Перегляд вихідного коду сторінки Лакз

{{Infobox Former Country
|native_name = 
|conventional_long_name = Лекія
|common_name = Лекія (Лакз)
|continent   = Азія
|region      = 
|year_start  = VI ст.
|year_end    = XIII ст.
|date_start  = 
|date_end    = 
|event_start = <small>Засноване</small>
|event_end   = <small>Розпад</small>
|p1          = Кавказька Албанія
|flag_p1     = 
|s1          = Кюра
|flag_s1     = 
|image_flag  = 
|image_coat  = 
|image_map   = Caucasus 850 map alt de.svg
|image_map_caption = Лекія (Лакз) у IX ст.
|religion    = [[Християнство]]<br/>[[Поганство]]<br/>[[Іслам]]
|capital     = [[Білісан]]<br/>[[Цахур]]
|government_type = монархія
|legislature = 
|title_leader = 
|leader1     = 
|year_leader1 = 
|leader2     = 
|year_leader2 = 
|title_deputy = 
|deputy1     = 
|year_deputy1 = 
|common_languages = <nowiki>[[лезгинська мова|]</nowiki><br/>[[арабська мова|арабська]]<br/>[[перська мова|фарсі]]
|currency    = 
}}
{{Історія Дагестану}}

'''Лекія (Аль Лакзан,Лезгистан)'''&nbsp;— феодальна [[держава|державне]] Лезгин об'єднання часів раннього [[Середньовіччя]]. Була утворена у VI&nbsp;ст. з занепадом [[Кавказька Албанія|Кавказької Албанії]]. У XIII&nbsp;ст. внаслідок зовнішніх загроз та внутрішніх негараздів розпалося на декілька держав, найпотужнішим з яким було [[Белистон]]. Столицями царства були спочатку Білісан, а потім Цахур.

== Історія ==
Територія була відома в період Кавказької Албанії, однією з частин якої вона була, як область «Лак». Найраніше згадування про державу Лакз припадає на VI&nbsp;ст. і пов'язане з ім'ям перського шаха Хосрова I Ануширвана, який затвердив правителя Лакза. В цей час держава сплачувала данину, проте вже на початку VII&nbsp;ст. Лакз повалив ярмо Сасанідської Персії.

У 722—735 роках війська Лакзу відчайдушно протидіяли арабським військам У 722 та 726 роках лакзькі війська зуміли завдати поразки арабам на чолі із Харісом ібн Амром та Джаррахом. У 731—735 роках з успіхом діяв Лакз проти арабів під орудою Маслами. Лише у 735 році були переможені військовиком Марваном. Проте у 736 році населення Лакзу на чолі з володарем Авізом повстало в тилу арабського війська, що рушило проти Саріра, Кайдака та Зіріхгерана. Мешканці повинні були сплачувати данину у 20 тис. мір пшениці. Лакз став підкорятися Дербентському еміру.

З цього моменту Лакз постійно перебував під впливом сусідніх держав. 762 року араби відступили звідси під тиском Хазарського каганату. У 770-х роках Марван повернув тут владу арабів та розселив у Лакзі полонених хозар. Лакз, як і майже вся територія Закавказзя, був включений до складу новоствореної арабами провінції під назвою Армінія, керованої намісниками, що сиділи спочатку у вірменському Двіні, а потім в алупанській Партаві.

Лише у IX&nbsp;ст. володарі Лакзу зуміли звільнитися з-під влади Арабського халіфату. Але вимушені були боротися проти зазіхань Дербентського емірату та Шарвану (Ширвану). Зрештою у X&nbsp;ст. було укладено союз з ширваншахами, який тривав до XIII&nbsp;ст.. У 953 цар Лакза Хашрам Ахмад ібн Мунаббі захопив Дербент, але вже у 954 році зазнав поразки. У середині XI&nbsp;ст. тиск з боку південних мусульманських держав на Лакз було послаблено наступом держави Сельджуків.

