Перегляд вихідного коду сторінки Історія Шрі-Ланки

Письмова '''історія [[Шрі-Ланка|Шрі-Ланки]]''' налічує понад 25 століть і є тісно пов'язаною з [[Історія Індії|історією Індії]].

== Давні часи ==
Першими людьми на [[Шрі-Ланка|Шрі-Ланці]] були племена [[культура Балангода|культури Балангода]], які переправилися на острів близько 34 тис. років тому. Перші свідчення про заселення і господарське освоєння території нинішньої Шрі-Ланки стосуються [[VI століття до н. е.|VI ст. до н.&nbsp;е]]. 


Тоді з північної Індії мігрували [[індо-арійські племена]], на базі діалектів яких сформувалася [[сингальська мова]]. У багатьох районах острова прибульці підкорили місцеве населення. У [[III століття до н. е.|III ст. до н.е.]] тут виникла рання держава сингалів зі столицею в [[Анурадхапура|Анурадхапурі]] ([[377 до н. е.]], перше [[Сингальське королівство]]). Її правитель [[Деванампія Тіссе]] прийняв [[буддизм]].

З прийняттям буддизму й етнічною консолідацією сингалів відбувається [[централізація]] політичної влади, що затвердилася в Анурадхапурі. Династія, що влаштувалася в цьому місті, підпорядкувала собі весь острів, його територія була розділена на ряд адміністративних одиниць, куди були направлені урядові чиновники. Ядром держави стала область [[Раджарата]], яка охоплювала північні і північно-центральні райони і управлялася безпосередньо з Анурадхапури. Раджарата була найбільш густонаселеною і найрозвиненішою в економічному відношенні частиною країни.

== Середньовіччя ==
Південні і південно-західні райони складали адміністративну область [[Рухунарата]], на чолі якої, як правило, стояв спадкоємець престолу. Третя область [[Дакхинадеса]], на заході острова, була обжита пізніше і знаходилася під юрисдикцією віце-короля. Територіально-адміністративний розподіл завершувався на низовому рівні селом ([[грама|грамою]]), яким керував сільський староста. У [[1 тисячоліття|I тисячолітті н.е.]] королям Анурадхапури доводилося битися з [[таміли|тамілами]], що вторглися з південної [[Індія|Індії]]. За короткий термін тамілам вдалося захопити центральну частину країни і стати впливовою силою на острові. У [[1070]] р. сингали були вимушені перенести столицю своєї держави далі на схід, у місто [[Полоннаруву]]. 

При королях Анурадхапури і Полоннаруви сингали створили розвинену цивілізацію. Регулювання поверхневого стоку зіграло дуже важливу роль в розвитку [[поливне землеробство|поливного землеробства]]. Спочатку [[дамба|дамби]] зводилися на малих ріках, щоб забезпечувати водою село і живити сільські водоймища-танки. Потім дамбами стали перегороджувати великі ріки, що призвело до виникнення величезних [[водосховище|водосховищ]], з яких за допомогою [[канал]]ів і навіть підземних тунелів зрошувалися поля. Поступово в області Раджарата сформувалася складна система [[резервуар]]ів і зрошувальних каналів, в яку поступали атмосферні опади. Держава проводила та заохочувала іригаційні роботи і мала великий штат чиновників, що виконували різноманітні обов'язки, пов'язані з розподілом водних ресурсів. Мережа резервуарів забезпечувала існування численного сільського населення і збір великих урожаїв [[рис]]у, частина якого йшла на [[експорт]]. За рахунок оподаткування рисоводів, влада отримувала основну частку прибутків і тому була зацікавлена в підвищенні [[врожайність|врожайності]] основної зернової культури. Крім того, чималі грошові надходження приносила [[зовнішня торгівля]]. 

