Перегляд вихідного коду сторінки Друга Українська дивізія Української національної армії

{{Картка військового формування
| назва                      = Друга Українська дивізія Української національної армії
| оригінальна_назва          = 
| зображення                 = Українська Національна Армія.svg
| розмір_зображення          = 
| альт                       = 
| підпис                     = 
| дати                       = 
| країна                     = {{GERnazi}}
| належність                 = [[Українська національна армія]]
| вид                        =
| тип                        = [[дивізія]]
| роль                       =
| спеціалізація              =
| розмір                     =
| командна_структура         =
| гарнізон                   =
| гарнізон_назва             =
| прізвисько                 =
| оборонець                  =
| гасло                      =
| штандарт                   = <!-- або | кольори = -->
| штандарт_назва             = <!-- або | кольори_назва = -->
| марш                       =
| талісман                   =
| річниці                    =
| оснащення                  =
| оснащення_назва            =
| битви                      = [[Німецько-радянська війна]]
| битви_назва                =
| нагороди                   =
| почесні_найменування       =
| почесні_найменування_назва =
| розформовано               = <!-- або | розпущено = -->
| вебсайт                   =
<!-- Командувачі -->
| командувач1                = полковник [[Петро Дяченко]]
| командувач1_назва          = командир
| командувач2                =
| командувач2_назва          =
| командувач3                =
| командувач3_назва          =
| командувач4                =
| командувач4_назва          =
| командувач5                =
| командувач5_назва          =
| командувач6                =
| командувач6_назва          =
| командувач7                =
| командувач7_назва          =
| командувач8                =
| командувач8_назва          =
| командувач9                =
| командувач9_назва          =
| визначні_командувачі       =
<!-- Знаки розрізнення -->
| знак_розрізнення           =
| знак_розрізнення_назва     =
| знак_розрізнення2          =
| знак_розрізнення2_назва    =
| знак_розрізнення3          =
| знак_розрізнення3_назва    =
| знак_розрізнення4          =
| знак_розрізнення4_назва    =
| знак_розрізнення5          =
| знак_розрізнення5_назва    =
}}
'''Друга Українська дивізія Української національної армії''' ('''II УД УНА''')&nbsp;— формування у складі [[Українська національна армія|Української національної армії]], сформованої на німецькому боці наприкінці [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]].

== Формування дивізії ==
Від початку 1945&nbsp;р. оформилася у Німеччині Друга Українська Дивізія під командою полковника [[Петро Дяченко|Петра Дяченка]] і брала участь в боях з більшовиками в Чехословаччині вже при самому кінці Другої Світової війни. Ще у спогадах звалася 2-ю бригадою.

Одночасно з протитанковою формувалась піхотна бригада 2-ї УД УНА, під командуванням колишнього начальника поліції Львова майора [[Володимир Пітулей|Володимира Пітулея]]. Внаслідок того, що обидва з'єднання створювались під патронатом СС, основний склад бригад набирався передусім з підвладних РФСС, а не Вермахту, українських формацій. Основою для піхотної бригади стали українські [[шуцманшафт|шуцбатальйони]], відведені з [[Генерал-губернаторство (Третій рейх)|Генерал-губернаторства]] (ГГ), які поступово переформовувались і зводились в одне ціле в районі Праги. Оскільки більшість галицьких частин «шума» складалися з колишніх поліцаїв з [[Рейхскомісаріат Україна|Рейхскомісаріату Україна]] (РКУ), вони ввійшли і до бригади. Її загальна чисельність на 2 квітня становила 3 400 осіб. [[Барвінський Борис]] керував 2-м полком.

