Перегляд вихідного коду сторінки Кловський палац

{{Визначна пам'ятка
 | назва               = Кловський палац
 | місцева_назва       = 
 | зображення          = Klov Palace. Listed ID 80-382-0462. - 8 Pylypa Orlyka Street, Pechersk Raion, Kiev. - Pechersk 28 09 13 396.jpg
 | зображення_розмір   = <!-- не обов'язковий -->
 | зображення_підпис   = Кловський палац&nbsp;— резиденція [[Верховний Суд України|Верховного Суду України]] ([[2011]])
 | статус              = [[Верховний Суд України]]
 | країна              = {{UKR}}
 | місце розташування  = [[Київ]] ([[Вулиця Пилипа Орлика (Київ)|вул. Пилипа Орлика]], 8)
 | координати          = {{Coord|50|26|31.7|N|30|31|57.5|E|scale:100000|display=inline,title}}
 | конфесія            = <!-- не обов'язковий -->
 | єпархія             = <!-- не обов'язковий -->
 | орденська приналежність = <!-- не обов'язковий -->
 | тип монастиря       = <!-- не обов'язковий -->
 | тип будівлі         = [[палац]]
 | архітектурний стиль = [[бароко]]
 | автор проєкту       = [[Неєлов Петро Іванович|Петро Неєлов]]
 | матеріал            = <!-- не обов'язковий -->
 | будівник            = [[Києво-Печерська лавра]]
 | скульптор           = <!-- не обов'язковий -->
 | архітектор          = [[Неєлов Петро Іванович|Петро Неєлов]], [[Ковнір Степан Дем'янович|Степан Ковнір]]
 | засновник           = <!-- не обов'язковий -->
 | перша згадка        = <!-- не обов'язковий -->
 | заснування          = <!-- не обов'язковий -->
 | початок будівництва = <!-- не обов'язковий -->
 | закінчення будівництва = [[1761]] (реконструкція — 2009)
 | відомі мешканці     = <!-- не обов'язковий -->
 | реліквії            = <!-- не обов'язковий -->
 | настоятель          = <!-- не обов'язковий -->
 | стан                = <!-- не обов'язковий -->
 | сховище             = Category:Klov Palace
 | вебсторінка         = <!-- не обов'язковий -->
 |карта розташування   = Київ
 }}
'''Кло́вський пала́ц'''&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення [[XVIII століття]] у [[Київ|Києві]]. Споруджений у [[1756]] році для розміщення почесних гостей [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. Назва походить від місцевості [[Клов]], де розташований палац.

== Історія ==
В останній чверті XI століття (точна дата невідома) в місцевості Клов колишнім [[ігумен]]ом Києво-Печерської лаври [[Стефан I Болгарин|Стефаном]] був заснований [[Кловський монастир]]. Пізніше Стефан був обраний єпископом Володимиро-Волинським, а монастир та навколишні землі передав Лаврі. На початку [[XVIII століття]] тут було одне з так званих «задвір'їв» [[Друкарня Києво-Печерської лаври|Лаврської друкарні]], що виконувало господарчі функції: тут стояло кілька дерев'яних будівель і дерев'яна церква Покладення Ризи Пресвятої Богородиці. 1737 року [[архімандрит]]ом Лаври став Іларіон Негрембецький, який привласнив Клов та використовував його як літню дачу. Проте через кілька років, коли у 1740 році Іларіон помер, Кловське задвір'я знову відійшло під управління Лаврської друкарні.

=== Будівництво ===
У лютому 1753 року Києво-Печерська лавра уклала угоду з [[Санкт-Петербург|петербурзьким]] архітектором [[Неєлов Петро Іванович|Петром Неєловим]] щодо спорудження та реконструкції низки будівель у різних місцевостях Києва, що належали Лаврі, зокрема, на Клові. До цього П. Неєлов розробив у 1752 році проєкт цегляного двоповерхового палацу, який мав постати на Клові замість старої дерев'яної споруди.

