Перегляд вихідного коду сторінки Економічні райони Росії

'''Економі́чні райо́ни Росі́ї''' — райони [[РФ|Російської Федерації]], створені з урахуванням природних і економічних особливостей суб'єктів-складників. Виділяють 12 економічних районів: Північний, Північно-Західний, Центральний, Центральночорноземний, Волго-Вятський, Північно-Кавказький, Поволзький, Уральський, Західно-Сибірський, Східно-Сибірський і Далекосхідний та Калінінградська область.

[[Файл:Map of Russia - Economic regions, 2008-03-01.svg|right|thumb|400px]]
{{legend|#fbf77a;|[[Центральний економічний район (Росія)|1. Центральний]]}}
{{legend|#7f3f11;|[[Центрально-Чорноземний економічний район|2. Центрально-Чорноземний]]}}
{{legend|#00bce9;|[[Східно-Сибірський економічний район|3. Східно-Сибірський]]}}
{{legend|#fece2c;|[[Далекосхідний економічний район|4. Далекосхідний]]}}
{{legend|#3cf2f1;|[[Північний економічний район|5. Північний]]}}
{{legend|#ff898b;|[[Північно-Кавказький економічний район|6. Північно-Кавказький]]}}
{{legend|#e100fb;|[[Північно-Західний економічний район|7. Північно-Західний]]}}
{{legend|#37c60a;|[[Поволзький економічний район|8. Поволзький]]}}
{{legend|#b1f940;|[[Уральський економічний район|9. Уральський]]}}
{{legend|#ee2c45;|[[Волго-Вятський економічний район|10. Волго-Вятський]]}}
{{legend|#c0ce90;|[[Західно-Сибірський економічний район|11. Західно-Сибірський]]}}
{{legend|#2e3092;|[[Калінінградська область|12. Калінінградська область*]] (*є [[Спеціальна економічна зона|Спеціальною економічною зоною]])}}

== Північний і Північно-Західний економічні райони ==

Північний і Північно-Західний економічні райони включають [[Ленінградська область|Ленінградську]], [[Новгородська область|Новгородську]], [[Псковська область|Псковську]], [[Вологодська область|Вологодську]], [[Архангельська область|Архангельську]], [[Мурманська область|Мурманську]] і [[Калінінградська область|Калінінградську]] області, [[Республіка Карелія|Карельську АР]] і [[Республіка Комі]].

Площа близько 1,6&nbsp;млн.&nbsp;км².

Мають значний [[енергетичні ресурси|енергетичний потенціал]], добре розвинений [[залізничний транспорт|залізничний]], [[річковий транспорт|річковий]] і [[морський транспорт]]. Велике значення має Північний мор. шлях. Важливу роль відіграє трубопровідний транспорт. Територією районів проходить [[газопровід]] [[Уренгой]]-Центр. Розвинуті [[паливна]], і [[гірничохімічна промисловість]], [[чорна металургія|чорна]] і [[кольорова металургія]], а також [[промисловість будівельних матеріалів]]. Розробляються родовища [[апатит]]-[[нефелін]]ових, мідно-нікелевих і [[рідкісноземельні руди|рідкісноземельних руд]], [[залізняк]]у, вугілля, природного газу і [[нафта|нафти]], [[боксит]]ів, [[слюда|слюди]], руд [[благородні метали|благородних металів]], [[торф]]у, [[горючі сланці|горючих сланців]] і інші. [[Нафтова промисловість|Нафтова]] і [[газова промисловість]] зосереджена головним чином у Комі АР. Промислове освоєння '''нафтових родовищ''' [[Ухта|Ухти]] було почато після [[1930]]. [[Газ]] добувають з [[1940]] ([[Седьєльське газове родовище]]). У [[1943]] відкрите [[Войвожське родовище|Войвожське]], в [[1945]] [[Нібельське родовище|Нібельське]], в [[1950-ті|50]]-[[1960-ті|60-ті]] рр.&nbsp;— [[Західно-Тебукське родовище|Західно-Тебукське]], [[Східно-Савіноборське родовище|Східно-Савіноборське]], потім [[Вуктильське родовище|Вуктильське]], [[Возейське родовище|Возейське]], [[Усинське родовище|Усинське]] і інші родовища. В [[Тимано-Печорська нафтогазоносна провінція|Тимано-Печорській нафтогазоносній провінції]] відкрито понад 20 нафтових і 30 газових родовищ, більшість з яких експлуатуються. Середньодобовий [[дебіт]] нафтових [[свердловина|свердловин]] близько 30&nbsp;т, максимальний дебіт до 200&nbsp;т. У Архангельській області освоєно [[Нар'ян-Марський нафтогазоносний район]]. Провідна база '''[[вугільна промисловість|вугільної промисловості]]'''&nbsp;— [[Печорський вугільний басейн]], в якому діє 19 шахт загальною потужністю близько 30&nbsp;млн&nbsp;т/рік. Розкриття [[шахтне поле|шахтних полів]] у [[вугільний басейн|басейні]] здійснене вертикальними і похилими (21%) [[стовбур]]ами і головними [[квершлаґ]]ами та [[штрек]]ами. Основна система [[розробка корисних копалин|розробки]]&nbsp;— довгі [[стовп]]и (близько 90% видобутку). [[Виїмка (гірництво)|Виїмка]] вугілля в основному вузькозахопними [[вугільний комбайн|комбайнами]] (99%) з механізованим [[кріплення]]м (99%). Близько 65% [[вугілля]] [[збагачення|збагачується]]. На території Північного економічного району добувають також торф і горючі сланці. У 20—30-х рр. 20 століття відкриті [[Оленегірське родовище|Оленегірське]] ([[магнетит]]ові [[кварцит]]и) і [[Ковдорське родовище|Ковдорське]] ([[апатит]]-магнетитове) залізорудні родовища, на базі яких працюють [[ГЗК]]. У [[1946]] відкрите [[Костомукшське родовище]] залізистих кварцитів (ГЗК з [[1982]]). Розробка родовищ ведеться [[відкритий видобуток корисних копалин|відкритим способом]]. [[Збагачення|Руди збагачуються]], вміст [[залізо|заліза]] в [[концентрат]]і 63,4—65,7%. [[Боксити]] добувають на [[Тихвінське родовище|Тихвінських родовищах]], у [[Північноонезький бокситовий район|Північноонезькому бокситовому районі]] (Архангельська область) та на [[Середня Тімань|Середній Тімані]]. Розробка родовищ ведеться відкритим способом. Введення на повну потужність [[Тіманський бокситовий рудник|Тіманського бокситового рудника]], завершення [[будівництво|будівництва]] другого глиноземного цеху [[Богословський алюмінієвий завод|Богословського алюмінієвого заводу]] і будівництво нового [[глиноземний завод|глиноземного заводу]] в республіці Комі 2011–2012&nbsp;рр. зможуть забезпечити власною [[сировина|сировиною]] 85% сучасного [[виробництва]] первинного [[алюміній|алюмінію]] в країні при нинішній забезпеченості в 53%.

