ГЕС Санту-Антоніу
| ГЕС Санту-Антоніу | |
|---|---|
 | |
| 8°48′06″ пд. ш. 63°57′03″ зх. д. / 8.80166667° пд. ш. 63.95083333° зх. д. | |
| Країна |  Бразилія |
| Адмінодиниця | Рондонія |
| Стан | діюча |
| Річка | Мадейра |
| Каскад | каскад на Мадейрі |
| Початок будівництва | 2008 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2012—2017 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 3569 МВт |
| Середнє річне виробництво | 21236 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслово-греблева |
| Розрахований напір | 13,9 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | бульбові |
| Кількість та марка турбін | 50 |
| Витрата через турбіни | 600 (одна турбіна) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 50 Siemens |
| Потужність гідроагрегатів | 26х69,59 + 24х73,29 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна/із ущільненого котком бетону + земляна/кам'яно-накидна |
| Висота греблі | 44,5 м |
| ЛЕП | 600 та 230 |
| Власник | Furnas та інші |
| Сайт | santoantonioenergia.com.br |
  ГЕС Санту-Антоніу | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Санту-Антоніу у Вікісховищі | |
ГЕС Санту-Антоніу — гідроелектростанція на південному заході Бразилії, у штаті Рондонія. Знаходячись після ГЕС Jirau, становить нижній ступінь у каскаді на річці Мадейра, що є найбільшою правою притокою Амазонки та другою за довжиною річкою в Південній Америці.
У межах проекту річку перекрили греблею максимальною висотою 44,5 метра та довжиною понад 2,5 км. Вона включає два машинні зали (біля лівого берегу та по центру), основний (між машинними залами) та допоміжний (біля правого берегу) водоскиди, а також ряд інших конструкційних елементів. Основна частина цієї споруди виконана зі звичайного або ущільненого котком бетону, для чого витратили 2,2 млн м2 матеріалу. Крім того, існує ділянка земляної/кам'яно-накидної греблі, яка потребувала 3,54 млн м3 породи (в тому числі 3,1 млн м3 скельних матеріалів).
Разом ці споруди утримують водосховище з площею поверхні 546 км2, периметром 1071 км та об'ємом 2888 млн м3, рівень якого під час нормальної операційної діяльності повинен коливатись у невеликому діапазоні між позначками 70,5 та 71,3 метра НРМ. Враховуючи надзвичайну водність Мадейри, водоскиди забезпечують пропуск до 84 тис. м3/с. Для забезпечення подачі / наступного відведення води до/від основних споруд станції у руслі річки провели масштабні роботи з екскавації обсягом понад 51 млн м3 (в тому числі виїмку 16,6 млн м3 скельних порід).
Основне обладнання станції становлять п'ятдесят гідроагрегатів із бульбовими турбінами, 26 з яких мають потужність по 69,59 МВт, а ще 24 видають по 73,29 МВт. При напорі у 13,9 метра вони повинні забезпечувати річне виробництво понад 21 млрд кВт-год електроенергії.
Видача основної частини продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 600 кВ. Враховуючи розташування станції у малозаселеній Амазонії, для досягнення районів споживання необхідно подолати понад 2000 км. Можливо також відзначити, що шість із п'ятдесяти турбін ГЕС виділено для енергопостачання штату Рондонія, для чого використовується ЛЕП напругою 230 кВ.
Проект реалізували через компанію Santo Antônio Energia SA (SAESA), що перебуває у власності Furnas (39 %), Caixa Fundo de Investimentos em Participações Amazônia Energia (20 %), Odebrecht Energia do Brasil (18,6 %), SAAG Investimentos (12,4 %) та Cemig Generation and Transmission (10 %).[1][2][3]
- ↑ Furnas - Furnas System. www.furnas.com.br. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
- ↑ UHE Santo Antônio | Intertechne. www.intertechne.com.br (ptbr) . Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
- ↑ ContentStuff.com. Usina Santo Antônio - Detalhes das inovações tecnológicas da hidrelétrica do Rio Madeira (RO), que terá as maiores turbinas bulbo do mundo| Infraestrutura Urbana. Equipe de Obra. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.