[[Закревський Микола Васильович|М. Закревський]] у своїй праці «Літопис і опис міста Києва» вказує автором проєкту [[Шедель Йоган-Ґотфрід|Йогана Шеделя]], втім, це не підтверджується історичними документами. 1747 року Й. Шедель вийшов у відставку, мешкав у передмісті Києва [[Деміївка|Деміївці]], де і помер 10 лютого 1752 року.

У 1753—1754 роках було зведено начорно лише перший поверх майбутнього палацу. П. Неєлов не міг повноцінно керувати будівництвом, адже входив до команди архітекторів Царського палацу (сучасний [[Маріїнський палац]]), а в лютому 1756 року взагалі повернувся до Санкт-Петербургу. Тому 13 червня 1755 року Києво-Печерська Лавра укладає контракт зі своїм підданим, майстром [[Ковнір Степан Дем'янович|Степаном Ковніром]]. У вересні того ж року С. Ковнір завершив зведення другого поверху палацу. У 1756—1760 роках проводилися внутрішні роботи над [[інтер'єр|інтер'єрами]] за участю народних майстрів. 1757 року Лавра уклала угоду з малярем та золотарем Венедіктом Фрідріхом на низку робіт, зокрема, розпис [[Плафон (живопис)|плафону]] у великій залі Кловського палацу. Для розписів на полотні Лавра у 1760 році виняйняла Кіндрата Андреєва, іконописця з містечка [[Сорокошичі]] на Чернігівщині, проте у документах початку 1761 року виявляється, що іконописець п'є на робочому місці і виконав лише частину обумовлених робіт. Невідомо, коли майстер закінчив свою роботу і чи закінчив взагалі. Також над інтер'єрами Кловського палацу працювали [[Кахлі|кахельних справ]] майстри Петро Баранов і Семен Родін з Ново-Печерського Чолнського монастиря. 1758 року неподалік палацу для господарських потреб [[васильків]]ські теслі Іван Потребнячко, Павло Бухало та Степан Березаня поставили вітряний млин, у 1760 році в садибі влаштовано колодязь.

Документального свідоцтва про точний рік завершення будівництва немає, проте хід виконання будівельних і опоряджувальних робіт свідчить про 1761 рік.

=== Кловський сад ===
Одночасно з будівництвом почалося впорядкування садиби. 1754 року садовий майстер Василь Скобєєв, який працював над створенням парку при Царському палаці, склав проєкт регулярного парку і при Кловському палаці. Того ж року проєкт було затверджено, проте з невідомих причин роботи почалися тільки у вересні 1755 року. Було створено оранжерею, яка вже незабаром ділилася саджанцями апельсинів, мандаринів і лимонів із садом при Царському палаці. З вересня 1758 року над садом працював садовий майстер Йоганн Блех, який розгорнув активну діяльність, проте вже в липні 1759 його змінив чернігівський майстер Онуфрій Літоньовський (за іншими джерелами&nbsp;— Летопіовський). Останній почав активно висаджувати груші, яблуні, сливи, вишні, горіх, виноград тощо, за його звітом «у наявності було 2125 дерев». Щорічний контракт з Літоньовським продовжували двічі, проте коли майстер пішов, Кловський сад став поступово занепадати.

=== Військовий шпиталь ===
Приблизно у 1764 році у Кловському палаці містилася Лаврська друкарня (за іншими джерелами&nbsp;— лише був проєкт перенесення друкарні на Клов, проте остаточного рішення не було прийнято). 1768 року почалася [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецька війна]], і в 1770 році в палаці був створений спочатку склад провіанту, а пізніше&nbsp;— військовий шпиталь. Тоді ж для передачі Кловського палацу Військовому шпиталю був створений перший з відомих описів палацу. 1776 року палац самовільно зайняла Українська кригс-комісаріатська комісія, яка завідувала матеріальним забезпеченням армії. 1784 року архімандрит Києво-Печерської лаври звернувся до генерал-губернатора [[Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович|графа Рум'янцева]] із проханням повернути Кловський палац Лаврі або змусити комісію, яка досі займала будинок, сплачувати Лаврі щорічну орендну плату. Проте це прохання не було задоволене, і в 1786 році Кловський палац остаточно відійшов до казни. За роки перебування в ньому військових установ було ліквідовано церкву Покладення Ризи Пресвятої Богородиці, церковне начиння передано до Козелецького Свято-Георгіївського монастиря.

