Перегляд вихідного коду сторінки Історичний міф

{{About|широке поняття в галузі [[Історія|історії]]|свідому псевдонаукову «міфотворчість»|Фальсифікація історії}}
[[Файл:Viking Helmets.jpg|міні|праворуч|260пкс|Один з найпоширеніших історичних міфів&nbsp;— уявлення про те, що [[вікінги]], буцімто, носили [[Рогатий шолом#У вікінгів|рогаті шоломи]]{{refn|group=ком.|Насправді якщо й існувала незначна кількість шоломів з рогами, то вони використовувалися суто з ритуальною метою.}}]]
'''Істори́чний міф'''&nbsp;— своєрідна, як правило, спотворена форма [[Історична свідомість|історичної свідомості]], в якій конкретні знання й інтерпретації процесів, подій, явищ і фактів минулого передаються за допомогою [[Образ (психологія)|образів]], [[символ]]ів, [[Історичний переказ|переказів]], [[Легенда|легенд]] та інших [[Емоція|емоційно]]-психологічних, [[Ірраціоналізм|ірраціональних]], [[Інтуїція|інтуїтивних]] компонентів, що сполучаються з вибраними тенденційними елементами [[Логіка|логіко]]-[[Раціональність|раціонального]] пояснення.

[[Міф]] та [[історія]] є різними способами погляду на минуле. [[Історичний метод]] обов'язково передбачає встановлення хронологічних рамок подій для того, щоб створити послідовний історичний [[наратив]]. Це вимагає наявності писемності для того, щоб суперечливі версії минулого могли бути записані та проаналізовані. Якщо писемність відсутня або обмежена, традиції, закладені в міфи через усну передачу, можуть ставати основними [[Історичне джерело|джерелами]] минулого. Міф є первинною та найдавнішою формою історичного мислення, в якій цілісне представлення минулого будується шляхом нерозчленованого поєднання [[Реальність|реального]] з [[Ідеальне (філософія)|ідеальним]], [[Об'єкт (філософія)|об'єкта]] з його [[Образ (філософія)|образом]], природного й [[Надприродне|надприродного]], зовнішнього та внутрішнього, душі й тіла, індивідуума та соціуму тощо. В основі міфу є масове, [[Колективне несвідоме|колективне переживання]], яке виступає як спосіб витлумачення дійсності за допомогою продукування образів, що ототожнюються з окремими явищами реальності.

== Опис поняття ==
{{Multiple image
 | total_width = 270
 | direction   = horizontal
 | image1      = Enuma Elish K.3473.jpg
 | image2      = Enuma elish AN1926.373.jpg
 | footer      = Фрагменти табличок з [[Енума Еліш|вавилонським міфом про створення світу]], VII ст. до н.&nbsp;е.{{refn|group=ком.|* Перший фрагмент знайдено у [[Ніневія|Ніневії]] в [[Бібліотека Ашшурбаніпала|бібліотеці Ашшурбаніпала]] (нині Ірак).<br/>* Другий фрагмент знайдено під час розкопок [[Кіш (Шумер)|Кішу]] (курган W), [[Новоассирійська імперія|неоассирійський період]], з експозиції [[Музей Ашмола|музею Ашмола]], [[Оксфордський університет]], [[Велика Британія]].}}
}}
{{Див. також|Міфологія|Міф}}
Історичний міф пов'язаний з [[Космогонічні міфи|космогонічною]] й [[Антропогонічні міфи|антропогонічною]] міфологіями, тобто з міфами про загальне [[Створення|становлення]] і руйнування [[Всесвіт]]у, [[Антропогенез|походження людини]] (наприклад, [[Енума Еліш|вавилонський]] чи [[шумерський міф про створення світу]]). Вважають, що історичний міф походить від [[Архаїчний міф|архаїчного (класичного) міфу]] який виник у процесі переходу від одухотворення природи до персоніфікації та символічної репрезентації світу культури. У цьому розумінні міф виступає як початкова структура [[Культура|культури]], зокрема в сенсі артикуляції її зародкових форм, врешті-решт&nbsp;— як первинна формація самих стилів і укладів культурно-історичного буття. Найвиразніше функції міфу виявляються в [[Первісна культура|первісній культурі]], де міф постає як своєрідна [[Картина світу|картина]], в символах і образах якої сприймається й описується світ{{sfn|Ясь|2009}}.

[[Файл:Herodotus - Metropolitan Museum of Art.jpg|міні|ліворуч|175пкс|Батько історії, [[Геродот]]]]
Первинними джерелами історичного міфу є [[Усне історичне джерело|усні повідомлення]] представників старшого покоління, які виступають як очевидці, свідки історичних подій, зокрема як хранителі пам'яті певної спільноти ([[етнос]]у, [[Суспільство|суспільства]], [[Релігійний культ|культу]] тощо). Зокрема у працях еллінського письменника [[Геродот]]а, так званого «батька історії», була оригінальна ідея написати розповідь про боротьбу між античним світом та його «[[варвар]]ськими» сусідами під час [[Греко-перські війни|перських війн]]. Його праця об'єднала й оцінила низку різнорідної, часто суперечливої, інформації, що, безсумнівно, робить його істориком<ref>{{cite web|url=https://www.britannica.com/topic/myth/Myth-and-history|назва=Myth and history|вебсайт=в онлайн-версії [[Британіка|«Encyclopædia Britannica»]]|дата-доступу=2023-03-06|ref=Britannica}} {{ref-en}}</ref>. Проте, творчість «батька історії» сповнена тими ж сюжетними моделями, котрі притаманні [[Давньогрецька міфологія|давньогрецькій міфології]] (наприклад, «злочин проти богів веде до відплати»). У творі Геродота немає розділення між «міфом» й «історією», міфологічні та реальні події складають загальну дійсність{{sfn|Ясь|2009}}.

Визначальним чинником формування історичного міфу є відсутність [[Критика|критично]]-[[Скептицизм|скептичних]] настанов щодо ставлення до «свого» образу («своїх» образів) минулого за [[Рід|родовими]], [[Етнос|етнічними]], [[Нація|національними]], [[Соціум|соціальними]], [[Раса|расовими]], [[Стать|статевими]], [[Конфесія|конфесійними]], груповими, професійними чи іншими ознаками. Історичний міф базується на [[Іманентність|іманентній]] логіці «саморозгортання», скерованій на компонування [[Соціокультура|соціокультурних]] явищ і процесів задля створення ідеальних конструкцій-образів. Саме [[Образ (філософія)|«образи»]] є засадничими елементами в структурі історичного міфу, позаяк мають низку певних рис, ознак, характеристик, властивостей, які впродовж тисячоліть побутують у колективній пам'яті. Натомість поняття як логічно-раціональні складові посідають другорядну та підпорядковану роль, зокрема як певні вкраплення до мережі ідеальних уявлень.{{sfn|Ясь|2009}}

Історичний міф є [[Гетерогенність|гетерогенним]], пористим утворенням за своєю структурою й [[Семантика|семантикою]], зокрема, включає важливі, часто визначальні сенсові лакуни відтвореного минулого, так звані непрозорі зони ''«історичного напівзабуття»'', які в ньому заповнюються вигаданими або [[Фантазія|фантастичними]] уявленнями. Причинність наукової реконструкції в історичному міфі заступають примітивні [[Аналогія|аналогії]] та химерні асоціації, а причинно-наслідковий зв'язок підміняється [[прецедент]]ом, тобто походженням предмета, об'єкта, явища або героя{{sfn|Ясь|2009}}.

Історичний міф виступає в кількох іпостасях. Це&nbsp;— спрощений план світу минулого чи його частини, який адаптований до потреб [[Масова свідомість|масової свідомості]] й одночасно&nbsp;— механізм психічного, емоційного єднання спільноти (соціальної, національної, конфесійної тощо), що компенсує неповність знання та супутні при цьому колективні [[Комплекс (психологія)|комплекси]] й [[фобії]]{{sfn|Ясь|2009}}.

[[Файл:Ptolemaicsystem-small.png|міні|ліворуч|175пкс|Приклад упорядкованого [[Космос (філософія)|«Космосу»]], ''«Космографія»'' [[Петер Апіан]]]]
В архаїчній свідомості міфи визначали соціальну орієнтацію історії людини. У широкому сенсі історичний міф перетворює {{нп|Хаос (космогонія)|«Хаос»||Chaos (cosmogony)}} буття минулого на упорядкований [[Космос (філософія)|«Космос»]], який створює можливість усвідомлення й сприйняття «світу історії» як якогось організованого, [[Очевидність|самоочевидного]], цілого за певним сценарієм руху. Це відображається в простій і доступній схемі історичного міфу, яка виступає як спосіб осягнення незбагненного в [[Історична свідомість|історичної свідомості]]. Тому інтерпретаційна модель історичного міфу переважно [[Антропоморфізм|антропоморфна]]: міф наділяється якостями й рисами, властивими людині{{sfn|Ясь|2009}}.

Природа міфологічних образів є [[Субстанція|субстанціональною]] та [[Синкретизм (культура)|синкретичною]]. Суб'єкт історичної дії в історичному міфі персоніфікується у вчинках [[Герой|героя]], щодо якого людські спільноти виступають як об'єкт творення історії. Наприклад, образ героя ([[Гільгамеш]], [[Прометей]] тощо) в архаїчному (класичному) міфі є посередником між «світом богів» і «світом людей». Заразом переказ діянь «священних», знакових для етнокультурної традиції історій, [[легенда]]рних чи напівлегендарних осіб супроводжує розповідь про їхнє побутування відповідним сакральним ореолом:
* [[Легенда про заснування Києва|Заснування Києва]]&nbsp;— брати [[Кий (князь)|Кий]], [[Щек]], [[Хорив]] та їхня сестра [[Либідь]];
* [[Хрещення Русі]]&nbsp;— [[Володимир Святославич]] тощо{{sfn|Ясь|2009}}.

Особливості давнього історичного міфу полягають у транзитивності й адаптивності його змістовної основи, яка відносно легко переноситься від одного етносу до іншого, асимілюючи нові персонажі та їхні функції{{sfn|Ясь|2009}}.