Розробляються родовища [[мідно-нікелеві руди|мідно-нікелевих руд]] на [[Кольський півострів|Кольському півострові]] (родовища [[Мончетундра|Мончетундри]] і району [[Печенга|Печенги]]). У [[Карелія|Карелії]] розвідане [[Кительське родовище]] [[олово|олова]]. [[Фосфати]] добувають з комплексних [[апатит]]-[[нефелін]]ових руд [[Хібінське родовище|Хібінського родовища]] на Кольському півострові (основний район видобутку [[фосфати|фосфатів]] у Росії). Розробки ведуться відкритим способом і шахтами. У Калінінградській області і Комі АР виявлені невеликі родовища [[кам'яна сіль|кам'яної солі]]. Видобуток [[слюди]] ведеться в [[Кольсько-Карельський слюдоносний район|Кольсько-Карельському слюдоносному районі]]. Розробляється [[Волгинське родовище вогнетривких глин]], а також родовища [[вапняк]]ів, [[глини|глин]] і [[пісок|пісків]]. Розробка родовища будівельних матеріалів зосереджена в основному на берегах [[Онезьке озеро|Онезького озера]] ([[граніт]], [[гнейсо-граніт]], [[габро]]-[[діабаз]], [[кварцити]], [[мармур]]). Родовища граніту розробляють в [[Ленінградська область|Ленінградській]] та [[Мурманська область|Мурманській області]]. В Карелії добувають [[напівдорогоцінне каміння|напівдорогоцінне]] і [[виробне каміння]], граніт, пегматити і мармур. Район є головним постачальником сировини для [[фаянсово-порцелянова промисловість|фаянсово-порцелянової промисловості]] Район основного видобуту [[пегматит]]ів&nbsp;— в районі [[Чупінська затока|Чупінської затоки]] і в Приладожжі. У районі розвідані і експлуатуються родовища мінеральних вод ([[Марціальні Води]], [[Стара Руса]], Соль-Вичегодськ і інш.).

В Архангельській області розвідане і у [[2003]] почало розроблятися велике родовище [[алмаз]]ів [[Ломоносівське родовище|Ломоносівське]]. Загальна вартість добувних алмазів, більша частина з яких ювелірні, близько $12&nbsp;млрд. Поклад знаходиться на глибині від 100&nbsp;м. Видобуток буде вестися відкритим способом.

== Центральний економічний район ==

{{main|Центральний економічний район (Росія)}}

Центральний економічний район включає [[Брянська область|Брянську]], [[Володимирська область|Володимирську]], [[Івановська область|Іванівську]], [[Тверська область|Тверську]], [[Калузька область|Калузьку]], [[Московська область|Московську]], [[Орловська область|Орловську]], [[Рязанська область|Рязанську]], [[Смоленська область|Смоленську]], [[Тульська область|Тульську]], [[Костромська область|Костромську]] і [[Ярославська область|Ярославську області]].

Площа близько 0,5&nbsp;млн км².

За [[демографія Росії|чисельністю населення]], [[промисловість|промисловістю]] і науковим потенціалом це провідний економічний район. Розвинена мережа всіх видів [[транспорт]]у.

У районі виявлені родовища [[буре вугілля|бурого вугілля]], [[торф]]у, [[фосфорит]]ів, [[залізна руда]], [[гіпс]], [[кам'яна сіль]], [[вогнетривкі глини]], [[вапняки]], [[доломіт]] і інші [[будівельні матеріали]]. [[Паливні ресурси]] району обмежені ([[Підмосковний буровугільний басейн]] і родовищ торфу). [[Вугілля]] залягають на глиб. 20—300&nbsp;м, невисокої якості. Розробка басейну здійснюється розрізами і шахтами. Розкриття шахтних полів&nbsp;— вертикальними і похилими стовбурами і головними штреками; система розробки&nbsp;— довгі стовпи з повним обваленням покрівлі; виїмка вугілля&nbsp;— за [[Цілик (гірництво)|безціликовою]] технологією, вузькозахопними комбайнами з механізмами кріпленням. На розрізах застосовується безтранспортна система розробки ([[драглайн]]и, [[екскаватор]]и і [[бульдозер]]и). Близько 20% вугілля на [[1990-ті|1990-х]] збагачується пневматичним методом і важкосередовищною [[сепарація|сепарацією]]. Є перспективи підземної [[газифікація вугілля|газифікації]] і використання вугілля для [[вуглехімія|вуглехімії]]. [[Торф]] добувають в основному фрезерним способом. Район є провідним за запасами і видобутком фосфатної сировини (головний центр підгалузі&nbsp;— місто [[Воскресенськ]]). Виробництво [[феромарганець|феромарганцю]] з вмістом [[Mn]] 71,5% здійснюють на [[Косогорівський МК|Косогорівському МК]]. У [[Тульська область|Тульській області]] розробляється [[Новомосковське родовище кам'яної солі]]. У районі створена велика [[промисловість нерудних будівельних матеріалів]], [[скляна промисловість|скляна]] і [[гончарна промисловість]]. Добувають [[гравій]], [[пісок]], буд. камені. Відомі родовища мінеральних вод.

== Центральночорноземний економічний район ==

{{main|Центральночорноземний економічний район}}

Центральночорноземний економічний район включає [[Бєлгородська область|Бєлгородську]], [[Воронезька область|Воронезьку]], [[Курська область|Курську]], [[Липецька область|Липецьку]] і [[Тамбовська область|Тамбовську області]].

Площа 167,0&nbsp;тис.&nbsp;км².

[[Енергетичні ресурси]] обмежені. Розвинена мережа [[дорога|доріг]]. Виявлені родовища [[залізні руди|залізних руд]], [[боксити|бокситів]], [[фосфорит]]ів, [[вогнетривкі глини|вогнетривких глин]], [[доломіт]]у, [[торф]]у, [[облицювальний камінь|облицювальних каменів]] і різноманітних будівельних матеріалів. Містить [[Курська магнітна аномалія|Курську магнітну аномалію]], що тягнеться на території району двома смугами: [[Орел (місто)|Орел]]&nbsp;— [[Старий Оскол]]&nbsp;— [[Валуйки]] (ширина 1—25&nbsp;км) і [[Льгов]]&nbsp;— [[Білгород]] (ширина 2—40&nbsp;км) з [[потужність пласта|потужністю пластів]] [[залізисті кварцити|залізистих кварцитів]] 70—350&nbsp;м. Промислове освоєння району почате в [[1930-ті]]. Видобуток природно багатих руд і залізистих кварцитів відкритим способом здійснюють [[Лебединський ГЗК|Лебединський]], [[Михайлівський ГЗК|Михайлівський]] та [[Стойленський ГЗК]]. Підземним способом поверхово-камерною системою добуває залізисті кварцити комбінат «[[КМАРУДА]]» та новий [[Яковлевський рудник]]. Залізисті кварцити збагачуються мокрою [[магнітна сепарація|магнітною сепарацією]]. Вміст заліза у к-тах близько 70%. У районі ведеться видобуток відкритим способом фосфоритів середньої якості, золотистої [[вохра|вохри]], вогнетривких глин, [[флюс]]ового [[доломіт]]у, граніту, [[крейда|крейди]], [[вапняк]]ів, пісків та піщано-ґравійних сумішей.

== Волго-Вятський економічний район ==

{{main|Волго-Вятський економічний район}}

Волго-Вятський економічний район включає [[Нижнє-Новгородська область|Нижнє-Новгородську]] і [[Кіровська область|Кіровську області]], [[Марійська АР|Марійську]], [[Мордовська АР|Мордовську]] і [[Чуваська АР|Чуваську АР]].

Площа близько 0,3&nbsp;млн км².

