, є [[Перенесення (психоаналіз)|психологічний процес переносу]]. Якщо вдається викликати почуття осуду стосовно особи опонента, воно може переноситися на слова та погляди цієї людини.

== Ситуативний перехід на особистості ==

Цей підвид ''ad hominem'' полягає у прив'язуванні поглядів опонента до обставин, у котрих він перебуває. Тобто, якщо дехто, замість того, щоб намагатися довести істинність свого твердження, намагається переконати свого опонента, що той зобов'язаний із ним погодитися з причини своєї особливої ситуації. Наприклад, якщо опонентом є віруюча особа, то аргументація, що опонент повинен погодитися з певним висновком, бо його заперечення означатиме незгоду зі [[Біблія|Святим Письмом]], є зразком «ситуативного переходу на особистості».

Іншим класичним прикладом є історія про мисливця, котрий на закид «як йому не соромно позбавляти життя невинних тварин заради свого задоволення» у відповідь запитав свого критика, чому той позбавляє життя невинну худобу, м'ясо котрої він споживає. Мисливець у цьому випадку винен у тому, що вдався до ситуативного argumentum ad hominem, оскільки, замість того щоб довести своє право на полювання, він вказує на те, що його критик не має права засуджувати його у зв'язку з особливими обставинами критика, а саме що той не є вегетаріанцем.

Аргументація на зразок наведеної вище є некоректною, оскільки вона не має за мету встановлення істинності чи хибності твердження, а прагне досягнути ''згоди'' опонента у зв'язку з його особливими обставинами. Це часто вдається, оскільки така аргументація буває дуже переконливою.

Другий спосіб вживання ситуативного ''ad hominem'' полягає у ''запереченні'' твердження опонента, коли твердять, що висновки, що їх дотримується опонент, продиктовані його спеціальними інтересами, а не раціональними доказами чи фактами. Наприклад, коли твердження виробників машин про корисність високих митних тарифів на імпорт машин відкидаються на підставі того, що вони природно зацікавлені у підтримці цього твердження.

== Зв'язок між ситуативним та образливим ''ad hominem'' ==

Ситуативний перехід на особистості може розглядатись як частковий випадок образливого. Справді, використання ситуативного переходу на особистості полягає у вказуванні на розбіжності між поглядами опонента або між його поглядами та вчинками, що ''може'' розглядатися як образа. Другий варіант вживання ситуативного ''ad hominem'' полягає у звинуваченні опонента в настільки сильній упередженості, що аргументи того є просто раціоналізацією висновків, які диктуються його інтересами, що є очевидно образливим.

== Приклади використання ==
* опонентові заявляють, що він не розуміється на темі обговорення;
* опонентові висуваються звинувачення і нав'язують провину за недостатність дій, через відсутність яких виникла ситуація, що обговорюється;
* опонента відверто обзивають і принижують фразами на зразок «Щось в тебе з пам'яттю не те», «Щось в тебе з логічним мисленням не те»….тощо

Таку тактику часто використовують на форумах для зведення нанівець конструктивної розмови. Людей, що так діють, зазвичай називають [[троль]].

== Див. також ==
{{Портал|Філософія}}
{{Div col|colwidth=20em}}
* [[А у вас негрів лінчують]]
* [[Демагогія]]
* [[Дискредитація]]
* [[Звернення до авторитету]]
* [[Логіка]]
* [[Логічні хиби]]
* [[Методи пропаганди]]
* [[Отруєння джерела]]
* [[Підроблені новини]]
* [[Полілогізм]]
* [[Репутація]]
* [[Список латинських висловів]]
* [[Фундаментальна помилка атрибуції]]
* [[Чорний піар]]
* ''[[Argumentum ad personam]]''
* ''[[Reductio ad Hitlerum]]''
* ''[[Tu quoque]]''
* [[Whataboutism]]
{{Div col end}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''Яценко С. С.'' Парасофізми.&nbsp;— К.: Видавничий дім «Руське слово», 2011.&nbsp;— 84 с.
* {{Cite book | автор = Douglas N. Walton| title = Informal logic: a pragmatic approach| url = https://archive.org/details/informallogicpra0000walt| chapter = 6. Personal attack in argumentation| date = 2008| publisher = Cambridge University Press| location = Cambridge | isbn = 978-0-521-88617-8| pages = }}
* Яценко С.&nbsp;С.&nbsp;Софістика / С.&nbsp;С.&nbsp;Яценко.&nbsp;— К. : ТОВ «Сік Груп Україна», 2016, 208 с. ISBN 978-617-7092-95-6
* Уолтон Д. Аргументы ad hominem / Пер. с англ. Н. Я. Мазлумяновой. — М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2002. обзор книги
* Лисанюк Е. Н. Аргумент ad hominem с точки зрения логики / Лисанюк Е. Н., Слинин Я. А. (ред) Логико-философские штудии −6 (сборник статей) — СПб, 2008. С. 51—68.

{{logic-stub}}
{{Логічні хиби}}
{{Пропаганда}}

[[Категорія:Латинські вирази]]
[[Категорія:Логічні хиби]]