Характерною ознакою історичного міфу є тією чи іншою мірою співучасть героїв минулого (богів, предків-піонерів, вождів, «батьків-фундаторів», визначних історичних діячів тощо) у житті сучасної генерації. Ця ідея спирається на так звану концепцію {{нп|Міфологічний час|міфологічного часу|ru|Мифическое время}}: існування первинного [[Темпоральність|темпорального]] пласта як «першого» часу ([[Сакральне|сакрального]]), в хронологічному шарі якого побутують творці історії, та «вторинного» пласту ([[профан]]ного часу), в котрому живуть нащадки. Ця часова паралель буття продукує своєрідне становище героїчного, легендарного минулого, що стає позаісторичною [[Вічність|вічністю]] та здатне вдиратися в певні [[Історична епоха|історичні епохи]], тобто до сучасності. Так історичний міф сполучає розповідь про минуле ([[Діахронія і синхронія|діахронічна складова]]), пояснення сучасності ([[Діахронія і синхронія|синхронічна]]), а іноді&nbsp;— завбачення майбуття ([[Прогностика|прогностична]]). Наприклад, подібні складові містить [[Періодизація історії|циклічна періодизація]] італійського філософа [[Джамбаттіста Віко]]{{sfn|Вико|1994}}: «вік богів», «вік героїв» (як втілення зв'язку «божого» та «людського») та «вік людей». Зрештою, міфологічний час є своєрідним сплавом минулого, сучасного та майбуття, який поєднує загальне й одиничне в синкретичну цілісність{{sfn|Ясь|2009}}.

Така концепція часу задає відповідну композицію і логіку історичного міфу, лейтмотивом яких виступає {{нп|Священна історія|«священна історія»||Sacred history}} творіння нації, держави, суспільства, соціальної спільноти чи інституту тощо. Доба так званої «священної історії» є зразковим або «еталонним історичним часом». Взірцем є міф про [[Золота доба|«золоту добу»]], який у прото-національній або національній історії протиставляється сучасності (в [[Історія України|історії України]]: «золота доба» [[Козацька доба|козаччини]] як опозиція до похмурої, сірої [[Українські землі у складі Російської імперії|«кріпосницької епохи»]] тощо). Просторово-часовий колорит історичного міфу зумовлений переважно темами [[Жертва|пожертви]] або порятунку спільноти або її вибраної частини, забезпечення культурного буття народу або нації, легітимації певних політичних, соціальних, ідеологічних цілей, світоглядних орієнтирів, ціннісних норм тощо. [[Наратив]]не представлення історичного міфу подається переважно як [[Усна історія|усна оповідь]], в архаїчних культурах&nbsp;— [[Поетика|поетична]] розповідь у вигляді набору певних метафоричних конфігурацій. Інколи історичний міф репрезентований як самобутній ритуал за певним сюжетом. Зокрема, як текст таких міфів можуть сприйматися і своєрідно осмислені явища минулого, наприклад історичний ландшафт, який прочитується як система знаків ([[Священні міста|священне місто]] або «Божий град») чи протрактовується в контексті історичних діянь героїв{{sfn|Ясь|2009}}.

Історичний міф є неодмінною складовою будь-якого типу культури як на стадії її становлення, так і в процесі еволюції й переформатування панівних [[світогляд]]них моделей і форм духовно-практичного освоєння світу. Відтак поява й оформлення різноманітних систем раціонально-понятійного знання не призводять до витіснення з духовного життя суспільства елементів [[Міфологічний світогляд|міфологічної свідомості]]. Він, як правило, відіграє особливу, часто навіть виняткову, роль у тих сферах культурного буття, в яких раціоналістичне, логічно-об'єктивоване й організоване світобачення не посідає панівного становища або з якихось причин його втрачає (зміна ідеалів раціональності, пошук світоглядних засад і орієнтирів у контексті розгортання нової історичної доби, засадні перетворення [[Суспільний лад|суспільного]] та [[Державний лад|державного ладу]], деформація й розмивання панівних теоретичних систем, руйнування домінантних ціннісних настанов, трансформація {{нп|Парадигма (наука)|наукових парадигм|ru|Научная парадигма}} і академічних взірців тощо){{sfn|Ясь|2009}}.

На відміну від [[Історико-генетичний метод|історико-генетичного]], [[Компаративізм|компаративного]] або будь-якого іншого зовнішнього тлумачення історичного міфу, міфологічне мислення зорієнтоване суто на його [[Іманентність|іманентне]] розуміння й [[Апріорі|апріорне]] трактування. Адже неодмінною властивістю міфу є його [[Простір-час|просторово-часова]] замкненість чи «Космос», тобто неповторний ефект ''«всього у всьому»''. Саме через це російський філософ [[Лосєв Олексій Федорович|Олексій Лосєв]]{{sfn|Лосев|1982}}{{sfn|Лосев|1991}}{{sfn|Лосев|1994}} зауважив, що ''«у міфі живуть»''. Водночас історичний міф вимагає постійної актуалізації його змісту, але за неодмінного збереження первісної сенсової основи. Класичний історичний міф спирається на розмаїття [[Вербальна комунікація|вербальних практик]] (усні перекази, виконання [[Билини|билин]] у супроводі музичних інструментів, [[Обрядові пісні|обрядові співи]], фіксовані [[Свято|календарні свята]], [[Трагедія|трагедії]] та [[Містерія|містерії]] тощо). Подібно до [[Архаїчний міф|архаїчного (класичного) міфу]] сучасний соціальний (чи національний) історичний міф має широкий інтерпретаційний діапазон, в основі якого&nbsp;— перманентна [[Можливість і дійсність|актуалізація]] свого [[буття]]. Зокрема, історичний міф у [[Новітня історія|новітній час]] потребує постійних відтворень і тлумачень. Наприклад, нормативна система масованого й «канонічного» цитування відповідних «класиків» ([[Марксизм-ленінізм|марксизму-ленінізму]], [[націонал-соціалізм]]у тощо), сакралізованих ідеологічних документів, які супроводжуються спеціальною популярною, роз'яснювальною літературою з відповідними трактуваннями у світлі поточної [[Державна політика|державної]] або [[Партійна політика|партійної]] політики{{sfn|Ясь|2009}}.

== Історичний міф в класичних сюжетах ==
Первісні сюжети історичного міфу присвячені становленню відповідної системи, яка впорядковує попередній [[Етносоціологія|етносоціальний]] безлад (наприклад, міф про походження якогось [[Обраний народ|«обраного народу»]]&nbsp;— [[Арійська раса|«арійський міф»]], [[Сарматизм|«сарматський міф»]], «[[кельтський міф]]» тощо). До класичних сюжетів історичних міфів належать міфи соціальної ([[Нація|етнонаціональної]]) героїки або героїко-генетичні міфи (міфи-легенди про «батьків-переселенців», [[Батьки-засновники США|«предків-засновників»]], історико-революційний епос, апологія знакових славетних історичних діянь тощо). Адже «героїчний сюжет» історичного міфу переважно осмислюють як «дивовижну історію» про приховані наміри народних мас, які здійснюються завдяки жертовним актам, славетним звершенням тощо. Водночас низка сюжетів історичного міфу санкціонує культурні приписи та норми щодо функціонування суспільства, приміром, стосовно соціальних матриць індивідуальної та групової поведінки, ритмічності й послідовності певних дій тощо. Зокрема, у [[Аграрне суспільство|традиційному]], почасти в [[Нова історія|передмодерному]], суспільстві історичний міф був засобом соціальної, етнічної, релігійної консолідації тієї чи іншої спільноти (наприклад, календарні свята, [[Аграрний культ|аграрні культи]], сакральні дійства, пов'язані з класичною міфологією тощо). У сучасних соціально-політичних практиках, особливо в [[Тоталітаризм|тоталітарних]] і [[Авторитаризм|авторитарних]] суспільствах, споглядаємо низку заходів, пов'язаних з [[Політична ідеологія|ідеологічними]] сюжетами історичного міфу, які почасти наслідують ритуальні канони в традиційному суспільстві ([[Міжнародний день праці|першотравнева демонстрація]], нацистські {{нп|Факельна хода|«факельна хода»||Illuminated procession}} й [[Ініціація (обряд)|«обряд посвяти»]], урочисте та показне обрамлення роботи комуністичних та нацистських партійних з'їздів та інших колективні святкування, які продукують масову ейфорію, експресію тощо). Окреме місце займає історичний міф, пов'язаний з [[Есхатологія|есхатологічними]] (міф про «[[кінець світу]]»), соціально (національно) прогностичними чи утопічними сюжетами (міф про побудову «світлого комуністичного майбутнього», планетарний тріумф [[Арійська раса|«арійської раси»]], [[Месіанство|месіанське]] призначення народу чи нації тощо). Чимало міфологічних сюжетів мають «мандрівний» статус, оскільки запозичувалися різними культурами. Наприклад, відомий сюжет про вибір віри, з яким пов'язувалась [[християнізація]] ряду народів середньовічної Європи тощо{{sfn|Ясь|2009}}.

У XIX столітті поширився вплив міфотворчості ([[Політичний міф|політичної]], [[Соціальний міф|соціальної]], [[Національний міф|національної]]) на індивідуальну та масову свідомість, зокрема на історієписання та літературну творчість, у тому числі на українське суспільство. Ці засадні трансформації відбулися на культурній хвилі [[романтизм]]у завдяки спорідненості міфологічного мислення з художніми устремліннями тогочасних європейських інтелектуалів і мислителів, які прагнули сприймати світ за посередництвом мистецтва. Зокрема, [[натурфілософія]] [[Фрідріх Вільгельм Шеллінґ|Фрідріха Вільгельма Шеллінґа]] спиралася на ідею єдності світу та його мистецько-художнього осягнення. Відтак історичний міф відіграє важливу роль у генезі багатьох літературних сюжетів, поширенні низки українських міфообразів («[[Великий Луг]]-Батько», «[[Запорозька Січ|Січ]]-Мати», «[[Дике Поле]]» тощо), тем, персонажів, колективних опозицій (козак–лях, козак–[[москаль]]) тощо. Міфологічні конструкції або міфорелікти («славне», «героїчне» козацьке минуле) побутують в українських {{нп|Преромантизм|преромантичних|fr|Préromantisme}} (наприклад, «[[Історія Русів]]») і романтичних наративах («[[Книга буття українського народу]]», [[Кобзар (збірка)|«Кобзар»]] тощо). Важливими віхами в поширенні й циркуляції міфів у XIX столітті, зокрема в урізноманітненні сюжетів історичних міфів, стали теорії героїв і героїзму [[Томас Карлайл|Томаса Карлайла]]{{sfn|Карлейль|1908}} та расової нерівності [[Жозеф Артюр де Гобіно|Жозефа Артюра де Гобіно]]{{sfn|Гобино|2001}}. Самобутня спроба опанувати й пояснити логіку історичного міфу мистецькими засобами в контексті тодішньої цивілізації представлена в музичній драматургії [[Ріхард Вагнер|Ріхарда Ваґнера]]. Наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX століття модерністська [[Естетика модерну|естетика]] та [[Філософія модерну|філософія]] у світовій [[Соціогуманітаристика|соціогуманітаристиці]] та культурі спричинилися до застосування історичного міфу як інструменту впливу та формування [[Колективна свідомість|колективної]], [[Масова свідомість|масової свідомості]]. Приміром, до міфотворчості вдавалися репрезентанти [[Неоромантизм|неоромантичного]] історієписання так звані бездержавних чи скривджених європейських націй ([[Чехи|чеської]], [[Поляки|польської]] та інших), котрі прагнули оновити проєкти «винайдення» національно-державницьких традицій й актуалізувати пошуки свого місця в системі європейського модерну. В [[Історична наука в Україні|українській історичній науці]] неоромантичні тенденції виразно проступають у працях [[Липинський В'ячеслав Казимирович|В'ячеслава Липинського]] (наприклад, у праці «Переяславська легенда»), [[Томашівський Степан Теодорович|Степана Томашівського]] та інших. Водночас побутували проєкти й соціальної та політичної міфотворчості. Так, французький теоретик [[анархо-синдикалізм]]у [[Жорж Сорель]] розглядав міф як базисну структуру класової ([[Пролетаріат|пролетарської]]) свідомості, побудовану не на знаннях, а на вірі. У такому сенсі міф постає як психологічний {{нп|Моральний імператив|імператив|fr|Impératif (morale)}}, що інспірує соціальну волю, приміром, як об'єднавча сила ([[волюнтаризм]]), що задає й організовує вектор руху натовпу тощо{{sfn|Ясь|2009}}.