=== Перша чоловіча гімназія ===
У 1809 році в Києві було засновано чоловічу гімназію. Спочатку вона розташовувалася на [[Поділ|Подолі]], проте для неї планувалося будівництво спеціального приміщення в Кловському урочищі. В ті часи у Кловському палаці мешкав цивільний губернатор Петро Панкратьєв. Після його раптової смерті у 1810 році попечитель Віленського навчального округу князь [[Адам Єжи Чорторийський|Адам Чарторийський]] звернувся до міністра народної освіти графа [[Розумовський Олексій Кирилович|Розумовського]] із проханням передачі Кловського палацу під гімназію. Це прохання було задоволене, і київський військовий губернатор [[Милорадович Михайло Андрійович|М. Милорадович]] розпорядився передати палац [[Маршалок шляхти|маршалку]] Київської губернії [[Адам Станіславович Ревуський|Адаму Ржевуському]] для ремонту і перепланування. 29 липня 1810 року директор гімназії Яків Мишковський прийняв за описом приміщення Кловського палацу, проте було видно, що палац потребує значного ремонту, дерев'яні прилеглі будівлі були у напіврозваленому стані, а всередині палацу зовсім не було меблів. Крім того, деякий час точилися інтриги щодо повернення палацу у розпорядження цивільного губернатора, а гімназії&nbsp;— на Поділ. Врешті 26 вересня пройшло освячення приміщення гімназії і перші 40 гімназистів почали заняття.
[[Файл:Київська гімназія. 1836 р.png|міні|300px|Кловський палац у 1836&nbsp;р.]]
У 1811 році на Подолі сталася [[Подільська пожежа|величезна пожежа]], яка знищила майже все Нижнє місто. Коли пішли чутки про можливі підпали в інших районах міста, біженці з Подолу та мешканці Печерська влаштували на подвір'ї та в саду гімназії табір. Однак після Подільської пожежі прибічники «подільського» варіанту розміщення гімназії почали нові інтриги: спочатку висувалися пропозиції віддати Кловський палац під поштову контору, потім&nbsp;— розмістити в ньому черниць подільського [[Флорівський монастир|Флорівського монастиря]], а пізніше навіть ставили під сумнів право гімназії на володіння палацом і садом. Для припинення інтриг це право було підтверджене імператорською грамотою. 30 січня 1812 року відбулося урочисте відкриття Київської вищої гімназії (з 1828 року&nbsp;— Першої чоловічої).

Під час [[Франко-російська війна 1812|війни 1812 року]] в палаці тимчасово розташовувався військовий шпиталь та тюрма для військовополонених; 5 липня 1813 року Кловський палац було повернуто гімназії.

У 1833 році імператор [[Микола I (російський імператор)|Микола I]] затвердив статут [[Київський університет|Київського університету]], тому міська управа мала призначити ділянку для зведення будівлі університету. Але Київський навчальний округ уже володів земельною ділянкою&nbsp;— Кловським палацом та землями навколо нього. Тому вийшло розпорядження міністерства, за яким округ віддавав частину своїх земель на Клові міській управі, а натомість отримував ділянку для будівництва університету. 1834 року на колишніх землях гімназії було прокладено низку вулиць, зокрема сучасну вулицю Пилипа Орлика.

У Київській гімназії в ті часи викладали [[Берлинський Максим Федорович|М. Берлинський]], [[Костомаров Микола Іванович|М. Костомаров]], навчалися майбутні міністр фінансів [[Бунге Микола Християнович|М. Бунге]], історик [[Закревський Микола Васильович|М. Закревський]], історик літератури [[Стороженко Микола Ілліч|М. Стороженко]], художник [[Ґе Микола Миколайович|М. Ге]], літератор Василь Авсієнко, педагог [[Беренштам Вільям Людвігович|В. Беренштам]], дипломат Володимир Велецький, скульптор [[Забелло Пармен Петрович|П. Забелло]], актор Іполит Монахов, педагог [[Тулуб Олександр Данилович|О. Тулуб]], історик Віталій Шульгін, директор [[Колегія Павла Ґалаґана|Колегії Павла Ґалаґана]] [[Ничипоренко Іван Іванович|І. Ничипоренко]].