[[Транспорт]]: [[залізничний транспорт|залізничний]], [[річковий транспорт|річковий]], [[автомобільний транспорт|автомобільний]] та [[трубопровідний транспорт|трубопровідний]].

Надра району вивчені слабко. Є ресурси [[торф]]у, [[фосфорит]]ів, [[гіпс]]у, кам'яної солі і нерудних будівельних матеріалів. Загалом виявлені корисні копалини не грають істотної ролі в розвитку промисловості району. Основу [[гірничохімічна промисловість|гірничохімічної промисловості]] складає виробництво фосфатів з багатого [[Вятсько-Камське родовище|Вятсько-Камського родовища]]. Промисловість нерудних будівельних матеріалів є важливою галуззю індустрії. Будівельні камені представлені родовищами [[пісковик]]ів і [[вапняк]]ів. Поширені родовища глин. Родовища [[скляні піски|скляних пісків]] розробляються в Марійській АР. В районі добувають [[гіпс]], [[ангідрит]], [[глини]], [[камені]], піщано-гравійні мінерали, піски для [[бетон]]у і [[силікатні вироби|силікатних виробів]]. Відомі родовища [[мінеральна вода|мінеральних вод]].

== Поволзький економічний район ==

{{main|Поволзький економічний район}}

Поволзький економічний район складають [[Астраханська область|Астраханська]], [[Волгоградська область|Волгоградська]], [[Самарська область|Самарська]], [[Пензенська область|Пензенська]], [[Саратовська область|Саратовська]], [[Ульяновська область|Ульяновська області]], [[Калмицька АР|Калмицька]] і [[Татарська АР]].

Площа близько 0,6&nbsp;млн км².

Район багатогалузевий, один з провідних по [[нафтодобувна промисловість|нафтодобувній]], [[нафтопереробна промисловість|нафтопереробній промисловості]].

Транспорт: залізничний, автомобільний, є густа мережа магістральних [[нафтопровід|нафто-]] та газопроводів.

Має великі ресурси [[нафта|нафти]], [[газ]]у, [[горючі сланці|горючих сланців]], [[торф]]у, [[фосфорит]]ів, [[сірка|сірки]], [[кухонна сіль|солі]], будівельних матеріалів і інших корисних копалин.

Нафтові родовища розробляють з [[1935]]. У роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] і пізніше між [[Волга|Волгою]] і [[Урал]]ом створено нову нафтову базу країни&nbsp;— '''«[[Друге Баку]]»''' ([[Самарська Лука]], [[Бавлінська площа]], [[Ромашкінське родовище|Ромашкінське]], [[Муханівське родовище|Муханівське]], [[Кулешівське родовище|Кулешівське]] та інші родовища). Близько 90% нафти добувають із застосуванням законтурного [[заводнення]], вилучення нафти з пластів&nbsp;— близько 60%. Експлуатаційний фонд нафтових свердловин&nbsp;— близько 22&nbsp;тис. ([[1990-ті]]). Є 5 нафтопереробних заводів. Видобуток газу ведеться переважно у Волгоградській області ([[Коробковське родовище|Коробковське]], [[Верховське родовище|Верховське]], [[Саушкинське родовище|Саушкинське родовища]]). Перспективи [[газова промисловість|газової промисловості]] пов'язані з [[Астраханське родовище|Астраханським родовищем]]. В Самарській і Саратовській області розробляються великі родовища горючих сланців. З озер [[Прикаспійська низовина|Прикаспійської низовини]] ([[Баскунчак]] і інші) добувається понад 30% солі [[Росія|РФ]]. У Самарській області експлуатується відкритим способом [[Водінське родовище сірки]]; у Волгоградській області відоме велике родовище [[бішофіт]]у. Фосфорити добувають на [[Камишинське родовище|Камишинському родовищі промислових нерудних будівельних матеріалів]]&nbsp;— найстаріша в районі: тут є багато будівельних матеріалів, особливо [[мергель|мергелей]], гіпсу ([[Камсько-Усть-Інське родовище|Камсько-Усть-Інське]] і інші родовища), скляних пісків, [[вапняк]]ів, крейди, глин і інш. Розвинута [[цементна промисловість]]. Великі розробки вапняків ([[Березовське родовище]])&nbsp;— Саратовська і Самарська області. Район багатий бітумінозними пісковиками і [[асфальтит]]ами.

== Північнокавказький економічний район ==
{{main|Північнокавказький економічний район}}

Північнокавказький економічний район включає [[Краснодарський край|Краснодарський]] і [[Ставропольський край|Ставропольський краї]], [[Ростовська область|Ростовську області]], [[Дагестанська АР|Дагестанську]], [[Кабардино-Балкарська АР|Кабардино-Балкарську]], [[Північно-Осетинська АР|Північно-Осетинську]], [[Інгушська АР|Інгушську АР]] і [[Ічкерія|Чечню (Ічкерію)]].

Площа 355&nbsp;тис. км².

Найважливішими галузями є [[нафтова промисловість|нафтова]], [[газова промисловість|газова]], [[вугільна промисловість]], [[кольорова металургія|кольорова]] і [[чорна металургія]], [[машинобудування]], [[промисловість будівельних матеріалів]].

Розвинена мережа [[залізниця|залізниць]], [[водні дороги|водних]] і автомобільних доріг. Є родовища нафти, газу, вугілля, руд [[цинк]]у, [[свинець|свинцю]], [[мідь|міді]], [[молібден]]у, [[вольфрам]]у, [[ртуть|ртуті]], кам'яної солі, гіпсу, будівельних матеріалів, мінеральних вод. Поклади нафти і газу встановлені майже по всьому північному схилу [[Кавказький хребет|Кавказького хребта]], від [[Таманський півострів|Таманського півострова]] до [[Каспійське море|Каспійського моря]]. Видобуток нафти зосереджений в [[Грозненський район|Грозненському]], [[Кубано-Чорноморський район|Кубано-Чорноморському]] (включаючи [[Майкопський район|Майкопський]]) і [[Дагестанський район|Дагестанському районах]], але останні 10 років суттєво призупинений в результаті [[Чеченська війна|Чеченських воєн]]. Для розробки нафтових і газових родовищ в російській частині [[Каспійський шельф|Каспійського шельфу]] компанії «[[Юкос]]», «[[Лукойл]]» і «[[Газпром]]» заснували у [[2000]]&nbsp;р. «[[Каспійська нафтова компанія|Каспійську нафтову компанію]]» ('''«[[КНК]]»'''); кожний з трьох учасників внесе рівну частку в її [[статутний капітал]]. На думку засновників, створення «КНК» укріпить позиції [[Росія|Росії]] в регіоні. Газові родовища є в [[Дагестан]]і, Ростовській області, на [[Кубань|Кубані]], в [[Приазов'я|Приазов'ї]]. Експлуатаційний фонд газових свердловин на 1990-ті рр.&nbsp;— близько 700, але родовища виснажені. Видобуток вугілля зосереджений у [[Східний Донбас|Східному Донбасі]] (Ростовська області). Розкриття шахтних полів&nbsp;— вертикальними (62%) і похилими (38%) стовбурами, головно квершлаґами і штреками. Система розробки головним чином довгими стовпами. Управління покрівлею повним обваленням. Виїмка вугілля головним чином вузькозахопними комбайнами з механізованим кріпленням (52% видобутку) і стругами. [[Збагачення вугілля]]&nbsp;— [[гравітація|гравітацією]] і [[флотація|флотацією]]. На Ставропіллі добувають [[мідні руди]] підземним способом ([[Урупське родовище]]). Збагачення руди&nbsp;— колективно-селективною флотацією. У Дагестані є родовища [[мідно-колчеданові руди|мідно-колчеданових руд]]. [[Свинцево-цинкові руди]] підземним способом добувають на [[Садонський комбінат|Садонському комбінаті]] ([[Північна Осетія]]), [[вольфрамо-молібденові руди|вольфрамо-молібденові]]&nbsp;— на [[Тирниаузьке родовище|Тирниаузькому]] ([[Кабардино-Балкарія]], ущелина [[Баксан]]), [[ртутні руди]]&nbsp;— підземним способом на [[Сахалінське родовище|Сахалінському родовищі]] ([[Краснодарський рудник]]). Крім того, у Ростовській області розробляють родовища [[флюс]]ових вапняків, експлуатується [[Тарасовське родовище кварцитів]]. В районі добувають нерудні будівельні матеріали та індустріальну сировину: цементну в районі [[Новоросійськ]]а, в [[Карачаєво-Черкеська АО|Карачаєво-Черкеській АО]], гіпс ([[Шедокське родовище]]), доломіт і вапняк ([[Краснодарський край]], Карачаєво-Черкеська АО, Північна Осетія), гравій, пісок (Краснодарський і Ставропольський краї), [[цегельні глини|цегельні]] і [[керамзитові глини]]; [[облицювальний камінь]] (граніт і [[мармур]]) в Карачаєво-Черкеській АО, [[туф]]и і будівельний камінь. Експлуатуються великі родовища мінеральних вод.

