Перегляд вихідного коду сторінки Жаротривкість

'''Жаротри́вкість (жарості́йкість, окалиності́йкість)'''&nbsp;— властивість [[матеріал]]у, що характеризує його здатність протистояти при високій [[температура|температурі]] хімічному руйнуванню, переважно, [[окиснення|окисненню]] а для неметалевих матеріалів (жаротривкий бетон, цегла тощо) і [[руйнування (механіка)|механічному руйнуванню]]<ref>[http://leksika.com.ua/19010307/ure/zharostiykist «Жаростійкість»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170116174625/http://leksika.com.ua/19010307/ure/zharostiykist |date=16 січня 2017 }} в [[УРЕ]]</ref>. 

За  ДСТУ 3830-98 для металевих матеріалів:

'''Жаротривкість'''&nbsp;— здатність металу чинити опір корозійній дії газів за високих температур<ref>ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.</ref> .

Жаротривкість нарівні з [[жароміцність|жароміцністю]] є основним критерієм придатності даного матеріалу для високотемпературної експлуатації.

== Загальні поняття ==
Такі властивості мають спеціальні жароміцні й жаростійкі [[метал]]и й сплави, [[бетон]]и та композиційні матеріали, що можуть експлуатуватися при температурі 750&nbsp;[[°C]] і вище. Наприклад, [[платина]] жаростійка і [[Жароміцність|жароміцна]] до температури 1473К. [[Вольфрам]] жароміцний, але не жаростійкий, бо вже при 773-873К інтенсивно окислюється на повітрі.

Початкова стадія [[окиснення]]&nbsp;— чисто [[хімічний процес]], проте, подальший перебіг [[окиснення]]&nbsp;— вже складний процес, що полягає не тільки в хімічному з'єднанні [[кисень|кисню]]  і [[метал]]у, але і у [[дифузія|дифузії]] [[атом]]ів кисню і металу через багатофазний окиснений шар. При щільній плівці швидкість наростання [[окалина|окалини]] визначається швидкістю [[дифузія|дифузії]] [[атом]]ів крізь шар окалини, що у свою чергу залежить від температури і будови окисної плівки.

== Кількісні характеристики ==
Кількісними характеристиками жаротривкості є: 
* збільшення маси випробуваного зразка за рахунок поглинання металом кисню;
* зменшення маси після видалення окалини з поверхні зразка, 
віднесені до одиниці поверхні і до часу випробування. Одночасно враховується стан поверхні зразка (виробу), який при однакових кількісних характеристиках може бути якісно різним. 

== Жаротривкість залізовуглецевих сплавів ==
Що стосується залізовуглецевих сплавів, то слід відмітити, що в процесі зростання температури спостерігається процес окиснення поверхні виробів, який значно інтенсифікується при досягненні температур 550…570&nbsp;°C, коли замість досить щільних окисів Fe<sub>2</sub>O<sub>3</sub> і Fe<sub>3</sub>O<sub>4</sub> починається утворюватися пухкий окис FeO, який не перешкоджає проникненню кисню в глибину металу. Підвищення жаростійкості сталей досягається головним чином введенням [[хром]]у (08Х13, 12Х17), а також [[Алюміній|алюмінію]] та [[Кремній|кремнію]] (15Х18СЮ), тобто елементів, що перебувають в твердому розчині і утворюють в процесі нагріву захисні плівки [[оксид]]ів. Особливо широко використовують хром. Чим більший в сталі вміст хрому, тим вища жаростійкість. Тому в жаростійких феритних сталях його вміст доводять до 13…27%. На жаростійкість сталей позитивно впливають малі добавки деяких активних елементів ([[кальцій]], [[ітрій]], [[церій]], [[лантан]] тощо).

Сталь 08Х13 застосовують в умовах впливу сірчистих газів при температурі до 500°С, сталі 08Х17Т, 12Х17 жаростійкі до 900°С, сталь 15Х25Т&nbsp;— до 1100°С<ref>ГОСТ 5632-72 Стали высоколегированные и сплавы коррозионностойкие, жаростойкие и жаропрочные. Марки.</ref>.

== Жаротривкі нікелеві сплави ==
Жаротривкість нікелю, що на повітрі досить висока і так, може бути покращена шляхом введення [[Al]], [[Si]] або [[Cr]]. Із сплавів такого типу важливе значення завдяки хорошому поєднанню термоелектричних властивостей і жаротривкості мають [[сплави нікелю]] з Al, Si і [[Mn]] ([[алюмель]]) і сплав нікелю з 10% Cr ([[хромель]]).

Значне застосування у техніці отримали жаротривкі сплави Ni з Cr&nbsp;— [[ніхром]]и. Найбільшого поширення набули ніхроми з 80% Ni, які до появи [[хромаль|хромалів]] були найжаротривкішими промисловими матеріалами. Спроби здешевити ніхроми зменшенням вмісту в них Ni привели до створення [[фероніхром]]ів, у яких значна частина Ni заміщена Fe. Найпоширенішою виявилася композиція з 60% Ni, 15% Cr і 25% Fe, хоча серйозної конкуренції ніхромам вона зробити не змогла. Ніхроми і фероніхроми характеризуються рідкісним поєднанням високої жаротривкості і високого електричного опору. Тому вони разом з хромалями є двома найважливішими класами сплавів, що використовуються для виготовлення високотемпературних електричних нагрівачів. Гранична [[робоча температура]] ніхромів цього типу складає, як правило, 1200&nbsp;°C, а окремих марок і до 1250&nbsp;°C.

Нікелеві сплави, що містять 15—30% Cr, леговані Al (до 4%), є жаротривкішими від сплавів, легованих Si. Такі сплави використовуються зазвичай для виготовлення жаротривких деталей, що працюють при температурах до 1250&nbsp;°C і не зазнають значних механічних навантажень.

== Див. також ==
* [[Жаротривкі матеріали]]
* [[Жароміцність]]
* [[Окалина]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* ''Хільчевський В.&nbsp;В.''&nbsp;Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник.&nbsp; К.: Либідь, 2002.&nbsp;— 328с. ISBN 966-06-0247-2
* ''Лахтин Ю.&nbsp;М.''&nbsp;Основы металловедения.&nbsp;— М.: Металлургия, 1988.&nbsp;— 320с.
== Посилання == 
* {{ТС_Буд|частина=Жаростійкість |сторінки =91}}
[[Категорія:Металургія]]
[[Категорія:Властивості матеріалів]]