Сингальська держава активно підтримувала буддизм, виділяючи для цієї мети великі кошти. У країні функціонували численні [[монастир]]і, де [[чернець|ченці]] проводили час за вивченням буддійської теології і філософії, вивчаючи тексти мовами [[палі]], [[санскрит]] та сингальською. Королі щедро обдаровували ці монастирі, а також будували буддійські храми й інші культові об'єкти, часто величезні за розмірами і мальовничо оформлені.

На початку [[XIII ст.]] сингальська цивілізація зазнала різкої кризи. Вже з [[XI ст.]] почастішали набіги з Південної Індії. Могутня індійська держава [[Чола]] захопила острів у [[993]] і утримувала його до [[1070]]. 

Після відновлення сингальської держави вторгнення ззовні продовжувалися, виснажуючи внутрішні ресурси країни. Прибульці з Південної Індії осіли на острові і, поріднившись з сингальською королівською родиною, утворили впливову групу при дворі, яка контролювала центральну владу. Приблизно в [[1215]] [[Поланнарува]] була розграбована, і сингальська цивілізація змістилася на південь і південний захід від столиці. Столичні функції послідовно виконували [[Курунегала]], [[Гампола]], [[Райігама]], [[Котте]] і [[Канді]]. 

У [[14 ст.]] на півночі виникла тамільська держава, яку заснували вихідці з Південної Індії; її столицею було місто [[Джафна]]. 

Політична нестабільність призвела до деградації аграрних структур на північно-центральній рівнині. В результаті система водопостачання земель на рівнинах занепала. Мешканці були вимушені переселитися в райони незрошуваного землеробства на півдні і південному заході країни. Протягом двох століть колись родючі орні угіддя на півночі перетворилися на [[джунглі]]. 

[[Сингали]] мігрували до вологих районів на південь і південний захід і до Центральних гірських масивів. Рис, як і раніше, залишався основною культурою, але його збори були вже не такими високими. Зовнішня торгівля орієнтувалася на збут [[кориця|кориці]], [[чорний перець|чорного перцю]] та інших [[прянощі]]в. 

Слабкість держави стала причиною занепаду культури. Буддійські обряди зазнали сильного впливу [[індуїзм]]у, а на мові та літературі сингалів відбилися контакти з тамілами. До того ж на півночі і сході острова, в ареалі розселення вихідців з Індії, переміг індуїзм, що супроводжувалося будівництвом індуїстських храмів. Для проведення в них релігійних церемоній з південної Індії прибули ченці-[[брахмани]].

== Колонізація європейцями ==
{{Основна|Колоніальна історія Шрі-Ланки}}
Перші португальці приплили в [[Коломбо]] в 1505 р. і високо оцінили багаті ресурси і стратегічне значення острова. Вони увійшли в договірні відносини з сингальським государем в Котте в 1518 р. Політична дезінтеграція держави Котте і внутрішні війни на острові дозволили португальцям укріпити свої позиції на західному узбережжі. Завдяки перевазі у флоті і військовій техніці вони подолали опір місцевого населення і захопили територію держави Котте. Лише в Канді сингалам вдалося зберегти незалежність. У 1619 р. португальцям вдалося підкорити тамільську державу на півострові Джафна, так що під їх контроль потрапив увесь острів, за винятком центральної частини і районів на східному узбережжі. 

[[Португальський Цейлон|Португальська колоніальна влада на Цейлоні]] підкорялися віце-королю, резиденція якого знаходилася в Гоа (Індія). Основні адміністративні структури, успадковані від сингалів, були збережені. Вищі посади зайняли португальці, інші — лояльні по відношенню до колоніальної адміністрації сингали і таміли. Торгівля корицею і слонами була оголошена державною монополією. Португальці зайнялися також прибутковими комерційними операціями з [[Перець чорний|чорним перцем]] і горіхами арекової пальми. 