== Уральський економічний район ==

{{main|Уральський економічний район}}

Уральський економічний район&nbsp;— це [[Курганська область|Курганська]], [[Оренбурзька область|Оренбурзька]], [[Пермська область|Пермська]], [[Свердловська область|Свердловська]], [[Челябінська область|Челябінська області]], [[Башкирська АР|Башкирська]] і [[Удмуртська АР]].

Площа 0,8&nbsp;млн км².

[[Урал]]&nbsp;— найстаріший в Росії гірничорудний район розвитку чорної і [[кольорова металургія|кольорової металургії.]] [[Урал]] багатий паливними, рудними і нерудними корисними копалинами. Родовища [[нафта|нафти]] (добувають з [[1929]]): [[Ішимбайське родовище|Ішимбайське]], [[Краснокамське родовище|Краснокамське]], [[Північно-Камське родовище|Північно-Камське]], [[Бугурусланське родовище|Бугурусланське]], [[Полазненське родовище|Полазненське]], в Башкирії (порівняна з [[Баку]]), в Пермській ([[Ярино-Каменнолозьке родовище|Ярино-Каменнолозьке]], [[Батирбайське родовище|Батирбайське]], [[Осинське родовище|Осинське]]), Оренбурзькій ([[Покровське родовище|Покровське]], [[Бобровське родовище|Бобровське]]) області, Удмуртії ([[Чутирсько-Кієнгопське родовище|Чутирсько-Кієнгопське]], [[Мішкінське родовище|Мішкінське]]). Газові родовища виявлені в Передураллі, найбільше&nbsp;— [[Оренбурзьке газоконденсатне родовище|Оренбурзьке газоконденсатне]] з експлуатаційним фондом свердловин близько 600. [[Вугільна промисловість]] базується на видобутку бурого і кам'яного вугілля в [[Кизеловський басейн|Кизеловському]], [[Челябінський басейн|Челябінському]], [[Південно-Уральський басейн|Південно-Уральському басейнах]] і на окремих родовищах Свердловської, Оренбурзької області та Башкирії. Видобуток вугілля ведуть на 7 розрізах і 30 шахтах. Збагачують вугілля пневматичним і мокрим способами. Урал&nbsp;— великий торфовидобувний район. Зустрічаються всі види торфу, якість його висока. Урал&nbsp;— провідна залізорудна база РФ. Основна маса руд збагачується. Переважають [[титаномагнетити]], є [[магнетити]], [[бурий залізняк|бурі залізняки]], [[сидерит]]и. За розвитком галузей кольорової металургії Урал теж є провідним у РФ. Найрозвиненіші [[алюмінієва промисловість|алюмінієва]] і [[мідна промисловість|мідна промисловості]]. Тут зосереджені значні запаси якісних [[боксити|бокситів]]. Велике значення мають родовища мідно-колчеданових комплексних руд Свердловської області, Башкирії, Челябінської та Оренбурзької області. Мідь вилучають також з мідно-залізо-ванадієвих руд [[Волковське родовище|Волковського родовища]] і з мідно-скарнових руд Туріїнського родов. Всього на Уралі в кінці ХХ ст. діяли 10 мідних і мідно-сірчаних заводів і комб-тів, на яких, крім міді, отримують [[сірчана кислота|сірчану кислоту]], [[мідний купорос]], [[рідкісні метали|рідкісні]] і [[благородні метали]]. З мідно-колчеданових руд [[Гайське родовище|Гайського]], [[Учалінське родовище|Учалінського]] і [[Сибайське родовище|Сибайського родовищ]] отримують також цинкові концентрати. Виробництво феромарганцю з вмістом Mn 71,5% здійснюють на [[Алапаївський МК|Алапаївському МК]], марганцеві [[феросплави]]&nbsp;— у [[Челябінськ]]у та [[Сєрово]]. Руди [[нікель|нікелю]] добувають в [[Уфалейський район|Уфалейському]] і [[Режевський район|Режевському районах]]. Родовища силікатних нікелевих руд відомі на Південному Уралі. Руди рідкісних металів добувають на [[Вишневогірське родовище|Вишневогірському]], хромових руд&nbsp;— на [[Саранівське родовище|Саранівському родовищі]]. Крім того, на Уралі добувають [[золото]] з розсипів (від [[Красноуральськ]]а до [[Орськ]]а) і корінних родовищ. [[Платина|Платину]] добувають з розсипів драгами вздовж річки [[Іс]]. Є промислові розсипи [[алмаз]]ів, розробка яких здійснюється [[драга]]ми. Основне місце в гірничохімічній промисловості займає видобуток калійних солей на [[Верхньокамське родовище|Верхньокамському родовищі]], на базі якого діє [[Солікамський хімічний комбінат]]. Урал&nbsp;— один з головних районів виробництва металічного [[магній|магнію]] і видобутку кам'яної солі ([[Березники (місто)|Березники]] та [[Ілицьке родовще]]). Серед [[нерудна сировина|нерудної сировини]] важливе місце займає видобуток [[азбест]]у, [[флюс]]ового сировини ([[вапняк]]ів, [[доломіт]]у, [[магнезит]]у), будівельних матеріалів, облицювальних каменів&nbsp;— мармуру, гранітів, будівельного каменя, сировини для цементної промисловості і [[цегла|цегли]], піщано-гравійних матеріалів (Пермська, Оренбурзька і Свердловська області), гіпсу, [[вогнетривкі глини|вогнетривких глин]], [[каолін]]у, [[вермікуліт]]у, [[тальк]]у, талькового каменя, [[графіт]]у. Урал багатий на дорогоцінні та виробні камені ([[смарагд]]и, [[яшма|яшми]], [[селеніт]], [[мармур]]и різних кольорів, [[родоніт]] і інші). Є родовища мінеральних вод.