== Національні історичні міфи ==
{{Докладніше|Національний міф}}
Впродовж XIX—XX століть значного поширення набули [[Національний міф|національні]] історичні міфи. Вважається, що вони є складною й організованою [[Знакова система|знаковою системою]], яка має кілька компонентів: ієрархію стереотипів, ідеалів, уявлень, оцінок тощо. Відтак національні історичні міфи часто тлумачиться як особлива мова, своєрідний [[культурний код]] певного народу або нації. Причому засвоєння такої міфологічної «мови» трактують як необхідну умову для внутрішньої комунікації й інтеграції цієї спільноти. У типологічному плані вирізняють низку традиційних сюжетів національного історичного міфу, які мають легітимаційне призначення в контексті [[Апологія|апології]] національно-державницьких ідей:
* про етнічну однорідність (перебільшення ступеня етнічної консолідації в домодерну давнину);
* про [[автохтонність]] (обстоювання ідеї про надзвичайно давні джерела національної культури та мови);
* про [[Прабатьківщина|прабатьківщину]] (проєкти етнополітичного конструювання національно-державного буття внаслідок так званої історичної [[Етнічна територія|території давнього розселення етносу]]);
* про політичну, культурну або лінгвістичну спадкоємність (абсолютизація традицій наступності з певною державою, культурою, цивілізацією, етносом);
* про «етнічну родину» («зазіхання» на культурну спадщину споріднених етносів або націй);
* про походження або давніх предків (намагання ідентифікувати своїх пращурів з відомими народами класичної давнини чи середньовіччя);
* про тисячолітню (і навіть тривалішу) безперервну й однорідну національну історію (ігнорування або ретушування культурних, етнополітичних розривів і розломів історичного буття народу або нації);
* про подію чи міф-подію (трактування знакових, доленосних звершень у національній або соціальній історії, їхніх причин, мотивацій та ролей учасників);
* про народне сказання або міф-переказ (пам'ять про народну або національну славу, незвичайні випробування, жертовну спокуту);
* про героїв (фундатори держави, уславлені політичні та військові вожді) тощо{{sfn|Ясь|2009}}.

== Історичний міф і політична неоміфологія ==
{{Multiple image
 | total_width = 270
 | align       = right
 | direction   = horizontal
 | image1      = Bundesarchiv Bild 183-H27141, Berlin, Neue Reichskanzlei, Statue "Partei".jpg
 | image2      = Ouvrier kolkhosienne 2.jpg
 | footer      = Відображення міфологізованих образів у тоталітарних режимах: <br/>«арійський» факелоносець ([[Третій Рейх]]){{refn|group=ком.|Скульптура {{нп|Партія (скульптура)|«Партія»|es|El partido}} («Факелоносець»), 1938, скульптор [[Арно Брекер]], сучасне місце знаходження невідоме, імовірно втрачена.}} <br/>пролетарі, робітник і колгоспниця ([[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]){{refn|group=ком.|Монумент «[[Робітник і колгоспниця]]», 1937, скульптор [[Мухіна Віра Гнатівна|Віра Мухіна]], встановлений у місті Москва.}}.
}}
{{Докладніше|Політичний міф}}
Ідеологи та політичні провідники XX століття часто використовували родовий досвід людства в побудові низки псевдо- та {{нп|Повсякденні міфи|неоміфологій|ru|Современные мифы}} для реалізації різних політичних проєктів&nbsp;— від формації [[Тоталітаризм|тоталітарних]] й [[Авторитаризм|авторитарних]] режимів до просування [[Демократія|демократичних]] моделей. Зокрема, відбувалася суцільна [[Політична ідеологія|ідеологізація]] історичного міфу в контексті політичних потреб. У політичних теоріях другої половини XX століття проблема історичного міфу, пов'язаного з національною державою, сполучилася з [[Вождизм|темою лідерства]] та моделювання реакцій та [[Електорат|поведінки натовпу]] в межах сучасного масового суспільства. Зокрема вивчалися {{нп|Політичні технології|політичні технології|ru|Политические технологии}}, які за допомогою історичних міфів руйнують групове й приватне життя індивіда, вводять його в стан тотального публічного існування та перманентного натхнення{{refn|group=ком.|[[Ганна Арендт]], [[Карл Маннгайм]]{{sfn|Манхейм|2000}} тощо.}}. Заразом розглядалася роль історичного міфу в знищенні традиційного політичного ладу з метою створення нового режиму. Провідне місце в «політичній неоміфології» посідають конструкції, які легітимізують тоталітарний порядок: ритуали пошанування «героя-вождя» в [[Третій Рейх|нацистському]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянському]] режимах, образи-міфологеми «новітніх героїв» ([[Арійська раса|«арійських надлюдей»]], [[Пролетаріат|пролетарських]] «висуванців»), що драматизують і навіть театралізують різні форми суспільного буття, передусім виробництво ([[Соціалістичне змагання|«соціалістичні змагання»]] {{нп|Ударник (робітник)|ударників||Udarnik}}, «битва за врожай» тощо), атмосферу повсякденного побуту й родинних відносин (наприклад, «геройський вчинок» [[Морозов Павло Трохимович|Павлика Морозова]]), ідеологічно дозволені види творчості, спортивні змагання (наприклад [[літні Олімпійські ігри 1936]] року) тощо. Апогей штучної міфотворчості спостерігається за часів тоталітаризму, коли історичний міф став одним з основних засобів маніпулювання суспільною свідомістю в нацистській Німеччині ({{нп|Третій Рейх (містика)|міф про «тисячолітній Рейх»|ru|Третий рейх (мистика)}}) та в СРСР (міф про квазіспільноту&nbsp;— «[[радянський народ]]»). Врешті, відомий угорський соціолог і філософ [[Карл Маннгайм]] зауважував{{sfn|Манхейм|2000}}, що будь-яка ідеологія містить міфологічний елемент{{sfn|Ясь|2009}}.

Процес масової ідеологізації та численних ревізій історичного міфу трактується неоднозначно і досить суперечливо. За афористичним висловом французького критика [[Ролан Барт|Ролана Барта]]{{sfn|Барт|1996}}, у наш час міф перетворив історію на ідеологію. Німецький філософ {{нп|Курт Гюбнер (філософ)|Курт Гюбнер|de|Kurt Hübner (Philosoph)}} тлумачив [[національний міф]] як «необхідну складову досвіду сучасної людини»{{sfn|Хюбнер|1996}}, причому обстоював тезу, що ''«наукову думку не варто цінувати вище, ніж історичний міф»''. Натомість британський філософ [[Ернест Ґеллнер]] вважав, що національний міф є продуктом сучасної епохи, зокрема, кваліфікує його як ''«вигадану історію чи небезпечну брехню, котра чарує і тому перешкоджає осягнути сутність нації та її буття»''{{sfn|Ясь|2009}}.

Сучасний історичний міф, попри свою ірраціональну, суперечливу природу, раціоналізується засобами спрямованого навіювання на [[Масова свідомість|масову свідомість]], такими як: [[пропаганда]], [[агітація]], медійні шоу, продукування штучно сконструйованих міфологічних образів, завуальоване і приховане ідеологічне супроводження інформаційних потоків у засобах масової інформації й мультимедіа (кінопродукція, інтернет) тощо. У теоріях масової комунікації проблематика міфу порушується в розробці технологій і механізмів [[Вербальна комунікація|вербального]] та [[Невербальна комунікація|невербального]] маніпулювання масовою свідомістю, насадження певних стереотипів поведінки, мислення, споживання, навіть моди та мистецьких уподобань{{refn|group=ком.|[[Ролан Барт]]{{sfn|Барт|1996}}, [[Жан Бодріяр]], [[Елвін Тоффлер]], [[Ернст Юнгер]] тощо.}}. Зокрема роль традиційних героїв минулого значною мірою заступили чи підмінили міфологічні образи провідних персонажів кінофільмів, рекламних роликів, відеокліпів, літературних бестселерів і популярних блоґерів. Своєрідною фабрикою виробництва «нових міфів» про героїв, у тому числі «кіношних», зокрема про відомих постатей минулого, у XX столітті став [[Голлівуд]], який розповсюдив свій вплив на всю планету{{sfn|Ясь|2009}}.

Вважають, що продукування новітніх міфів пов'язане з кардинальними трансформаціями свідомості «масової людини», яка прагне віднайти орієнтири у швидкоплинному, ба навіть бурхливому сучасному світі. Відтак деякі науковці{{refn|group=ком.|[[Маршалл Маклуен]], {{нп|Волтер Онґ|||Walter J. Ong}} тощо.}} обстоюють думку, що засоби масової інформації та мультимедіа звертають і занурюють індивідуума в новітню «міфореальність». Наприклад, традиційні та нові міфологічні образи використовують у численних стилізаціях з масової культури, зокрема у віртуальному просторі. Такий трансльований міфологічний образ зберігає єдність колективної пам'яті та має здатність до постійного оновлення, що підвищує його можливості щодо поглинання інформації та її символічної репрезентації. Ці якості дають змогу [[Знакова система|знаковим механізмам]] бути оптимальним засобом трансляції міфологічної конструкції та пов'язаного з нею соціального ритуалу в масовому суспільстві{{sfn|Ясь|2009}}.