У 1857 році гімназію було переведено до нового, більш просторого будинку по сучасному [[Бульвар Тараса Шевченка (Київ)|бульварі Шевченка]], 14. Того ж року в приміщенні палацу була влаштована 2-а Київська виставка сільських і ремісничих творів.

=== Жіноче училище ===
[[Файл:KlovPalace1860.jpg|міні|праворуч|250пкс|Кловський палац у 1860-х роках]]
В 1858 році на [[Липки (Київ)|Липках]] сталася велика пожежа, від якої значно постраждав Кловський палац. Від будівлі залишилися лише стіни, дахове залізо та трохи будівельного лісу. Палац тоді ще належав гімназії, його подальша доля була невизначена. У липні 1860 року до генерал-губернатора [[Васильчиков Іларіон Іларіонович|І. Васильчикова]] звернувся [[Ісидор (Нікольський)|митрополит Ісидор]] з проханням повернути будівлю Кловського палацу у володіння духовного відомства, для влаштування тут церкви для липських парафіян, чиєю церквою була досить далека [[церква Спаса на Берестові]]. Міська рада підтримала це прохання, але проти виступив навчальний округ&nbsp;— його попечитель [[Пирогов Микола Іванович|М. Пирогов]] мав намір влаштувати в Києві 3-ю чоловічу гімназію. Він у березні 1861 року звернувся до міністра народної освіти [[Ковалевський Євграф Петрович|Є. Ковалевського]] з проханням про відкриття 3-ї гімназії у відновленому Кловському палаці, вартість реставрації якого, за підрахунками архітектора навчального округу [[Шлейфер Павло Іванович|П. Шлейфера]], становила 42 тис. рублів. Міністр підтримав це прохання, проте духовне відомство, користуючись впливом обер-прокурора Синоду графа [[Толстой Олександр Петрович|Олександра Толстого]], домоглося свого, хоча й частково. 13 січня 1862 року імператор [[Олександр II (російський імператор)|Олександр II]] ухвалив передати Кловський палац духовенству, проте не під церкву, а для влаштування жіночого училища.

Училище, де навчалися дівчата духовного звання, відкрилося у 1861 році і перебувало у тимчасовому приміщенні при [[Софійський собор (Київ)|Софійському соборі]]. 1863 року закінчився ремонт у Кловському палаці і училище переїхало туди. 22 вересня палац був освячений, тут було влаштовано училищну церкву Святих Жон-Мироносиць.

=== Перебудови палацу ===
[[Файл:Klov palace.jpg|міні|праворуч|250пкс|Кловський палац у 1901 році]]
У лютому 1864 року єпархіальний архітектор [[Спарро Павло Іванович|П. Спарро]] розробив проєкт перебудови і розширення Кловського палацу, проте проєкт визнали занадто дорогим. Після переробки і зниження кошторису проєкт знову було відхилено і передано на експертизу до Комітету зі спорудження [[Володимирський собор (Київ)|Володимирського собору]]. Архітектор [[Беретті Олександр Вікентійович|Олександр Беретті]], який будував собор, запропонував свій варіант, який було погоджено, і влітку 1865 році почалися будівельні роботи. З західного фасаду до училища були прибудовані дві прибудови, внаслідок чого прямокутна до того будівля набула форми літери «П».

У вересні 1872 року архітектор Василь Дейнека підготував ще один проєкт перебудови палацу, за яким до лівого і правого боків головного фасаду прибудовувалися дві триповерхові прибудови, а посередині споруджувався третій поверх. Цей проєкт було втілено в життя у 1873—1875 та 1878 роках, але третій поверх був заввишки лише 3,5 [[аршин]]и (2,45 м).