== Західно-Сибірський економічний район ==

{{main|Західно-Сибірський економічний район}}

Західно-Сибірський економічний район включає [[Алтайський край]], [[Кемеровська область|Кемеровську]], [[Новосибірська область|Новосибірську]], [[Омська|Омську]], [[Томська область|Томську]] і [[Тюменська область|Тюменську області]].

Площа 2,4&nbsp;млн км².

Найрозвиненіші [[нафтова промисловість|нафтова]], [[газова промисловість|газова]], [[вугільна промисловість|вугільна]], [[металургійна промисловість|металургійна]] і [[хімічна промисловість]], [[машинобудування]].

[[Транспорт]]: [[річковий транспорт|річковий]], [[морський транспорт|морський]], [[трубопровідний транспорт|трубопровідний]], на півдні&nbsp;— [[автомобільний транспорт|автомобільний]].

[[Корисні копалини]]: [[нафта]] і [[газ]], [[кам'яне вугілля]], [[торф]], руди [[чорні метали|чорних]] і [[кольорові метали|кольорових металів]], гірничохімічна сировина, будівельні матеріали. Перші промислові притоки'''?''' нафти отримані у [[1960]] в Тюменській області. Усього в Західно-Сибірському економічному районі виявлено понад 300 нафтових і газових родовищ. Нафта високоякісна, сірчиста (до 2,5%), іноді парафіниста. Середня глибина залягання продуктивних горизонтів нафтових родовищ 2&nbsp;100&nbsp;м. Родовища розробляються методом штучної підтримки [[пластовий тиск|пластового тиску]] за рахунок [[заводнення]].

[[Експлуатація свердловин]]&nbsp;— головним чином фонтанним способом. Видобуток нафти ведеться в основному в 3 центрах: [[Нижнєвартовське родовище|Нижнєвартовському]], [[Сургутське родовище|Сургутському]], [[Шаїмське родовище|Шаїмському]] (Зауралля). Газ відкритий в [[1953]] ([[Березовське родовище]]); в 1962&nbsp;— Тазовський газоносний район, а пізніше [[Заполярне]], Ведмеже, Губкінське, Комсомольське, Венгапурівське, а також найбільші у світі [[Уренгойське родовище|Уренгойське]] і [[Ямбурзьке родовище]] Тюменська області&nbsp;— найбагатша [[газоносна провінція]] світу. Експлуатаційний фонд перевищує 1,3&nbsp;тисяч газових свердловин.

ВАТ «[[Тюменська нафтова компанія]]» ([[ТНК]]) планує до 2007&nbsp;р. збільшити обсяг постачання газу на російський ринок до 17,4&nbsp;млрд куб.&nbsp;м, що приблизно в 5 раз перевищує обсяг постачання в [[2001]] (3,5&nbsp;млрд куб.м). На 2004&nbsp;р. постачання газу ТНК заплановані в об'ємі 6,9&nbsp;млрд м³. У 2003 компанія завершила розробку програми утилізації нафтового попутного газу з родовищ ТНК-ВР в [[Нижньовартовський регіон|Нижньовартовському регіоні]]. Програма дозволить отримувати додатково близько 1&nbsp;млрд м³ газу щорічно. На родовищах в Оренбурзької і Саратовської областей компанія добуває на початку 21 століття близько 3&nbsp;млрд м³ газу на рік. Крім того, ТНК-ВР бере участь в реалізації програми по газифікації Іркутської області. ТНК-ВР планує в майбутньому здійснювати експорт газу через інфраструктуру РАТ «[[Газпром]]». На 2003 запаси газу ТНК-ВР оцінюються в 2&nbsp;трлн кубометрів [РИА ТЭК].

Основною базою вугільної промисловості є [[Кузнецький вугільний басейн]]. Вугілля видобувають підземним і відкритим способами. На шахтах [[Кузбас]]у застосовують [[гідравлічний спосіб розробки вугільних пластів]] (11% видобутку). Вугілля в основному кам'яне, понад 50%&nbsp;— [[коксівне вугілля|коксівне]]. Внаслідок [[реструктуризація|реструктуризації]] галузі з ліквідацією особливо збиткових підприємств вже в 1998&nbsp;р. вдалося припинити падіння видобутку вугілля в Кузбасі, а в 2000&nbsp;р. забезпечити приріст до 1997&nbsp;р. понад 20&nbsp;млн&nbsp;т. Поліпшилися всі гірничотехнічні і економічні показники. За період з 1994 по 2001&nbsp;р. чисельність працівників у вугільній галузі Кузбасу знизилася з 217,9&nbsp;тис.&nbsp;чол. до 133,1&nbsp;тис.&nbsp;чол., а продуктивність праці зросла з 55,4 т/міс до 111,1&nbsp;т/міс. Добове навантаження на комплексно-механізований вибій зросло більш ніж удвічі і за перше півріччя 2001&nbsp;р. становило 2&nbsp;116&nbsp;т/міс [Уголь.&nbsp;— 2002.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 38-40]. На теритторії Кемеровської області заходиться західне крило [[Кансько-Ачинський буровугільний басейн|Кансько-Ачинського буровугільного басейну]]. Розкриття [[шахтне поле|шахтних полів]]&nbsp;— вертикальними (67%) і похилими (28%) стовбурами, штольнями (5%), головними і поверховими квершлагами і штреками. Основна система розробки&nbsp;— без розділення на шари довгими стовпами (76% шахтного видобутку). Управління покрівлею&nbsp;— повне обвалення (близько 99%). Виїмка вугілля&nbsp;— вузькозахопними комбайнами (близько 77% видобутку), вибухова або [[відбійний молоток|відбійними молотками]] (близько 19%). На [[вуглерозріз]]ах використовуються комбінована і транспортна системи розробки. Видобуток вугілля на [[автотранспорт]] 93% і в залізничні вагони 7%. Розкрив здійснюється [[драглайн]]ами, на [[розкривні роботи|розкривних]] і [[видобувні роботи|видобувних роботах]]&nbsp;— одноківшеві [[екскаватор]]и і [[бульдозер]]и. [[Збагачення]]&nbsp;— пневматичним і мокрим способами, в тому числі у важких середовищах 26% і флотацією 16%. За оптимістичною прогнозною оцінкою до 2015&nbsp;р. потреба у вугіллі Кансько-Ачинського басейну становитиме 97—102&nbsp;млн&nbsp;т. Обсяг видобутку енергетичного вугілля на розрізах [[ПЕК]] Красноярського краю за період 2001–2015&nbsp;рр. зросте на 60—65&nbsp;млн т, за річних темпів приросту 3,5—4,5&nbsp;млн&nbsp;т. Потреба в кваліфікованих кадрах на розрізах ПЕК Красноярського краю до 2015&nbsp;р. складе до 10&nbsp;тис. чоловік.

В місті [[Междурєченськ]]у [[Кемеровська область|Кемеровської області]] продовжується будівництво шахти «Томусинська-5-6» на місці закритої [[шахта імені Шевякова|шахти імені Шевякова]]. Основний видобуток вугілля на шахті почнеться у 2004&nbsp;р. В перспективі запасів вугілля вистачить на 100 років ([[Росинформуголь]]).