Іноді історичний міф може виникати стихійно, як реакція на певні соціокультурні зрушення (розпад імперій, сплеск етнонаціональної пасіонарності, глобальні соціально-політичні, економічні трансформації тощо) або культурні явища (культове поклоніння так званим «ідолам і богам» масової культури, наприклад, «[[бітломанія]]», [[Субкультура|субкультурні]] та [[Контркультура|контркультурні]] практики тощо), але частіше створюється та поширюється цілеспрямовано{{sfn|Ясь|2009}}.

Сучасний історичний міф є однією з фундаментальних, глибинних складових свідомості «масової» людини, звернених до давньої функції міфотворчості&nbsp;— творення простої та доступної картини світу, яка схематично трактує суспільні явища, процеси й факти. У цьому сенсі міф є адаптивним феноменом суспільного буття, позаяк допомагає формувати комфортне психологічне та духовне середовище, своєрідний ізольований прихисток для існування людини, продукує відчуття захищеності й ілюзію розуміння та близькості соціального середовища. Відтак за допомогою міфу намагаються створити символічну, часто-густо полярну, чорно-білу картину дійсності, що репрезентує архетипічний (закодований) досвід певної соціальної або національної спільноти{{sfn|Ясь|2009}}.

== Історичний міф і повсякденні міфи ==
{{Докладніше|{{нп|Повсякденні міфи||ru|Современные мифы}}}}
Особливе місце посідає {{нп|Повсякденні міфи|повсякденний|ru|Современные мифы}} історичний міф, який теж є своєрідним опредметненням колективних фобій та переживань, зокрема представлених у вигляді яскравих і доступних образів масових очікувань, страхів та надій (образи {{нп|Ворог (образ)|«ворога»||Enemy}} або «чужого», «сильного», «мудрого», «доброго» провідника нації чи керманича країни, [[Патерналізм|патерналістської]] «держави-батька» тощо). Повсякденний історичний міф відтворюється на рівні спонтанного життєвого досвіду та побутової свідомості, а також під час кризових, переломних ситуацій, які вимагають колективної [[Соціальна дія|соціальної дії]], що підпорядкована чужій, сторонній [[Воля (психологія)|волі]]. Сюжети таких міфів санкціонують розгул [[Ксенофобія|ксенофобії]], насильства, терору, протиправних дій тощо. Водночас історичний міф на злободенні теми зазвичай доповнюється гучною політичною риторикою, огульним тавруванням опонентів, піднесенням [[псевдопатріотизм]]у, демонстративними популістськими акціями тощо. Власне, повсякденний міф є способом масового переживання та колективної віри у сподіване розв'язання злободенних проблем соціального життя{{sfn|Ясь|2009}}.

Міфи репрезентують найзначніші й найтонші уявлення про параметри існування тієї чи іншої спільноти: родові розрізнення у вигляді бінарних опозицій на кшталт [[Свій — чужий (психологія)|«свій&nbsp;— чужий»]], впорядкувальні чинники, що освоюють простір і час, минуле й майбуття певної спільноти тощо. Тому міф є неабияким засобом колективної саморефлексії та [[Національне самовизначення|самовизначення]]. Надзвичайно важливу роль історичного міфу відіграє в так званих [[Теорія модернізації|«перехідних суспільствах»]], зокрема в процесі формування [[Національна ідентичність|національної ідентичності]], яка спирається на сутнісні особливості міфологічного мислення. Такими особливостями є тісний взаємозв'язок міфу з [[Масова свідомість|масовою свідомістю]], його [[Психологія натовпу|ірраціональний характер]], нерозчленованість приватного та публічного, апелювання до інтуїції тощо. Завдяки міфові індивідуум отримує такий [[Образ світу|образ чи образи світу]], в якому всі елементи структуровані та співвіднесені з самою людиною настільки, що кожна {{нп|Дія (психологія)|дія|fr|Pratique}} є компонентом загальної структури{{sfn|Ясь|2009}}.

Важливу роль у сучасній масовій свідомості відіграє історичний міф про героя або героїв. Такі міфи надають самоцінного значення індивідуальній екзистенції «масової людини», зокрема, створюють для неї «ідеальні» зразки поведінки («соціального гвинтика», «універсального споживача», «[[мученик]]а-[[Помста|месника]]», «фаната-вболівальника», «борця-патріота» тощо). Відтак міфи легітимізують і вводять до соціальних практик нав'язані зверху стереотипи поведінки, а людина з масового суспільства включається до адаптаційного механізму чинного громадського порядку (міфи про [[Американська мрія|«американську мрію»]], [[Інформаційне суспільство|«технологічне суспільство»]], [[Держава загального добробуту|«соціальне суспільство загального благоденства»]] тощо){{sfn|Ясь|2009}}.

Міфічні образи героїв сучасного суспільства, як правило, представлені тільки чеснотами. Усі позитивні якості максимально акцентуються чи навіть абсолютизуються, позаяк за канонами мас-медіа міф про «нового героя» вимагає: жити в тих же умовах, мати ті ж звички, говорити тією ж мовою, що й «масова людина». Заразом міф про героя в добу соціокультурних зрушень часом спричиняється до поширення інновацій та започаткування новітніх традицій соціуму. Головна ж мета, яку висувають сучасні творці міфів у перехідному суспільстві, полягає в руйнуванні старих, створенні й легітимації нових соціальних норм і моделей поведінки, тобто у формуванні таких ціннісних настанов, які допомагають сприймати «новітні взірці» як природні й вічні в певній спільноті{{sfn|Ясь|2009}}.

Джерела сучасних інтерпретацій міфів, у тому числі історичного, пов'язують із [[Джамбаттіста Віко|Джамбаттістою Віко]]{{sfn|Вико|1994}}, який вважав, що світ минулого можна пізнати за допомогою реконструкції ідей та думок, об'єктивованих у міфі. У добу [[Просвітництво|Просвітництва]] міф розглядався, у першу чергу, у логіко-раціоналістичному сенсі як архаїчний продукт [[забобон]]ів, середньовічної [[Схоластика|схоластики]] й [[обскурантизм]]у{{refn|group=ком.|[[Вольтер]], [[Дені Дідро]], [[Бернар ле Бов'є де Фонтенель]] тощо.}}. У часи [[Німецький романтизм|німецького романтизму]]{{refn|group=ком.|[[Новаліс]], [[Фрідріх Вільгельм Шеллінґ]], [[Август Вільгельм Шлегель]]{{sfn|Шлеґель|2003}} тощо.}} ширилася теорія міфу, за якою міфологічний образ тлумачився в органічній єдності зі своїм змістом-символом. У другій половині XIX століття вирізнялися два магістральні напрями вивчення міфу{{sfn|Ясь|2009}}:

{{Multiple image
 | perrow      = 3/3
 | total_width = 270
 | align       = right
 | direction   = horizontal
 | image1      = Giovan Battista Vico.jpg
 | caption1    = [[Джамбаттіста Віко|Віко]]
 | image2      = Friedrich Nietzsche, Circa 1875.jpg
 | caption2    = [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]]
 | image3      = ErnstCassirer.jpg
 | caption3    = [[Ернст Кассірер|Кассірер]]
 | image4      = CGJung.jpg
 | caption4    = [[Карл Густав Юнг|Юнґ]]
 | image5      = Levi-Strauss and Tacou.jpg
 | caption5    = [[Клод Леві-Строс|Леві-Строс]]
 | image6      = Roland Barthes 1969 (cropped).jpg
 | caption6    = [[Ролан Барт|Барт]]
}}
# порівняльно-історичний або лінгвістичний{{refn|group=ком.|[[Буслаєв Федір Іванович|Федір Буслаєв]], {{нп|Вільям Маннґардт||de|Wilhelm Mannhardt}}, [[Фрідріх Макс Мюллер]], [[Потебня Олександр Опанасович|Олександр Потебня]], [[Вільгельм Шварц]] тощо.}}, що спирався на [[Романтизм|романтичну традицію]], за якою походження міфу розглядалося як «хвороба» мови, тобто в контексті співвідношення його [[Семантика|семантики]] та [[Метафора|метафоричної]] будови;
# «антропологічний» чи «еволюціоністський»{{refn|group=ком.|{{нп|Ендрю Ленґ|||Andrew Lang}}, [[Герберт Спенсер]], [[Едвард Барнетт Тайлор]] тощо.}}, який послуговувався [[Порівняльно-історичний метод|порівняльною]] [[Етнографія|етнографією]], зокрема, тлумачив міф як елемент [[Протонаука|«протонауки»]]{{sfn|Ясь|2009}}.

Постає і низка оригінальних потрактувань міфу, зокрема, [[Фрідріх Ніцше]] розглядав міфи як життєві передумови існування будь-якої культури. У XX столітті теорії міфу розробляли кілька наукових шкіл: {{нп|Міф і ритуал|ритуальна||Myth and ritual}}{{refn|group=ком.|{{нп|Теодор Ґастер|||Theodor Gaster}}, Е. Джеймс, {{нп|Сідні Гук|||Sidney Hook}} тощо.}}, [[Функціональна школа|функціональна]]{{refn|group=ком.|[[Броніслав Каспер Маліновський]], [[Альфред Редкліф-Браун]] тощо.}} і [[Соціологічна школа в міфології|соціологічна]]{{refn|group=ком.|[[Еміль Дюркгайм]], [[Люсьєн Леві-Брюль]]{{sfn|Леви-Брюль|1930}} тощо.}}. Висувалася й обґрунтовувалася низка теорій міфу. [[Теорія символічних форм|Символічна теорія]], фундатором якої є німецький філософ-[[Неокантіанство|неокантіанець]], [[Ернст Кассірер]], тлумачить міф, поряд з мовою та мистецтвом, як автономну «символічну форму» культури, своєрідну замкнену систему{{sfn|Кассирер|2000}}{{sfn|Кассирер|2002}}. Відтак [[Міфологічний світогляд|міфологічна свідомість]] порівнюється зі специфічним «кодом», який потрібно віднайти, щоб розшифрувати й осягнути сенс історичного мислення та, навіть, фундаментальні цінності тієї чи іншої культури. [[Аналітична психологія|Психологічна теорія]] швейцарського психолога та філософа [[Карл Густав Юнг|Карла Густава Юнґа]]{{sfn|Юнг|1997}} пов'язує витлумачення значення міфу з [[Архетип (аналітична психологія)|«архетипом»]] [[Колективне несвідоме|колективного несвідомого]], тобто психічних і соціальних станів (наприклад, у давньогрецьких міфах про [[Едіп]]а та про [[Електра|Електру]]), які потребують спеціальної інтерпретації. {{нп|Дослідження міфів Клодом Леві-Стросом|Структуралістська теорія|fr|Étude des mythes chez Claude Lévi-Strauss}} (французький етнограф і соціолог [[Клод Леві-Строс]]) розглядає міф як універсальну структуру людської свідомості, зокрема як сферу позасвідомих логічних операцій та особливий інструмент розв'язання суперечностей (засіб зняття всіх опозицій). Засади [[Семіотика|семіотичної теорії]] заклав французький критик [[Ролан Барт]]{{sfn|Барт|1996}}, який трактував міф не тільки як форму [[наратив]]у (вторинну [[Знакова система|семіотичну систему]]), а й феномен повсякденності, зокрема як спосіб комунікації. На його думку, міф нічого не приховує і нічого не афішує, а тільки деформує: міф не є ні брехнею, ні істинним визнанням, він є спотворенням. Побутує й низка інших теорій або концепцій міфу, які вирізняються багатоманітністю та контроверсійністю підходів{{sfn|Ясь|2009}}.

