Перегляд вихідного коду сторінки Битва при Фермопілах (191 до н. е.)

{{Otheruses|Битва при Фермопілах (значення)}}
{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт      = Битва при Фермопілах (191 до н.е.)
|partof        = [[Сирійська війна (римо-селевкідська війна)|Римо-селевкідська війна]]
|зображення    =     
|підпис        = 
|дата1         = 191 р. до н.&nbsp;е.
|місце         = ущелина Фермопіли
|результат     = Перемога римлян
|сторони1      = Рим
|сторони2      = [[Держава Селевкідів]], [[Етолійський союз]]
|командуючий1  = [[Маній Ацилій Глабріон (консул 191 до н. е.)|Маній Ацилій Глабріон]]
|командуючий2  = [[Антіох III Великий]]
|сили1         = від 20 тисяч піхоти, 2 тисячі вершників та 15 слонів 
|сили2         = 10 тисяч піхоти, 500 вершників та 6 слонів (Селевікіди), 4 тисячі (етолійці)
|втрати1       = 200
|втрати2       = більша частина війська (Селевкіди)
|втрати3       =
}}
{{Римо-селевкідська війна}}
'''Битва при Фермопілах (191 до н.е.)''' — головна битва першого етапу [[Сирійська війна (римо-селевкідська війна)|Римо-селевкідської війни]] 192-188 рр. до н.е., внаслідок якої сирійський цар [[Антіох III Великий|Антіох III]] був змушений покинути Балкани.

[[Файл:Thermopylae shoreline changes map.png|міні|400пкс|left|Мапа району Фермопіл. Прохід тягнувся по південному узбережжю Малійської затоки, обмежений з півночі болотами, а з півдня горою]] 
[[Файл:Antiochos III.jpg|thumb|left|200px|Антіох III Великий]]
[[Файл:Marco_Porcio_Caton_Major.jpg|міні|200пкс|right|Марк Порцій Катон, обхідний маневр якого вирішив доля битви]]

Антіох III почав війну вторгненням на Балкани з незначною – лише 10 тисяч піхотинців, 500 вершників та 6 слонів – армією. До такої авантюри його підштовхнули заклики [[Етолійський союз|етолійців]], котрі обіцяли масову підтримку греків, начебто вже вкрай незадоволених [[Стародавній Рим|римлянами]]. Втім, навіть коли цар не отримав очікуваних грецьких контингентів, він не вжив заходів до термінової доставки підкріплень, а, розташувавшись на зимові квартири у [[Халкіда|Халкіді]] (острів [[Евбея]]), провадив час у весільних розвагах.  

З початком кампанії 191 р. до н.е. Антіох здійснив за великим рахунком безрезультатний похід до окраїнної [[Акарнанія|Акарнанії]], проте так і не забезпечив поповнення своїх сил. Тим часом море перетнув римський консул [[Маній Ацилій Глабріон (консул 191 до н. е.)|Маній Ацилій]] з 20 тисячами піхотинців, 2 тисячами вершників та 15 слонами. Він вирушив до Македонії на з’єднання із загоном [[Марк Бебій Тамфіл|Марка Бебія]], котрий прибув сюди в попередньому році, та силами союзного македонського царя [[Філіпп V Македонський|Філіппа V]]. Далі об’єднана армія вирушила у Фессалію, де звільнила від сирійських гарнізонів кілька міст на півдні цієї області.

Дізнавшись про рух ворога, Антіох попрямував назустріч йому до невеликої прибережної області Маліда, котра лежала південніше від Фессалії на шляху до центральної Греції. Одночасно він закликав етолійців з'явитись до головного міста цієї області [[Ламія|Ламії]] у якмога більшій кількості. Втім, їх зійшлось ще менше ніж раніше, тому Антіох вирішив відступити та зайняти позиції у [[Фермопіли|Фермопільському проході]], через який дорога йшла з Маліди далі на південь у Локриду. Тут він сподівався стримати переважаючі сили ворога завдяки малій ширині придатного для наступу проходу, котрий до того ж перекрили укріпленнями – подвійним валом та ровом, а в окремих місцях і додатковою стіною. Водночас 4 тисячі союзних етолійців зайняли Гераклею Трахінську, розташовану в Маліді за кілька кілометрів до ущелини (тобто в тилу армії, наступаючої у напрямку Локриди). Ближче до битви частина з них в числі 2 тисяч відгукнулась на прохання царя та, щоб попередити можливий обхідний маневр римлян, зайняла гірські вершини Каллідром, Родунтія і Тіхіунт.

Перш ніж рушити до битви, Маній Ацилій вислав дві тисячі відбірних солдат під командуванням [[Луцій Валерій Флакк (консул 195 року до н. е.)|Луція Валерія Флакка]] та [[Марк Порцій Катон Старший|Марка Порція Катона]] для здійснення обходу, при цьому перший повинен був атакувати Родунтію та Тіхіунт, тоді як другий вирушив на Каллідром. Головна ж частина війська пішла на македонські укріплення у Фермопільському проході. Тут вузька полоса землі була стиснена між горою та болотами, котрі тягнулись до самого моря та створювали нездоланну перешкоду. По-під горою Антіох поставив стрільців з лука, пращників та метателів дротиків, щоб вони, працюючи з підвищеного місця, вражали ворога у неприкриті щитами місця. На правому фланзі біля боліт стали слони, за якими знаходилась кіннота. Частина легкоозброєних та фалангіти розташувались перед валом.

З початком бою македоняни певний час стримували натиск римлян, у чому чимало допомагав обстріл з високого місця під горою. Втім, у підсумку сирійців почали тіснити, так що вони зайняли позиції на валу та зверху наносили шкоду ворогу, використовуючи для цього свої довгі списи. Узяти таку позицію було б дуже важко, проте в цей час до місця бою почала підходити колонна Марка Порція, котрий застав етолійців сплячими та скинув їх з Каллідрому, перебивши більшу частину. Хоча дії Валерія Флакка проти двох інших висот були невдалими, проте і підходу загону Катона виявилось достатнім, щоб воїни Антіоха у паніці почали втікати.

Під час переслідування римлянам заважала мала ширина проходу та слони, котрі йшли у ар’єргарді селевкідської армії та відлякували коней. Тому хоча й вдалось перебити та захопити в полон багатьох ворогів, а також знищити слонів, проте значна частина сирійського війська змогла відступити. Втім, після опівночі консул знову вислав наздогін кінноту, а з настанням ранку і легіони. Оскільки при безладній втечі по незнайомій місцевості чимало воїнів Антіоха збилась із дороги та відстала, це нове переслідування призвело до знищення більшості тих сил, котрі сирійський цар привів до Європи. Антіох із загоном у 500 воїнів прибув до Халкіди, звідки вирушив у [[Ефес]].

Що стосується римлян, то вони в бою з Антіохом втратили лише 150 воїнів. Крім того, ще 50 загинуло, коли під час битви етолійці із Гераклеї, котрі знаходились в тилу римської армії, невдало спробували атакувати її табір.

Після того, як міста Евбеї без спротиву відкрили ворота римлянам, консул повернувся до Маліди та зайнявся [[Облога Гераклеї Трахінської|облогою Гераклеї Трахінської]].

== Джерела ==
[[Тит Лівій|Лівій]], «Історія»

[[Категорія:Елліністичні битви|Фермопіли]]
[[Категорія:191 до н. е.]]