Перегляд вихідного коду сторінки Богомолець Вадим Михайлович

{{othernames|Богомолець}}
{{Військовик2
| ім'я = Вадим Михайлович Богомолець 
| портрет = Богомолець Вадим.jpg
| підпис = 
| ім'я при народженні = 
| дата народження = 22.10.1878
| місце народження =  [[Санкт-Петербург]],<br>{{RUSold}}
| дата смерті = 19.4.1936
| місце смерті = [[Париж]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]]
| прізвисько = 
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
| країна = {{UNR}}
| рід військ = [[Файл:Naval Ensign of Ukraine 1918 July.png|border|25px]] [[ВМС УНР]]
| роки служби =
| звання = генерал-хорунжий
| підрозділ =
| командування = 
| битви =
| нагороди = {{(!}}
{{!}} {{Орден Святої Анни 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святої Анни 3 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святої Анни 4 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Святого Станіслава 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святого Станіслава 3 ступеня}}
{{!)}}
| відносини =
| інше =
}}
'''Вадим Михайлович Богомолець''' ([[22 жовтня]] [[1878]], [[Санкт-Петербург]]&nbsp;— [[19 квітня]] [[1936]], [[Париж]])&nbsp;— генерал-хорунжий [[Українська Держава|Української Держави]], військово-морський юрист, [[військовий аташе]] [[УНР]] у [[Румунія|Румунії]]. Автор першого українського закону про флот.

Двоюрідний брат академіка [[Олександр Олександрович Богомолець|Олександра Олександровича Богомольця]]. Рідний брат [[Богомолець-Лазурська Наталя Михайлівна|Наталії Богомолець-Лазурської]].

== Ранні роки, освіта ==
Народився [[22 жовтня]] [[1878]] року в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] в родині акцизного чиновника, [[Дійсний статський радник|дійсного статського радника]] [[Богомолець Михайло Михайлович|Михайла Михайловича Богомольця]] і його дружини, Юлії Ісаківни Мироненко. Пізніше Михайло Михайлович із сім'єю переїхав до [[Кишинів|Кишинева]].

Після закінчення Кишинівської гімназії Вадим Богомолець вступив на юридичний факультет [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]].

== Кар'єра ==
[[Файл:Ochakov-building.jpg|thumb|ліворуч|200 px|Крейсер «Очаків» («Кагул»), на якому служив улітку 1912&nbsp;р. Вадим Богомолець]]
По закінченні курсу навчання Богомольця було залишено на викладацьку роботу&nbsp;— читати студентам [[римське право]]. Однак через деякий час він вирішив зайнятися юридичною практикою.

Його першим місцем роботи став Полтавський окружний суд. У [[1904]] році, не бачачи, очевидно, перспектив для службового зростання в [[Полтава|Полтаві]] (станом на цей рік він залишався «молодшим кандидатом на судові посади»), Вадим Богомолець переїжджає до [[Севастополь|Севастополя]]. Там він робить кар'єру в судових органах Чорноморського флоту: від слідчого&nbsp;— до помічника прокурора Севастопольського військово-морського суду, яким він залишався до [[1917]] року.

Дослужився до штатського рангу [[Надвірний радник|надвірного радника]], начальника Головної військово-морської судової управи Чорноморського флоту. Був нагороджений орденами [[Орден святого Станіслава|св. Станіслава]] II&nbsp;ст. та [[Орден Св. Анни|св. Анни]] II&nbsp;ст.

Влітку [[1912]] року Вадим Богомолець перебував у плаванні на [[крейсер]]і «Кагул» (раніше називався [[Очаків (крейсер)|«Очаків»]]&nbsp;— той самий, на якому підняв повстання [[лейтенант Шмідт]]).

У червні [[1914]] року отримав звання [[підполковник]]а.

== Часи УНР, Гетьманату і Директорії ==
[[Файл:Vadym Bohomolets.JPG|міні|200пкс|Вадим Богомолець. Серпень 1914&nbsp;р., Севастополь]]
З утворенням [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] підполковник Вадим Богомолець присвятив себе створенню українського бойового флоту. Його вибір був не дивним. Ще до революційних подій 1917 року Вадим Богомолець, людина в побуті російськомовна, був одним з членів українського конспіративного гуртка «Кобзар» у Севастополі.

