Перегляд вихідного коду сторінки Битва під Вітебськом

{{Infobox Military Conflict
|conflict   = Битва під Вітебськом
|partof     = [[Російсько-польська війна (1654—1667)]]
|image      = Viciebsk._Віцебск_(1664).jpg
|caption    = 
|date       = [[6 червня]] [[1664]] року
|place      = [[Вітебськ]]
|result     = Тактична перемога литовців<br>Стратегічна поразка поляків
|combatant1 = [[Файл:Herb Rzeczpospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg|40px]] [[Річ Посполита]]
|combatant2 = [[File:Russian-coat-arm-1667.svg|40px]] [[Московське царство]]
|commander1 = [[Михайло Казимир Пац]]
|commander2 = [[Хованський Іван Андрійович]]
|strength1  = 
|strength2  = 
|casualties1=
|casualties2=
}}
'''Битва під Вітебськом'''&nbsp;— один з боїв [[Російсько-польська війна (1654—1667)|російсько-польської війни 1654—1667]]. Відбулася у червні [[1664|1664 року]] у околицях Вітебська, на річці Лучосе. Новгородський полк князя [[Хованський Іван Андрійович|Івана Хованского]] зазнав поразки від [[Річ Посполита|литовської]] армії гетьмана [[Михайло Казимир Пац|Михайла Паца]], виконавши, однак, основну задачу&nbsp;— відтянути на себе армію [[Михайло Казимир Пац|Паца]] і не допустити допомоги армії короля [[Ян II Казимир|Яна II Казимира]].

== Передісторія ==
У листопаді 1663 року король Ян II Казимир і правобережний гетьман [[Павло Тетеря]] з 130 000 армією почали похід на [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну.]] У грудні литовське військо Михайла Паца, переконавшись у неможливості взяття [[Смоленськ]]а, вийшло у [[Сіверська земля|Сіверську землю]] на об'єднання з військом короля. 27 грудня 1663 року, дізнавшись про виступ армії Паца, новгородський воєвода, князь Іван Хованський запропонував царю [[Олексій Михайлович|Олексію Михайловичу]] скоїти силами свого полку рейд по землях [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] від Білою через Поріччя, Толочин, Черею, Долгинов або Докшици до Мяделя або Глибокого і далі до Жмуди, «і ті місця воювати, і ітить без мешкоти, ніде не стоять».<ref name="gramon">Антуан Грамон. [http://www.vostlit.info/Texts/rus9/Gramon/frametext.htm З історії московського походу Яна Казимира.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090131195405/http://www.vostlit.info/Texts/rus9/Gramon/frametext.htm |date=31 січня 2009 }} Юрьев. Типогр. Маттисена. 1929</ref> Дізнавшись про війну у своїх землях, Пац буде вимушений уйти з України назад, і діючим там військам

Однак виступити вдалось тільки на початку 1664 року. Затримка була пов'язана з низькою явкою [[Шляхта (стан)|дворян]] на службу і великою кількістю «нетчиков». Ще 26 жовтня 1663 року князь писав царю, що є наявна кількість у полку тільки 533 людей, а ''«ратные люди з'' ''[[Твер]]и'' к нему не бывали, а новгородцы неближних ''пятин'' ''без московские высылки и долго не будут»''<ref name="kurbatov">Курбатов О. А. З історії #воєнний реформ у Росії у 2-й половині XVII віку. Реорганізація конницы на матеріалах Новгородского розряду 1650-х&nbsp;— 1660-х гг./Дисертація на соискание ученой ступеня кандидата #історичний наук, МА., 2002, стр. 162</ref>.

== Литовський похід 1664 ==
Увійшовши у Литву, війська Хованського «выжгли і высекли» [[Дубровно|Дубровну]], [[Орша|Оршу]], Черею, [[Толочин]], ''«палили до самого'' ''[[Борисов (місто)|Борисова»]]'' і з 16 лютого до 27 березня 1664 розбили у трьох боях кілька литовських полків.<ref>Курбатов О. А. З історії #воєнний реформ у Росії у 2-й половині XVII віку. Реорганізація конницы на матеріалах Новгородского розряду 1650-х&nbsp;— 1660-х гг./Дисертація на соискание ученой ступеня кандидата #історичний наук, МА., 2002, стр. 162—163</ref>

