Перегляд вихідного коду сторінки Кедровський Володимир Іванович

{{Державний діяч
| українське ім'я    = Володимир Кедровський
| портрет            = Kedrowski-3.JPG
| ширина портрета    = 274px
| підпис             = 
| герб               = 

| титул              = Заступник голови [[Український генеральний військовий комітет|Українського генерального військового комітету]]
| прапор             = Flag of Ukraine.svg
| періодпочаток      = травень
| періодкінець       = 15 (28) червня 1917
| міністр            = [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]]

| титул_2            = [[Товариш (заступник)|Товариш]] [[Генеральний секретаріат Української Центральної Ради|Генерального секретаря військових справ]] [[Українська Центральна Рада|УЦР]]
| прапор_2           = Flag of Ukraine.svg
| періодпочаток_2    = 15 (28) червня 1917
| періодкінець_2     = 13 березня 1918
| міністр_2          = [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]]

| титул_3            = [[Державний інспекторат|Головний державний інспектор]] [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]]
| прапор_3           = Flag of Ukraine.svg
| періодпочаток_3    = 16 травня
| періодкінець_3     = грудень 1919

| титул_4            = Посол УНР у [[Посольство України в Латвії|Латвії]], [[Посольство України в Латвії|Латвії]], [[Посольство України у Фінляндії|Фінляндії]] й [[Посольство України в Естонії|Естонії]]
| прапор_4           = Flag of Ukraine.svg
| періодпочаток_4    = грудень 1919
| періодкінець_4     = 1921
| міністр_4          = [[Лівицький Андрій Миколайович|Андрій Лівицький]]

| національність     = [[Українці|українець]]
| підданство         = {{RUSold}}
| громадянство       = {{UNR}} (1917—1921)<br/>{{AUT}} (1921—1923)<br/>{{USA}} (з 1923)
| віросповідання     =
| дата народження    = 13.8.1890
| місце народження   = [[Херсон]], [[Херсонська губернія]], [[Російська імперія]]
| дата смерті        = 13.3.1970
| місце смерті       = [[Метачен (Нью-Джерсі)|Метачен]], [[Нью-Джерсі]], [[Сполучені Штати Америки|США]]
| похований          = [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|Цвинтар святого Андрія]]
| династія           = {{нп|Кедровські||pl|Kiedrowski}}
| батько             =
| мати               =
| дружина            = Марта Одарик (до 1932), Катерина Шаттак
| діти               = п'ять синів

| роки служби        = 1914—1919
| приналежність      = {{RUSold}}<br/>{{UNR}} (з 1917)
| рід військ         = [[Державний інспекторат|Державна інспекція армії УНР]]
| звання             = [[Підпоручник]] (до 1917)<br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Полковник}}
| битви              = [[Перша світова війна]]<br/>[[Радянсько-українська війна (1917—1921)|Радянсько-українська війна]]<br/>([[Штурм Києва (1918)|штурм Києва]])

| партія             = [[Українська партія соціалістів-революціонерів|УПСР]]
| освіта             = [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорський Новоросійський університет]]
| нагороди           = '''Російська імперія:'''
{{ряд|{{Орден Святого Георгія}}}}
'''УНР в екзилі:'''
{{ряд|{{Орден Визволення}}|{{Хрест Симона Петлюри}}|{{Галицький хрест}}|{{Воєнний хрест (УНР)}}}}
| автограф           =
}}
{{Однофамільці|Кедровський}}
'''Володи́мир Іва́нович Кедро́вський''' ({{н}} {{ДН|13|8|1890}}, [[Херсон]], [[Херсонська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{с}} {{ДС|13|3|1970}}, [[Метачен (Нью-Джерсі)|Метачен]], [[Нью-Джерсі]], [[Сполучені Штати Америки|США]])<ref>{{Cite web |url=http://www.familysearch.org/eng/search/frameset_search.asp?PAGE=%2Feng%2Fsearch%2Fancestorsearchresults.asp |title=Individual Record. Vladimir KEDROWSKY |accessdate=20 червня 2022 |archive-date=17 лютого 2013 |archive-url=https://www.webcitation.org/6EUPjAZ6f?url=https://familysearch.org/search?PAGE=%2Feng%2Fsearch%2Fancestorsearchresults.asp }}</ref>&nbsp;— [[державний діяч|державний]] і [[Політик|політичний діяч]], [[публіцист]], [[полковник]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. Очільник [[Державний інспекторат|Державної Інспекції]] військ Армії УНР. Був особисто знайомий з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]], [[Мацієвич Левко Макарович|Левом Мацієвичем]], [[Коновалець Євген Михайлович|Євгеном Коновальцем]], [[Кошиць Олександр Антонович|Олександром Кошицем]]. У Перших Визвольних Змаганнях втратив практично всіх рідних та близьких. До самої смерті на еміграції лишався помітною фігурою суспільно-політичного життя українців. Похований на українському православному цвинтарі у [[Саут-Баунд-Брук|Баунд Бруку]].

== З життєпису ==

=== Походження ===
Народився у родині [[херсон]]ських землевласників Кедровських, за походженням [[Прусси|пруссів]]. У IX столітті{{fact}} родині надано шляхетський герб [[Остоя (герб)|Остоя]]. Благородне походження роду згодом було підтверджене російським [[цар]]ем.

За доби [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] і [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] {{нп|Кедровські||pl|Kiedrowski}} набули величезних земельних наділів. Володіння Кедровських простягалися по берегах річки [[Інгул]]у (сучасна територія [[Баштанський район|Баштанського району]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]). Землі сім'ї його матері (з роду Липських) розкинулися на річці [[Інгулець (річка)|Інгулець]]: на північ від [[Петрово-Висунське|Висунського]] і на захід від [[Березнегувате (смт)|Березнегуватого]]. На цих землях [[Кедровські]] займалися передусім вирощуванням пшениці.

=== Дитинство і юність ===
[[Файл:Budynok kedrowskoho.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Будинок, де жили Кедровські. Херсон, пров. Спартаківський, 13]]
Народився Володимир Кедровський 13 серпня 1890 року у [[Херсон]]і. Освіту здобував вдома разом зі своїми двома молодшими братами. Опанував [[грецька мова|грецьку]], [[німецька мова|німецьку]] та цілу низку [[Слов'янські мови|слов'янських мов]]. Батько хлопчиків помер у віці 32 років від [[пневмонія|пневмонії]], після чого він та його двоє братів залишили нерухомість родині Кедровських, а самі оселились у маєтку свого діда по матері&nbsp;— Миколи Онуфрійовича Липського.