Найголовніше, що відрізняло бригади 2-ї УД від інших українських частин, в тому числі і дивізії «Галичина» було те, що в цьому з'єднанні не було жодного німця, крім зв'язкового офіцера. Командування було унітарним і виключно українським, а вояки чітко уявляли, за що борються. Цей моральний момент був підкріплений матеріальним стимулом&nbsp;— [[Шандрук Павло Феофанович|Шандрук]] взяв в Райхсбанку позику у 80000 РМ, з якої всім солдатам 2-ї УД видали по 50, а офіцерам&nbsp;— по 250 марок.

[[Долуд Андрій|Андрій Долуд]] очолював Запорізький загін УВК (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у складі Вермахту, який у 1945 увійшов до складу 2-ї Української дивізії УНА.

== Участь в бойових діях ==
17 квітня 1945 року 2-га бригада УНА була кинута в бій під [[Бауцен]]ом, і виявила себе з найкращого боку. ЇЇ вояки взяли участь у тактичному контрнаступі залишків танкового корпусу «[[Дивізія «Герман Герінг»|Герман Герінг]]» під командуванням «панцерграфа» [[Гіацинт фон Штрахвітц|Гіацинта фон Штрахвітца]] з метою відкинути радянські війська від автобана Бауцен-Дрезден. В ході наступу вона розбила 19-й полк 7-ї дивізії Війська польського, і захопила в полон 300 поляків, включно з командиром дивізії.

Вихідці з шуцманшафту РКУ взяли участь і у єдиній відомій бойовій операції частин УНА, здійсненій в останні місяці війни вже у своїх власних інтересах, а не з метою утримання німецького Східного фронту. Протягом березня 1945 року полковник Павло Терещенко, командир «бригади Вільного козацтва» в складі УНА, сформував 2 розвідувальні групи з українців-випускників розвідшкіл Абверу. Більшість з них були колишніми шуцманами з різних регіонів РКУ, евакуйованими до ГГ, де служили у 206-му і 207-му шуцбатальйонах. Для керівництва ними Терещенко добився звільнення з концтабору уродженця Сум Василя Лазаренка. До арешту останній був агентом ОУН у складі 206-го батальйону, і був заарештований СД за підготовку переходу частини на бік УПА.

Розвідники були зведені у 2 групи&nbsp;— агентів-нелегалів (33 бійці) і диверсантів (15 бійців), і 8 квітня перекинуті через лінію фронту на територію Чехословаччини, в район села Лашковце. Їхнім завданням було пробратись у зайняті Червоною армією західні області України, налагодити зв'язок з УПА, допомогти їм у боротьбі і в майбутньому координувати можливу взаємодію з УНА. Попри те, що розвідники були одягнені й оснащені, як червоноармійці, пройти прифронтову зону без пригод їм не вдалось&nbsp;— обидві групи були втягнуті в сутички з чеською міліцією і частинами охорони тилу РККА, і зазнали втрат. На 10-й день рейду, виходячи з украй складної ситуації, командир наказав групам розосередитись і далі просочуватись з чергового оточення командами по 2-3 бійці. Більшість із них була затримана або знищена радянськими військами, однак щонайменше 8 розвідників таки пробрались в Україну. Двоє з них були заарештовані згодом, у 1951 і 1953 роках, ще шестеро&nbsp;— із уже відомих радянським органам держбезпеки&nbsp;— станом на середину 50-х і далі знаходились в розшуку.

== Див. також ==
* [[Перша Українська дивізія Української національної армії|1-ша Українська дивізія]]

== Джерела ==
* [http://lib.galiciadivision.com/burtyk/r05.html Іван Буртик. Тернистий шлях Другої Дивізії УНА.&nbsp;— Кліфтон, Нью-Йорк, 1994.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081120160317/http://lib.galiciadivision.com/burtyk/r05.html |date=20 листопада 2008 }}
* Національна академія наук України, інститут історії України. Іван Дерейко, Місцеві формування німецької армії та поліції у райхскомісаріаті «Україна» (1941—1944 роки). Київ, 2012.

[[Категорія:Історія Збройних сил України]]
[[Категорія:Україна в Другій світовій війні]]