У 1897 році замість дерев'яних сходів були споруджені кам'яні. 1900 року єпархіальний архітектор [[Єрмаков Євген Федорович|Є. Єрмаков]] прибудував до північного крила одноповерхову лікарню. Наступного, 1901 року він зробив низку перебудов, які значно змінили вигляд палацу: третій поверх було надбудовано до нормальної висоти, горище на третьому поверсі головного фасаду переобладнано під спальні, середню частину головного корпусу розширено вглиб двору, в церкві піднято стелю з хорами, збільшено приміщення їдальні та рекреаційної зали, збільшено вестибюль, головні сходи з чавуну замінили на кам'яні та перемістили до більш зручного місця. 1908 року за проєктом Єрмакова були надбудовані два поверхи над приміщенням лікарні (яка до цього була одноповерховою), у 1909 році дерев'яну підлогу замінили на паркетну, у 1910 році проведено електричне освітлення замість газового.

=== XX століття ===
У 1917 році жіноче училище було розформовано. У січні 1918 році в Кловському палаці пройшов Український церковний собор.

У 1918—1920 роках в палаці розташовувалися шпиталі та різні військові частини, у 1920 році в приміщенні колишньої церкви влаштували клуб. Під час [[Польсько-радянська війна 1920|окупації Києва польським військом у травні-червні 1920 року]] будівля палацу зазнала значних пошкоджень. Палац почав потроху руйнуватися. Навесні 1924 року його почали розбирати на цеглу. Були розібрані бокові пізніші прибудови, але за приписом комісії у складі [[Ернст Федір Людвігович|Федора Ернста]], архітектора Павла Андреєва і виконавця громадських робіт [[Олтаржевський Федір Мефодійович|Федора Олтаржевського]] розбирання було припинене. 1926 року комісія у складі інспектора Ф. Ернста, архітектора [[Дяченко Дмитро Михайлович|Д. Дяченка]] і представника Всеукраїнського Археологічного комітету при ВУАН [[Мощенко Кость Васильович|К. Мощенка]] склала акт про стан будівлі, в якому підкреслювалося художнє і історичне значення будинку та вказувалося на необхідність реставрації. Проте в міському бюджеті не було коштів на реставрацію, тому голова окрвиконкому [[Любченко Панас Петрович|П. Любченко]] звернувся до Наркомату освіти, якому фактично належав Кловський палац як колишній освітній заклад, із запитом, чи є в Наркомату кошти на відновлення будинку протягом двох найближчих років, а якщо ні, то окрвиконком продовжить розбирання палацу. Одночасно було створено чергову комісію з п'яти осіб, зокрема К. Мощенка і Ф. Ернста, для прийняття остаточного рішення про долю Кловського палацу. Висновок був неоднозначним&nbsp;— троє членів комісії ухвалили можливість розбирання задля забезпечення роботою безробітних, а двоє (Мощенко і Ернст) категорично не погодилися і внесли в протокол окрему думку щодо Кловського палацу як пам'ятки всесоюзного значення. Останніх підтримав заступник наркома освіти Ряппо та завідучий Укрнаукою Яворський. Врешті-решт міська влада почала шукати шляхи збереження і відбудови пам'ятки архітектури. Протягом наступних чотирьох років йшли активні пошуки нових власників палацу, на який претендували кілька установ, проте жодна з них не мала грошей на реставрацію палацу, що потроху руйнувався.

У 1930 році новий власник знайшовся, ним став Інститут силікатної промисловості, який одразу після прийняття палацу почав його відбудову. З вересня 1931 року будинок уже експлуатувався, а повністю реставраційні роботи завершилися 1932 року. 1931 року обговорювалася можливість надбудови двох поверхів, проте експертна комісія не дала на це згоди. Інститут силікатної промисловості припинив свою діяльність у 1936 році, а в 1940 році в Кловському палаці розміщувалися Геологічне управління УРСР, фізико-хімічна лабораторія Укргеології та лабораторія Укрнафторозвідки.

Після Другої світової війни в Кловському палаці розміщувалося Міністерство геології УРСР.