У своїй автобіографічній книзі «Обриси минулого» Кедровський писав, що в родині вживали переважно [[українська мова|українську мову]]. Дід дарував йому українські книжки<ref name="ReferenceA">Кедровський В. Обриси минулого (Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917&nbsp;р.).&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Джерсі-Сіті, 1966.&nbsp;— 133 с.</ref>.

У 1905 році Володимир, разом із частиною своїх друзів-однолітків, потрапив під вплив українських есерів, які доводили, що без національного визволення українців не можливе й соціальне визволення. Під цим впливом херсонська молодь утворила кілька революційних гуртків, що за соціальною програмою були есерівські, але під впливом і керівництвом [[Українофільство|українофілів]]. Гуртки вели пропаганду серед селян, влаштовували вистави українських п'єс. Скоро п'єси було заборонено, багатьох членів гуртків заарештовано. Володимир Кедровський уникнув арешту, нелегально виїхавши на початку 1907 року за кордон<ref name="prosvita-ks.co.ua">{{Cite web |url=http://prosvita-ks.co.ua/visnik-tavriyskoyi-fundaciyi-vipusk-4/mikola-olenkovskiy-volodimir-kedrovskiy-avtoritetna-postat |title=Микола Оленковський. Володимир Кедровський — авторитетна постать української західної діаспори. Вісник Таврійської Фундації. — 2007, #4 |accessdate=25 липня 2015 |archive-date=26 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150726011004/http://prosvita-ks.co.ua/visnik-tavriyskoyi-fundaciyi-vipusk-4/mikola-olenkovskiy-volodimir-kedrovskiy-avtoritetna-postat }}</ref>.

Кедровський закінчив [[Херсонське реальне училище]], що спеціалізувалось на військово-морській архітектурі, а потім продовжив освіту у мореходній школі (каботажному училищі). Навчання в ній було сплановане так, що курсанти півроку слухали курси, а півроку знаходились на морській практиці. Скінчив він мореплавну школу, діставши диплом помічника капітана. Але через свою українську, антиімперську діяльність, зокрема агітацію серед [[матрос]]ів, дістати роботу на [[Чорноморський флот Російської імперії|військовому флоті]] не зміг. Згодом переїхав до [[Одеса|Одеси]], де протягом 1907—1911 років вчився в [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорському Новоросійському університеті]]. Отримав фах у галузі статистики та економіки.

=== Громадська та політична діяльність ===
Ще з юнацьких років Кедровський належав до ЦК [[Українська партія соціалістів-революціонерів|Української партії соціалістів-революціонерів]], був членом Української [[Стара громада|Старої громади]] в Херсоні. З 1911 року до 19 липня 1914 року працював у Херсонському земстві: спершу як працівник статистичного відділу, а згодом як його очільник<ref>{{Cite web |url=http://www.lib.kherson.ua/www.lib.kherson.ua/ukr-znd-2010-08-13.htm |title=Кедровський Володимир Іванович. (1890—1970), громадський та політичний діяч, журналіст (До 120-річчя від дня народження) |accessdate=2010-06-28 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151223190324/http://lib.kherson.ua/www.lib.kherson.ua/ukr-znd-2010-08-13.htm |archivedate=2015-12-23 |deadurl=yes }}</ref>.

[[Файл:Kedrowski-4.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Кедровський, дореволюційна світлина]]
У книзі «Обриси минулого» він характеризував цю управу як цитадель «[[Українофільство|українофілів]]», що намагалася діяти легальними засобами. Секретарем управи був [[Конощенко Андрій Михайлович|Андрій Грабенко]], один із найкращих фахівців у земських справах усієї [[Російська імперія|Російської імперії]]. На [[Херсонська губернія|Херсонщині]] він домігся поліпшення [[агрономія|агрономії]], [[медицина|медицини]], [[Ветеринарія|ветеринарії]], [[шкільництво|шкільництва]], будівництва шляхів. Одночасно Грабенко багато робив для українського піднесення в губернії. Управа домагалася від уряду дозволу на викладання [[українська мова|українською мовою]] в народних школах, в усіх народних бібліотеках розповсюджувалися українські книжки.

Працюючи в земстві, Кедровський провів дослідження, яке виявило рецидиви неписьменності серед людей, що скінчили школи, бо вчилися чужою мовою, а пізніше не мали літератури для читання зрозумілою для них [[українська мова|українською мовою]]. На підставі зібраних матеріалів Володимир Іванович уклав огляд народної освіти в [[Херсонська губернія|Херсонській губернії]] за 1910 рік та позашкільної освіти за 1912 рік. Український письменник [[Чернявський Микола Федорович|Микола Чернявський]], в минулому завідувач відділу народної освіти Херсонського земства, допомагав при підготовці огляду порадами. За свою працю Кедровський отримав срібну відзнаку з нагоди 50-ліття заснування земств. Статистичні праці земств з української території стали підставою для законопроєкту, що був внесений до Четвертої Державної Думи про потребу навчати дітей їх [[Рідна мова|рідною мовою]]. Війна 1914 року стала на перешкоді обговоренню цього законопроєкту.

Кожного літа в 1912—1914 роках Кедровський мав за службовий обов'язок організувати загальноосвітні шеститижневі курси для вчителів земських шкіл [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]]. За порадами та вказівками членів Старої громади, Кедровський намагався поставити навчання так, щоб познайомити близько півтисячі вчителів з елементами [[українознавство|українознавства]]. Це треба було робити обережно, бо програму курсів і склад лекторів затверджувало Міністерство Освіти, яке надсилало своїх представників, що мали стежити, щоб не було «крамоли»<ref>В. Кедровський. «Матерінській язик» у школі. Альманах УНСоюзу. 1970&nbsp;р.</ref>.

=== Перша світова війна ===
19 липня 1914 року був [[мобілізація|мобілізований]] до армії, служив у 48-му піхотному запасному полку. Закінчив Оранієнбаумську кулеметну школу. З серпня 1914 по січень 1915 року брав участь у боях проти Німецької армії у [[Східна Пруссія|Східній Пруссії]]. Нагороджений орденом Святого Георгія за хоробрість, проявлену в бою. З 1 липня до 1 листопада 1915 року&nbsp;— курсант Одеського військового училища, котре закінчив з відзнакою та отримав звання [[прапорщик]]а. З 1 грудня 1916 року, до 15 червня 1917 Володимир Іванович перебував у кулеметній команді Балтійського флоту при Кавказькій туземній кінній («Дикій») дивізії, котра вела бої на Галицькому та Румунському фронтах проти австро-угорських, німецьких та османських військ<ref name="ukrweekly.com">{{Cite web |url=http://www.ukrweekly.com/archive/pdf3/2003/The_Ukrainian_Weekly_2003-14.pdf |title=George V. Kedrowsky and Ingert J. Kuzych. A Ukrainian patriot, philatelist and numismatist. THE UKRAINIAN WEEKLY. SUNDAY, APRIL 6, 2003 |accessdate=25 червня 2010 |archive-date=13 січня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120113013404/http://www.ukrweekly.com/archive/pdf3/2003/The_Ukrainian_Weekly_2003-14.pdf }}</ref>. Невдовзі командування «Дикої Дивізії» змусило Кедровського, за українські настрої та спробу утворення в дивізії національної української частини, покинути її.

