Перегляд вихідного коду сторінки І-250

{{Картка:Літальний апарат
| назва      = І-250 (МіГ-13)
| зображення = Mikoyan-Gurevich MiG-13 3-view line drawing.svg
| зображення_підпис = Схема І-250
| тип       = [[винищувач]]
| розробник = {{Країна з прапорцем|СРСР}} [[МіГ (компанія)|ОКБ-155]]
| виробник  = {{Країна з прапорцем|СРСР}} [[Авіазавод № 381]] ([[Москва]])
| конструктор = 
| перший політ = [[3 березня]] [[1945]] року
| початок експлуатації = [[1946]]
| припинення експлуатації = [[1950]]
| статус = не експлуатується
| основний експлуатант = [[Військово-повітряні сили СРСР|ВПС СРСР]]
| інші експлуатанти = 
| роки виробництва  = [[1946]] — [[1947]]
| одиниць вироблено = 28
| вартість розробки = 
| вартість одиниці  = 
| базова модель     = 
| варіанти з окремими статтями = 
| вікісховище = Mikoyan-Gurevich MiG-13
}}
'''І-250 (МіГ-13)''' — перший [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] суцільнометалевий одномісний швидкісний [[винищувач]] розробки ОКБ Мікояна і Гуревича. Був оснащений комбінованою силовою установкою, що включала в себе [[Поршневий двигун внутрішнього згоряння|поршневий]] і мотокомпресорний повітряно-реактивний двигун. Всього було побудовано 28 літаків: 2 прототипа, 10 замовлені в червні 1945 для участі в параді 7 листопада і 16 замовлені ВМФ в кінці 1946 року. Поставлені у ВМФ літаки отримали позначення '''МіГ-13'''<ref>Gunston B., Gordon Y., 1998 year.</ref>.

== Завдання на розробку ==
Ескізний проект нової машини був затверджений НКАП 19 вересня [[1944]] р. одночасно з проєктом Су-5 розробки ОКБ П. О. Сухого. За розрахунками, при польотній масі 3500 кг винищувач І-250 з використанням ПРДК повинен був розвивати максимальну швидкість 825 км/год на висоті 7000 м, а висоту 5000 м набирати за 3 хвилини 54 секунди. Мінімальний час віражу з радіусом 253 м мав бути 19,7 с.

== Розробка ==
Провідним інженером на час його проектування і будівництва призначили А. А. Андрєєва. Літак отримав робочу назву І-250. Виходячи з розрахункових характеристик, винищувач І-250 в теорії повинен був нести оперативну службу з прикриття наземних частин з повітря і вести повітряні бої на середніх висотах.

== Перший І-250 ==

* 30 листопада робочий проект літака був повністю завершений на підприємстві ОКБ-155.
* В лютому 1945 р. завершилася збірка першого примірника винищувача І-250 № 01.
* 3 березня 1945 р. перший І-250, пілотований льотчиком-випробувачем А. П. Дєєвим, вперше піднявся в повітря.

== Випробування ==
[[Файл:WRDK.svg|міні|350x350пкс|Схема рухової установки І-250]]

* «На цій машині в березні 1945 року була досягнута найбільша для того часу швидкість польоту — 825 кілометрів на годину». — С. И. Руденко, «Крылья Победы» — М., 1976, — с. 399.
* 8 квітня 1945 р. у третьому польоті на І-250 запустили ПРДК: на пікіруванні літак розвинув максимальну швидкість 710 км/год за приладами на висоті 5000 м. Однак, незважаючи на періодичні успіхи у випробуваннях, з ще більшою періодичністю відбувалися всякого роду поломки.
* 13 травня 1945 р. у черговому польоті з включеним ПРДК на висоті 6700 м була досягнута максимальна швидкість 809 км/год, близька до бажаної за завданням ДКО.
* 19 травня 1945 р. до випробувань приступає другий примірник І-250 № 02, а І-250 № 01 вдалося повторити досягнення тієї ж швидкості на 7000 м.
* 3 липня 1945 р. в 24-му польоті І-250 на висоті 6600 м льотчик А. П. Дєєв на літаку № 01 розвинув максимальну швидкість 820 км/год, а 4 липня на висоті 3000 м була досягнута швидкість 750 км/год. Таким чином, у порівнянні з кращими винищувачами того часу встановлення ПРДК дало приріст швидкості майже в 100 км/ч.
* У липні 1945 р. було вирішено побудувати дослідну серію з 10 машин І-250.