У червні 1967 року Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про створення музею «Україна у Великій Вітчизняній війні 1941-45 рр.» Для музею планувалося побудувати окреме приміщення, проте з невідомих причин ніяких дій не було проведено. 1973 року вийшла повторна постанова Ради Міністрів УРСР про створення музею і про відведення під музейні приміщення Кловського палацу. В палаці пройшли ремонтно-реставраційні роботи і 17 жовтня 1974 року в ньому відкрився Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945&nbsp;рр. Проте ще у 1971 році вийшла постанова про спорудження на березі Дніпра меморіального комплексу «Меморіал Слави», в рамках якого в 1977 році передбачалося відкриття Музею історії Великої Вітчизняної війни.

Наближалося святкування 1500-річчя Києва, тому в 1978 році постановою Ради Міністрів УРСР було ухвалено створення [[Музей історії Києва|Музею історії Києва]]. 1981 року відкрився «Меморіал Слави», куди переїхав [[Національний музей історії України у Другій світовій війні]], а Кловський палац розпорядженням Ради Міністрів УРСР було передано Музею історії Києва. 26 травня 1982 року відбулося урочисте відкриття.

У 1994—1996 Кабінет Міністрів України намагався передати Кловський палац для розміщення в ньому військової колегії та Верховного Суду. Довгий час йшла боротьба за палац, проте [[31 липня]] [[2003]] року<ref>[http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/F5ACC7C3B3CC51DFC22573C000528487?OpenDocument Рішення] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141129020805/http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/F5ACC7C3B3CC51DFC22573C000528487?OpenDocument |date=29 листопада 2014 }} N 12/867.</ref> [[Київська міська рада]] передала Кловський палац з [[Комунальна власність|комунальної]] у [[державна власність|державну власність]]. Музей історії Києва переїхав до Українського дому. Протягом [[2003]]–[[2009]] років було проведено реконструкцію для потреб [[Верховний Суд (Україна)|Верховного Суду України]], після якої [[фасад]] палацу зазнав змін, було втрачено самобутній інтер'єр і характерне планування приміщень.{{Джерело?}} Вартість реконструкції становила 134 мільйони гривень<ref>[https://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/7864c99c46598282c2257b4c0037c014/8a374f887e1d4b8bc22580db004384a7/$FILE/Visnyk_10_2009.pdf Відбулася презентація для журналістів відреставрованого Кловського палацу] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2009. - № 10. - С. 2.</ref>. Керувала реконструкцією архітектор [[Філіпова Тетяна Володимирівна|Тетяна Філіпова]]<ref>[http://www.newsru.ua/ukraine/09oct2009/klovsk.html Після 5 років реставрації відкрився розкішний Кловський палац, у якому розташований ВСУ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304230029/http://www.newsru.ua/ukraine/09oct2009/klovsk.html |date=4 березня 2016 }}{{недоступне посилання}}</ref>. З 2009 року в Кловському палаці розташований Верховний Суд.

== Архітектура ==

Кловський палац є одним з київських прикладів стилю [[бароко]]. С. Ковнір, який керував будівництвом, вніс у композицію та оформлення будівлі елементи української народної архітектури. В будівлі палацу видно риси переходу до нових архітектурних форм, які поширяться наприкінці XVIII століття.

Будинок зводився двоповерховим, у [[1863]] році надбудовано третій поверх. Будинок цегляний, в плані має форму букви «П». Стіни декоровані [[Руст (архітектура)|рустованими]] [[Лізена|лопатками]] і [[пілястра]]ми, вікна обрамлені лиштвами з напівкруглими і лучковими [[сандрик]]ами. Замість барокових [[фронтон]]ів у композиції використані трикутні та лучкові.

Протягом свого існування Кловський палац зазнав низки реконструкцій. Згідно з першим документальним описом, що припадає на 1769 рік, палац був двоповерховим, кам'яним, вибіленим ззовні вапном. Залізна покрівля мала шість цегляних димарів. Підлога на першому поверсі була переважно цегляна, на другому&nbsp;— дерев'яна, стелі дощаті, нетиньковані. На нижньому поверсі&nbsp;— двоє прохідних сіней, з яких можна сходами піднятися на другий поверх, де розташований зал на чотири вікна, оббитий з підлоги по вікна панелями, стіни розписані «грубим живописом», на стелі&nbsp;— розмальований плафон. На фасаді та на тиловій стороні розташовані дерев'яні галереї: на фасаді&nbsp;— на чотирьох стовпах, по довжині сіней, з двору&nbsp;— по всій довжині будинку. Під будинком знаходився невеликий льох зі сходами. На подвір'ї було ще три дерев'яні будинки побутового призначення.