При португальцях активну діяльність розгорнули католицькі ченці. [[Францисканці]], [[єзуїти]], [[Домініканці (орден)|домініканці]] й [[августинці]] утворили на острові свої місії, які отримували значну фінансову допомогу від португальської адміністрації. Їм часто відводили землі, що належали буддійським й індуїстським храмам. Представники сингальської земельної аристократії переходили у християнство і при хрещенні брали португальські прізвища. У багатьох приморських общинах на заході і півночі сталося масове звернення населення в католицтво. У верхніх прошарках тубільного суспільства набула поширення португальська мова. 

З початку XVII ст. [[голландська Ост-Індська компанія]] виявляла цікавість до торгівлі гвоздикою на острові і до його стратегічного положення. У 1638 р. офіційний представник цієї компанії укладає союз з кандійським правителем проти португальців, і останні до 1658 р. (після ряду битв на морі і на суші, виграних голландцями з допомогою кандійців) були вигнані з Цейлону. Голландці зуміли встановити контроль над прибережними територіями, Кандійська держава залишилася в межах Центрального масиву. 

[[Голландський Цейлон|Голландське управління Цейлоном]] здійснювалося через губернатора і резидента в Коломбо, які підкорялися відповідно генерал-губернатору і Раді у справах Індії в Батавії (нині [[Джакарта]]), де розміщувалася штаб-квартира колоніальних володінь Нідерландів в Азії. Коменданти в Джафнеі і Галле, підзвітні губернатору, контролювали території на півночі й півдні Цейлону. Голландці зайняли вищі адміністративні пости, але нижчі посади залишилися за сингалами і тамілами з числа тих, хто лояльно ставився до колоніальної влади. Подібно до того, як було за португальців, збереглися форми земельної власності й оподаткування. Була введена монополія на торгівлю рядом товарів. Голландці інтродукували деякі нові культури, наприклад, каву; заохочувалося також плантаційне виробництво чорного перцю, кориці, кардамону. 

За голландців на Цейлоні була створена добре організована система відправлення правосуддя. Голосні суди розмістилися в Коломбо, Джафні і Галле. Спеціальний сільський суд, Ланд Раад, розбирав позови, що поступали з сіл. Використовувалося римсько-голландське право, а на півночі застосовувалися також тамільські закони. Голландці впроваджували протестантську релігію, і цій церкві були передані багато католицьких храмів, побудованих при португальцях. При протестантських церквах стали діяти початкові школи для сингалів і тамілів з викладанням рідними мовами.

== Британська колонія (1796-1947) ==
[[Британська Ост-Індська компанія]] встановила контроль над приморськими районами острова в 1796 р., коли в Європі велися війни, що почалися за Великою Французькою революцією. Чиновники цієї компанії, які управляли підвладною територією з Мадраса, неуважно ставилися до традиційної системи організації сингальського суспільства. Тому в 1802 р. Цейлон був оголошений британською колонією. У 1815 р. [[Велика Британія]], користуючись внутрішньою нестабільністю в Кандійській державі, змістила її правителя і, незважаючи на могутнє повстання 1818 р., встановила владу над островом. Британці зуміли створити мережу шляхів сполучення, які з'єднали воєдино всю країну, і поступово побудували єдину адміністративну систему. Була відмінена система феодального землеволодіння, ліквідовані всі монополії, зняті обмеження на пересування людей і товарів, що гарантувало сприятливий клімат для британських інвесторів. Земля надавалася в розпорядження комерційним сільськогосподарським підприємствам, які стали виникати на початку 1830-х років. 

Природні умови Центрального гірського масиву цілком відповідали агроекологічним вимогам ринкових культур — кави, а потім чаю і каучуконосів. Оскільки сингали не виявили бажання працювати по найму на плантаціях, були привезені таміли-кулі з Південної Індії. До кінця XIX ст. чай і каучук стали головними статтями експорту з колонії, важливе місце у вивозі зайняли також копра й інші продукти кокосової пальми. Становлення плантаційної економіки сприяло розвитку обслуговуючих галузей промисловості, транспорту, банківської сфери й інфраструктури портів. 

