Перегляд вихідного коду сторінки Зелінський Віктор Петрович

{{otherpersons|Зелінський}}
{{Військовик2
| ім'я                = Віктор Зелінський 
| оригінал імені      = 
| портрет             = Zielinski W.jpg
| розмір              = 200пкс
| підпис              = Генерал-поручник Віктор Зелінський, як командир [[Синьожупанники|Синьої дивізії]]
на молебні в Києві після приходу дивізії в Україну.
| дата народження     = 13.12.1864
| місце народження    = 
| дата смерті         = 14.12.1940
| місце смерті        = м. [[Сопот (Польща)|Цоппот]], [[Третій Рейх]]
| причина смерті      =
| національність      = [[українець]]
| університет         =
| ступінь             =
| прізвисько          =
| особистий підпис    = [[Файл:Wiktor Zelinski Signature 1920.png|120px]]
| країна              = {{Прапорець|Російська імперія}} [[Російська імперія]]→<br/>{{UNR}}
| вид збройних сил    = [[Файл:Lesser_Coat_of_Arms_of_Russian_Empire.svg|25px]] [[Російська імператорська армія|Армія РІ]]→<br/>{{fАрміяУНР}}
| рід військ          = {{Прапорець|Російська імперія}}→{{Прапорець|UNR}} [[Сухопутні війська]]
| роки служби         = [[1885]]–[[1940]]
| звання              = {{Ранг|країна=РІА|звання=Генерал-майор}}<br/> [[генеральний значковий]]<br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Генерал-полковник}} (в еміграції)
| формування          =
| командування        = командир [[Синьожупанники|1-ї Синьої дивізії]]
| битви               = [[Російсько-японська війна]]:
[[Битва під Мукденом]]

[[Перша світова війна]]

[[Радянсько-українська війна]]:
[[Кримська операція 1918|Кримська операція]]
| нагороди            =
{{(!}}
{{!}} {{Орден Святого Георгія 4 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Святого Володимира 3 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святого Володимира 4 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Святої Анни 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святої Анни 3 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святої Анни 4 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Святого Станіслава 1 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святого Станіслава 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святого Станіслава 3 ступеня}}
{{!)}}
}}

'''Зелі́нський Ві́ктор Петро́вич''' ([[13 грудня]] 1864 (1867) &nbsp;— [[14 грудня]] [[1940]], [[Сопот (Польща)|Сопот]], тепер [[Польща]])&nbsp;— російський та український військовий діяч, командир [[Синьожупанники|1-ї Синьої дивізії]], командувач Південною групою Армії УНР, дипломат, [[генерал-полковник]] Армії УНР. Очолював українські військові місії у Румунії, Польщі та Італії.

== Життєпис ==
Віктор Петрович Зелінський народився 13 грудня 1864 (за іншими даними 1867) року в родині підпоручика інженерних військ. В одних джерелах місцем народження вказане село Петриківці сучасної Дніпропетровської області, в інших&nbsp;— місто Олександрівськ (тепер&nbsp;— [[Запоріжжя]]).

=== У Російській армії ===
Навчався у Псковському кадетському корпусі. В 1885 році закінчує [[Друге військове Констянтинівське училище]]. Потім навчається у [[Михайлівське артилерійське училище|Михайлівському артилерійському училищі]]. Фах&nbsp;— артилерист. Після закінчення навчання служить у провінційних містах Росії.

==== Участь у Російсько-японській війні ====
У 1904—1905 роках&nbsp;— на фронтах [[Російсько-японська війна|Російсько-японської війни]]. Капітан Зелінський у 1904 році очолив батарею 3-ї Східно-Сибірської артилерійської бригади. Брав участь у боях, зокрема за Мукден та Ляоян.

За виявлений героїзм отримав звання підполковника та полковника, призначений командуючим гарматним дивізіоном. Нагороджений найвищою військовою відзнакою&nbsp;— офіцерським хрестом Святого Георгія IV ступеня та орденами Святого Володимира всіх ступенів.

Після війни залишився служити в [[Сибір]]у. Командував 6-ю Сибірською стрілецькою артилерійською бригадою, яка розміщувалася в [[Хабаровськ]]у та [[Уссурійськ|Микільську-Уссурійському]].

17 червня 1911 року отримав чин [[генерал-майор]]а російської армії.