Приїхавши у відпустку до рідного [[Херсон]]а, Кедровський допомагав утворювати з місцевого гарнізону українські маршові роти.

Останнє звання в російському війську&nbsp;— [[підпоручник]].

=== На світанку Визвольних змагань ===
Щойно у 1917 році в [[Російська імперія|Російській імперії]] спалахнула революція, Володимир Кедровський взяв активну участь в українізації військових частин. Ще в першій половині 1917 року він почав думати про створення українських збройних сил. Справа ця була дуже нелегкою, бо мала супротив навіть в середовищі українських політиків, які вважали, що вистачить однієї [[міліція|міліції]]. Спочатку розуміли необхідність власного українського війська, та боролися за його утворення тільки окремі політики та військовики, й серед них [[Петлюра Симон Васильович|Петлюра]] та Кедровський. Єдність поглядів останніх, власне, виникла ще у травні 1917 року, коли Кедровський в службових справах приїхав до [[Київ|Києва]], де брав участь в засіданнях Першого всеукраїнського військового з'їзду. Дні з'їзду стали переломними у його житті. Раніше Кедровському здавалося, що коли закінчиться війна, українці без боротьби почнуть будувати власну долю. Але на з'їзді він дізнався про шалений спротив з боку росіян. Кедровський став гарячим послідовником Петлюри, на з'їзді говорив про необхідність утворення української національної армії. З'їзд підтримав цю ідею та утворив тимчасовий Український Військовий Генеральний Комітет при [[Українська Центральна Рада|Центральній Раді]]<ref name="prosvita-ks.co.ua"/>.

На ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді 5—11 червня 1917 року Кедровський був обраний членом і заступником Голови [[Український генеральний військовий комітет|Українського генерального військового комітету]]. Згодом сповняв обов'язки [[Генеральний секретаріат Української Центральної Ради|товариша Генерального Секретаря військових справ]], завідувача мобілізаційного відділу УГВК. Був членом Центрального Комітету Всеукраїнської Селянської Спілки, делегатом від України на Всеросійську демократичну нараду. З 1917 року член [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]].

Прийнявши командування мобілізаційним відділом [[Український генеральний військовий комітет|УГВК]], він прагнув якнайскоріше українізувати гарнізони в Україні, стягнути в більші військові з'єднання розпорошені по фронтах невеликі українські підрозділи, передислокувати українські бойові частини з північного і західного фронтів на південно-західний і румунський, перевести в Україну запасні частини, що складалися з українців. Але стикався з шаленим спротивом [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]] та російського військового командування. В кінці серпня 1917 року [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] почав усіляко обмежувати повноваження [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]], що призвело до посилення руху за розрив з Росією. Для захисту прав України Кедровський запропонував утворити таємний орган і готуватися до боротьби. Його ініціативу було підтримано. У створений комітет увійшли [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]], [[Порш Микола Володимирович|Микола Порш]], [[Ткаченко Михайло Степанович (правник)|Михайло Ткаченко]], [[Ковалевський Микола Миколайович|Микола Ковалевський]], [[Салтан Микола Васильович|Микола Салтан]], [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]] та Володимир Кедровський.

1 вересня 1917 року він був призначений заступником Генерального секретаря військових справ у новосформованому уряді та одержав звання підполковника [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. 13 березня 1918 року на знак протесту проти введення німецьких військ на територію України подав у відставку. З 1 квітня 1918 року по 15 жовтня 1918 року очолював статистичне бюро і відділ освіти та бібліотек у Херсонській земській управі.

==== Період Гетьманату ====
Після бурхливих подій початку 1918 року, коли у березні в [[Українська Народна Республіка|Україну]] прийшли німці, Кедровський вийшов з уряду. Після приходу червоних сил до Києва перебував на Золотоніщині, де утримувалася українська влада силами [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрка Тютюнника]]. З середини березня й до листопада знову мешкав у Херсоні. Тут він повернувся на посаду статистика Губернської земської управи, а також поринув в активну громадську діяльність. На губернському з'їзді [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіти»]] був обраний головою губернської організації. Завдячуючи його енергійності було створено або поновлено близько 180 міських та сільських осередків. Був обраний до правління Союзу Споживчих Кооперативів. Видавав як співзасновник щоденник «Дніпро» національно-державницького напрямку. Був видавцем національно-освітнього тижневика «Наше життя». Входив до Херсонської Української Національної Ради. У спогадах Кедровський писав, що був головою повстанських організацій у губернії й підтримував зв'язок з організаторами повстання у Києві.

13 листопада 1918 року Кедровський виїхав до Києва за терміновим викликом, де наступного дня зустрівся з [[Коновалець Євген Михайлович|Євгеном Коновальцем]] та [[Черник Федір|Федором Черником]]. Надвечір 14 листопада він відправився до [[Біла Церква|Білої Церкви]], де були сконцентровані частини [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]]. 15 листопада у повстанському штабі Кедровський був свідком підписання С. Петлюрою «Універсалу» про повстання. Одночасно він був призначений начальником другої управи Головного Штабу.

Кедровський розіслав до усіх військових начальників на місцях телеграми про мобілізацію до Української Республіканської Армії, за підписом ''«За штаб українських військ полковник Кедровський»''. У Січовому Коші прибулих повстанців та старшину формували у військові частини і відправляли на фронт до [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]], а потім до Чорноморського Коша. Багато сил Кедровський віддавав у цей час наведенню дисципліни, якої так не вистачало повстанцям. Але повну підтримку мав у цьому лише з боку Січових Стрільців та начальника першої управи Головного Штабу [[Тютюнник Василь Никифорович|Василя Тютюнника]]<ref>{{Cite web |url=http://prosvita-ks.co.ua/visnik-tavriyskoyi-fundaciyi-vipusk-4/mikola-olenkovskiy-volodimir-kedrovskiy-avtoritetna-postat |title=Микола Оленковський. Володимир Кедровський — авторитетна постать української західної діаспори |accessdate=25 липня 2015 |archive-date=26 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150726011004/http://prosvita-ks.co.ua/visnik-tavriyskoyi-fundaciyi-vipusk-4/mikola-olenkovskiy-volodimir-kedrovskiy-avtoritetna-postat }}</ref>. З 15 листопада 1918 року&nbsp;— начальник мобілізаційного відділу штаб військ [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]].

