Перегляд вихідного коду сторінки Арчуті

{{Населений пункт Росії
 | тип             = аул
 | тип_род         = аулу
 | назва           = Арчуті
 | назва ін.       = Арчути
 | розташування    =
 | опис розташування =
 |карта розташування1= Росія Дагестан
 | зображення         = 
 | зображення_розмір  = 
 | зображення_підпис  = 
 | mapx            =
 | mapy            =
 | суб'єкт РФ      = [[Дагестан]]
 | район           = [[Лакський район]]
 | міський округ   =
 | поселення       = 
 | рада            =
 | код ЗКАТУ       =
 | засноване       = 
 | перша згадка    = 
 | статус          =
 | поділ           =
 | населення       = відсутнє
 | поштові індекси = 
 | код             = 
 | координати      = {{coord|42|07|01|N|47|07|49|E|scale:30000|display=inline}}
 | висота          =
 | водойма         = 
 | станція         = 
 | відстань о      =
 | відстань р      = 
 | схема           =
 | міста-побратими = 
 | день міста      = 
 | адреса          = 
 | вебсторінка     = 
 | мер             = 
 }}

'''Арчу́ті'''&nbsp;— колишнє село (''аул'') в [[Лакський район|Лакському районі]] [[Дагестан]]у ([[Росія]]). Воно розташоване на відстані 7 км від [[кумух|райцентру]], біля сіл [[Хурі]], [[Хурукра]] та [[Хуна]].

Історія говорить, що село виникло досить давно (про це свідчать 3 цвинтарі: нижній, середній та верхній). Три брати з села [[Табахлу]] полювали в лісах гори [[Вацілу]] (назва гори походить від [[Лакська мова|лакського]] слова «ваца»&nbsp;— «ліс»). Брати вбили в лісі оленя і відпочивали на вершині. Вони оглянули околиці і, так як їм сподобалась тутешня місцевість, вони вирішили лишитись тут. Старший брат&nbsp;— Хурук спустився по один бік і заснував село [[Хурукра]]; середній брат на ім'я Хурі спустився іншим схилом і заснував [[Хурі]]; молодший брат&nbsp;— Арчу спустився протилежним боком і заснував Арчуті. Кажуть, що так виникли три сусідні села.

Школи в селі не було через малу кількість дітей. До війни діти ходили в [[Ахар]], а після війни в село [[Хуна]]. Мечеть була, при ній діяла мадресе. Проіснували вони до колективізації. Як не боролися селяни, все одно росіяни розібрали мечеть і з того каменю змусили збудувати ферму. Хоч і з села нікого насильно не виселили, все рівно воно поступово обезлюднилось. До останнього тут не було ні електрики, ні радіо, ні телефону.

До початку [[1960]] року тут було 6 хат в яких мешкали в основному люди похилого віку. З [[1970]] по [[1973]] роки тут проживала тільки сім'я Акаєвих, які згодом теж були змушені переселитися в село [[Хуна]], де голова родини працював в школі вчителем.

Будівлі хат були гарної архітектури. Будували мало, але зі смаком. Часто вживалися арки, витесані з суцільного уламку скелі. Особливо виділялися дві хати Камілових і Гамзаєвих (переїхали на [[україна|Україну]]). Кладка каменю (без розчину) була настільки рівною і міцною, що не можна було й голки встромити між ними (виглядало як один гладкий суцільний камінь). Стелі будинку Гамзаєвих були дзеркальними, скло дзеркал виготовив і встановив сам господар.

Саніят Гамзаєва&nbsp;— фізик-ядерник, член-кореспондент Академії Наук України. Її донька&nbsp;— викладач Харківського Університету.

В [[1886]] році в Арчуті було 83 двори, а в [[1914]] році тут мешкало 92 особи. Найбільше населення було 160—170 чоловік. До початку [[друга Світова війна|Другої Світової Війни]] було 20 дворів, з яких призвано було 13 осіб, 9 не повернулося. Абдурахман Гамзаєв помер від ран та хвороб через 3 місяці після війни.

{{без джерел|дата=січень 2015}}
{{russia-geo-stub}}

[[Категорія:Населені пункти Лакського району]]
[[Категорія:Знелюднілі населені пункти Дагестану]]