Перегляд вихідного коду сторінки Мансі

{{About|фіно-угорський народ|муніципалітет у Франції|Мансі (Франція)}}
{{Етнічна група|
|group='''Мансі'''<br />'''Вогули, вогуличі'''
| caption=<small>
|race =
|image=Famille de Vogoules 82.JPG
|poptime=
|popplace=
|langs=[[Мансійська мова]], [[російська мова]]
|rels=Переважно [[Православ'я]], також поширені елементи [[Шаманізм]]у, [[Анімізм]]у, [[Тотемізм]]у
|related=[[ханти]], інші [[угри]]<br />
}}
'''Ма́нсі''', раніше '''ю́гра (у́гри)'''&nbsp;— народ угорської гілки угро-фінської сім'ї народів. Раніше об'єднувався зі спорідненим народом [[ханти|хантами]] під загальною назвою '''обські угри''' чи '''югра'''.<br/>
[[Мансійська мова]] належить до [[Фіно-угорські мови|фіно-угорської групи]] [[Уральські мови|Уральської мовної сім'ї]]<ref>Угро-финны // Малая Советская Энциклопедия. — М. : Государственное словарно-энциклопедическое издательство «Советская Энциклопедия»&nbsp;— ОГИЗ РСФСР, 1931. — Т. 9&nbsp;: Тугендбунд—Шверник.&nbsp;— С. 97. {{ref-ru}}</ref>

Народ '''мансі''' проживає майже винятково у [[РФ|Російській Федерації]]. Загальна чисельність на 1926 рік 5.700 осіб<ref>Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини—Дротики.&nbsp;— М. : Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929. — С. 211. {{ref-ru}}</ref>, на 1979 рік&nbsp;— 7,6 тис. осіб<ref>Брук С.&nbsp;И.&nbsp;Население мира. Этнодемографический справочник / 2-е изд. Отв. ред. д-р ист. наук П.&nbsp;И.&nbsp;Пучков. — М. : Наука, 1986. — С. 810. {{ref-ru}}</ref>, за переписом 2010 року&nbsp;— 12 269 осіб.<br/>Згідно [[Перепис населення Росії (2010)|перепису населення рф 2010 року]], лише 6,22% серед етнічних мансі в [[Ханти-Мансійський автономний округ — Югра|ХМАО]] вільно володіють мансійською мовою.

== Історія ==
Розселений народ мансі у невеликих поселеннях переважно на схилах [[Уральські гори|Північного Уралу]] та по лівих притоках річок [[Об]]і та [[Іртиш]]а. У [[Басейн річки|басейні]] Обі живуть головним чином по лівих її притоках&nbsp;— Конді, Північній Сосьві і поблизу м. Березова у [[Ханти-Мансійський автономний округ|Ханти-Мансійському автономному окрузі]] [[Тюменська область|Тюменської області]] та у невеликому числі у [[Свердловська область|Свердловській області]].

За [[релігія|релігією]] від початку 17 століття вважались [[Православ'я|православними]], але зберігали у своєму середовищі різні дохристиянскі вірування (серед іншого родовий культ, [[шаманізм]]).

Народ мансі, як [[Нація|етнічна спільнота]], сформувався, ймовірно, у 1-му тисячолітті по [[Календар#Григоріанський календар|Р. Х.]] внаслідок злиття давніх племен мисливців та рибалок, що жили у [[Тайга|тайзі]] Зауралля, з уграми, що надійшли сюди з півдня. У письмових джерелах відомий від 11 століття під ім'ям «югри» (разом із хантами), а від 14 століття&nbsp;— як «вогуличі», або ж «вогули», що означає «дикі».<ref>Большая Советская Энциклопедия. Т. 15: Ломбард&nbsp;— Мезитол.— М.: Советская Энциклопедия, 1974.— С. 336.</ref><br/>Двухкомпонентність (поєднання культур тайгових мисливців і рибалок та степових кочівників-скотарів) в культурі народу зберігається й нині. Спочатку мансі жили на Уралі і його західних схилах, але комі і росіяни в XI–XIV століттях витіснили їх в Зауралля. Найбільш ранні контакти з росіянами, в першу чергу з новгородцями, відносяться до XI століття.

У XV&nbsp;ст. утворили низку власних держав [[Пелимське князівство|Пелим]] на чолі з князем Асиком (1465–1483), [[Ляпинське князівство|Ляпин]], [[Кондиське князівство|Конда]]. Його нащадки володарювали до XVII&nbsp;ст. Останнім відомим незалежним князем був Лугуй.