У XII&nbsp;ст. єдина держава Лакз фактично розпалася на Західний та Східний Лакз. Ймовірно це пов'язано з розподілом царства між двох представників династії. Столицею Західного Лакзу залишився Цахур, а Східного&nbsp;— став Білісан (перша столиця єдиної держави). Згодом південні землі увійшли до складу Ширвана.

Похід монголів 1221—1222 роках остаточно завдав удару по державності Лакза, який в цей час являв собою своєрідну конфедерацію. 1223 року війська Лакзу в союзі з іншими дагестанцями завдали поразки половецьким ханам, які мали намір захопити Дербент. До 1253 року, чергового походу монгольських військ з Золотої орди Лакз фактично розпався на окремі феодальні володіння та вільні сільські громади чи їх об'єднання. Вже у 1319 році війська Узбека, хана Золотої орди, зустріли тут лише ханства, найпотужнішим з яких було Цахурське, невеликі бекства, вільні громади.

== Географія ==
Держава розташовувалася по обох сторонам річки Самур&nbsp;— між Табасаранським майсумством та Ширваном. На сході мало кордон з Дербентським еміратом. Поєднувала гірські та низинні землі.

== Державне управління. Стани ==
Певний вплив на організацію держави справили Сасанідська Персія та Кавказька Албанія. З X&nbsp;ст. володаря держави Лакз називали «мамлак» та джуршаншах. Знать звалася хамашира. Нижче стояли князі (араби називали їх маліками). ще нижче розташовувалися ал-мишакі (військова шляхта). Найбільшу частину складали вільні мешканці (ал-хамашіра), окрему частину складали орачі (акара). Нижче розташовувалися слуги та ремісники (муххан). На найнижчому щаблі стояли раби.

== Економіка ==
Основу господарства переважно складало відгонне скотарство, особливо вівчарство. Також частково було поширено землеробство та садівництво. Значна увага приділялась вирощуванню льону (турта), з якого виготовлялося полотно (чатан). Ним торгували через Дербент та Ширван. З часом у державі посилюється землеробство&nbsp;— з XI&nbsp;ст. населення Лакзу повністю забезпечувала себе зерном. Поширюється пшениця, ячмінь, яриця, рис.

== Населення ==
В етнічному плані були представлені лезгінськими народами, рутулами, агульцями, цахурами, будугами, кризцями, джеками, хапутами, хіналугцями. Згідно з арабськими істориками, Лакз мав доволі значну щільність населення.

== Релігія ==
Тривале перебування у складі Кавказької Албанії позначилося на поширенні тут християнства. Водночас під впливом Сасанідської Персії в цих місцях облаштувалися громади зороастрійців.

У 730-х років, після поразки від арабів, починає розповсюджуватися іслам. Особливо посилюється з X&nbsp;ст. Проте християнські та зороастрійські громади тривалий час чинили опір насильницькій ісламізації. Вона тривала до самого розпаду та занепаду Лакзу.

== Наука та освіта ==
У XI-початку XII&nbsp;ст. творив у Лакзі видатний вчений-історик Маммус ад-Дарбанді ал-Лекзі, що склав твір «Таріх Баб аль-Абваб» («Історія Дербента»).

== Див. також ==
* [[Лезгистан]]

== Джерела ==
* А.&nbsp;Р.&nbsp;Шихсаидов. Вопросы исторической географии Дагестана X—XIV&nbsp;вв. (Лакз, Гумик)/ Восточные источники по истории Дагестана. Махачкала, 1980.
* Минорский В.&nbsp;Ф.&nbsp;История Ширвана и Дербенда X—XI веков. М., 1963, с. 112.
* История Дагестана с древнейших времен до наших дней/ Ин-т истории, архелогии и этнографии. -М.:Наука, 2004. Т.1. С.187-188

[[Категорія:Середньовічний Дагестан]]
[[Категорія:Зникли в XIII столітті]]
[[Категорія:Середньовічні держави Росії]]