Аназат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аназат (вір. невільний, незнатні) — у ранньофеодальній Вірменії загальна назва для представника непривілейованих станів — селянина, ремісника або торговця.[1] Представники стану підлягали тілесному покаранню, а життя вбитого цінувалася удвічі менше життя азата (представника вільного «шляхетного» стану, феодала).[2] Головними відмінностями аназатів від анзатів було те, що аназати платили податки, не володіли землею і не мали політичних прав.[3]

Термін аназат має іранське походження, де позначав рабів, однак у Вірменії значення слова швидко поширилося й на інші категорії залежного населення.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  2. Древний мир. Энциклопедический словарь в 2-х томах. — М.: Центрполиграф. В. Д. Гладкий. 1998.
  3. Сукиасян, 1969, ст. 108.
  4. Францев, 1953.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Алексей Сукиасян // История Киликийского армянского государства и права (XI—XIV вв.) [1] Ереван — 1969 г.
  • Армения в III—IV вв.//Социальный строй и сословная организация//Всемирная история Том 1. под ред. Ю.П. Францева, Государственное издательство политической литературы, 1953.
  • Л. С. Васильев История Востока: в 2 т. Т. 1. М.: Высшая школа, 1994.