Перегляд вихідного коду сторінки Географічна оболонка


[[Файл:Flat earth.png|thumb|Проекція Географічної оболонки]]'''Географі́чна оболо́нка'''&nbsp;— верхня комплексна оболонка [[Земля|Землі]], що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих [[геосфери|геосфер]]&nbsp;— [[літосфера|літосфери]], [[гідросфера|гідросфери]], [[атмосфера Землі|атмосфери]] і [[біосфера|біосфери]]<ref name="Подобедов1973"/>.

Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30&nbsp;км над поверхнею Землі, нижня&nbsp;— під [[океан]]ами на 5—10&nbsp;км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70&nbsp;км<ref name="Подобедов1973"/>. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається [[Географічне середовище|географічним середовищем]]<ref name="Подобедов1973"/>.

Характерна особливість географічної оболонки&nbsp;— наявність речовини в трьох агрегатних станах: [[тверде тіло|твердому]], [[рідкий стан|рідкому]] й [[газ]]оподібному. Основні види [[енергія|енергії]], що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від [[Сонце|Сонця]] (екзогенні) та пов'язані з внутрішньою будовою [[Земля (планета)|Землі]] (ендогенні).

Географічній оболонці притаманні:
* цілісність&nbsp;— всі компоненти географічної оболонки становлять єдине ціле, взаємодіють між собою, а речовина й енергія перебувають у постійному колообігу;
* ритмічність&nbsp;— періодичне повторення подібних природних явищ, які тривають в межах доби (ніч і день), року (весна, літо, осінь, зима), тисячоліття (похолодання і потепліня клімату);
* зональність&nbsp;— зміна характеру і властивостей природних комплексів та їх компонентів від екватора до полюсів, пов'язана з нерівномірним розподілом [[Сонячна радіація|сонячної радіації]] залежно від [[Географічна широта|географічної широти]];
* висотна поясність&nbsp;— зміна рельєфу, клімату, властивостей вод і ґрунтів, рослинного і тваринного світу залежно від абсолютної висоти місцевості, експозиції схилів [[Сонячна радіація|сонячною радіацією]] та розташування гірських масивів щодо переважаючих повітряних мас;
* безперервність розвитку.

Сучасний стан географічної оболонки є результатом її тривалого розвитку, тому її можливо успішно досліджувати лише тоді, коли розглядати природу в її постійному розвитку як ціле, так і за окремими елементами. У такий спосіб можливо зрозуміти закономірності у зв'язках між окремими об'єктами і явищами, передбачати та прогнозувати шляхи подальшого розвитку, уникати негативних наслідків діяльності людини з використання природних ресурсів, раціонально використовувати природні багатства<ref name="Подобедов1973"/>.

Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна регіональна диференціація, що проявляється у формуванні різних [[природно-територіальний комплекс|природно-територіальних комплексів]]. Географічна оболонка є предметом вивчення [[фізична географія|фізичної географії]].

== Компоненти географічної оболонки ==

; Верхня частина Земної кори
{{main|Земна кора}}Земна кора - це верхній шар Землі. Від [[Мантія Землі|мантії]] відокремлена кордоном з різким підвищенням швидкостей [[Сейсмічна хвиля|сейсмічних хвиль]] - [[Поверхня Мохоровичича|межею Мохоровичича]]. Товщина кори коливається від 6 км під океаном до 30-50 км на континентах<ref>{{книга
|рік = 1995
|заголовок = Crustal Structure of the Earth
|booktitle = Global Earth Physics: A Handbook of Physical Constants
|видавництво = [[Американський геофізичний союз|American Geophysical Union]]
|місце = Washington, DC
|id = ISBN 0-87590-851-9
|посилання = http://www.agu.org/books/rf/v001/RF001p0214/RF001p0214.pdf
|ref = Tanimoto
|мова = und
|автор = Tanimoto, Toshiro
|відповідальний = Thomas J. Ahrens
|archivedate = 2014-02-22
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20140222150900/http://www.agu.org/books/rf/v001/RF001p0214/RF001p0214.pdf
}}</ref>. Буває два типи кори - [[Континентальна кора|континентальна]] і [[Океанічна кора|океанічна]]. У будові континентальної кори виділяють три геологічні шари: [[осадовий чохол]], [[Граніт|гранітний]] і [[Базальт|базальтовий]]. Океанічна кора складена переважно [[Основні гірські породи|породами основного складу]] плюс осадовий чохол. Земна кора розділена на різні за величиною [[Літосферна плита|літосферні плити]], що рухаються відносно одна одної. [[Кінематика|Кінематику]] цих рухів описує [[тектоніка плит]].

; Нижня частина атмосфери
{{main|Тропосфера}}

Її верхня межа розташована на висоті 8-10 км у полярних, 10-12 км у помірних і 16-18 км у тропічних широтах; взимку нижча, ніж улітку.

Нижній, основний шар атмосфери. Містить понад 80 % усієї маси атмосферного повітря і близько 90 % усієї наявної в атмосфері [[Водяна пара|водяної пари]]. У тропосфері сильно розвинені [[турбулентність]] і [[конвекція]], виникають [[хмари]], розвиваються [[циклон]] і [[антициклон]]. Температура спадає зі зростанням висоти із середнім вертикальним [[Градієнт температури|градієнтом]] 1°/152 м.



; Гідросфера
{{main|Гідросфера}}
Гідросфера - сукупність усіх [[Вода|водних]] запасів [[Земля|Землі]]. Більша частина води зосереджена в [[Океан|океані]], значно менше - у континентальній [[Річка|річковій]] мережі та [[Підземні води|підземних водах]]. Також великі запаси води є в [[Атмосфера Землі|атмосфері]], у вигляді хмар і водяної пари.

Частина води перебуває у твердому стані у вигляді [[льодовик]], [[Сніг|снігового покриву]] і в [[Вічна мерзлота|вічної мерзлоти]], складаючи [[Кріосфера|кріосферу]].

; Біосфера 
{{main|Біосфера}}
Біосфера - це сукупність частин земних оболонок ([[Літосфера|літо-]], [[Гідросфера|гідро-]] і атмосфера), що заселена живими організмами, перебуває під їхнім впливом і зайнята продуктами їхньої життєдіяльності.

; Антропосфера
{{main|Ноосфера}}
Антропосфера, або [[ноосфера]] - сфера взаємодії людини і природи. Визначення ноосфери вперше ввів український учений [[Вернадський Володимир Іванович|В. І. Вернадський]]. Визнається не всіма вченими.

== Примітки ==
{{reflist|refs=
<ref name="Подобедов1973">{{ref-ru}} ''[[Подобєдов Микола Сергійович|Подобедов Н. С.]]'' Общая физическая география и геоморфология.&nbsp;— {{М.}}: [[Недра (видавництво)|Недра]], 1973.&nbsp;— С. 312.</ref>
}}

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* Джигирей, В. С. (2002). ''Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник'' (укр.). Київ: Знання. с.&nbsp;203. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/966-620-108-9|966-620-108-9]].

* {{ref-ru}} ''Видина А. А.'' Методические указания по полевым крупномасштабным ландшафтным исследованиям.&nbsp;— {{М.}}, 1962.&nbsp;— 132 с.

== Посилання ==
* {{ref-ru}} [https://web.archive.org/web/20081227124425/http://www.romzec.ru/Zem.htm Земля в числах.]

{{ВП-портали|Науки про Землю|Географія|}}

[[Категорія:Фізична географія]]