Видобуток [[залізняк]]у початий в [[1932]] на рудниках «[[Тельбес]]» і [[Темиртау|«Темиртау»]] в [[Гірська Шорія|Гірській Шорії]]. Руди в основному сірчисті, комплексні, вимагають збагачення. Розробка родовищ ведеться головним чином [[шахта]]ми. Збагачення руд на [[рудник]]ах&nbsp;— сухою магнітною сепарацією з отриманням первинного продукту (вміст заліза 45%), дозбагачення&nbsp;— на [[збагачувально-аґломераційна фабрика|збагачувально-аґломераційних фабриках]]. У Кемеровській області розвідане [[Усинське родовище марганцевих руд]], в [[Рудний Алтай|Рудному Алтаї]] і [[Салаїр]]і&nbsp;— [[свинцево-цинкові руди]]. Видобувають руди ртуті ([[Акташський рудник]]), руди і розсипи [[золото|золота]] в [[Кузнецький Алатау|Кузнецькому Алатау]] і на [[Салаїрський кряж|Салаїрському кряжі]]. У Кузнецькому Алатау експлуатується [[Кия-Шалтирське родовище нефелінових руд]]. Основне місце в гірничохімічній промисловості займає видобуток кухонної солі і [[сульфат натрію|сульфату натрію]] з озер [[Кулундінський степ|Кулундінського степу]] (Алтайський край). Розробляються поклади [[природна сода|природної соди]]. Освоюється [[Бєлкінське родовище]] [[фосфорити|фосфоритів]]. Промисловість [[нерудні будівельні матеріали|нерудних будівельних матеріалів]] включає численні підприємства видобутку і переробки будівельних матеріалів, цегельних і керамзитових глин, піщано-гравійних матеріалів, будівельного каменя, [[вапняк]]ів, а також [[відходи|відходів]] [[ГЗК]] та МК. Південний Захід Сибіру багатий на родовища облицювальних каменів: мармуру на Алтаї, в Гірській Шорії, Кузнецькому Алатау і Салаїрі, а також гранітів, [[габро]], [[базальт]]ів. На [[Коливанівська шліфувальна фабрика|Коливанівській шліфувальній фабриці]] переробляють [[виробний камінь|виробні камені]] [[Алтай (гори)|Алтаю]]. Розвідані родовища [[термальні води|термальних]] і мінеральних вод.

== Східно-Сибірський економічний район ==

Східно-Сибірський економічний район включає [[Бурятська АР|Бурятську]] і [[Тувинська АР|Тувинську АР]], [[Красноярський край]], [[Іркутська область|Іркутську]] і [[Читинська область|Читинську області]].

Площа 4,1&nbsp;млн км².

[[Транспорт]]: [[залізничний транспорт|залізничний]], [[річковий транспорт|річковий]], [[морський транспорт|морський]], [[трубопровідний транспорт|трубопровідний]].

Від [[Транссибірська магістраль|Транссибірської магістралі]] побудовані відгалуження в [[гірничорудний район|гірничорудні райони]]. Велике значення має [[Байкало-Амурська магістраль]].

Район багатий [[нафта|нафтою]] і [[газ]]ом, [[вугілля]]м, [[торф]]ом, [[залізні руди|залізними рудами]], рудами кольорових і благородних металів, [[ґерманій|ґерманієм]], нерудними корисними копалинами. Нафтові і газові родовища відкриті у [[1960-ті]].

[[Експлуатаційний фонд]] становить понад 150 свердловин. Найважливіші центри видобутку вугілля знаходяться в [[Кансько-Ачинський вугільний басейн|Кансько-Ачинському]], [[Мінусинський вугільний басейн|Мінусинському]] та [[Іркутський вугільний басейн|Іркутському вугільних басейнах]]. Видобуток вугілля ведеться 15 [[розріз]]ами і 5 шахтами. Особливе значення має [[Кансько-Ачинський буровугільний басейн]]. Велика [[потужність пласта|потужність пластів]] (до 100&nbsp;м) неглибокого залягання і мала міцність [[перекриваюча порода|перекриваючих порід]] дозволяють вести в басейні [[відкритий видобуток корисних копалин|відкритий видобуток]]. На вуглерозрізах застосовується [[комбінована система розробки корисних копалин|комбінована система розробки]]. [[Розкривні роботи]] виконують одноківшеві [[екскаватор]]и і [[бульдозер]]и, видобуток вугілля&nbsp;— [[роторний екскаватор|роторні екскаватори]]. При підземній розробці розкриття [[шахтне поле|шахтних полів]]&nbsp;— в основному похилими [[стовбур]]ами.

Системи розробки&nbsp;— довгі стовпи без розділення на шари і похилими шарами; управління покрівлею&nbsp;— повним обваленням. [[Виїмка вугілля]]&nbsp;— вузькозахопними комбайнами з механіз. кріпленням. Вугілля Мінусинського басейну збагачують мокрим способом. У районі відомі численні родовища залізних руд (головним чином в [[Іркутська область|Іркутській області]] і на півдні Красноярського краю). Частина родовища розробляється. Видобуток [[мідні руди|мідних руд]] ведеться з давніх часів (родовища [[Хакасія|Хакасії]]). Найбільше&nbsp;— [[Удоканське родовище]] мідистих пісковиків (Читинська області). Видобувають нікель (мідно-нікелеві родовища [[Норильський район|Норильського району]] у Красноярському краї), де діє потужний центр [[кольорова металургія|кольорової металургії]]&nbsp;— Норильський ГМК. У Забайкаллі видобувають і переробляють [[свинцево-цинкові руди]]&nbsp;— [[Нерчинський поліметалічний комбінат]]. [[Горевський ГЗК]] у Красноярському краї відкритим способом розробляє однойменне свинцево-цинкове родовищ. Руди [[олово|олова]] добувають на [[Шерловогірське родовище|Шерловогірському]] і [[Хапчерангінське родовище|Хапчерангінському родовищі]] в Читинській області [[Вольфрамо-молібденові руди]] видобувають і переробляють в [[Забайкалля|Забайкаллі]] та Хакасії. [[Збагачення руд]]&nbsp;— [[колективно-селективна флотація|колективно-селективною флотацією]]. Видобуток руд [[рідкісні метали|рідкісних металів]] проводять в Забайкаллі ([[Орловський ГЗК]]) і в Іркутській області У Тувинській АР розробляється [[Терліг-Хаїнське родовище]] ртуті. Експлуатуються корінні і розсипні родовища золота в Читинській, Іркутській областях, в Єнісейській [[тайга|тайзі]], Хакасії і [[Тува|Туві]]. Крім того, видобувають [[кам'яна сіль|кам'яну сіль]] в [[Усолль-Сибірський|Усоллі-Сибірському]] (Іркутська області) і Красноярському краї. Розробляють родовища апатитів в Іркутській області та [[Бурятія|Бурятії]]. Видобувають [[калійні солі]], [[мусковіт]], [[хризотил]]-[[азбест]] (Східний [[Саян]]), [[плавиковий шпат]] (Забайкалля), [[графіт]] (Красноярський край і Бурятія), [[барит]] (Хакасія), [[ангідрит]], [[тальк]], [[вогнетривкі глини]](Іркутська області), [[кварцові піски]] ([[Тулунський завод]]), [[каолін]], [[гіпс]] ([[Абаканський завод]], [[Заларинський рудник]]), [[перліти]], [[тугоплавкі глини|тугоплавкі глин]], [[вапняки]] для цементної промисловості ([[Ангарський комбінат]]), формівні і піщано-гравійні матеріали, будівельні і облицювальні камені («[[САЯНМРАМОР]]»). Розвідані родовища термальних і мінеральних вод ([[Дарасун]] і інші).