За [[Центральна Рада|Центральної Ради]] Вадим Богомолець увійшов в Українську чорноморську громаду Севастополя, створену навесні 1917 року. Там він відповідав за агітаційно-пропагандистську роботу. Оскільки Вадим Богомолець мав певний викладацький досвід, то взявся читати солдатам і матросам українізовуваних частин історію України.

Вадим Богомолець увійшов також до Українського генерального військового комітету, на базі якого потім формуватиметься українське оборонне відомство. Як юрисконсульт, брав участь у створенні Українського військово-морського міністерства&nbsp;— Генерального секретарства морських справ.

Разом з ним у Секретарстві працювали директор канцелярії підполковник [[Володимир Савченко-Більський]] і завідувач відділом контролю лейтенант [[Михайло Білинський]]. У такому складі Генеральне секретарство розробило «Тимчасовий закон про флот Української Народної Республіки», а також прапор військового флоту УНР.

Оскільки Вадим Богомолець єдиний з трьох мав юридичну освіту, фактично він був його основним розробником цього закону.

«Тимчасовий закон про флот Української Народної Республіки», затверджений Центральною Радою, оголошував весь військовий і торговий флот на Чорному морі «флотом УНР». І хоча, подібно до знаменитого «[[Акт Злуки|акту злуки]]» УНР і [[ЗУНР]], він мав здебільшого декларативний характер, проте його значення полягає в легітимізації самого факту появи українського флоту.

Даний закон потім визначав основи військово-морської політики Української Держави гетьмана [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]].

На початку 1990-х років, коли Україна і Росія ділили [[Чорноморський флот СРСР]], Київ спирався на «Тимчасовий закон про флот Української Народної Республіки» як на історичний і юридичний прецедент.

За [[Українська Держава|Гетьманату]]&nbsp;— Головний військово-морський прокурор, очолював Головне військово-морське управління при морському міністерстві у [[Київ|Києві]]. Отримав з рук [[Павло Скоропадський|гетьмана]] звання [[генерал-хорунжий|генерал-хорунжого]]. Очолював військово-морський суд Української Держави. Після повалення гетьмана Павла Скоропадського&nbsp;— військово-морський аташе [[УНР]] в [[Румунія|Румунії]] в [[1919]]&nbsp;році.

== На еміграції ==
[[Файл:Vadym Bogomolets.jpg|thumb|160 px|Вадим Богомолець. Один з останніх знімків]]
У [[1922]] році після поразки УНР Вадим Богомолець емігрував до [[Туреччина|Туреччини]], де приєднався до організації «Комітет спасіння України».

Організація займалася розповсюдженням у Туреччині інформації про Україну і видавничою діяльністю. До лютого 1922 року Комітет очолював інженер-полковник [[Олександр Авдіясевич]], а після його смерті цю посаду посів генерал-хорунжий Вадим Богомолець. З квітня 1922 року Комітет встиг випустити шість номерів журналу «Вільна Україна» французькою мовою.

Помер Вадим Михайлович Богомолець [[19 квітня]] [[1936]] року. Похований на кладовищі в містечку Візен-Шалетт-сюр-Луан під [[Париж]]ем.

== Родина ==
[[Файл:Bogomolets family.jpg|thumb|right|170 px|На стільцях: О. Богомолець (зліва) з сином Олегом, В. Богомолець з донькою Ніною. Верхній ряд: перша праворуч&nbsp;— С. Богомолець, поруч з нею її сестра Ольга. Бл. 1913&nbsp;р.]]

Вадим Михайлович Богомолець був двоюрідним братом академіка [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександра Олександровича Богомольця]].

Кузени Богомольці були одружені з рідними сестрами: Вадим&nbsp;— із Софією Георгіївною Тихоцькою (1878–1947), Олександр&nbsp;— з її молодшою сестрою [[Ольга Георгіївна Тихоцька|Ольгою]] (1891–1956).

Між сім'ями Вадима і [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександра Богомольців]] існувала міцна і щира дружба.