== Українські історичні міфи ==
{{Див. також|Історія України}}
Українські міфи постали на перехресті кількох культурних традицій: [[Слов'янська міфологія|слов'янської]], вибудуваної на індоєвропейській та [[Праслов'яни|праслов'янській]] міфологічних моделях світу, а також на античному та християнському міфосприйнятті. Це зумовило надзвичайно складну рецепцію різних міфологічних [[Картина світу|картин світу]] в українських історичних міфах{{sfn|Ясь|2009}}.

З доби [[Античність|античності]] праукраїнський, пізніше&nbsp;— [[Українська культура|український]], культурний простір був ареною поширення багатьох міфів. Згодом тривале історичне побутування українських земель у складі різних держав ([[Золота Орда|Золотої Орди]], [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], імперій [[Австро-Угорщина|Габсбургів]] і [[Російська імперія|Романових]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Другої Речі Посполитої]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] тощо), які належали до різних соціокультурних (цивілізаційних) комплексів, спричинило циркуляцію різноманітних історичних міфів. Чимало з них постало з [[Російська історична політика|російської державницької традиції]] та [[Російський імперіалізм|різноманітних імперських практик]]. Зокрема, походження та роль низки російських історичних міфів розглянув американський історик [[Едвард Кінан]]{{sfn|Кінан|2001}}, зокрема про [[Київське князівство|Київ]] або [[Київська Русь|києво-руську]] спадщину:
* «[[Московія]] як серцевина й основа для Російської імперії та СРСР і водночас як основний і прямий спадкоємець політичного й етнонаціонального спадку Київської Русі»;
* «московська експансіоністська місія або так зване [[Збирач руської землі|„збирання руських земель“]]»;
* «Москва як єдина наступниця [[Візантійська культура|візантійської культурної]] та політичної традиції» (концепт «[[Москва — Третій Рим]]»);
* «Московщина як провідник антитатарського хрестового походу», зокрема першого великого московського підкорення неруських територій&nbsp;— [[Казанське ханство|Казанського]] й [[Астраханське ханство|Астраханського]] ханств у середині XVI століття;
* «завоювання [[Біла Русь|Білої Русі]] й „приєднання“ [[Україна (назва)|України]]» як релігійно-політична (православна) місія московських царів тощо{{sfn|Ясь|2009}}.

Ширилися польські історичні міфи щодо української історії. Серед них велике місце посідали міфи про:
* [[Сарматизм|«сарматське походження»]];
* «цивілізаційну місію польського католицизму на [[Східні креси|„східних кресах“]] Речі Посполитої», яка побутувала в метафоричній формулі про «здобич польського плуга» на Сході;
* «Річ Посполиту як „житницю“ середньовічної та ранньомодерної Європи»;
* «ідеальний державний устрій Речі Посполитої для всіх її народів»;
* «культурне призначення католицької Польщі як охоронця європейської християнської цивілізації від мусульманського, турецько-татарського, пізніше атеїстичного, більшовицького світів» (концепція {{нп|Antemurale Christianitatis|||Antemurale Christianitatis}}&nbsp;— «передмур'я християнського світу» й похідний від неї {{нп|антемуральний міф|||Antemurale myth}}) тощо{{sfn|Ясь|2009}}.

За тоталітарної доби українського минулого стала об'єктом цілеспрямованої міфотворчості ідеологів радянського режиму, які наслідували старі російські імперські традиції й адаптували їх до новітніх вимог у контексті досягнення телеологічної мети&nbsp;— [[Загальноросійська ідея|об'єднання («возз'єднання»)]] історії східнослов'янських народів. Низка «нових» та перелицьованих «старих» імперських міфів циркулювала на теренах радянського історієписання з обсягу українського минулого:
* «[[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Радянська Україна]] як „молодша сестра“ [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянської Росії]]»;
* «спільна», єдина історія трьох [[Братні східнослов'янські народи|«братніх східнослов'янських народів»]];
* міфологічна схема приєднання України до царської Росії як «меншого лиха» (побутувала від кінця 1930-х років),
* міфічна концепція добровільного «[[возз'єднання України з Росією]]» (відомі «Переяславські тези» [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]] 1954 року) тощо.
Сучасні науковці обстоюють думку, що процес творення імперських культурно-історичних образів був досить складним. Зокрема, певна роль у творенні «нових» імперських міфів належала й українським інтелектуалам. Цей процес уявляють{{refn|group=ком.|Зокрема [[Сергій Єкельчик]]}}{{sfn|Єкельчик|2008}} у вигляді своєрідного, досить суперечливого «діалогу» місцевої культурної еліти з провідниками радянського режиму{{sfn|Ясь|2009}}.

[[Файл:Ukrainian Sylenkoite theology.svg|міні|ліворуч|150пкс|Космологія [[Рідна Українська Національна Віра|«силенковства»]]]]
Масова свідомість пострадянської доби з її духом тотальної комерціалізації, відчуттям безмежного розчарування та готовністю до перманентних викривальних розвінчань стала сприятливим ґрунтом, на якому поширилися «паранормальні» та [[Фальсифікація історії|псевдонаукові]] візії, що спричинилися до сучасного «міфологічного сплеску»: «українське прочитання» [[Арійська раса|арійського міфу]] (зокрема, такими псевдоісториками, як [[Канигін Юрій Михайлович|Юрій Канигін]], [[Шилов Юрій Олексійович|Юрій Шилов]] та іншими), міф про «прадавні» українську мову та державу за кілька тисяч років до нашої ери тощо. Подібні тенденції побутують і в інших пострадянських країнах, зокрема в Росії. У російській історичній науці навіть уживається спеціальний термін щодо таких «міфотворчих праць», введений істориком {{нп|Володихін Дмитро Михайлович|Дмитром Володихіним|ru|Володихин, Дмитрий Михайлович}}{{sfn|Володихин|1998}}&nbsp;— «[[Фолк-історія|фолк-хісторі]]» (що пов'язується з діяльністю таких псевдоісториків, як [[Гумільов Лев Миколайович|Лев Гумільов]], [[Борис Акунін]], [[Фоменко Анатолій Тимофійович|Анатолій Фоменко]], [[Задорнов Михайло Миколайович|Михайло Задорнов]], [[Кльосов Анатолій Олексійович|Анатолій Кльосов]] та багатьох інших){{sfn|Ясь|2009}}.

{{Multiple image
 | total_width = 270
 | align       = right
 | direction   = horizontal
 | image1      = Козацька вистава.jpg
 | image2      = 12. Ukr kozak.jpg
 | footer      = Актор козацької вистави у [[Національний заповідник «Хортиця»|заповіднику «Хортиця»]] і вигляд рядового козака Гетьманщини ([[літографія]] [[Калинський Тимофій Васильович|Тимофія Калинського]], XVIII століття)
}}
Загалом в українських академічних практиках, пов'язаних із соціогуманітаристикою, спостерігаються [[Амбівалентність|амбівалентні]] тенденції. З одного боку, відбувається міфологізація низки відомих понять (держави, народу або нації, спільноти, колективу, техніки тощо), особливо на тлі загального етнополітичного ренесансу у [[Пострадянські держави|пострадянському соціокультурному просторі]]. Приміром, британський історик та політолог [[Ендрю Вілсон]] запропонував власну класифікацію історичних наративів і міфів, які вважає визначальними для української «уявної спільноти»{{sfn|Wilson|1998}}: «міфи старовини й загального походження», «міфи національного характеру і ворожого „іншого“», «міф національного Відродження» тощо. З іншого боку, ширяться [[деміфологізація]], звільнення від успадкованих поглядів, уявлень і дефініцій радянської доби, зокрема від їхнього міфічного ореолу та символічного підтексту. Водночас у пострадянські часи історичний міф вивчається багатьма українськими науковцями з обсягу дослідницьких перспектив різних соціальних та гуманістичних дисциплін{{sfn|Ясь|2009}}.

== Примітки ==

=== Коментарі ===
{{reflist|colwidth=40em|group=ком.}}

=== Виноски ===
{{reflist|colwidth=25em}}

== Джерела ==
{{Refbegin|40em}}

=== Англомовні ===
;Статті
* {{Книга|автор=[[Джон Армстронг|John A. Armstrong]]|частина=Myth and History in the Evolution of Ukrainian Consciousness|заголовок=Ukraine and Russia in their Historical Encounter|посилання=https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/14515/file.pdf|відповідальний=Edited by [[Потічний Петро-Йосип Петрович|Peter J. Potichnyj]], {{нп|Марк Раефф|Marc Raeff||Marc Raeff}}, [[Пеленський Ярослав Богданович|Jaroslaw Pelenski]], Gleb N. Zekulin|місце=Edmonton|рік=1992|pages=125—140|allpages=283|isbn=0-920862-84-5|ref=Armstrong}}
* {{Стаття|автор=[[Плохій Сергій Миколайович|Plokhy S. M.]]|назва=Historical Debates and Territorial Claims: Cossack Mythology in the Russian-Ukrainian Border Dispute|видання=The Legacy of History in Russia and the New States of Eurasia|видання посилання=https://shron3.chtyvo.org.ua/Plokhii_Serhii/Historical_Debates_and_Territorial_Claims_Cossack_Mythology_in_the_Russian-Ukrainian_Border_Dispute.pdf?|випуск=vol. 1|місце=London|рік=1994|pages=147—170}}
* {{Книга|автор=[[Ендрю Вілсон|Andrew Wilson]]|частина=National history and identity in Ukraine and Belarus|заголовок=Nation-building in the Post-Soviet Borderlands: The Politics of National Identities|посилання=https://shron1.chtyvo.org.ua/Andrew_Wilson/National_history_and_identity_in_Ukraine_and_Belarus__en.pdf?|відповідальний=Graham Smith, {{нп|Вів'єн Лав|Vivien Law||Vivien Law}}, [[Ендрю Вілсон|Andrew Wilson]], Annette Bohr and {{нп|Едвард Олворт (історик)|Edward Allworth||Edward A. Allworth}}|місце=Cambridge|видавництво=[[Cambridge University Press]]|рік=1998|pages=23—47|allpages=293|isbn=978-0-521-59968-9|ref=Wilson}}
;Енциклопедії
* {{cite web|url=https://www.britannica.com/topic/myth/Myth-and-history|назва=Myth and history|вебсайт=в онлайн-версії [[Британіка|«Encyclopædia Britannica»]]|дата-доступу=2023-03-06|ref=Britannica}}