На півночі [[Читинська область|Читинської області]] на початку XXI століття розвідані значні запаси коксівного вугілля. Їх загальні ресурси на [[Апсатське родовище|Апсатському родовищі]], яке розташоване за 40&nbsp;км від траси [[БАМ]], складають близько 2&nbsp;млрд тонн, в межах Каларської площі, за 30&nbsp;км від залізничної гілки Чара-Чину,&nbsp;— 0,5&nbsp;млрд тонн. Освоєння цих родовищ заповнить скорочення видобутку на [[Нерюнгрінське родовище|Нерюнгрінському родовищі]] і дасть можливість розширити експорт концентратів до Японії і Південної Кореї. Крім того, це дозволить вирішити паливно-енергетичні проблеми [[Далекий Схід|Далекого Сходу]] і [[Примор'я]] [Російська Служба Новин&nbsp;— Чита, 2003].

Унікальне за величиною родовище ґерманію виявлено у 2003&nbsp;р. на півночі Красноярського краю, поблизу тайгового села Ярцево. За прогнозами тут міститься декілька сотень тонн ґерманію, що дозволить повністю задовольнити потреби внутрішнього ринку країни.

== Далекосхідний економічний район ==

{{main|Далекосхідний економічний район}}

[[Далекосхідний економічний район]] включає [[Приморський край|Приморський]] і [[Хабаровський край|Хабаровський краї]], [[Амурська область|Амурську]], [[Камчатська область|Камчатську]], [[Магаданська область|Магаданську]] і [[Сахалінська область|Сахалінську області]], [[Якутія|Якутію]] (Республіка Саха).

Площа близько 6,3&nbsp;млн км².

У південній частині району розвинений [[залізничний транспорт|залізничний]] та [[автомобільний транспорт]], особливе значення має [[БАМ]], розвинений мор. та [[річковий транспорт]]. У районі розвідані численних родовищ корисних копалин, добувають руди [[золото|золота]], [[олово|олова]], [[вольфрам]]у, [[свинець|свинцю]] і [[цинк]]у, [[флогопіт]]у, [[флюорит]]у і інші. Промислове значення мають нафтові і газові родовища східної частини осторва [[Сахалін]] і [[Лено-Вілюйська газонафтоносна провінція|Лено-Вілюйської газонафтоносної провінції]]. На Сахаліні виявлено 50 родовищ

нафти і газу. Нафта залягає порівняно неглибоко; відомі родовища важкої ([[Охінське родовище|Охінське]]) і легкої ([[Ехабінське родовище|Ехабінське]]) нафти. На [[шельф]]і північно-східного Сахаліну виявлені морські газові і газонафтові родовища. Також розвідані родовища нафти і [[газ]]у в [[Якутія|Якутії]]. Далекий Схід РФ має великі ресурси кам'яного і [[буре вугілля|бурого вугілля]], яке добувають відкритим (79%) і підземним способом. Найбільший басейн високоякісного коксівного вугілля розташований у Південній Якутії. У [[1930-ті]] тут відкрито [[Чульмаканське родовище|Чульмаканське]], а в 1951&nbsp;— [[Нерюнгрінське родовище|Нерюнгрінське родовища]], розробка якого ведеться відкритим способом. Є численні родовища [[торф]]у, але розробляються тільки поодинокі. Розвідані численні родовища [[залізняк]]у, є родовища [[марганцеві руди|марганцевих руд]]. Район є важливим постачальником руд кольорових металів. Видобуток руд олова в [[Магаданська область|Магаданській області]] ведеться з [[1937]]. Розробляються [[корінні родовища|корінні]] і [[розсипні родовища]]. Діє ряд [[ГЗК]] ([[Певекський ГЗК|Певекський]], [[Іультинський ГЗК|Іультинський]], [[Хрустальненський ГЗК|Хрустальненський]] та інші). [[Приморський ГЗК]] розробляє вольфрамове родовища [[Восток-2]]. У [[Примор'я|Примор'ї]] видобувають і переробляють [[свинцево-цинкові руди]], одержуючи металічний [[свинець]], [[цинковий концентрат]] і ряд попутних металів. Збагачення руд&nbsp;— колективно-селективною флотацією. Підготовлені до розробки родовища [[ртутні руди|ртутних руд]]. Розробку родовищ рудного і розсипного [[золото|золота]] ведуть в Якутії, у [[Амурська область|Амурській]] (найстаріший золотоносний район), Магаданській області, на [[Чукотка|Чукоткі]], на трасі БАМу. На [[копальня]]х використовуються [[екскаватор]]и, [[бульдозер]]и, [[драга|драги]] і інша техніка, на підземних&nbsp;— [[електробульдозер]]и. Видобуток [[алмаз]]ів відкритим способом з розсипів і корінних родовищ здійснюють у [[Республкаі Саха|Республіці Саха]]. Уперше розсипи алмазів були виявлені в Якутії в [[1949]]. У [[1954]] відкриті трубки «[[Зарніца]]», а потім трубки «[[Мір]]», «[[Удачная]]» та інш. Станом на 2003 практично всі основні алмазовидобувні підприємства компанії «[[АЛРОСА]]» в республіці Саха після майже 30 років видобутку вимушені перейти від відкритої розробки трубок до підземної. При цьому різко знижується [[рентабельність]] підприємств: падають обсяги видобутку&nbsp;— в грошовому вираженні за рік вони скорочуються на $64&nbsp;млн; собівартість алмазної сировини збільшується в 15—20 раз. Деякі підприємства стають нерентабельними. В Республіці Саха у 2003 в [[Анабарський улус|Анабарському улусі]] на кар'єрі «[[Біллеех]]» дільниці [[Тіглікит]] відкрилася унікальна збагачувальна фабрика «[[ВАТ Ніжнєлєнскоє]]». Унікальність фабрики в тому, що вона побудована в найскладніших умовах [[Арктика|Арктики]] за рекордно короткий термін і тільки за російською технологією «[[ЯСИА]]».

У [[Примор'я|Примор'ї]] розробляють [[Вознесенське родовище]] [[плавиковий шпат|плавикового шпату]], відкритим способом добувають [[датолітові руди]] на [[Дальнегірське родовище|Дальнегірському родовищі]]. У Якутії експлуатують [[Селігдарське родовище]] [[апатит]]у, добувають [[флогопіт]] (комбінат «[[Алданслюда]]») і [[гіпс]] ([[Ольокмінське родовище]]). Розвідані і експлуатуються численні родовища нерудних будівельних матеріалів: кварц-полевошпатових пісків ([[Чалганське родовище|Чалганське]]), [[порцеляновий камінь|порцелянового каменя]] ([[Гусевське родовище|Гусевське]]), [[брусит]]у ([[Кульдурське родовище|Кульдурське]]), [[вапняк]]ів ([[Длиногірське родовище|Длиногірське]] і [[Спаське родовище|Спаське]]), будівельних і облицювальних каменів ([[Гранітне родовище|Гранітне]], [[Корфовське родовище|Корфовське]], [[Шиманівське родовище|Шиманівське]] і інші), [[діорит]]-[[порфір]]ів ([[Далдиканське родовище|Далдиканське]]), [[габро]] ([[Угледарське родовище|Угледарське]]), [[андезито-базальт]]ів, [[мармур]]ів ([[Амбінське родовище|Амбінське]]); [[глини|глин]], [[пісок|пісків]], [[перліт]]ів, [[піщано-гравійні матеріали|піщано-гравійних матеріалів]], [[тугоплавкі глини|тугоплавких глин]], [[скляні піски|скляних пісків]], а в Магаданській області&nbsp;— [[вулканічний попел|вулканічного попелу]]. Виявлено багато родовищ термальних та мінеральних вод, на базі яких діють курорти та [[Паужетська ГеоТЕС]]. У Республіці Саха за межі ХХ-XXI століть організоване виробництво [[стибієвий концентрат|стибієвого концентрату]] (вперше в РФ)&nbsp;— на [[Сарилахський комбінат|Сарилахському]] та [[Сенточанський комбінат|Сенточанському комбінатах]].