З приєднанням Сибіру до Російської держави наприкінці XVI століття російська колонізація посилилася, і вже наприкінці XVII століття чисельність росіян перевищила чисельність корінного населення. Мансі поступово витіснялися на північ і схід, частково асимілювалися, в XVIII столітті були звернені у християнство. На етнічне формування мансі вплинули різні народи. У Чаньвенський (Вогульського) печері, розташованій поблизу селища Всеволодо-Вильва в Пермському краї були виявлені сліди перебування вогулів. На думку краєзнавців, печера була капищем (язичницьким святилищем) мансі, де проводилися ритуальні обряди. У печері були знайдені ведмежі черепи із слідами ударів кам'яних сокир і списів, черепки керамічних посудин, кістяні та залізні наконечники стріл, бронзові бляшки пермського звіриного стилю із зображенням людини-лося, що стоїть на ящера, срібні та бронзові прикраси.

== Генетика ==
По інформації В. Н. Харкова, у мансі та хантів переважає Y-хромосомна гаплогруппа N1b - 57%, на другому місці стоїть гаплогрупа Q1a3 - 21%. За ним [[Гаплогрупа R1a|гаплогрупи R1a]] - 14% та N1c1 - 7,1%, [[Гаплогрупа R1b|R1b]] - 0,9%

== Культура ==
Традиційний '''господарський комплекс''' мансі включав полювання, рибальство і оленярство. На Обі й у низовинах Північної Сосьви рибальство переважало. У верхів'ях річок основним джерелом існування було полювання. Оленярство, запозичене мансі у ненців, одержало широке поширення порівняно пізно. Одним з основних елементів власного життєзабезпечення було полювання на оленя і лося. Найбільш характерним способом полювання на копитних був заганяючи промисел, використовувалися також самостріли і ловчі ями. Істотне значення мала полювання на борова і водоплавну птицю. Водоплавну птицю добували спеціальними мережами, натягуючи між високими деревами тканину. Полювання на хутрового звіра також має у Мансі давню традицію. Рибу мансі добували цілий рік. Найбільш поширений спосіб видобутку&nbsp;— запірний промисел, в тому числі взимку. Оленярство було основним заняттям у дуже невеликої частини мансі, головним чином у верхів'ях річок Лозьви, Північної Сосьви і Ляпіна, де були сприятливі умови для утримання великих стад. В цілому ж кількість оленів у Мансі було невелике, їх використовували в основному в транспортних цілях.
Житло і споруди.

Традиційним '''житлом''' в давній період у Мансі була напівземлянках з різними варіантами кріплення покрівлі. Пізніше основним постійним зимовим, а іноді і літнім житлом більшості мансі став зрубний будинок з нетовстих колод або товстих плах з двосхилим дахом. Будувався такий будинок без стелі, з дуже пологим двосхилим дахом, покритим по дерев'яним планкам смугами виділеної берести, зшитою у великі полотнища. Поверх берести клали ряд тонких жердин&nbsp;— накатник; висота зрубу дорівнювала 2&nbsp;— 3 метри, довжина 5&nbsp;— 9 метра і ширина 4&nbsp;— 5 метрів. Дах по фасаду трохи видавалася вперед, утворюючи сіни. Двері орієнтували на південь. В одній або обох бічних стінках будинку робили вікна. Перш взимку у вікна вставляли крижини (замість скла), влітку віконні отвори затягували риб'ячим міхуром. Вхід у житло влаштовувався зазвичай під фронтоном стіні і був звернений до півночі Мансі-оленярі жили в чумі самодійського типу. У таких же чумах, критих берестою, жили влітку в низов'ях Обі мансі-рибалки. На полюванні, на швидку руку, влаштовували тимчасові житла&nbsp;— заслони або курені з жердин. Робили їх з гілок і кори, прагнучи лише отримати притулок від снігу і дощу.

Для '''проведення свят''' мансі будували громадські будівлі, які відрізнялися від житлових лише розмірами. Для зберігання продуктів і речей будували комірки&nbsp;— «хатинки на курячих ніжках». Як опору використовували стовбури дерев. Крона і частина стовбура обрубують, залишався пень висотою в зріст людини. Хоча комірку міг бути влаштований і на одній опорі, намагалися знайти кілька (три-чотири) ростуть поруч дерев, щоб споруда була міцніша. Настил робили їх колотих плах, з них же робили і комірка. На землі поруч лежала драбина-колода з карбами. Комору робили для зберігання речей і продуктів від негоди і звіра. Від людей нічого не ховали&nbsp;— злодійство було рідкісним явищем.