==== Створення Державного інспекторату Армії УНР ====
Брав участь у вуличних боях із [[Червона армія|Червоною армією]], під його командуванням у столиці роззброєно групу комуністів<ref name="ukrweekly.com"/>.

[[Файл:V Kedrowsky Riga.jpg|міні|праворуч|270пкс|Посол УНР у [[Рига|Ризі]]]]
У квітні 1919 року Кедровський був призначений отаманом для спеціальних доручень при наказному отамані [[Осецький Олександр Вікторович|Осецькому]]. Він виїхав на фронт, щоб дослідити становище. Але враження від цієї поїздки були настільки негативними, що він запропонував утворити при армії орган, відповідальний за наведення порядку. Негайно розробив положення про цей орган. На цю пропозицію було створено [[Державний інспекторат]], затверджений законом [[Рада народних міністрів УНР|Уряду УНР]] від 13 травня 1919 року. 16 травня Кедровський отримав наказ Петлюри приступити до виконання обов'язків головного державного інспектора Армії УНР, чим і займався до грудня 1919 року. Про цей період він так пише:

{{Цитата|
''Все при праці. Лише вибереш вільну хвилину, спиш на столі в канцелярії інспектури... Всі ми остаточно вимотували сили, лише нервами та силою духу трималися... А навколо — герої і дезертири, чесні, ідейні люди, люди самопосвяти та злодії, провокатори та шпигуни. Дрібні амбіції. Різні явні й тайні, свідомі і несвідомі вороги української визвольної боротьби, що хотіли гальмувати справу.''}}<ref name="ReferenceA"/>

З січня по березень 1919 року&nbsp;— член місії УНР у [[Османська імперія|Османській імперії]]. З [[30 квітня]] 1919 року&nbsp;— голова комісії з розслідування справи повстання отамана [[Оскілко Володимир Пантелеймонович|В. Оскілка]]. З 16 травня 1919 року&nbsp;— головний державний інспектор УНР. Воєнний представник Українського Уряду при головному штабі військ [[Антанта|Антанти]] в [[Салоніки|Салоніках]]. З грудня 1919 року&nbsp;— посол [[Українська Народна Республіка|УНР]] у [[Латвія|Латвії]], [[Естонія|Естонії]] та [[Фінляндія|Фінляндії]].

У 1920 році делегат на [[Четверта конференція Балтійських держав|конференції п'яти держав]] у [[Рига|Ризі]]. Делегат від УНР на російсько-польських мирових переговорах в Ризі. З 1921 року спеціальний воєнний представник Директорії УНР і особово-уповноважений Головного Отамана [[Петлюра Симон Васильович|Петлюри]] при уряді Османської імперії.

=== Документи ===
{| class="wikitable collapsible collapsed"
|-
!width=1500|'''<span style="color: black">Лист С. Петлюри до Міністра Закордонних Справ УНР А. Ніковського про зовнішньополітичні акції УНР:</span>'''
|-
|align="left" |{{Початок цитати}}
''5 жовтня 1920 року

<div style='text-align: center;'>
п. Міністру Закордонних Справ УНР
</div>

<div style='text-align: center;'>
Шановний Андріє Васильовичу
</div>

''1) В справі Вашого листа од 1/Х, якого я отримав 4/Х, після повороту з фронту, я матиму розмову з п. Ведибедою і подбаю про полагодження ріжних труднощів, якими наше фінансове відомство старою бюрократичною, од Російщини засвоєною, методою гальмує всяке живе діло.''

''2) Закон про відпуск 5 мільйонів мною затверджено.''

''3) Сьогодні я отримав відомости од мого ад'ютанта Доценка, що Юзефський та Героніус за його допомогою розпочали певну працю. Він же сповіщає, що англічане дали знати своїй місії у Варшаві про погляд Центр. Британського уряду на Укр. справу: йому Великоросія не бажана, а тому (!) треба дивитись за Францією та тими заходами, які вона вживає щодо України. Врангелю Англія протиставляє Савенкова, якому і гроші дає. Маю нові відомости, що у Врангеля поглиблюється боротьба партій. (Майте на увазі, що ціми днями я одправляю в Рибницький та Тираспольський повіти полк. Гулого для керування повстаннями в цьому районі. Отож, коли європейська преса, за інспіраціями кругів Врангеля, буде собі приписувати успіхи заворушень на півдні України, то наші представництва повинні подавати контр-інформації).''

''4) Дуже потрібно, аби Кедровський якнайшвидче вияснив можливість використування нами набоїв, які маються в Латвії та Естонії. Саліковський інформував, що це&nbsp;— річ можлива. Одночасно треба нагадати про амуніцію (транспорт до нас) i проф. Мацієвичу.''

''5) До ідеї конгресу у Відні я ставлюсь негативно: там має бути половина здіскредитованих людей, а решта&nbsp;— випадкових. Що і кого ця публіка мала би репрезентувати?''

''6) Замість А.Лівицького найбільш відповідним кандидатом до Варшави вважав би В.&nbsp;К.&nbsp;Прокоповича, якщо він згодиться на це.''

''7) Виїздю на Україну. Враження з фронту: поки що все йде добре; зокрема, нормально провадиться мобілізація. Страшить мене: брак одежи і набоїв.''

''З повагою Петлюра''

''5/Х.1920&nbsp;р.''

''Ставка''

{{Кінець цитати}}<ref>ЦДАВОВУ: Ф.&nbsp;3696.&nbsp;— Оп.&nbsp;2.&nbsp;— Спр.&nbsp;23.&nbsp;— Арк.&nbsp;1—2.</ref>
|}

{| class="wikitable collapsible collapsed"
|-
!width=1500|'''<span style="color: black">Уповноваження Уряду УНР В. Кедровському як спеціальному делегату до Туреччини:</span>'''
|-
|align="left" |{{Початок цитати}}
''25 березня 1921 року''

''УкраЇнська НароднЯ Республіка'' <br/>''Голова Директорії'' <br/>''Головний Отаман Військ УНР''

<div style='text-align: center;'>
Уповноваження
</div>

''Пан Володимир Кедровський, б. Головний Інспектор Військ Української Народньої Республіки, Голова Дипломатичної Місії УНР в Латвії є спеціяльним Делегатом уряду Української Народньої Республіки до Високого Імператорського Отоманського Уряду.''