== Аварії і катастрофи ==

* 5 липня 1945 р. літак І-250 № 01 зазнав катастрофи над Центральним аеродромом ім. [[Фрунзе Михайло Васильович|М. В. Фрунзе]]. Льотчик А. П. Дєєв загинув. За спідобарограмою вдалося з'ясувати, що при зниженні з 600 м до 200 м літак І-250 № 01 розвинув швидкість 655 км/год.
* 18 жовтня 1945 р. льотчик-випробувач А. Н. Чернобуров здійснив вимушену посадку в районі Кунцево-Філі. Літак І-250 № 02 вдалося відремонтувати.
* 12 липня 1946 р. сталася пожежа через дефект у двигуні, в результаті чого льотчику довелося в аварійному порядку сідати на аеродромі в [[Люберці|Люберцях]]. Літак І-250 № 02 отримав значні пошкодження і не був відновлений.

== Серійне виробництво ==
Випуск 10 примірників винищувача І-250 був покладений на завод № 381 В. І. Журавльова. Забезпечували завод № 381 наступні підприємства: ОКБ-155, завод № 26, завод № 466, ЦІАМ, завод № 150, завод № 124, 12-е ГУ НКАП, 1-е, 3-є, 12-е, 18-е ГУ Головпостача. У грудні 1945 р. був виготовлений перший серійний І-250. На травень вже 1946 р. літаки серії знаходилися в наступному стані:

* № 3810101 — зібраний 25 грудня 1945 р. з макетним мотором, використовувався як еталон для монтажу ВМГ;
* № 3810102 — зібраний у січні, мотор подали 6 січня. Через руйнування лопаток компресора силову установку демонтовано і відправлено в ЦІАМ;
* № 3810103 — зібраний у лютому, мотор подали 26 січня. Виявлена стружка в маслофільтрі, силову установку демонтовано і відправлено в ЦІАМ;
* № 3810104 — зібраний у березні, мотор подали 7 березня, але без компресора. Двигун ВК-107Р підлягав заміні на кондиційний;
* № 3810105 — зібраний у березні, мотор подали 8 березня також без компресора;
* № 3810106, № 3810107, № 3810108 і № 3810109 - знаходились в процесі остаточної зборки, припиненою через відсутність моторів;
* № 3810110 — перебував на стадії агрегатного стапельного складання.

У підсумку 2 машини були передані в НДІ як дослідні зразки, а 30 жовтня 1946 р. всі вісім літаків дослідної серії, нарешті, здали представниками ВПС. Літаки надійшли на озброєння ВПС Північного і Балтійського флотів.

== Цікаві факти ==

* Впровадження у виробництво І-250 йшло дуже важко і повільно в силу багатьох причин, серед яких були: часті поломки, неузгоджені дії ланок виробництва, невідповідність наявного і необхідного якості виробництва, брак комплектуючих та матеріалів, нестача робочої сили, відключення електрики.
* Застосування ПРДК було можливе не більше 10 хвилин.
* Багато льотчиків негативно ставилися до літака І-250.
* Замість продовження робіт по І-250 було вирішено продовжувати розробку І-300 ([[МіГ-9|Міг-9]])
* Не виявлено жодних документів, де винищувач іменували б МіГ-13. Літак скрізь проходив виріб «М», І-250, МіГ з ПРД і мотором ВК-107Р або МіГ з ВК-107Р і ПРДК ЦІАМ, або у вигляді подібних формулювань, включаючи МіГ-3 з ПРД.

== Технічні характеристики МіГ-13 ==
У 1945 році створено експериментальний літак І-250 (Н), випущений потім невеликою серією (МіГ-13). І-250(Н) — низькоплан суцільнометалевої конструкції з прямим, низькорозташованим, однолонжеронним, трапецієподібної форми [[Крило літака|крилом]] і [[Шасі (автомобіль)|шасі]], що прибирається в польоті. Амортизація — повітряно-масляна. Бронювання складалося з бронеспинки і прозорого бронескла спереду і ззаду пілота. Особливість цього літака — комбінована силова установка Е-30-20: був застосований ПД [[М-107 (двигун)|ВК-107Р]] з відбором частини потужності через подовжений вал для приводу осьового компресора ПРДК (2560 к. с.), встановленого за кабіною льотчика, з випуском газів через регульоване сопло в хвостовій частині фюзеляжу. Паливо загальною ємністю 570 л. розміщувалося в трьох м'яких паливних баках. Ємність масляного бака становила 62 л (заливалося 48 л), а ємність системи охолодження — 79 л. Обладнання складалося з 16 приладів — на момент виробництва — багато. На озброєнні було три 20-мм гармати Б-20 і приціл ПБП-1А.