Комісія Коулбрука-Камерона в 1833 р. ініціювала перспективні реформи. Особливо важливим було створення законодавчої та виконавчої рад. Поширення британської системи освіти призвело до формування прошарку цейлонців, перед якими відкрилися перспективи бюрократичної і професійної кар'єри, що витікали з необхідності розширення управлінського апарату і розвитку економіки. Ця соціальна група набувала все більшого впливу. Її представників включали до законодавчої ради і місцевих органів влади, щоб покласти на них частину управлінських обов'язків. У 1920 р. були проведені вибори до вказаної ради (хоч і не загальні), а в 1924 р. було створено представницький уряд. У 1931 р. все доросле населення отримало право голосу і, згідно з конституцією Доноумора, було введене часткове самоврядування. За губернатором колонії залишався загальний нагляд, а три високопоставлені британські чиновники контролювали фінанси, дотримання законів і дії влади. 

Між місцевими лідерами і колоніальною адміністрацією була налагоджена тісна співпраця на всіх етапах конституційних перетворень. У 1919 р. з ініціативи освіченої сингальської та тамільської еліти виник Цейлонський національний конгрес, який розпався через кілька років внаслідок розбіжностей між етнічними общинами. Прийняття конституції Доноумора і співпраця цейлонських міністрів під час Другої світової війни з Лондоном спонукали колоніальну владу піти назустріч вимогам про повне самоврядування.

== Набуття незалежності (1947-1948) ==
У 1945 р. конституційна комісія рекомендувала надати конституційних гарантій виконання цих вимог, зберігши за метрополією відповідальність за оборону і зовнішню політику. У 1947 р. ці обмеження, запропоновані британською стороною, були зняті і, згідно з Актом про незалежність Цейлону, колонія була оголошена домініоном в 1947 р. і увійшла 4 лютого 1948 р. до британської Співдружності націй. 

Конституція незалежного Цейлону була створена за зразком англійської правової системи (Вестмінстерська модель представницької демократії). Номінально державу очолював генерал-губернатор, але виконавча влада передавалася прем'єр-міністру і його кабінету, відповідальному перед двопалатним парламентом. Першим прем'єром став Дон Стефен Сенанаяке, який зумів врахувати інтереси різних общин і верств населення і згуртувати їх провідних представників, утворивши Об'єднану національну партію (ОНП). Її загальними ідейними гаслами були лібералізм, секуляризм, індивідуалізм і підтримка приватного підприємництва. 

== Незалежна Шрі-Ланка ==
Коли Сенанаяке помер в 1952 р., на посаду прем'єра був призначений його син Дадлі Сенанаяке, який через два роки пішов у відставку, передавши пост своєму кузену Джону Котелавелі. Політичні й економічні важелі влади виявилися в руках нечисленної еліти, що складалася з великих землевласників і комерсантів, які отримали британську освіту. Політичну опозицію формували дві ліві партії — Партія суспільної рівності (ПСР) і Комуністична партія Цейлону.

У 1951 р. Соломон Бандаранаїке, міністр у справах місцевого самоврядування, вийшов зі складу уряду і організував Партію свободи Шрі-Ланки (ПСШЛ). На виборах 1956 р. партія Бандаранаїке перемогла, і йому було доручено створення коаліційного уряду з членів Об'єднаного народного Фронту (ОНФ), утвореного ПСШЛ і фракцією ПСР. 

Новий уряд провів ряд фундаментальних реформ відповідно до власної програми. Сингальська мова замінила англійську як єдина державна мова. Оборонний союз з Великою Британією було розірвано, її військово-морські і військово-повітряні бази на території Цейлону ліквідовані, і країна оголосила про проведення політики нейтралітету і неприєднання до блоків. Уряд активно підтримував буддійські і сингальські культурні заходи. Було створено міністерство культури. В економіці проводився курс на націоналізацію, яка торкнулася, зокрема, автобусного транспорту й інфраструктури порту Коломбо. 