=== Російськомовні ===
;Монографії
* {{Книга|автор=[[Ролан Барт|Барт Р.]]|заголовок=Мифологии|посилання=http://lukashevichus.info/knigi/Барт%20Мифологии.pdf|відповідальний=Пер. с фр., вступ. ст. и коммент. [[Зенкін Сергій Миколайович|С. Зенкина]]|місце=М.|видавництво=Изд-во им. Сабашниковых|рік=1996|сторінок=351|серія=Философские технологии|isbn=978-5-8291-0979-0|ref=Барт}}
* {{Книга|автор=[[Джамбаттіста Віко|Вико Дж.]]|заголовок={{нп|Основи нової науки про загальну природу націй|Основания Новой науки об общей природе наций||The New Science}}|відповідальний=Перев. с итал. [[Губер Олександр Андрійович|А.&nbsp;А.&nbsp;Губера]]|місце=М.—К.|видавництво=ИСА|рік=1994|сторінок=618|серія=Собрание Латинского Клуба|isbn=5-87983-017-9|ref=Вико}}
* {{Книга|автор={{нп|Людвіґ Вольтман|Вольтман Л.|de|Ludwig Woltmann}}|заголовок=Политическая антропология: Исследование о влиянии эволюционной теории на учение о политическом развитии народов|посилання=https://studfile.net/preview/5201129/|відповідальний=Перевод с немецкого: Оршанский Г. Г.|місце=СПб|видавництво=Изд-во {{нп|Попова Ольга Миколаївна|О.Н. Поповой|ru|Попова, Ольга Николаевна}}|рік=1905|сторінок=336}}
* {{Книга|автор=[[Ернест Ґеллнер|Геллнер Э.]]|заголовок=Нации и национализм|посилання=https://staff.tiiame.uz/storage/users/398/books/0jvs87cnFP75JJOMK8AS3gvNqgE7rZ37Pd9wQbUu.pdf|відповідальний=Пер. с англ./Ред. и послесл. {{нп|Крупнік Ігор Ілліч|И. И. Крупника|ru|Крупник, Игорь Ильич}}|місце=М.|видавництво=[[Прогресс (видавництво)|Прогресс]]|рік=1991|сторінок=320|isbn=5-01-002692-9}}
* {{Книга|автор=[[Жозеф Артюр де Гобіно|Гобино, Жозеф Артур де]]|заголовок=Опыт о неравенстве человеческих рас|посилання=https://www.rulit.me/books/opyt-o-neravenstve-chelovecheskih-ras-read-267673-1.html|місце=М.|видавництво=«Одиссей»&nbsp;— {{нп|Олма медиа групп|«Олма-пресс»|ru|Олма медиа групп}}|рік=2001|ref=Гобино}}
* {{Книга|автор=[[Гуревич Арон Якович|Гуревич А.Я.]]|заголовок=История и Сага|місце=М.|видавництво=[[Наука (видавництво)|Наука]]|рік=1972|сторінок=202|серія={{нп|З історії світової культури|Из истории мировой культуры|ru|Из истории мировой культуры}}}}
* {{Книга|автор={{нп|Крістофер Довсон|Доусон К.-Г.||Christopher Dawson}}|заголовок=Боги революции|відповідальний=пер. с англ., вступ. ст. и коммент. {{нп|Кожурін Кирило Якович|К. Я. Кожурина|ru|Кожурин, Кирилл Яковлевич}} ; предисл. [[Арнольд Джозеф Тойнбі|А. Дж. Тойнби]]|місце=СПб.|видавництво={{нп|Алетейя (видавництво)|Алетейя|ru|Алетейя (издательство)}}|рік=2002|сторінки=332|серія=Миф, религия, культура|isbn=5-89329-468-8}}
* {{Книга|автор={{нп|Золотарьов Олександр Михайлович (етнограф)|Золотарев А.М.|ru|Золотарёв, Александр Михайлович (учёный)}}|заголовок=Родовой строй и первобытная мифология|посилання=https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php|місце=М.|видавництво=[[Наука (видавництво)|Наука]]|рік=1964|сторінок=328}}
* {{Книга|автор=[[Мірча Еліаде|Элиаде М.]]|заголовок=[[Міф про вічне повернення|Миф о вечном возвращении: Архетипы и повторяемость]]|відповідальний=Пер. с фр. Е. Морозовой, Е. Мурашкинцевой; науч. конс. к. и. н. {{нп|Чеснов Ян Веніамінович|Я. Чеснов|ru|Чеснов, Ян Вениаминович}}.|місце=СПб.|видавництво={{нп|Алетейя (видавництво)|Алетейя|ru|Алетейя (издательство)}}|рік=1998|сторінок=250|серія=Миф, религия, культура|isbn=5-89329-081-3}}
* {{Книга|автор=[[Кара-Мурза Сергій Георгійович|Кара-Мурза С.]]|заголовок={{нп|Манипуляция сознанием||ru|Манипуляция сознанием (книга)}}|посилання=http://www.fhotm.kpi.ua/guest/manipul.pdf|місце=М.|видавництво=[[ЕКСМО|Изд. ЭКСМО-Пресс]]|рік=2001|сторінки=832}}
* {{Книга|автор=[[Томас Карлайл|Карлейль Т.]]|заголовок=Герои, почитание героев и героическое прошлое|посилання=http://az.lib.ru/k/karlejlx_t/text_0020.shtml|видання=3-е изд|відповідальний=Пер. [[Яковенко Валентин Іванович|В. Яковенко]]|місце=СПб|рік=1908|ref=Карлейль}}
* {{Книга|автор=[[Ернст Кассірер|Кассирер Э.]]|заголовок=Избранное: Индивид и Космос|місце=М.–СПб.|видавництво=Университетская книга|рік=2000|сторінок=654|серія=Книга света|isbn=5-7914-0023-3|ref=Кассирер}}
* {{Книга|автор=[[Ернст Кассірер|Кассирер Эрнст]]|заголовок={{нп|Філософія символічних форм|Философия символических форм|de|Philosophie der symbolischen Formen}}|посилання=http://yanko.lib.ru/books/philosoph/kassirer-phil_simv_form-2-8l.pdf|місце=М.; СПб.|видавництво=Университетская книга|рік=2002|том=2. Мифологическое мышление|сторінок=280|серія=Книга света|isbn=5-94483-003-4|ref=Кассирер}}
* {{Книга|автор={{нп|Савельєв Андрій Миколайович|Кольев А.|ru|Савельев, Андрей Николаевич}}|заголовок=Миф масс и магия вождей|місце=М.|видавництво=Национальный институт развития|рік= 1998|сторінок=432}}
* {{Книга|автор=[[Філіп Лаку-Лабарт|Лаку-Лабарт Ф.]], [[Жан-Люк Нансі|Нанси Ж.-Л.]]|заголовок=Нацистский миф|відповідальний=пер. с франц. {{нп|Фокін Сергій Леонідович|С.Л. Фокина|ru|Фокин, Сергей Леонидович}}|місце=СПб.|видавництво=Владимир Даль|рік=2002|сторінок=77}}
* {{Книга|автор=[[Лескінен Марія Войттівна|Лескинен М.В.]]|заголовок=Мифы и образы сарматизма. Истоки национальной идеологии Речи Посполитой|посилання=https://inslav.ru/images/stories/pdf/2002_Leskinen.pdf|місце=М.|видавництво={{нп|Інститут слав'янознавства РАН|Институт славяноведения РАН|ru|Институт славяноведения РАН}}|рік=2002|сторінок=178}}
* {{Книга|автор=[[Лосєв Олексій Федорович|Лосев А. Ф.]]|заголовок=Знак. Символ. Миф.|посилання=https://libarch.nmu.org.ua/handle/GenofondUA/38332|місце=М.|видавництво={{нп|Видавництво Московського університету|Изд-во Моск. ун-та|ru|Издательство Московского университета}}|рік=1982|сторінок=480|ref=Лосев}}
* {{Книга|автор=[[Лосєв Олексій Федорович|Лосев А. Ф.]]|заголовок=Миф. Число. Сущность.|посилання=https://psylib.org.ua/books/losew04/index.htm|місце=М.|видавництво=[[Мысль]]|рік=1994|сторінок=920|серія=Философское наследие|isbn=5-244-00747-5|ref=Лосев}}
* {{Книга|автор=[[Лотман Юрій Михайлович|Лотман Ю. М.]]|частина=Миф–имя–культура|заголовок=Избранные статьи: В 3 т.|посилання=https://elar.urfu.ru/handle/10995/47|місце=Таллинн|видавництво=Александра|рік=1992|том=1: Статьи по семиотике и типологии культуры|сторінок=479|isbn=5-450-01551-8}}
* {{Книга|автор=[[Карл Маннгайм|Карл Манхейм]]|заголовок=Избранное: Социология культуры|місце=М.; СПб.|видавництво=Университетская книга|рік=2000|сторінок=501|серія=Книга света|isbn=5-323-00011-2|ref=Манхейм}}
* {{Книга|автор=[[Мелетинський Єлеазар Мойсеєвич|Мелетинский Е.М.]]|заголовок=Поэтика мифа|відповідальний=Ред. кол.: [[Мелетинський Єлеазар Мойсеєвич|Е. М. Мелетинский]] (председатель), {{нп|Неклюдов Сергій Юрійович|С. Ю. Неклюдов|ru|Неклюдов, Сергей Юрьевич}} (секретарь), {{нп|Новік Олена Сергіївна|Е. С. Новик|ru|Новик, Елена Сергеевна}}, {{нп|Ріфтін Борис Львович|Б. Л. Рифтин|ru|Рифтин, Борис Львович}}|місце=М.|видавництво=[[Наука (видавництво)|Наука]]|рік=1976|серія={{нп|Дослідження з фольклору та міфології Сходу|Исследования по фольклору и мифологии Востока|ru|Исследования по фольклору и мифологии Востока}}}}
* {{Книга|автор=[[Найдиш В'ячеслав Михайлович|Найдыш В. М.]]|заголовок=Философия мифологии: От античности до эпохи романтизма|місце=М.|видавництво=Гардарики|рік=2002|isbn=5-8297-0115-4}}
* {{Книга|автор=[[Плєнков Олег Юрійович|Пленков О. Ю.]]|заголовок=Мифы нации против мифов демократии: Немецкая политическая традиция и нацизм|місце=СПб.|видавництво=Изд-во Рус. Христ. гуманитар. ин-та|рік=1997}}
* {{Книга|автор={{нп|Полосін Алі В'ячеслав Сергійович|Полосин В. С.|ru|Полосин, Али Вячеслав Сергеевич}}|заголовок=Миф. Религия. Государство.|місце=М.|видавництво={{нп|Ладомир (видавництво)|Ладомир|ru|Ладомир (издательство)}}|рік=1999|сторінок=440|isbn=5-86218-173-3}}
* {{Книга|автор=[[Пропп Володимир Якович|Пропп В.]]|заголовок=Исторические корни волшебной сказки|посилання=https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php|місце=Л.|рік=1946}}
* {{Книга|автор=[[Пропп Володимир Якович|Пропп В.Я.]]|заголовок=[[Морфологія казки|Мифология сказки]]|посилання=https://imwerden.de/pdf/propp_morfologiya_skazki_1969__ocr.pdf|видання=2-е|відповідальний=Ред. кол.: {{нп|Брагінський Йосип Самуїлович|И. С. Брагинский|ru|Брагинский, Иосиф Самуилович}}, [[Конрад Микола Йосипович|Н.&nbsp;И.&nbsp;Конрад]], [[Мелетинський Єлеазар Мойсеєвич|Е.&nbsp;М.&nbsp;Мелетинский]]. {{нп|Ольдерогге Дмитро Олексійович|Д. А. Ольдерогге|ru|Ольдерогге, Дмитрий Алексеевич}} (председатель), [[Померанцева Ерна Василівна|Э.&nbsp;В.&nbsp;Померанцева]], {{нп|Ріфтін Борис Львович|Б. Л. Рифтин|ru|Рифтин, Борис Львович}} (секретарь), А. Токарев|місце=М.|видавництво=[[Наука (видавництво)|Наука]]|рік=1969|серія={{нп|Дослідження з фольклору та міфології Сходу|Исследования по фольклору и мифологии Востока|ru|Исследования по фольклору и мифологии Востока}}}}
* {{Книга|автор=[[П'ятигорський Олександр Мойсейович|Пятигорский А.М.]]|частина=Мифологические размышления: Лекции по феноменологии мифа|заголовок=Непрекращаемый разговор|місце=СПб.|видавництво=Азбука-классика|рік=2004|сторінок=432|isbn=5-352-00899-1}}
* {{Книга|автор=[[Едвард Барнетт Тайлор|Тайлор Э.Б.]]|заголовок=Первобытная культура|місце=М.|видавництво=[[Політвидав|Политиздат]]|рік=1989|сторінок=576|серія={{нп|Бібліотека атеїстичної літератури|Библиотека атеистической литературы|ru|Библиотека атеистической литературы}}|isbn=5-250-00379-6|ref=Тайлор}}
* {{Книга|автор=Телегин С.М.|заголовок=Анатомия мифа: Учебное пособие|місце=М.|видавництво=Изд-во УРАО|рік=2005|сторінки=236|isbn=5-204-00449-1}}
* {{Книга|автор=[[Імре Тренчені-Вальдапфель|Тренчени-Вальдапфель И.]]|заголовок=Мифология|посилання=https://www.rulit.me/author/trencheni-valdapfel-imre/mifologiya-download-279163.html|відповідальний=Пер. с венгер. Е. Н. Елеонская; Редакция и предисл. проф. [[Авдієв Всеволод Ігорович|В. И. Авдиева]]|місце=М.|видавництво={{нп|Видавництво іноземної літератури|Издательство иностранной литературы|ru|Издательство иностранной литературы}}|рік=1959|сторінок=470}}
* {{Книга|автор=Ульяновский А.В.|заголовок=Социальный миф как брэнд: философская антропология, эстетика, на границах запрета, etc.|видання=в 2 т.|відповідальний=Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена, Фак. философии человека|місце=СПб.|видавництво=Роза Мира|рік=2003}}
* {{Книга|автор={{нп|Курт Гюбнер (філософ)|Хюбнер К.|de|Kurt Hübner (Philosoph)}}|заголовок=Истина мифа|посилання=http://krotov.info/libr_min/22_h/ub/ner_03.htm|місце=М.|видавництво={{нп|Республика (видавництво)|Республика|ru|Республика (издательство)}}|рік=1996|сторінок=448|серія=Мыслители XX века|isbn=5-250-02595-1|ref=Хюбнер}}
* {{Книга|автор=[[Х'юстон Стюарт Чемберлен|Чемберлен Х.С.]]|заголовок=Арийское мировоззрение|посилання=https://viewer.rusneb.ru/ru/000199_000009_003811599?page=1&rotate=0&theme=white|відповідальний=Пер. с нем. О.К. Синцовой|місце=М.|видавництво={{нп|Мусагет (видавництво)|Мусагет|ru|Мусагет (издательство)}}|рік=1913}}
* {{Книга|автор=[[Чмихов Микола Олександрович|Чмыхов Н.А.]]|заголовок=Истоки язычества Руси|посилання=https://shron1.chtyvo.org.ua/Chmykhov_Mykola/Ystoky_iazchestva_Rusy_ros.pdf?|місце=К.|видавництво=[[Либідь (видавництво)|Лыбидь]]|рік=1990|isbn=5-11-001495-7}}
* {{Книга|автор={{нп|Шахнович Михайло Йосипович|Шахнович М.И.|ru|Шахнович, Михаил Иосифович}}|заголовок=Первобытная мифология и философия|місце=Л.|видавництво=[[Наука (видавництво)|Наука]]|рік=1971|сторінок=240}}
* {{Книга|автор=[[Карл Густав Юнг|Юнг К.-Г.]]|заголовок=Душа и миф: шесть архетипов|відповідальний=пер. с англ.|місце=К.|видавництво=Порт-Рояль; М. : Совершенство|рік=1997|сторінок=384|серія=Бестселлеры психологии|isbn=5-89441-002-9|ref=Юнг}}
* {{Книга|заголовок=Миф в культуре: человек — не-человек|посилання=https://inslav.ru/images/stories/pdf/2000_Mif_v_kul'ture_chelovek_ne_chelovek.pdf|відповідальний=Ред. {{нп|Софронова Людмила Олександрівна|Л. А. Софронова|ru|Софронова, Людмила Александровна}}, Л.&nbsp;Н.&nbsp;Титова.|місце=М.|видавництво={{нп|Индрик (видавництво)|Издательство «Индрик»|ru|Индрик (издательство)}}|рік=2000|сторінок=320|серія=Библиотека Института славяноведения РАН. 14.|isbn=5-85759-106-6}}
* {{Книга|заголовок=Миф в культуре Возрождения|посилання=https://biblio.imli.ru/images/abook/zarublitra/Mif_v_kulture_Vozrozhdeniya_2003.pdf|відповідальний=[Отв. ред. {{нп|Брагіна Лідія Михайлівна|Л.М. Брагина|ru|Брагина, Лидия Михайловна}}]; Науч. совет по истории мировой культуры|місце=М.|видавництво=[[Наука (видавництво)|Наука]]|рік=2003|сторінок=324|isbn=5-02-011802-8}}
* {{Книга|заголовок=Слово о полку Игореве: Мифологические образы Древней Руси|місце=Ростов-на-Дону|рік=2000}}
;Статті
* {{Стаття|автор={{нп|Володихін Дмитро Михайлович|Володихин Д.|ru|Володихин, Дмитрий Михайлович}}, [[Єлісєєв Глеб Анатолійович|Елисеев Г.]], Каманина А.|назва=Империя фольк-хистори|видання=Книга и время|номер=8|рік=1998|сторінки=14-15|ref=Володихин}}
* {{Стаття|автор=[[Люсьєн Леві-Брюль|Л. Леви-Брюль]]|назва=Первобытное мышление|відповідальний=Пер. с франц. под ред. проф. {{нп|Нікольський Володимир Капітонович|В. К. Никольского||Vladimir Kapitonovich Nikolsky}} и А.&nbsp;В.&nbsp;Киссина; С пред. ред. «Атеиста», члена Акад. наук СССР [[Марр Микола Якович|Марра, Н. Я.]], проф. 1 Моск. унив. В.&nbsp;К.&nbsp;Никольского и автора к русск. изд.|видання={{нп|Атеист (журнал)|Атеист|ru|Атеист (журнал)}}|рік=1930|ref=Леви-Брюль}}
* {{Книга|автор=[[Лосєв Олексій Федорович|Лосев А.Ф.]]|частина=Диалектика мифа|заголовок=Философия. Мифология. Культура.|посилання=https://libarch.nmu.org.ua/handle/GenofondUA/38332|місце=М.|видавництво=[[Політвидав|Политиздат]]|рік=1991|сторінок=528|ref=Лосев}}
* {{Стаття|автор=[[Попович Мирослав Володимирович|Попович М.]]|назва=Мифология и реальность украинского Возрождения|видання=[[Дружба народов]]|рік=1998|номер=5}}
* {{Стаття|автор=[[Шнірельман Віктор Олександрович|Шнирельман В. А.]]|назва=Националистический миф: основные характеристики.|видання=[[Славяноведение (журнал)|Славяноведение]]|видання посилання=https://inslav.ru/sites/default/files/slav-1995-6.pdf|рік=1995|номер=6|сторінки=3–14}}