== Тактико-технічні характеристики ==
''Наведені дані '''І-250'''.''

; Технічні характеристики

* [[Екіпаж]]: 1 пілот
* [[Довжина]]: 8,185 м
* Розмах [[Крило літака|крила]]: 9,5 м
* [[Висота]]:
* Площа крила: 15 м²
* '''[[Колісна база|База шасі:]]''' 4,995 м
* '''[[Колія коліс|Колія шасі:]]''' 2,75 м
* [[Маса]] порожнього: 2587 кг
* Нормальна злітна маса: 3680 кг
* Маса палива у внутрішніх баках: 450 кг
* '''Об'єм паливних баків:''' 620 л
* Силова установка:
** Реактивні двигуни: 1 ×  [[Мотокомпресорний повітряно-реактивний двигун|ПРДК]]
** Гвинтові двигуни: 1 × рідинного охолодження [[М-107 (двигун)|ВК-107Р]]
*** [[Потужність]] двигунів: 1 × 1650 [[Кінська сила|к. с.]] (1 × 1214 кВт (злітна))

*** [[Повітряний гвинт]]: АВ-5Б
*** Діаметр гвинта: 3,1 м
** '''Еквівалентна потужність:''' 2500 к. с. (1839 кВт) на висоті 7000 м
*** '''в тому числі ПРДК:''' ~1350 к. с. (993 кВт)

; Льотні характеристики

* Максимальна швидкість: 620 км/год біля землі
** '''на висоті:''' 825 км/год на 7&nbsp;000 м
* '''Посадкова швидкість:''' 150 км/ч
* Практична дальність: 920 км
** '''без ПРДК:''' 1380 км
* [[Практична стеля]]: 11&nbsp;960 м
** '''без ПРДК:''' 10&nbsp;500 м
* '''Час набору висоти:'''
** 5&nbsp;000 м за 3,9 хв
* Навантаження на крило: 245,3 кг/м²
* Довжина розбігу: 400 м
* Довжина пробігу: 515 м

; Озброєння

* Стрілково-гарматне: 3 × 20 мм гармати [[Б-20]] по 160 патр. на ствол

== Примітки ==
{{Reflist}}

== Література ==

* {{Книга
|автор = Беляков Р. А., Мармен Ж.
|частина = 
|заголовок = Самолёты «МиГ» 1939—1995
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.
|видавництво = АВИКО ПРЕСС
|рік = 1996
|том = 
|сторінки = 56—72
|сторінок = 
|серія = 
|ISBN = 5-86309-033-2
|тираж = 
}}
* Шавров, В. Б. История конструкций самолётов в СССР 1938—1950 гг. — М.: Машиностроение, 1988. — 568 с. — 20 000 экз. — <nowiki>ISBN 5-217-00477-0</nowiki>.
* {{Книга
|автор = Gunston B., Gordon Y.
|частина = 
|заголовок = MiG Aircraft since 1937
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = London, GB
|видавництво = Putnam
|рік = 1998
|том = 
|pages = 45—47
|allpages = 288
|серія = 
|ISBN = 0-85177-884-4
|тираж = 
}}

; Статті
:

* {{Стаття|author=Арсеньев Е. В.|title=Первый реактивный «МиГ»|видання=Авиация и Время|тип=|place=Киів|publisher=«АероХобі»|date=2001|issue=|том=|номер=3 (48)|pages=4—20}}

{{Літаки РЛК МіГ}}
{{портали|Військова техніка}}

[[Категорія:Низькоплани]]
[[Категорія:Передсерійні літаки і прототипи]]
[[Категорія:Винищувачі СРСР]]
[[Категорія:Літаки МіГ]]
[[Категорія:Повітряні судна, що здійснили перший політ в 1945 році]]