В описі палацу, складеному у 1810 році директором Першої київської гімназії, зазначається, що у головному корпусі будинку було не більше одинадцяти кімнат на першому поверсі і десяти&nbsp;— на другому. Після перебудови палацу під гімназію залишилося десять кімнат внизу та вісім кімнат з залою нагорі, бокові сіни та флігелі були перетворені на житло для вчителів та персоналу.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
{{Вікіпосилання
|Тема               = Кловський палац
|Портал             = Київ
|Портал-зображення  = COA_of_Kyiv_Kurovskyi.svg
|Портал1            = Архітектура
|Портал1-зображення = P parthenon.svg
|Вікідані           = Q966924
|Вікісховище        = Category:Klov Palace
}}
* ''В.&nbsp;В.&nbsp;Ковалинський''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8537 Кловський палац] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818115955/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8537 |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* Устич Л., Шамраєва А. ''Кловський палац'' // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 1.: {{s|А-К}} / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: [[Горбик В'ячеслав Олександрович|В. Горбик]], М. Кіпоренко, Л. Федорова.&nbsp;— К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Бажана, 1999.&nbsp;— С. 470.&nbsp;— {{s|ISBN 966-95478-1-4}}.
* {{книга|автор=[[Ковалинський Віталій Васильович|В. Ковалинський]] |частина= З історії Кловського палацу |посилання частина= |заголовок=Київські мініатюри. Книга перша |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання=Вид. 2-ге, доп. |місце=К. |видавництво=Купола |рік=2006 |том= |сторінки=7-115 |сторінок=384 |серія= |isbn=966-8679-05-9 |тираж=1000}}
* Ернст Ф.&nbsp;Л.&nbsp;Кловський палац// ''Київ. Провідник''.&nbsp;— К. : Держтрест «К.-Д.», 2-га Друкарня, 1930.&nbsp;— С. 451—452.
* {{кед82|С=265}}
* {{книга|автор=М. Шулькевич |частина= З історії Кловського палацу |посилання частина= |заголовок=Киев. Архитектурно-исторический очерк |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=К. |видавництво=будівельник |рік=1964 |том= |сторінки=41 |сторінок=384 |серія= |isbn=16000 |тираж=1000}}

== Посилання ==
* [http://wikimapia.org/#lat=50.442048&lon=30.532712&z=17&l=37&m=b&search=кловський%20палац Кловський палац] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/61CZ2O6Sc?url=http://wikimapia.org/#lat=50.442048&lon=30.532712&z=17&l=37&m=b&search=кловський%20палац |date=25 серпня 2011 }} на [[WikiMapia]]
* [http://www.interesniy.kiev.ua/na-pamyat-o-kieve/knigi-pro-kiev/pozhezha-u-klovskomu-palatsi/ Пожежа у Кловському палаці]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [https://web.archive.org/web/20150109235453/http://www.interesniy.kiev.ua/articles/klovskiy-dvorets-arhitektura-kotoraya/ Інтер'єри палацу] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20150109234232/http://www.interesniy.kiev.ua/articles/klovskiy-dvorets/ Кловский дворец] {{ref-ru}}

{{Пам'ятки Києва}}
{{Замки та палаци Київської області}}
{{Гетьманщина-Київ}}
{{ВП-портали|Київ}}

[[Категорія:Палаци Печерського району]]
[[Категорія:Замки та палаци Київської області]]
[[Категорія:Барокові палаци України]]
[[Категорія:Пам'ятки архітектури Печерського району]]
[[Категорія:Адміністративні будівлі Києва]]
[[Категорія:1756 у Києві]]
[[Категорія:Засновані в Україні 1756]]
[[Категорія:Споруди, збудовані 1761]]
[[Категорія:Відбудовані споруди Києва]]
[[Категорія:Барокова архітектура Києва]]
[[Категорія:Будівлі національних верховних судів|Україна]]