Канаба
Канаба (лат. Canaba) — в давньоримській культурі цивільне поселення біля військового табору (каструма) римського легіону. Спочатку цей термін позначав хатину. Поселення біля дрібніших фортець називалися vicus. Цим же словом могла називатися частина канаби.[1]
Постійні військові табори залучали торговців, ремісників та інших цивільних осіб, які продавали легіонерам необхідні в побуті речі і надавали послуги, однак селитися всередині каструма не могли. Таким чином, вони починали будувати будинки біля табору. Деякі легіонери також мали неофіційних дружин і дітей, які розміщувалися подібним чином. Відставні ветерани, які отримали ділянки землі неподалік від табору, також користувалися послугами канаби. Селища розросталися, і більшість великих каструмів мали свою канабу. Процвітання канаби безпосередньо залежало від легіонерів, і деякі з них втрачали своє значення при передислокації легіону, однак інші пізніше перетворювалися в міста.
Так, на місці каструма і їх канаби виникли такі міста, як Відень, Страсбург і Честер.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Military camps. Brill’s New Pauly (англ.). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 18 грудня 2020.