=== Україномовні ===
;Монографії
* {{Книга|автор=[[Сергій Єкельчик|Єкельчик С.]]|заголовок=Імперія пам'яті: Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві|посилання=https://shron1.chtyvo.org.ua/Yekelchyk_Serhii/Imperiia_pamiati.pdf?|відповідальний=авториз. пер. з англ.: [[Климчук Микола Миколайович|М. Климчук]], Х. Чушак ; ред. [[Цимбал Ярина Володимирівна|Я. Цимбал]]; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики|місце=К.|видавництво=[[Критика (видавництво)|Критика]]|рік=2008|сторінок=303|серія=Критичні студії|isbn=966-8978-08-0|ref=Єкельчик}}
* {{Книга|автор=[[Едвард Кінан|Кінан Е.]]|заголовок=Російські історичні міфи|посилання=http://history.org.ua/LiberUA/966-7679-17-9/966-7679-17-9.pdf|відповідальний=Перекл. [[Шовкун Віктор Йосипович|В. Шовкун]]; Наук. ред. [[Яковенко Наталя Миколаївна|Н. Яковенко]]|місце=К.|видавництво=[[Критика (видавництво)|КРИТИКА]]|рік=2001|сторінок=283|isbn=966-7679-17-9|ref=Кінан}}
* {{Книга|автор=[[Костомаров Микола Іванович|Костомаров М. І.]]|заголовок=Слов'янська міфологія: вибрані праці з фольклористики й літературознавства|посилання=https://chtyvo.org.ua/authors/Kostomarov/Slovianska_mifolohiia/|місце=К.|видавництво=[[Либідь (видавництво)|Либідь]]|рік=1994|сторінок=382|серія=Літературні пам'ятки України|isbn=5-325-00183-3}}
* {{Книга|автор=[[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Нечуй-Левицький І.]]|заголовок=Світогляд українського народу / Ескіз української міфології|посилання=https://chtyvo.org.ua/authors/Nechui-Levytskyi/Svitohliad_ukrainskoho_narodu/|місце=К.|видавництво=АТ "Обереги"|рік=1992|сторінок=88|isbn=5-8104-0008-6}}
* {{Книга|автор=[[Плачинда Сергій Петрович|Плачинда С. П.]]|заголовок=Словник давньоукраїнської міфології|посилання=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001929|місце=К.|видавництво=[[Український письменник]]|рік=1993|сторінок=62|isbn=5-333-01275-X}}
* {{Книга|автор=Чорний І.П.|заголовок=Філософський аналіз міфології та релігійного символізму|місце=Чернівці|видавництво=Чернівецький національний ун-т ім. Юрія федьковича|рік=2007}}
* {{Книга|заголовок=Антологія українського міфу: Етіологічні, космогонічні, антропогонічні, теогонічні, солярні, лунарні, астральні, календарні, історичні міфи. У 3 т.|місце=Тернопіль|видавництво=[[Навчальна книга — Богдан]]|рік=2006—2007}}
* {{Книга|заголовок=[[Винайдення традиції]] : научное издание|посилання=https://shron1.chtyvo.org.ua/Hobsbawm_Eric/Vstup_vynakhodzhennia_tradytsii.pdf?|відповідальний=За ред. [[Ерик Гобсбаум|Е. Гобсбаума]], Т. Рейнджера|місце=К.|видавництво=Ніка-Центр|рік=2005|сторінок=448|серія=Зміна парадигми ; вип. 8}}
;Статті
* {{Книга|автор=[[Ганс-Ґеорґ Ґадамер|Ґадамер Г.-Ґ.]]|частина=Міф і розум|заголовок=Герменевтика і поетика|місце=К.|видавництво=[[Юніверс (видавництво)|Юніверс]]|рік=2001|сторінок=280|серія=Філософська думка|isbn=966-7305-37-6}}
* {{Книга|автор=[[Грабович Григорій Юлійович|Грабович Г.]]|частина=Грані міфічного: образ України в польському й українському романтизмі|заголовок=До історії української літератури: дослідження, есе, полеміка|посилання=https://chtyvo.org.ua/authors/Hrabovych_Hryhorii/Do_istorii_ukrainskoi_literatury_doslidzhennia_ese_polemika/|місце=К.|видавництво=[[Основи (видавництво, Київ)|Основи]]|рік=1997|сторінок=604|серія=Гарвардська серія ; вип. 1|isbn=966-500-140-X}}
* {{Книга|автор=[[Зварич Ігор Михайлович|Зварич І. М.]]|заголовок=Міф і слово в просторово-часовому моделюванні дійсності : навч. посібник|місце=Чернівці|видавництво=Рута|рік=2005|сторінок=104}}
* {{Стаття|автор=[[Гюстав Ле Бон|Ле Бон Г.]]|назва=Французька Революція та психологія революцій|видання=[[Хліборобська Україна]]|рік=1920–21|книга=2, зб. 2–4}}
* {{Стаття|автор=М. Мишанич, [[Мишанич Степан Васильович|С. Мишанич]]|назва=Міф, міфологія, міфологізм, міфокритика, міфопоетика: історія інтерпретації і розмежування понять|видання=доп. на V Міжнар. конгресі україністів (м.Чернівці, 26-29 серп. 2002 р.)|видавництво=Норд-Прес|рік=2002|сторінки=53-58|сторінок=58|isbn=966-8085-20-5}}
* {{Стаття|автор=[[Моця Олександр Петрович|Моця О. П.]]|назва=З «міфів народів світу»: про час появи східнослов'янських націй|посилання=https://shron1.chtyvo.org.ua/Motsia_Oleksandr/Z_mifiv_narodiv_svitu_pro_chas_poiavy_skhidnoslovianskykh_natsii.pdf?|відповідальний=НАН України. Ін-т історії України; Наук. ред.: [[Ричка Володимир Михайлович|В. Ричка]], [[Толочко Олексій Петрович|О. Толочко]]|місце=К.|видання=Ruthenica|рік=2002|том=1|сторінки=64—69|сторінок=185}}
* {{Стаття|автор=[[Скринник Михайло Антонович|Скринник М.А.]]|назва=Міф у структурі українського романтичного наративу|місце=К.|видання=Мультиверсум: Філософський альманах|видавництво=Український Центр духовної культури|рік=2006|номер=59}}
* {{Книга|автор=[[Фрідріх Шлегель|Шлеґель Ф.]]|частина=Промова про мітологію|заголовок=Мислителі німецького романтизму|відповідальний=[[Леонід Рудницький|Л.Рудницький]], [[Фешовець Олег Васильович|О.Фешовець]]|місце=Івано-Франківськ|видавництво=Лілея-НВ|рік=2003|сторінок=588|isbn=966-668-016-5|ref=Шлеґель}}
* {{Стаття|автор=[[Яковенко Наталя Миколаївна|Яковенко Н. М.]]|назва=Кілька спостережень над модифікаціями українського національного міфу в історіографії|посилання=https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=en&user=27MRG_cAAAAJ&citation_for_view=27MRG_cAAAAJ:ufrVoPGSRksC|видання=[[Дух і літера (часопис)|Дух і літера]]|рік=1998|номер=3-4|сторінки=113 – 124}}
* {{Книга|автор=[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О.]]|частина=Історія як міф. "Гетьман – відступник" у рецепції М.Костомарова|заголовок=Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. 3б. наук. праць|посилання=https://shron2.chtyvo.org.ua/Zbirnyk_statei/Hetman_Ivan_Mazepa_postat_otochennia_epokha.pdf?|відповідальний=Відп. ред. [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]], відп. секр. [[Ковалевська Ольга Олегівна|О. О. Ковалевська]]|місце=К.|видавництво=Інститут історії України|рік=2008|сторінок=398}}
;Дисертації
* {{Дисертація|прізвище=Артюх|ім'я=В.О.|дата=2001|заголовок=Природа національного міфу: історико-філософський контекст|тип=Автореф. дис. ... канд. філос. наук.|url=https://www.academia.edu/22227500/ПРИРОДА_НАЦІОНАЛЬНОГО_МІФУ_ІСТОРИКО_ФІЛОСОФСЬКИЙ_КОНТЕКСТ_Автореф_дис_к_філос_н_09_00_05_К_2001_19_с}}
;Енциклопедії
* {{ЕІУ|6||Міф історичний|[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]]|посилання=http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Mif_istorychny|ref=Ясь}}
* {{ЕСУ|21||[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]]|Міф історичний|id=68966}}
{{Refend}}