'''Одяг та взуття'''. Традиційний жіночий одяг мансі&nbsp;— сукня на кокетці, бавовняний або суконний халат, взимку&nbsp;— подвійна хутряна шуба Сахи. Одяг багато орнаментований бісером, нашивками з кольорової матерії і різнобарвним хутром. Головним убором служила велика хустка з широкою каймою і бахромою, складена нерівним трикутником по діагоналі. Чоловіки носили сорочки, за покроєм схожі на жіночі сукні, штани, пояси, до яких підвішувалися мисливські спорядження. Верхній чоловічий одяг&nbsp;— гусак, глухого крою, з сукна або оленячих шкур з [[відлога|відлогою]]. Головним засобом пересування взимку були лижі Еса, підбиті камусом або шкурою лошати.

Для '''транспортування вантажу''' користувалися ручними прямокопильними нартами. У разі необхідності їх допомагали тягти собаки. У оленярів були оленячі упряжки з вантажними та легковими нартами. В літній період основним транспортним засобом служив човен.
Їжа.

[[Мансійська кухня]]. Традиційна їжа&nbsp;— риба і м'ясо. Рибу вживали різних видів. Північними мансі особливо цінувалася Сосьвінскім оселедець. Суттєвим доповненням до рибних і м'ясних страв були ягоди: чорниця, журавлина, брусниця, черемха, смородина.
Виховання дітей.

Після народження дитина отримувала дві постійні колиски&nbsp;— нічну і денну. Перша&nbsp;— це берестяна коробка із закругленими кутами, зав'язками над тільцем і дугою над головою&nbsp;— для накидання покривала. Денні колиски&nbsp;— двох типів: дерев'яна з спинкою і берестяна зі спинкою, прикрашена візерунками. На спинку під голівку дитини прикріплювали м'яку шкірку. Усередині колиски на берестяну підстилку викладали мох, [[луб'яні волокна|луб]]. Вони добре вбирали вологу і надавали дитині приємний запах. При намоканні їх прибирали, але складали тільки в певних місцях. Не можна, наприклад, вважалося, класти їх під зростаюче дерево, інакше дитина буде гойдатися від вітру. До колиски було особливе ставлення: щасливу берегли і передавали з покоління в покоління, а ту, в якій діти помирали, несли подалі в ліс. На берестяну колиска поряд з іншими візерунками наносили зображення глухаря&nbsp;— хранителя сну. Якщо дитину залишали вдома одну, то в колиску для охорони від злих духів клали символ вогню&nbsp;— ніж або сірники. Іграшками служили в основному мініатюрні копії речового набору дорослих: у дівчаток&nbsp;— подушка для голок, коробочка зі швейними приладдям, люлечки, у хлопчиків&nbsp;— човник, лук зі стрілами, фігурки оленів. Дитячі ляльки мали одну особливість&nbsp;— у них не було очей, носа, рота. Фігурки з рисами обличчя&nbsp;— вважалися зображенням духу, що вимагав турботи і почестей, а якщо не отримував, то міг принести власникові шкоду. Тому старі несхвально ставилися до куплених ляльок. Ігри дітей нерідко були уроками праці.
<ref>{{Cite web |url=http://www.mansi.zz.mu/history.html |title=Архівована копія |accessdate=25 квітня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304123615/http://www.mansi.zz.mu/history.html |archivedate=4 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
Основні заняття: [[рибальство]], [[мисливство]], частково [[оленярство]], а також [[землеробство]], [[скотарство]], хутрове звіроводство. Частина народу працює у промисловості.

== Див. також ==
* [[Пелимське князівство]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Брук С.&nbsp;И.&nbsp;Население мира. Этнодемографический справочник / 2-е изд. Отв. ред. д-р ист. наук П.&nbsp;И.&nbsp;Пучков.— М.: Наука, 1986.&nbsp;— 830 с.
* Угро-финны.— Малая Советская Энциклопедия. Том девятый. Тугендбунд—Шверник.&nbsp;— М.: Государственное словарно-энциклопедическое издательство «Советская Энциклопедия»&nbsp;— ОГИЗ РСФСР, 1931.— С. 97.
* Большая Советская Энциклопедия. Т. 15: Ломбард&nbsp;— Мезитол.— М.: Советская Энциклопедия, 1974.— С. 336.

{{Угрофінські народи}}
{{Народи Росії}}
{{Югра}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Фіно-угорські народи]]
[[Категорія:Народи Росії]]
[[Категорія:Ханти-Мансійський автономний округ]]
[[Категорія:Народи Сибіру]]
[[Категорія:Мансі| ]]