Політика уряду ОНФ торкнулася інтересів різних груп населення. Новий статус сингальської мови викликав протидію з боку тамілів. Під керівництвом Федеральної партії вони почали боротьбу за визнання державною мовою тамільської. Це загострило міжобщинні розбрати і спровокувало масові заворушення в 1958 р. Виникли тертя в профспілках і конфлікти в буддійських колах. У цій обстановці політичної нестабільності і соціальної напруженості у вересні 1959 р. Бандаранаїке був убитий буддійським ченцем. 

Новим главою уряду став колишній міністр освіти Віджаянанада Даханаяке. У розпал протистояння в суспільстві він призначив парламентські вибори на квітень 1960 р. ОНП, яка при Дадлі Сенанаяке зазнала рішучого оновлення і перетворилася на провідну партію, перемогла, але не отримала абсолютної більшості в нижній палаті. Після чотиримісячних спроб забезпечити роботу уряду меншини Сенанаяке оголосив про нові вибори в липні 1960 р., які виграла ПСШЛ, реорганізована вдовою колишнього партійного лідера Сирімаво Бандаранаїке, яка і зайняла пост прем'єр-міністра. 

Другий уряд ПСШЛ продовжив реформи, розпочаті при Соломонові Бандаранаїке. Було розширено використання сингальської мови як офіційної в державних установах і судах. Курс на націоналізацію приватних підприємств поширився на такі сектори економіки, як страхування і збут нафтопродуктів. У 1964 році з метою укріпити соціальну базу ПСШЛ погодилася на коаліцію з ПСР і Комуністичною партією. Утворення коаліції викликало опозицію з боку правого крила ПСШЛ, що прискорило нові вибори в травні 1965 р. 

На виборах ОНП здобула переконливу перемогу, і Дадлі Сенанаяке знову очолив уряд. Був прийнятий курс економічного розвитку на базі заохочення приватного підприємництва і скасування імпортних обмежень. Уперше з 1956 р. таміли увійшли до складу уряду. Тамільській мові було надано офіційного статусу. ПСШЛ і група марксистських партій утворили опозиційний Об'єднаний лівий фронт (ОЛФ), при цьому примирлива політика уряду відносно тамілів використовувалася для розпалювання невдоволення, а надання пільг вітчизняному й іноземному капіталу зазнавало різкої критики. 

На виборах в травні 1970 р. ОЛФ завоював більшість депутатських місць у парламенті, отримавши близько 49% голосів, і крісло прем'єр-міністра знову зайняла Бандаранаїке. 

Отримавши мандат на кардинальні перетворення, уряд ОЛФ помітно посилив державний контроль над торгівлею і промисловістю. Однак спроби побудови соціалістичного суспільства наштовхнулися на серйозні економічні труднощі, викликані дефіцитом платіжного балансу, збільшенням зовнішньої заборгованості, необхідністю фінансувати дорогу програму соціального забезпечення і субсидувати продаж зерна населенню. У березні 1971 р. Бандаранаїке ввела в країні надзвичайний стан, що призвело до обмеження багатьох цивільних свобод. Відразу після цього сингальські студенти і безробітні випускники вищих навчальних закладів, члени Фронту народного звільнення, спробували організувати заколоти в багатьох частинах країни. Заворушення були швидко придушені за допомогою зброї, яку постачали з СРСР, Великої Британії, Індії та інших країн. Надзвичайний стан зберігався до 1977 року. 

Тим часом політика уряду змістилася лівіше: в 1972 р. почалася земельна реформа, а в 1975 р. були націоналізовані чайні плантації, що належали іноземним компаніям. За новою конституцією, прийнятою 22 травня 1972 р., Цейлон був перейменований на Соціалістичну Республіку Шрі-Ланка. Уряд очолила Бандаранаїке, а останній генерал-губернатор Вільям Гопаллава став президентом. Однак незабаром ОЛФ почав розвалюватися. У 1975 р. представники ПСР вийшли зі складу уряду, а в 1976 році коаліцію покинули комуністи. Позбавившись підтримки більшості депутатів у парламенті, Бандаранаїке була вимушена призначити загальні вибори на липень 1977 р. — на два роки пізніше, ніж передбачалося конституційними нормами. 