Після цього Хованський зібрав полк під Вітебськом, де війська годували за рахунок підвозу продовольства і ''«збору кормів»'' на місці до літа. До цієї пори Пац, котрий ще 7 березня виїхав від [[Стародуб]]а до [[Могильов]]у<ref>Конрад Бабятыньскі. Кар'єра і вайсковая дзейнасць гетьмана ВКЛ МАіхала Казімаіра Паца//Беларускі гістарычны агляд. Том 15. Сшытак 1-2 (28-29), МАінск, 2008.</ref>, виступив на Хованського. Перша сутичка відбулася 5 червня 1664.

6 червня 1664 точилися бої на річці Лучосе. У ході боїв Хованським було захоплено Гетьманський стяг Михайла Паца.<ref>РГАДА. Ф. 210. Смотренные списки, №&nbsp;20, л 640—643. Курбатов О.&nbsp;А.&nbsp;Морально--#психологічний аспекти тактики руської конницы у середині XVII віку // Воєнно--історична антропологія. Ежегодник, 2003 / 2004. Нові #науковий направлення. МА., 2005. З. 193—213.</ref> Але після відбиття атаки на обоз Паца, коли руську кінноту, атаковували без підтримки піхоти, опрокинули, багато кавалерії Хованського не відійшли у табір, а роз'їхалися з поля боя по домівках (так, наприклад, новгородські [[Городові козаки|козаки]] бігли у Новгород).<ref name="autogenerated1">Курбатов О.&nbsp;А.&nbsp;Морально--#психологічний аспекти тактики руської конницы у середині XVII віку // Воєнно--історична антропологія: Ежегодник, 2003/2004: Нові #науковий направлення.&nbsp;— МА., 2005.&nbsp;— З. 193—213</ref> Сильоно зменшені від дезертирства полки Хованського, у котрого лишилася майже одна піхота, були розбиті військом Паца, князь з трудом прорвався «обозом» у Вітебськ, де йому допоміг вітебський гарнізон.<ref>Курбатов О. А. З історії #воєнний реформ у Росії у 2-й половині XVII віку. Реорганізація конницы на матеріалах Новгородского розряду 1650-х&nbsp;— 1660-х гг./Дисертація на соискание ученой ступеня кандидата #історичний наук, МА., 2002, стр. 163</ref>

== Післямова ==
Похід Хованського негативно відбився на становищі армії короля Яна II Казимира, допомогти котрому Пац не зміг. Переслідувана руськими військами, польська армія посередині лютої зими почала тяжкий відступ після невдалої [[Облога Глухова|облоги Глухова]]. «Відступ це продовжувався два тижні, і ми думали, загинемо всі. Сам король врятувався з великим трудом. Настав такий великий голод, упродовж двох днів я бачив, як не було збіжжя на столі у короля. Було втрачено 40 тисяч коней, вся кавалерія і весь обоз, і без перебільшення три четверті армії. У історії тих віків немає нічого, що можна було би порівняти з станом такого разгрома», згадував герцог Грамон<ref name="gramon"/>.

Поразка під Вітебськом викликала зміни командування Новгородським полком. Замість князя Якова Черкаського головним воєводою призначено князя Юрія Долгорукого. Хованського, котрому було б «Не можна було опинитися у князя Юрія у товаришах», відкликали у [[Москва|Москву.]] До кінцю 1664 року виявилася неспроможність нового воєводи управляти непокірним Новгородським полком, у якому дворяни могли просто відмовитися піти на службу. Князь Іван Андрійович Хованський був повернений у Новгородський полк на посаду полкового воєводи.<ref>Курбатов О. А. З історії #воєнний реформ у Росії у 2-й половині XVII віку. Реорганізація конницы на матеріалах Новгородского розряду 1650-х&nbsp;— 1660-х гг./Дисертація на соискание ученой ступеня кандидата #історичний наук, МА., 2002, стр. 164</ref> Князь відновив контроль над полком і відновив активні дії у Литві.

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Бібліоінформація}}
{{Російсько-польська війна (1654—1667)|Битви=так}}

{{DEFAULTSORT:Вітебськ}}
[[Категорія:Історія Вітебська]]
[[Категорія:Битви в Білорусі]]