Екібастузька ТЕС-1
 | ||||
| 51°53′11″ пн. ш. 75°22′36″ сх. д. / 51.88638889° пн. ш. 75.37666667° сх. д. | ||||
| Країна |  Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Казахстан | |||
| Введення в експлуатацію | 1980 – 1984 | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Водозабір | канал Іртиш – Караганда | |||
| Енергоблоки | 8х500 | |||
| Котельні агрегати | всі парові, 2 Подільский котельний завод П-57-3 (котли 1 та 2), 6 Подільский котельний завод П-57-3М (котли 3 – 8) | |||
| Турбіни | всі парові, 3 Харківський турбогенераторний завод К-500-240-2 (турбіни 1 – 3), 5 Ленінградський металічний завод К-500-240-2 (турбіни 4 – 8) | |||
| Електрогенератори | 4 Харківський Електроважмаш ТГВ-500 (турбогенератори 1 – 4), 4 Електросила ТВВ-500 (турбогенератори 5 – 8) | |||
| Встановлена електрична потужність | 4000 | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 21858 (1986), 11065 (2012) | |||
| Материнська компанія | Казахмис /Самрук-Казина | |||
| Сайт | gres1.kz | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 7281937, 11413500 | |||
  Екібастузька ТЕС-1 | ||||
 | ||||
 Екібастузька ТЕС-1 у Вікісховищі | ||||
51°53′9″ пн. ш. 75°22′36″ сх. д. / 51.88583° пн. ш. 75.37667° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Екібастузька ТЕС-1 — теплова електростанція на північному-сході Казахстану.
Станція отримала 8 енергоблоків потужністю по 500 МВт, що стали до ладу в 1980 (два), 1981 (два), 1982, 1983 (два) та 1984 роках. Всі вони мали котли виробництва Подільського котельного заводу типу продуктивністю по 1650 тон пари на годину – перші два типу П-57-3, а наступні П-57-3М. Турбіни типу К-500-240-2 для перших трьох блоків постачив Харківський турбогенераторний завод, тоді як ще п’ять блоків отримали турбіни від Ленінградського металічного заводу. Чотири перші блоки ообладнали генераторами харківського заводу «Електроважмаш» типу ТГВ-500, тоді як інші мали генератори ТВВ-500 від заводу «Електросила».
Як паливо ТЕС споживає вугілля.
Для видалення продуктів згоряння звели два димаря заввишки 300 та 320 метрів.
Вода для технологічних потреб надходить з каналу Іртиш – Караганда, при цьому шляхом заповнення котловини гірко-соленого озера Женгельди створили водосховище-охолоджувач з об’ємом 86 млн м3.
Видача електроенергії відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 500 кВ та 220 кВ.[1][2][3]
- ↑ Экибастузская ГРЭС-1 | Энергетика Северного и Центрального Казахстана. электрические сети (ru-RU) . Процитовано 13 січня 2024.
- ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г. (PDF).
- ↑ https://energybase.ru/power-plant/Ekibaztuzskaya-TPP-1.