Перемогу на виборах цього разу отримала ОНП. Згідно з прийнятою в жовтні 1977 р. поправкою до конституції, президент ставав головою виконавчої влади. У лютому 1978 р. цей пост зайняв лідер ОНП прем'єр-міністр Джуніус Джаявардене. 7 вересня 1978 р. набрала чинності нова конституція, що включала поправку 1977 р.; країна отримала нову офіційну назву — Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка. 

Уряд ОНП енергійно взявся за пожвавлення економіки. З цією метою була девальвована національна валюта, зняті обмеження в сфері господарювання, отримані великі позики за кордоном й істотно збільшені державні витрати на реалізацію проектів розвитку господарства. Завдяки високим світовим цінам на чай в 1977 і 1978 рр. Шрі-Ланка швидко досягла економічного зростання і зменшення безробіття. У 1982 р. президент Джаявардене був переобраний на наступний термін, а в результаті референдуму повноваження парламенту були продовжені до 1989 р. 

=== Громадянська війна (1983-) ===
{{main|Громадянська війна в Шрі-Ланці}}
Однак в перші тижні серпня 1983 року країну приголомшив вибух міжобщинних зіткнень, у ході яких було вбито понад 300 тамілів. Ще понад 100 тис. тамілів стали біженцями, а торгові заклади і промислові підприємства, що їм належали, були зруйновані. 

У зв'язку з тим, що тамільські повстанці спиралися на бази і центри постачання в південно-індійських штатах, уряд Індії також виявився втягнутим у конфлікт. До кінця липня 1987 р. між країнами було досягнуто угоду, за якою ланкійські війська виводилися з району Джафни і замінювалися індійськими миротворчими силами. Північну і Східну провінції Шрі-Ланки намічалося об'єднати в Тамільську автономну область, але через рік мешканцям східної провінції було запропоновано висловитися на референдумі з питання щодо автономії. Сингальські націоналісти, включаючи не тільки прихильників ДВП і ПСШЛ, але також і значну частину самої ОНП, різко виступили проти автономії, сприйнявши її як загрозу суверенітету Шрі-Ланки і відмову від територіальної цілісності країни. 

Найбільше терористичне угрупування [[Тигри визволення Таміл-Іламу]] (ТВТІ) розгорнуло бойові операції проти індійських військ, тим часом як ДВП почав терористичну кампанію проти помірно налаштованих сингалів і офіційних осіб на півдні країни. Незважаючи на серйозні втрати від акцій ДВП, 19 грудня 1988 р. пройшли президентські вибори, на яких з невеликою перевагою переміг кандидат від ОНП Ранасингхе Премадаса. У 1991 р. індійські війська залишили територію Шрі-Ланки, але громадянська війна не втихла навіть після того, як уряд Індії заборонив на своїй території діяльність ТВТІ. У серпні 1991 р. опозиційні партії спробували досягти відставки Премадаси, звинувачуючи його в корупції і зловживанні владою. Фракція ОНП, яку очолив колишній міністр внутрішніх справ Лалітх Атхулатхмудалі, підтримала вимогу щодо відставки президента. Фракція була виключена з ОНП і сформувала самостійну партію — Демократичний об'єднаний національний фронт (ДОНФ). 