''Пан В.Кедровський уповноважується вести&nbsp;— в контакті і порозумінні з Послом УНР в Туреччині п. Токаржевським,&nbsp;— переговори з Високим Імператорським Отоманським Урядом в справах військових, що торкається біженців&nbsp;— українців інтернованих в Туреччині, як також в справах політичних і економічно-торговельних, вносити до відповідних чинників Імператорського Отоманського уряду а також Представників Високого Уряду Республіки Франції в Туреччині у вищенаведених справах пояснюючі записки, ноти-меморандуми, ставити відповідні пропозиції Уряду УНР та заключати в імени того ж Уряду по вище наведеним справам потрібні умови&nbsp;— договори.''

                     
''Дано в Тарнові, дня 25 березня 1921 року.'' <br/>''Голова Директорії'' <br/>''Головний Отаман Військ УНР Петлюра'' <br/>''Голова Ради Міністрів'' <br/>''Міністр Закордонних Справ В. Прокопович'' <br/>''(підпису немає)'' <br/>''Згідність свідчу:'' <br/>''Віце-директор Департаменту'' <br/>''Чужоземних Зносин П. Дяків''
{{Кінець цитати}}<ref>ЦДАВОВУ: Ф. 3696.&nbsp;— Оп. 2. .&nbsp;— Спр. 398.&nbsp;— Арк. 84.</ref>
|}

{| class="wikitable collapsible collapsed"
|-
!width=1500|'''<span style="color: black">Наказ про зарахування на дійсну військову службу в ранзі підполковника В. Кедровського:</span>'''
|-
|align="left" |{{Початок цитати}}
''30 грудня 1921 року''

<div style='text-align: center;'>
Наказ
</div>

<div style='text-align: center;'>
Війську Української Народньої Республіки
</div>

''Ч. 94''

''30 грудня 1921 року''

''За невтомну працю протягом всього часу визвольної боротьби за незалежність Української Народньої Республіки, пройняту державним розумінням справи, за ретельне виконання службових обов'язків на відповідальних посадах з 1917 року й донині, підвищується зі старшинством з дня затвердження цього наказу.
''

''По піхоті''

''З поручників в підполковники:''

''Кедровський Володимир з зарахуванням на дійсну Українську військову службу.''

''Головний Отаман Петлюра''

''В.о. Військового Міністра''

''і В.о. Командуючого армією''

''Генерал-хорунжий Вовк''
{{Кінець цитати}}<ref>ЦДАВОВУ: Ф. 1075.&nbsp;— Оп. 2.&nbsp;— Спр.&nbsp;467.&nbsp;— Арк.&nbsp;191.</ref>
|}

== У вигнанні ==
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="3" cellspacing="2" align="right"
|-
|<div style='text-align: center;'>[[Файл:Kedrowski-3.jpg|border|135пкс]]</div>
|<div style='text-align: center;'>[[Файл:Kedrowski-2.jpg|border|135пкс]]</div>
|-
|colspan=2|<div style='text-align: center;'><small>Полковник Кедровський в [[Військовий однострій|однострої]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]</div>
|}
Після остаточної окупації [[Українська Народна Республіка|УНР]] більшовиками разом зі своєю дружиною вирішує не повертатись на батьківщину та вирушає до [[Перша Австрійська Республіка|Австрійської республіки]]. Оселяється в місті [[Баден]], що за 20&nbsp;км на південь від [[Відень|Відня]]. Там Кедровський обіймає пост президента Української ліги національних організацій. Кедровського обирають віце-президентом Асоціації українських журналістів в Європі. Був Головою [[Українське товариство прихильників Ліги Націй|Українського товариства прихильників Ліги Націй]].
 
1923 року Володимир Кедровський одержав звістку, що в [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]] влада рад організувала штучний [[Голодомор в Україні (1921—1923)|Голодомор]].

У період свого перебування в [[Перша Австрійська Республіка|Австрійській республіці]] Кедровський підготував мемуари, що охоплювали період 1917—1920 років.

=== Родина ===
Після закінчення [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]] Кедровський одружився з '''Мартою Одарик''', котра також була з Херсонщини. У роки визвольних змагань Марта Кедровська спершу мешкала з дітьми коло своїх батьків у [[Херсон]]і, пізніше була з чоловіком, відрізана фронтами від дітей. На початку 1919 року виїздила разом із Кедровським з дипломатичною місією до [[Османська імперія|Османської імперії]]. Влітку 1919 року у [[Немирів|Немирові]] її заарештувало [[Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР|ЧК]]. Була ув'язнена кілька тижнів, поки не врятували повстанці. У 1920 році, коли Кедровський був послом [[Українська Народна Республіка|УНР]] до балтійських держав, а його дружина знаходилася поряд, їхні четверо малих синів померли в [[Херсон]]і разом з усією родиною Одариків, усього 16 осіб. На думку дослідниці [[Любов Дражевська|Любові Дражевської]] вони померли від [[тиф]]у. Брати Володимира Івановича були розстріляні: Миколу розстріляли [[Добровольча армія|денікінці]] в [[Говтва (Кременчуцький район)|Говтві]] 1919 року, а Михайла&nbsp;— [[більшовики]] в [[Дніпро (місто)|Катеринославі]] 1921 року.

У грудні 1923 року Володимир Кедровський та його дружина, Марта, іммігрували до [[Сполучені Штати Америки|США]]. Їх спонсором виступив дядько Володимира, єпископ Іоан Кедровський, який жив в Америці з 1902 року. Єпископ Іоан став архієпископом [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] у 1924 році. У березні 1932 року Марта Кедровська померла. Вона не встигла оговтатись від травм минулих років: жахливої смерті родичів у [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|підрадянській Україні]].

У жовтні 1932 року Володимир Іванович одружився вдруге з '''Катериною Шаттак'''&nbsp;— випускницею міського коледжу Нью-Йорку, власницею торговельної марки «Echo Stamps Co». Катерина була активісткою багатьох українських громадських організацій. У 1936 році від шлюбу Володимира Кедровського з Катериною Шаттак народився син Юрій. Катерина Кедровська (Шаттак) померла 16 вересня 1997 року.

=== Робота ===
[[Файл:Volodymyr-Kedrowsky-pensiya.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Кедровський перед виходом на пенсію]]
Перша власна справа Володимира Кедровського в діаспорі&nbsp;— комерційне будівництво приватних житлових будинків. З 1923 року був співробітником окружної організації «Січ» у Філадельфії. Вже в перші роки життя у США Володимир Іванович стає активістом українських організацій, а з 1926 по 1933 рік працює співредактором газети [[Свобода (газета в США)|«Свобода»]]<ref>Лукаш Мишуга. Пропамятна книга. В-во: УНС, Джерсі сіті, Ню Джерсі. 1936.&nbsp;— с.46</ref>. Після 1933 року він купує ферму в штаті Нью-Джерсі та займається сільським господарством; працює кінорежисером та режисером-постановником українських театральних вистав.

