Користувач:Еколог Віталій
У 1996 р. виповнилося 23 роки з часу приєднання Великобританії до Європейського Співтовариства. Цей крок Лондона слід вважати поворотним моментом в аж ніяк не прямолінійному процесі переміщення в Західну Європу центру тяжіння всього комплексу позицій та інтересів Великобританії; посилення західноєвропейського компонента зробило і продовжує чинити величезний вплив на господарство і внутрішньополітичне життя країни, на еволюцію місця і ролі Великої Британії в основних сфер.
Як оцінювати цей вплив 23 роки по тому? Що отримала Великобританія, ставши активним учасником європейського будівництва, і що втратила? Наскільки виправданими виявилися побоювання, пов'язані з наслідками переорієнтації Лондона на Західну Європу?
Вступ Великобританії в ЄС відбулося через 16 років після підписання шістьма західноєвропейськими країнами Римського договору про створення Спільного ринку. "Запізнившись" з підключенням до західноєвропейського: інтеграційному процесу, Лондон знехтував можливістю внести в структуру ЄС на першому етапі його розвитку елементи, в найбільшій мірі відповідали історично сформованій структурі британського господарства. Затримка "повороту до Європи" обернулася для Великобританії в наступні роки досить істотними ускладненнями відносин з партнерами по Співтовариству. Ще протягом тривалого часу у франко-німецько-британському "тріумвіраті", спрямовує розвиток Співтовариства, роль Великобританії була менше, ніж ФРН чи Франції. У міру просування по шляху поглиблення інтеграції розрив зменшувався, згладжувалися протиріччя Великобританії з іншими учасниками в області аграрної, регіональної, енергетичної політики, хоча по багатьох позиціях процесу створення "єдиної Європи" розбіжності зберігаються і понині.
Участь в ЄС створило нову ситуацію у відносинах між Великобританією і вивільненими країнами. Лондон прагнув там, де це можливо, зберегти в них власні важелі і сфери впливу. З цією метою він почав активні зусилля для того, щоб пом'якшити для країн Співдружності негативні наслідки ліквідації системи імперських преференцій і фактичного розвалу стерлінгової зони. Не в останню чергу завдяки діяльності держави вдалося забезпечити "виживання" Співдружності, число учасників якого досягає 50. У нових умовах у Великобританії з'явилася можливість будувати свої відносини з країнами, що розвиваються на "колективної" основі, зокрема на базі Ломейсько конвенції, дія якої поширюється на 69 держав Африки, басейнів Карибського моря і Тихого океану.