== Додаткова література ==
{{Refbegin}}
* {{Книга|автор=[[Плохій Сергій Миколайович|Serhii Plokhy]]|заголовок=The Cossack Myth. History and Nationhood in the Age of Empires|посилання=https://shron3.chtyvo.org.ua/Plokhii_Serhii/The_Cossack_Myth_History_and_Nationhood_in_the_Age_of_Empires__en.pdf?|відповідальний=Edited by {{нп|Пітер Болдвін (професор)|Peter Baldwin||Peter Baldwin (professor)}}, [[Кристофер Кларк|Christopher Clark]], [[Джеймс Коллінз (історик)|James B. Collins]], {{нп|Марія Хосе Родрігес-Сальгадо|Mia Rodriguez-Salgado||Maria José Rodriguez-Salgado}}, {{нп|Ліндал Ропер|Lyndal Roper||Lyndal Roper}}, [[Тімоті Снайдер|Timothy Snyder]]|видавництво=[[Cambridge University Press]]|рік=2012|allpages=406|isbn=978-1-107-02210-2}}
* {{cite web|url=https://history.sumy.ua/theoryofhistory/9468-shcho-take-istorychnyi-mif-ta-iak-vin-mozhlyvyi.html|назва=Що таке історичний міф та як він можливий?|автор=В'ячеслав Артюх|вебсайт=[[Сумський історичний портал]]|мовою=uk|дата-доступу=2023-03-06}}
* {{Стаття|автор=[[Гершкович Яків Петрович|Я.П. Гершкович]]|назва=Псевдоархеологія на пострадянських просторах: неусвідомлена небезпека|посилання=http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/67545/11-Hershkovych.pdf?sequence=1|видання=[[Археологія (видання)|Археологія]]|рік=2011|номер=2|сторінки=110-118}}
* {{Книга|заголовок=Деміфологізація історії та творення міфів в українській науці та публічному просторі: колективна монографія|відповідальний=Наук. ред. [[Салата Оксана Олексіївна|О. О. Салата]], [[Ковбасенко Юрій Іванович|Ю. І. Ковбасенко]]|місце=Львів; Торунь|видавництво=Liha-Pres|рік=2021|сторінок=200|isbn=978-966-397-233-6}}
* {{Книга|заголовок=Новітні міфи та фальшивки про походження українців|посилання=https://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Novitni_mify_ta_falshyvky_pro_pokhodzhennia_ukraintsiv/|видання=Збірник статей: популярне видання|місце=К.|видавництво=[[Темпора (видавництво)|Темпора]]|рік=2008|сторінок=136|isbn=978-966-8201-32-5}}
{{Refend}}

== Посилання ==
* [http://likbez.org.ua/ua/ Веб-сайт] проєкту [[Лікбез. Історичний фронт|likбез. Історичний фронт]]
* {{YouTube|h=IstoriyaBezMifiv|Канал "Історія Без Міфів"|logo=1}}

{{Бібліоінформація}}
{{Портали|Міфологія|Історія}}
{{добра стаття}}

[[Категорія:Історичні міфи| ]]
[[Категорія:Міфологія]]
[[Категорія:Історична термінологія]]
[[Категорія:Історична психологія]]