Чи підтримували обидві сім'ї спілкування між собою після [[1917]] року, невідомо. На той момент Вадим Богомолець служив у [[Севастополь|Севастополі]], а [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександр Богомолець]] завідував кафедрою загальної патології медичного факультету Саратовського університету.

Молодша сестра Вадима Богомольця&nbsp;— [[Наталя Михайлівна Богомолець-Лазурська]] (1880–1958) грала в [[театр Садовського|театрі Садовського]] на одній сцені з [[Заньковецька Марія Костянтинівна|Марією Заньковецькою]], була її найкращою подругою. Заміж вийшла за філолога і літературознавця [[Володимир Лазурський|Володимира Лазурського]], члена одеської [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіти»]].

Після смерті Марії Заньковецької Наталя Михайлівна написала книгу спогадів про неї.

У подружжя Вадима і Софії Богомольців була єдина донька Ніна (1911&nbsp;— ?). Її подальша доля невідома.

== Читайте також ==
* [[Богомольці]]
* [[Богомолець Олег Олександрович]]
* [[Богомолець Софія Миколаївна]]
* [[Микола Федорович Богомолець]]
* [[Пьотр-Тадеуш Богомолець|Пйотр-Тадеуш Богомолець]]
* [[Володимир Беклемішев]]
* [[Тихоцькі]]
* [[Сергій Георгійович Тихоцький]]
* [[Ольга Георгіївна Тихоцька]]

== Джерела ==

* «Адрес-календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1904 год».&nbsp;— Полтава. 1904.
* Дашкевич Я. «Турецько-українські взаємовідносини в першій половині ХХ ст.»/«Україна. Наука і культура». Вип. 35, 2009&nbsp;р.&nbsp;— С. 67.
* [[Кот Сергій Іванович|Кот С.]], Кучерук О. «Національний пантеон».&nbsp;— «Зовнішні справи», 2007&nbsp;р.&nbsp;— №&nbsp;9.
* Литвин М. Р., Науменко К. Є. «Збройні сили України першої половини XX&nbsp;ст. Генерали і адмірали»/ Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.&nbsp;— Львів, Харків. «Видавництво Сага», 2007.&nbsp;— 244 с.
* [http://ukrlife.org/main/prosvita/hist_flotua5.htm Мамчак М. «Україна: шлях до моря. Історія українського флоту»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130412105426/http://ukrlife.org/main/prosvita/hist_flotua5.htm |date=12 квітня 2013 }}
* [http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/Krym/9.pdf - С. 173, 175 Савченко Г. «Український рух у гарнізонах російської армії Кримського півострова»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150709223827/http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/Krym/9.pdf |date=9 липня 2015 }}
* [http://www.battleships.spb.ru/RusCr/ochakov.html Сайт «Боевые корабли мира»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071016211011/http://www.battleships.spb.ru/RusCr/ochakov.html |date=16 жовтня 2007 }}

== Посилання ==
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/08/5/49299/ Юрій Рудницький. Небезпечні родичі академіка Олександра Богомольця. Історична правда. 05.08.2011] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120218085524/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/08/5/49299/ |date=18 лютого 2012 }}
* [http://www.rukhpress.com.ua/010636/index.phtml МАРТИРОЛОГ офіцерів та урядовців Українського Державного флоту (1917–1921&nbsp;рр.). Мирослав Мамчак] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140407103952/http://www.rukhpress.com.ua/010636/index.phtml |date=7 квітня 2014 }}
* [https://web.archive.org/web/20120713033052/http://bogomolets.kiev.ua/ Офіційний сайт Ольги Богомолець]
* [https://web.archive.org/web/20121115111720/http://www.bogomoletsclinic.com.ua/ Офіційний сайт Інституту дерматології і косметології доктора Богомолець]
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Генерали Української Держави]]
[[Категорія:Офіцери Армії УНР]]
[[Категорія:Українські судді]]
[[Категорія:Українські дипломати]]
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
[[Категорія:Уродженці Санкт-Петербурга]]
[[Категорія:Українці Франції]]
[[Категорія:Генеральні хорунжі Української Держави]]
[[Категорія:Українські військові аташе]]