==== Участь в Першій світовій війні ====
На початку [[Перша світова війна|Першої Світової війни]] Шоста гарматна бригада Зелінського у складі 5-го Сибірського корпусу прибула до Польщі, де вступила у затяжні бої з німецькими військами. У лютому 1915 року дивізія потрапила у оточення, але утримувала оборону.

24 листопада 1914 року під м. [[Бжезіни|Березини]], в одному з боїв, командувач був поранений та взятий у полон. Потрапив до офіцерського табору в [[Ганноверш-Мюнден]], звідки одразу ж після одужання втік. Спійманий і відправлений до табору [[Бішофсверда]], де утримували осіб, схильних до втечі.

=== На службі Україні ===
На початку 1917 року Зелінський активно зацікавився діяльністю [[Союз визволення України|Союзу Визволення України]]. Знайомиться з провідним діячем українського національного відродження [[Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович|Олександром Скоропис-Йолтуховським]]. На початку 1918 року переводиться до старшинського табору у Ганновері, очолює Раду офіцерів-українців, які перебували у німецьких таборах військовополонених.

Після підписання [[Брестський мир|Берестейського мирного договору]] німці дозволили створити українські дивізії із військовополонених. В лютому 1918 у містечку [[Голоби]] на Волині він сформував та очолив [[Синя дивізія|Першу Українську козацьку дивізію Синьожупанників]].

Прибуття у березні Синьої дивізії до Києва вітало багато провідних українських діячів, але лідери Центральної Ради ставились з підозрою до будь-яких військових національних формувань. Так, в середині 1917 року лідери нації знищили [[Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка|Полк ім. Полуботка]], потім звели нанівець великий потенціал [[Вільне козацтво|Вільного козацтва]].

Синьожупанна дивізія, що розташувалась у Києві, опинилася між двох вогнів: з одного боку вона заважала соціалістам із Центральної Ради «дружити» з більшовиками, з іншого&nbsp;— німці, маючи свої плани щодо України, не були зацікавлені в існуванні дієздатної патріотичної української військової частини. Крім того, є відомості, що Зелінському запропонували очолити пронімецький уряд. Але будучи військовим, а не політиком, він відмовився.

За місяць до встановлення [[Українська Держава|Гетьманату]] генерал-лейтенанта української армії звільнили з посади начальника дивізії й приписали до Військового Міністерства [[Українська Народна Республіка|УНР]].

В ніч на 27 квітня 1918 року, коли Синьожупанну дивізію, за згодою Центральної Ради, було роззброєно німецькими військами, Зелінський обійняв посаду голови ліквідаційної комісії 1-ї Української козацької дивізії.

За часів Гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]]&nbsp;— гарматний інспектор 6-го кадрового корпусу, штаб якого перебував у Полтаві.

Наприкінці 1918 року, під час антигетьманського повстання його зарахували до вищого командного складу Армії УНР. Він став однією з найдовіреніших осіб [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]].

З першого січня 1919 року він начальник запілля та постачання Лівобережного фронту Дієвої армії УНР, а з 11 лютого&nbsp;— інспектор артилерії 8-го Катеринославського Коша.

У березні 1919 р. — командувач Київським фронтом, Отаман [[Катеринославський кіш|Катеринославського Коша]].

Внаслідок багатьох прорахунків на фронтах та пасивності у побудові боєздатної армії, що її демонструвало більшість членів Уряду, армія УНР перебувала на межі анархії й більшовизації. Керуючий Південною групою [[Волох Омелян Іванович|Омелян Волох]] вів активні переговори про перехід на бік [[Червона армія|Червоної армії]]. За таких обставин Віктор Зелінський, як голова військової місії від Південно-Східного фронту Дієвої армії (від 13.04.1919) виїжджає до Бухареста. Там він домовився про перехід через територію Румунії всієї групи військ на Галичину та Волинь.

Після переходу Армії УНР його усувають від військових справ. Займається адміністративною та дипломатичною роботою. Наприкінці 1919 року присвоєно звання генерал-поручника.

З 8 лютого 1920 призначений головою військової секції при Дипломатичній місії УНР та інспектором українських військових формувань у Польщі. Від імені уряду УНР вів переговори з урядом Італії, внаслідок яких з італійських таборів для військовополонених було випущено всіх українців австрійської армії, які перебували там з часів Першої Світової війни.