У 1926 році Об'єднання Українських Організацій Америки створює Шкільну Управу, метою якої було вдосконалення та впорядкування української шкільної освіти у [[Сполучені Штати Америки|США]]. Членами комісії було обрано авторитетних членів української громади: О. Стеткевича, отця [[Струтинський Михайло|Михайла Струтинського]] і Володимира Кедровського. На той час мережа українських шкіл у [[Сполучені Штати Америки|США]] була надто розпорошена та децентралізована. Більшість українських шкіл були недільними та працювали при парафіях українських церков. Часто навчання відбувались у приміщеннях, не пристосованих до потреб шкільництва. Аби шкільна освіта набула організованого навчально-виховного характеру, були необхідні ті заходи, на яких наголошувала Шкільна Управа: мережа шкільних закладів підпорядковується єдиній педагогічній інституції&nbsp;— Шкільній Управі; єдина шкільна програма; єдина система виховання; спільна абетка та підручники з базових дисциплін. Для досягнення цих заходів було замало резолюцій та наказів. Вкрай потрібною була координація шкільних установ та їх підпорядкування єдиному центрові. Для досягнення цієї мети Шкільною Управою було випущено ряд закликів до батьківських комітетів, керівників недільних шкіл, парафіяльних рад тощо. Вже у 1928 році на звітній конференції Об'єднання Українських Організацій Америки Володимир ствердив, що на виданий Шкільною Управою заклик (у 1926 році) відгукнулися більше вчителів дитячих шкіл, що прийняли до науки у своїх школах підручники, рекомендовані Управою. Найбільшу активність в організаційному плані проявили дяковчителі [[Українська греко-католицька церква|греко-католики]], що заснували своє дяковчительське товариство та навіть спромоглись на видання власного педагогічного журналу. Вони ухвалили проводити у своїх школах навчання за підручниками, які рекомендувала Управа, встановили за разом певну систему навчання у своїх школах<ref>Лукаш Мишуга. Пропамятна книга. В-во: УНС, Джерсі сіті, Ню Джерсі. 1936.&nbsp;— С.&nbsp;339—340</ref>.

[[Файл:Kedrowsky-blood.jpg|міні|праворуч|270пкс|Оголошення Катерини Кедровської про потребу крові для її чоловіка. 1970 рік.]]
З 1941 року по 1955 рік Володимир Іванович працював на роботі в Генеральній Кабельній Корпорації у Прес-Ембой (штат [[Нью-Джерсі]]).

У 1955—1963 роках&nbsp;— шеф українського відділу радіостанції «Голос Америки» у [[Вашингтон]]і<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1963/Svoboda-1963-185.pdf |title=Свобода. 28 вересня 1963. — № 185 — С. 1 |accessdate=23 грудня 2010 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305145340/http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1963/Svoboda-1963-185.pdf }}</ref>. Сам Кедровський зазначав, що причиною його виходу на пенсію був не так похилий вік, як бажання впорядкувати величезну частину збережених документів з українського державного будівництва та закінчити роботу над споминами. Відтак вже 1966 року він видав спомини «Обриси минулого» і «1917 рік».

Помер у місті [[Метачен (Нью-Джерсі)|Метачен]] (штат [[Нью-Джерсі]], [[Сполучені Штати Америки|США]]), і похований у [[Саут-Баунд-Брук]].

== Приватна бібліотека ==
[[Файл:V Kedrowsky posvidka.jpg|міні|праворуч|270пкс|Посвідка члена [[Союз українських журналістів і письменників на чужині|СУЖ]]]]
Володимир Кедровський мав широке коло інтересів. Добре знався на літературі й [[мистецтво|мистецтві]]. Автор публіцистичних праць, книжок спогадів «Обриси минулого», «Ризьке Андрусово», «Дві військові організації», «1917 рік», в яких з позицій [[Українська партія соціалістів-революціонерів|партії соціалістів-революціонерів]] дав оцінку подіям і проблемам національної революції 1917—1921 років в Україні<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/7d6fe9f3465b0b69/ |title=Українці в світі |accessdate=9 грудня 2010 |archive-date=3 грудня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201203163953/http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/7d6fe9f3465b0b69/ }}</ref>.

Володимир Кедровський пожертвував цінні матеріали до архіву [[Українська вільна академія наук#УВАН у США|Української Академії Мистецтв та Науки]] в [[Нью-Йорк]]у. Серед цих матеріалів й оригінальні неопубліковані листи Симона Петлюри. Академія здійснила їх друк окремою книгою: «Симон Петлюра: листи, статті, документи» у 1956 році. Велика й унікальна бібліотека Володимира Кедровського була придбана його сином Юрієм, що пожертвував багато інших цінних документів та видань з історії України та її культури в бібліотеку Української Православної Церкви в [[Саут-Баунд-Брук]]у. Сам Володимир Кедровський пожертвував частину своєї бібліотеки [[Бібліотека Конгресу|бібліотеці Конгресу США]] та різним університетам. Історик [[Гунчак Тарас Григорович|Тарас Гунчак]] стверджує, що особистий архів полковника Кедровського, який є найціннішим джерелом з історії очолюваної ним інспекції, знаходиться у [[Метачен (Нью-Джерсі)|Метачені]]<ref>{{Cite web |url=http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=1798 |title=Тарас Гунчак. Симон Петлюра та євреї |accessdate=9 грудня 2010 |archive-date=15 квітня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180415064434/http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=1798 }}</ref>.

== Відносини з діячами діаспори ==
Кедровський вважається авторитетним в еміграційних колах історіографом подій періоду української національно-визвольної боротьби та захисту української державності 1917—1921 років Будучи активним діячем громадських та політичних інституцій у вільному світі, Кедровський неодноразово перетинався з відомим та впливовими українцями. Нижче відображені основні точки дотику та конфлікти інтересів.