У квітні 1993 р., під час кампанії підтримки кандидатів від ДОНФ на місцевих виборах, Атхулатхмудалі був убитий. Власті звинуватили в цьому ТВТІ. Опозиція поклала відповідальність на ОНП. На наступному тижні сталося вбивство Премадаси, відповідальність за яке було покладено на ТВТІ. На місцевих виборах у столичному районі ПСШЛ нанесла поразку ОНП. У травні 1993 р. парламент одностайно постановив, що віце-президент Дінгирі Банда Віджетонга буде виконувати президентські обов'язки до грудня 1994 р. У серпні 1994 р. коаліція Народний альянс на чолі з ПСШЛ перемогла на парламентських виборах, а в листопаді її кандидат Чандріка Кумаратунге була обрана президентом Шрі-Ланки. Прем'єр-міністром вона призначила свою матір Сирімаво Бандаранаїке. 

Народний альянс отримав більшість голосів виборців на виборах 1994 р. завдяки обіцянці врегулювати національний конфлікт шляхом переговорів. Однак у квітні 1995 р. ТВТІ відмовилися від дотримання перемир'я і відновили бойові дії. Урядова армія захопила півострів Джафну, основну базу повстанців, однак вони продовжують контролювати райони на півночі і сході країни.

Глава держави Дінгірі Банда Вієтунга з 1993, глава уряду Ранів Вікремасінгхе з 1993.

== Посилання ==
* [http://www.harappa.com/mom/feb99.html Sri Lanka in 1942] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071215222127/http://www.harappa.com/mom/feb99.html |date=15 грудня 2007 }} — World War II Movie Clip
* [http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/lktoc.html Library of Congress Country Study: Sri Lanka] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/19990116232243/http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/lktoc.html |date=16 січня 1999 }}
* [http://www.stichtingnederlandsrilanka.nl The Netherlands — Ceylon Heritage] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070117072046/http://www.stichtingnederlandsrilanka.nl/ |date=17 січня 2007 }}
* [https://web.archive.org/web/20060701130233/http://www.lankachronicle.com/history.html Colombo in Dutch Times]
* [https://web.archive.org/web/20060821075526/http://www.paulvandervelde.nl/haafner/article.html#1 Jacob Haafner. Travels Through The Island of Ceylon in 1783]
* [https://web.archive.org/web/20071109084205/http://www.iaf.nl/Users/janpoel/anthonisz/dutch_title.html The Dutch in Ceylon glimpse of their life and times]
* [https://web.archive.org/web/20071229151307/http://www.iaf.nl/Users/janpoel/dbu/journal_index.html The Journal of the Dutch Burgher Union of Ceylon]
* [https://web.archive.org/web/20030606004258/http://www.une.edu.au/asiacenter/Alfons.pdf A Baptism of Fire: The Van Goens Mission to Ceylon and India, 1653-54]
* [http://www.rootsweb.com/~lkawgw/appx12.htm 1694 Census in Jaffnapatnam City and Castle] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071217081234/http://www.rootsweb.com/~lkawgw/appx12.htm |date=17 грудня 2007 }}
* [https://web.archive.org/web/20080509145717/http://www.colonialvoyage.com/remainSriL.html Dutch and Portuguese Buildings in Sri Lanka]
* [http://www.srilankatourism.org Tourist Board of Sri Lanka] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190503083732/http://www.srilankatourism.org/ |date=3 травня 2019 }}
* [https://web.archive.org/web/20071007004838/http://www.hweb.org.uk/content/view/27/4/ hWeb — Sri Lanka’s recent history of ethnic conflict originates from its colonial legacy]
* [https://archive.today/20070928010555/http://www.lankahands.com/category.php?id=5 Books on Sri Lanka History]
* [http://revistaorientalia.blogspot.com/2007/07/patrimonio-arqueologico-maritimo-de-sri.html Maritime Heritage in Sri Lanka] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110708061937/http://revistaorientalia.blogspot.com/2007/07/patrimonio-arqueologico-maritimo-de-sri.html |date=8 липня 2011 }}
* [https://web.archive.org/web/20071109080441/http://www.mahavamsa.org/index.html The Mahavamsa History of Sri Lanka] The Great Chronicle of Sri Lanka

{{Історія країн світу}}

[[Категорія:Історія Шрі-Ланки| ]]