Видобуток нафти і газу на острові Сахалін почався в 1920—30-ті. На [[2000]] запаси родовищ суші острова вироблені на 2/3, однак ресурси сахалінського шельфу становлять 1&nbsp;млрд&nbsp;т нафти і 3&nbsp;трлн.&nbsp;м³ газу. Протягом останніх 20 років на шельфі острова було відкрито декілька великих родов. вуглеводнів в тому числі [[Одопт]]у, [[Чайво]], [[Аркутун-Даг]]і. Для розвитку нафто- і газовидобутку в регіоні створено проєкти&nbsp;— «Сахалін-1»—'''«[[Сахалін-9]]»'''. Запаси нафт. родовищ в рамках проєкту «[[Сахалін-1]]» оцінюються в 0.34&nbsp;млрд&nbsp;т, газових в 0.42&nbsp;трлн м³. Видобуток планується почати в 2005–2006&nbsp;рр., основний акцент робиться на родовища Чайво з ресурсами газу 0.31&nbsp;тис.&nbsp;м³. Загальні витрати на проєкт «Сахалін-1» 86&nbsp;млрд.&nbsp;дол. У родовища [[Чайво]], Одопту і Арктун-Дагі в 2003–2009&nbsp;рр. буде інвестовано 10.5&nbsp;млрд.&nbsp;дол. Для здійснення проєкту «Сахалін-1» створений [[консорціум]], що включає великі закордонні компанії [[Exxon Neftegas Ltd]]. ([[Сполучені Штати Америки|США]]) —30%, [[SODECO]] ([[Японія]])&nbsp;— 30%, [[ONGC]] ([[Індія]])&nbsp;— 20% і «[[Роснефть]]»&nbsp;— 20% ([[Росія]]). Станом на 2003&nbsp;р. проєкт «Сахалін-1» успішно здійснюється (вартість $12&nbsp;млрд, оператор робіт [[ExxonMobil]]). [[Royal Dutch/Shell]] з 1999&nbsp;р. добуває тут нафту і планує побудувати до 2006&nbsp;р. найбільшу у світі уставу з отримання [[зріджений газ|зрідженого газу]] (проєкт «[[Сахалін-2]]»). Французька [[TotaFinaElf]] добуває нафту на [[Хар'ягінське нафтове родовище|Хар'ягінському родовищі]] в обсязі 12&nbsp;000&nbsp;бар./добу (600&nbsp;тис.&nbsp;т в рік) [Інф. ИАЦ «Мінерал»].

Проєкт '''«[[Сахалін-2]]»''' включає розробку нафтовищ родовищ [[Пільтун-Астохське родовище|Пільтун-Астохське]] і газове [[Лунське родовище|Лунське]] (531&nbsp;млрд м³), видобуток&nbsp;— з 2006&nbsp;р. Його здійснює консорціум [[Sakhalin Energy]], який включає японські [[Mitsubishi]] (12.5%), [[Mitsui]] (25%), американську [[Marathon Oil]] (37.5%) і британсько-голландську [[Royal Dutch/Shell]] (25%). Газ проєкту «Сахалін-1» планують продавати в [[Японія|Японію]] і [[Китай]]; проєкту «Сахалін-2» крім того, в [[Південна Корея|Південну Корею]] і [[Тайвань]]. З 2001&nbsp;р. сира сахалінська нафта уперше надійшла в [[Японія|Японію]]. Газ Лунського родовища після [[скраплення]] піде на експорт в країни [[Азійсько-Тихоокеанський регіон|Азійсько-Тихоокеанського регіону]]. Для цього на острові Сахалін буде побудовано перший в Росії завод по виробництву скрапленого природного газу ([[СПГ]]) потужністю 9.6&nbsp;млн&nbsp;т/рік. Є проєкт подачі газу газопроводом Сахалін&nbsp;— Хабаровськ&nbsp;— Приморський край&nbsp;— КНДР&nbsp;— Південна Корея&nbsp;— Японія. За проєктами «Сахалін-1 і —2» до 2005&nbsp;р. видобуток газу буде доведено до 15.5&nbsp;млрд м³/рік, нафти&nbsp;— до 16&nbsp;млн&nbsp;т, а до 2020&nbsp;р. заплановано подвоїти ці обсяги. Проєкт «Сахалін-3» передбачає розробку Кирінського (за 50&nbsp;км від берега, на глибині моря 150&nbsp;м), [[Аяшський блок|Аяшського]] і [[Одоптінський блок|Одоптінського блоків]]. Запаси [[Кирінський блок|Кирінського блоку]] 436&nbsp;млн&nbsp;т нафти, 720&nbsp;млрд м³ газу. Перспективні запаси нафти Аяшського блоку&nbsp;— 330&nbsp;млн т, Одоптінського&nbsp;— 250&nbsp;млн&nbsp;т. Ліцензія на освоєння Аяшського і Одоптінського блоків належить компанії Exxon, Кирінського блоку&nbsp;— [[Mobil]] і [[Texaco]].

Проєкт '''«[[Сахалін-4]]»''' передбачає розробку [[Астрахановський контрактний блок|Астрахановського]] і [[Шмідтівський контрактний блок|Шмідтівського контрактних блоків]]. Прогнозні запаси газу тут 90&nbsp;млрд.&nbsp;м³.

Проєкт '''«[[Сахалін-5]]»'''&nbsp;— який здійснюють [[British Petroleum]], НК «[[Роснєфть]]» і «[[Роснєфть-Сахалінморнєфтєгаз]]» передбачає освоєння єдиного [[Шмідтівський контрактний блок|Шмідтівського контрактного блоку]]. Конкурс на право розвідки і розробки площі проєкту буде проведений після того, як буде остаточно затверджений список контрактних блоків і вони будуть включені Держдумою в перелік об'єктів для СРП. Прогнозні запаси акваторій Шмідтівського блоку 600&nbsp;млн.&nbsp;т нафти і 600&nbsp;млрд.&nbsp;куб.&nbsp;м³. Початок промислового видобутку сировини&nbsp;— 2010&nbsp;р. Проєкт '''«Сахалін-6»''' включає освоєння Прикордонного блоку загальною площею близько 25&nbsp;тис.&nbsp;кв.&nbsp;км. Дві перспективні структури цього блоку&nbsp;— [[Римникськ]]а і [[Кєросінная]]&nbsp;— зона інтересів російської компанії «[[Еко]]».

Площі проєктів «Сахалін-1»-«Сахалін-9» фактично охоплюють всю нафтоносну площу шельфу острова Сахалін.

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}

{{Росія в темах}}
{{Економічні райони Росії}}

[[Категорія:Економіка Росії]]
[[Категорія:Економічні райони Росії|*]]