У середині вересня 1920 у Варшаві як начальник української військової місії УНР у Польщі провадив перемовини з начальником французької військової місії в Польщі генералом Анрисом про можливості укладення військової угоди з урядом генерала [[Врангель Петро Миколайович|Петра Врангеля]].

=== На еміграції ===
У листопаді 1920 року очолив військову секцію ліквідаційної комісії української дипломатичної місії у Варшаві. 21 листопада з начальником французької військової місії в Польщі генералом Нісселем обговорював питання про відхід армії УНР за Збруч та умови інтернування. 20 жовтня 1921 року, у зв'язку з тиском Радянської Росії на польський уряд, був змушений залишити Польщу і переїздить до Німеччини.

1938 року в Берліні вийшли друком спогади Зелінського під назвою «Синьожупанники». Урядом УНР в екзилі йому присвоєно звання генерал-полковника.

Останні роки провів у місті Цоппот ([[Сопот (Польща)|Сопот]]) під Данцигом ([[Гданськ]]ом). Помер 14 грудня 1940 року.

== Вшанування пам'яті ==
У місті [[Дніпро (місто)|Дніпро]] вулицю Черняховського перейменували на вулицю Віктора Зелінського<ref>{{Cite web|title=У Дніпрі перейменували проспект Гагаріна та ще 91 вулицю: нові назви|url=https://dnepr.express/ua/post/u-dnipri-perejmenuvali-prospekt-gagarina-ta-she-91-vulicyu-novi-nazvi|website=Новини Дніпра {{!}} Останні новини Дніпро Оперативний|date=2024-01-31|accessdate=2024-01-31|language=uk|first=Аліна|last=Рашевська}}</ref>.

== Бібліографія ==
* {{книга
 |автор          = {{SM}} Зелінський В.
 |частина        = 
 |заголовок      = [[:s:Синьожупанники|Синьожупанники]]
 |посилання      = 
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = Берлін
 |видавництво    = 
 |рік            = 1938
 |том            = 
 |сторінки       = 
 |сторінок       = 77
 |isbn           = 
 |ref            = 
}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20080531114727/http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1336 Останній з козацького роду: генерал-полковник Віктор Зелінський]
* [http://www.zstu.zaporizhzhe.ua/base/gazeta/gazeta04-08/index.htm Козаки ЗЕЛІНСЬКІ]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://ukrlife.org/main/kubann/1volia.htm Костянтин Здобудь-Воля, гетьманець із Кубані] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090821172136/http://ukrlife.org/main/kubann/1volia.htm |date=21 серпня 2009 }}
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160629080207/http://www.history.org.ua/?hrono |date=29 червня 2016 }}
* {{Тинченко.ОК армії УНР|З}}
* {{ДІУ|З}}
* {{grwar|755}}
== Джерела ==
* ''А.&nbsp;О.&nbsp;Буравченков''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zelynsky_V Зелинський Віктор Петрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160806132031/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zelynsky_V |date=6 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|3|325}}
* ''М.&nbsp;Р.&nbsp;Литвин, К.&nbsp;Є.&nbsp;Науменко, О.&nbsp;М.&nbsp;Колянчук''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15910 Зелінський Віктор Петрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160807082504/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15910 |date=7 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань.&nbsp;— Львів, 1995.&nbsp;— С. 32—33.
* Бурій В. Віктор Зелінський&nbsp;— генерал-полковник армії УНР / Валерій Бурій // Прес-Центр (Черкаси).&nbsp;— 2012.&nbsp;— 17 жовт.&nbsp;— С. 25.
* [http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/31639 ''Срібняк І''. З історії діяльності української військової дипломатії в Польщі у другій половині 1920 року (за документами Центрального військового архіву Польщі // Архіви України. К., 2020. Вип. 2(323). C. 86-102.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201025023919/http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/31639/ |date=25 жовтня 2020 }}
* {{cite web|url=http://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/42|archive-url=https://web.archive.org/web/20200821131011/http://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/42 |archive-date=2020-08-21|title=З історії діяльності української військової дипломатії в Польщі у 1920 році (за документами Центрального військового архіву Польщі)| date=21 серпня 2020 }}

[[Категорія:Синьожупанники]]
[[Категорія:Українські дипломати]]
[[Категорія:Учасники російсько-японської війни]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Померли в Сопоті]]
[[Категорія:Генерали Української Держави]]
[[Категорія:Генеральні значкові Української Держави]]