=== Микола Капустянський ===
Влітку 1919 року план походу Армії УНР на Київ розробляв полковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]] [[Капустянський Микола Олександрович|Микола Капустянський]]. Кедровський став в опозиції до цього плану. Він волів відправити українське військо на південь, до [[Чорне море|Чорного моря]], звідки був зв'язок зі світом. Також командири [[Українська галицька армія|УГА]] були за похід на [[Одеса|Одесу]], але переміг план [[Капустянський Микола Олександрович|Капустянського]]<ref>Панас Феденко. Думки на Новий Рік. Свобода. 3 січня 1980. №&nbsp;2</ref>. Полковник Кедровський перебував у стані постійних конфліктів з полковником Капустянським і на еміграції. У канадійській газеті «Український Голос» та американській «Народній Волі», за твердженням самого Миколи Капустянського Кедровський ''«напав у крайно зневажливий спосіб не тільки на його особу, а й на старшин Української Генеральної Булави»'', назвав Капустянського малоросом, денікінцем, зрадником, що «примазався» до української армії та української справи, ''«щоб їй шкодити в історичній хвилі української нації»''<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1936/Svoboda-1936-044.pdf |title=Свобода. 24 лютого 1936. № 44 — С. 3 |accessdate=12 грудня 2010 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305222226/http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1936/Svoboda-1936-044.pdf }}</ref>. За ці нападки Кедровський роками перебував під прицільною критикою прихильників Капустянського. Наприклад, в газеті [[Український народний союз|Українського Народного Союзу]] [[Свобода (газета в США)|«Свобода»]] Кедровському ставилось в провину те, що перед вступом до [[Київ|Києва]] [[Муравйов Михайло Артемович|Муравйова]] він видав українським старшинам посвідчення, за що, буцімто, 5000 старшин пізніше були розстріляні<ref>Свобода. 25 лютого 1936. №&nbsp;45&nbsp;— С.&nbsp;4</ref>.

=== Лука Мишуга ===
На початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] між Кедровським та [[Мишуга Лука Теодорович|Мишугою]] розгорівся конфлікт. Причиною до цього стали публікації полковника Кедровського в українській пресі [[Канада|Канади]]. Полковник стверджував, що в час нападу [[Третій Рейх|Третього Рейху]] на [[Чехословаччина|Чехословаччину]] Мишуга опинився в [[Австрія|Австрії]], де спираючись на численні мандати українських організацій виступив на радіо від [[Українці Сполучених Штатів Америки|українців США]]. У своєму радіо-виступі Мишуга, за твердженнями Кедровського, робив «напади» на [[Чехословаччина|Чехословаччину]], висловлювався за те, що ''«Німеччина іде визволяти їх з чеського ярма»''. Кедровський наполягав на необхідності покладатися лише на власні сили та засуджував орієнтацію на [[Третій Рейх]]. Мишуга публічно відповів Кедровському спростуваннями, назвав твердження полковника брехливими, і навіть наполягав на виключенні Кедровського з [[Український народний союз|УНС]], чого так і не було зроблено<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1941/Svoboda-1941-150.pdf |title=Свобода. 2 липня 1941. № 150 — с. 27 |accessdate=9 грудня 2010 |archive-date=9 липня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160709191846/http://svoboda-news.com/arxiv/pdf/1941/Svoboda-1941-150.pdf }}</ref>.

== Політичні погляди ==

=== ЗУНР та міжвоєнна Галичина ===
Володимир Кедровський був відомим критиком [[Варшавський договір (1920)|військово-політичного союзу з поляками]]. Гостро засуджував здачу західних земель України полякам у 1920 році. Брав найактивнішу участь у маніфестаціях та виступах [[Українці Сполучених Штатів Америки|українців США]], що засуджували анексію західно-українських земель [[Польська Республіка (1918—1939)|Польською республікою]]. Вважав «угодовством» перемовини галицьких українців з поляками, пошуки компромісів, роботу на державних посадах, участь у плебісцитах тощо<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1943/Svoboda-1943-077.pdf |title=А як назвати цей «Вискок»? Свобода. 22 квітня 1943 року. № 77 — С.2 |accessdate=9 грудня 2010 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305140423/http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1943/Svoboda-1943-077.pdf }}</ref>.

=== Зовнішня політика ===
Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] з'явилась низка так званих «окраїнних держав» в результаті розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]], [[Османська імперія|Османської]], [[Німецька імперія|Німецької]] та [[Російська імперія|Російської]] імперій і постало питання оборони їх [[Національний інтерес|національних інтересів]]. Це стало підставою для створення регіональних дипломатичних і військово-політичних союзів. На той час широко обговорювалося створення «[[Балто-Чорноморська вісь|Болто-Чорноморського союзу]]». Деякі українські державні діячі та дипломати того часу, зокрема Кедровський, вважали, що УНР має стати його центром разом з: [[Балтійське море|балтійськими]] і [[кавказ]]ькими країнами, [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщею]], [[Румунське королівство|Румунським королівством]] та [[Кубанська Народна Республіка|Кубанню]]<ref name="УДЕ">{{УДЕ|том=1|сторінки=90|частина=Балто-Чорноморський союз|автор=[[Матвієнко Володимир Миколайович|Володимир Матвієнко]]|посилання=http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000816}} {{ref-uk}}</ref>. Невдовзі, у серпні 1920 року на так званій, [[Четверта конференція Балтійських держав|Булдурській конференції]], за участі [[Латвія|Латвії]], [[Литва|Литви]], [[Естонія|Естонії]], [[Фінляндія|Фінляндії]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] й [[Українська Народна Республіка|УНР]], відбулася спроба створення оборонного союзу<ref>{{cite web|url=http://bintel.com.ua/uk/article/volodich-balto/|назва=Балто-Чорноморський Союз: перспективи реалізації (частина 1)|автор=Олексій Волович|дата=2016-05-30|вебсайт=Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»|мовою=uk|url-архіву=https://web.archive.org/web/20200128220625/http://bintel.com.ua/uk/article/volodich-balto|дата-архіву=2020-01-28|дата-доступу=2020-08-18}}</ref>. Делегатами від УНР були: посол Кедровський і [[Список міністрів внутрішніх справ України|міністр внутрішніх справ]] [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії УНР]] [[Саліковський Олександр Хомич|Олександр Саліковський]]<ref>{{стаття|автор=Edgar Anderson|назва=Towarrd the Baltic Union: The Initial Phase|посилання=http://www.lituanus.org/1968/68_1_02Anderson.html|видання=Lithuanian Quarterly Journal of Arts and Sciences|видання відповідальний=Anatole C. Matulis|рік=1968|випуск=14|номер=1|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140313165819/http://www.lituanus.org/1968/68_1_02Anderson.html|archivedate=2014-03-13|дата_цитати=2013-08-19|мова=en}}</ref>. Однак ідея не була реалізована в зв'язку рядом нездоланних розбіжностей в політиці учасників<ref name="УДЕ" />.

== Бібліографія ==
* La guerre en Ukraine et le bolchévisme: interview avec Monsieur le Commandant Vladimir Kedrowskyj, un des organisateurs de la révolte de Pétlura contre l'hetman Skoropadskyj et les Allemands // Les questions ukrainiennes, №&nbsp;3. Vienna, 1919.
* [https://web.archive.org/web/20120421161351/http://unknownwar.info/-_886/ В. Кедровський. В боротьбі за державність.&nbsp;— За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 10, Торонто. 1964]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Kedrovskyi_Volodymyr/Ukrainizatsiia_v_rosiiskii_armii/ Українізація в російській армії / «Український історик», 1967, №&nbsp;3-4] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130317104031/http://chtyvo.org.ua/authors/Kedrovskyi_Volodymyr/Ukrainizatsiia_v_rosiiskii_armii/ |date=17 березня 2013 }}

== Вшанування пам'яті ==
* На честь Володимира Кедровського названо [[Вулиця Полковника Кедровського (Херсон)|вулицю]] у місті [[Херсон]]і<ref>{{Cite web|title = - Декомунізація в дії: в Херсоні перейменували район, вулиці, парки та сквери
 - Офіційний сайт Херсонської міської ради|url = http://www.city.kherson.ua/news_detail/dekomunizaciya-v-diyi:-v-hersoni-peryaymenuvali-rayon-vulici-parki-ta-skveri|website = www.city.kherson.ua|accessdate = 2016-02-23|archive-date = 25 лютого 2016|archive-url = https://web.archive.org/web/20160225184618/http://www.city.kherson.ua/news_detail/dekomunizaciya-v-diyi:-v-hersoni-peryaymenuvali-rayon-vulici-parki-ta-skveri}}</ref>.
* Архів Кедровського зберігається у фондах [[Наукове товариство імені Шевченка у США|НТШ-Америка]].

{{center|<gallery widths="200" heights="150">
Файл:Plakat Polkovnyk Kedrowsky-2.jpg|Плакат випущений Херсонським осередком СУМ в Україні до 120-ї річниці з дня народження полковника Кедровського<ref>Ім'я Володимира Кедровського носить Херсонський осередок [[Спілка української молоді|Спілки Української Молоді в Україні]]. Див.: [http://www.kherson.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=136%3A----lr&Itemid=4 У Херсоні націоналісти прибрали «Дніпро»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
Файл:Kedrowski lystivka.jpg|Листівка з біографією Кедровського
</gallery>}}

== Примітки ==
{{примітки|3}}

== Посилання ==
* [http://ru.rodovid.org/wk/Служебная:Tree/961764Родовід родини Кедровських (рос.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171111151940/http://ru.rodovid.org/wk/Служебная:Tree/961764 |date=11 листопада 2017}}
<!-- Будь ласка, додавайте лише ті джерела, що використовуються у статті -->

== Література та джерела ==
* ''О.&nbsp;Б.&nbsp;Кудлай''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kedrovsky_V Кедровський Володимир Іванович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818001419/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kedrovsky_V |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|4|168}}
* ''О.&nbsp;Б.&nbsp;Кудлай''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11672 Кедровський Володимир Іванович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818165649/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11672 |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* {{ДІУ-2001}}
* {{Тинченко.ОК армії УНР|К}}
* {{Тинченко.ОК армії УНР.2|К}}
* {{ЦДАВОУ.Список старшин 1920-1923}}
* [http://www.polit-kherson.info/publication/society/5572.html Павло Подобєд. Вулиця Карла Маркса? Ні, вулиця Кедровського! Політична Херсонщина.&nbsp;— 10 липня 2008]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* Обриси минулого: (уривки) //Константи.&nbsp;— 1996.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С.&nbsp;66—67.
* Володимир Кедровський //Народжені Україною: Мемор. альм.: У 2-х т.&nbsp;— К., 2002.&nbsp;— Т.&nbsp;1.&nbsp;— С.&nbsp;708.
* Кедровський Володимир Іванович (13.08.1890&nbsp;— 13.03.1970) //Каляка М. Літературна лоція Херсонщини (XVII&nbsp;— початок XXI&nbsp;ст.): довідник /Микола Каляка.&nbsp;— Херсон, 2009.- [Т.&nbsp;1].&nbsp;— С.&nbsp;170.
* Макієнко О. А. В.&nbsp;І.&nbsp;Кедровський про Херсон 1917 року (маловідоме джерело з історії революційних подій на Херсонщині) /О.&nbsp;А.&nbsp;Макієнко //Південний архів: іст. науки.&nbsp;— Херсон, 2003.&nbsp;— Вип.12.&nbsp;— С.&nbsp;88—110.
* Дороговказ. Орган вояцької думки і чину. Січень-березень 1970&nbsp;р.&nbsp;— Торонто, Ч.&nbsp;27(46)&nbsp;— С.&nbsp;16.
* Оленковський М.&nbsp;П.&nbsp;Володимир Кедровський&nbsp;— сподвижник Михайла Грушевського по Центральній Раді /М.&nbsp;П.&nbsp;Оленковський //Оленковський М.&nbsp;П.&nbsp;Нариси про замовчувані або маловідомі події та постаті української історії /М.&nbsp;П.&nbsp;Оленковський.&nbsp;— Херсон, 2006.&nbsp;— С.&nbsp;55—60.
* Марущак О. Герої України /Олена Марущак //Константи.&nbsp;— 1996.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С.65&nbsp;— 66.
* Кедровський Володимир Іванович //Бюлетень НТШ-А. 32(48) 2011.
* Volodymyr Kedrowsky (1890—1970) // 1989 Liubov Artemovna Drazhevska, Vol.ХП, 1969-72, N1-2, s.284-285.
<!-- Будь ласка, додавайте лише ті джерела, що використовуються у статті -->

{{Бібліоінформація}}
{{Українсько-латвійські відносини|Посол України в Латвії=так}}
{{Українсько-литовські відносини|Посол України в Литві=так}}
{{Українсько-естонські відносини|Посол України в Естонії=так}}
{{Українсько-фінські відносини|Посол України у Фінляндії=так}}
{{Кавалери Хреста Симона Петлюри}}
{{Портали|Біографії|Україна|Політологія|Війна}}
{{Добра стаття}}

[[Категорія:Уродженці Херсона]]
[[Категорія:Уродженці Херсонської губернії]]
[[Категорія:Випускники Херсонського реального училища]]
[[Категорія:Випускники Одеського університету]]
[[Категорія:Члени Української партії соціалістів-революціонерів]]
[[Категорія:Діячі «Старої громади»]]
[[Категорія:Державні службовці Російської імперії XX століття]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Випускники Одеського військового училища]]
[[Категорія:Підпоручики (РІА)]]
[[Категорія:Державні службовці УНР]]
[[Категорія:Діячі «Просвіти»]]
[[Категорія:Дипломати УНР]]
[[Категорія:Прихильники Балто-Чорноморського союзу]]
[[Категорія:Емігранти з УНР до Австрії]]
[[Категорія:Українські мемуаристи]]
[[Категорія:Мемуаристи XX століття]]
[[Категорія:Українські емігранти до США]]
[[Категорія:Підприємці США XX століття]]
[[Категорія:Громадські діячі США XX століття]]
[[Категорія:Померли в Нью-Джерсі]]
[[Категорія:Поховані на цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]