Перегляд вихідного коду сторінки Михайленко Петро Петрович

{{othernames|Михайленко}}
{{Науковець 
| ім'я               = Петро Петрович Михайленко
| ім'я_мовою_оригінала =
| зображення            = Михайленко Петро Петрович.jpg
| зображення_розмір  =  250пкс
| зображення_підпис  = 
| дата народження    =
| місце народження   = Піщане
| дата смерті        = 
| місце смерті       = 
| резиденція         = 
| громадянство       = {{UKR}}
| національність     =
| галузь             =
| заклад             =
| Alma Mater         =
| Посада             =
| відомий через      =
| звання             = [[професор]]
| ступінь            = [[доктор юридичних наук]]
| керівник           =
| учні               =
| Батько             =
| Мати               =
| Дружина            =
| Діти               =
| нагороди           =
'''СРСР:'''
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}}{{Орден Вітчизняної війни 1 ступеня}}{{!!}}{{орден Червоної Зірки}}{{!!}}{{орден Знак Пошани}}
{{!)}}
'''Україна:'''
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}}{{Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня}} {{!!}}{{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}}{{!!}} {{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Почесний працівник МВС України (МВСУ)}}
{{!)}}
'''УПЦ МП:'''
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}}{{Орден преподобного Іллі Муромця ІІІ ступеня}}
{{!)}}
}}
'''Петро Петрович Михайленко''' ({{н}} [[2 вересня]] [[1914]], Піщане&nbsp;— {{†}} [[1 червня]] [[2008]])&nbsp;— український правник, [[доктор юридичних наук]], [[професор]], [[академік]] [[Академія правових наук України|Академії правових наук України]], [[генерал-лейтенант]] внутрішньої служби, почесний член науково-дослідної ради Американського біографічного інституту, заступник Генерального директора Всесвітнього біографічного центру по регіону Європа, президент Міжнародної академії фундаментальних основ буття.

== Життєпис ==
Народився [[2 вересня]] [[1914]] року в селі Піщаному [[Грайворонський повіт|Грайворонського повіту]] (нині [[Бєлгородська область|Бєлгородської області]] [[Росія|Росії]]). Нащадок українських [[козак]]ів, які у [[17 століття|17 столітті]] переселилися сюди з [[Правобережна Україна|Правобережної України]]. В [[1926]] році з родиною переселився на [[Мушкетове (станція)|станцію Мушкетове]] (нині в околицях [[Донецьк]]а), навчався в Мушкетівській залізничній школі. Через важке матеріальне становище родини, тринадцятирічним хлопцем розпочав трудову діяльність спочатку підручним електрослюсаря, згодом помічником кіномеханіка, черговим високовольтної підстанції. За порадою і наполяганням батьків закінчив [[робітфак]] і став [[студент]]ом [[Дніпропетровський інститут народної освіти|Дніпропетровського інституту народної освіти]].

Педагогічну діяльність розпочав у [[1933]] році у Лідієвській середній школі міста Сталіного (нині [[Донецьк]]) інструктором з праці. Викладав також [[арифметика|арифметику]], [[фізика|фізику]], пізніше [[російська мова|російську мову]] та [[російська література|літературу]].

Поступив на навчання до Військової академії в [[Ленінград]], але згодом захворів на [[малярія|малярію]] і за порадою [[лікар]]ів поїхав на [[Північний Кавказ]] у [[Ставропольський край]], де працював завідувачем з навчальної частини, викладав російську мову і літературу у старших класах, згодом директором середньої школи №&nbsp;2 у місті [[Мінеральні Води|Мінеральних Водах]].

З початком [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] добровольцем пішов на фронт. З вересня [[1941]] року командував [[батальйон]]ом [[10-та саперна армія|10-ї саперної армії]], що зводила оборонні споруди від Ростова до Моздака. Восени 1941 рок, під час [[бомбардування]] німецькою авіацією [[залізнична станція|залізничної станції]] Армавіра, був поранений і контужений.

У [[1942]]–[[1945]] роках навчався у Військово-юридичній академії. Отримав диплом про вищу юридичну осіту і наручний годинник за відмінне закінчення академії. [[Президія Верховної Ради СРСР|Президією Верховної Ради СРСР]] був обраний членом колегії Військового трибуналу [[14-та повітряна армія (СРСР)|14-ї повітряної армії]], згодом 73-ї повітряної армії. Без відриву від служби викладав у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському державному університеті імені І. Франка]] курс військово-кримінального права.

Після успішного захисту кандидатської [[дисертація|дисертації]] в [[Москва|Москві]] призначений спочатку [[Старший викладач|старшим викладачем]], а в [[1949]] році завідувачем кафедри карного права, процесу і криміналістики, деканом юридичного факультету Львівського університету.

В [[1951]] році був переведений до складу експертної комісії з юридичних наук при Управлінні вищої освіти Ради Міністрів СРСР, обраний членом Координаційної ради Академії наук УРСР, залучений до роботи Вищої атестаційної комісії СРСР.

Паралельно з науковою діяльністю працював у центральних, відомчих і обласних архівах. Його публікації дали привід місцевій владі оголосити його «українським буржуазним націоналістом», накласти суворе портстягнення і звільнити з посади декана юрфаку і завідувача кафедри. І тільки його перебування на той час в Москі, у докторантурі врятувало його від подальших гонінь.

В [[1953]] році в ІПАН СРСР захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора юридичних наук, став першим і єдиним доктором кримінального права в [[УРСР]]. Після повернення до [[Львів|Львова]] був відновлений на попередніх посадах.

У [[1956]] році був призначений головою Урядової делегації України в [[ООН]], де був активним учасником розробки важливих міжнародних документів. Того ж року, рішенням [[Президія Верховної Ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]] був уведений до складу комісії з перегляду Кримінального кодексу УРСР. Працював у секторі держави і права [[АН УРСР]], у [[Київський університет|Київському державному університеті імені Т. Шевченка]].

Науковець вирішив повторно опублікувати документи [[ВУЦВК]], згідно з якими [[українська мова|українській мові]] у [[1920]] році було надано статус [[Державна мова|державної]], але [[цензура]] не пропустила матеріали до друку. Проте у першому томі книги «Боротьба зі злочинністю в Українській РСР», виданому у [[1966]] році, він надрукував згадані документи.

У лютому [[1958]] року було прийнято рішення про створення Київської філії Вищої школи [[МВС СРСР]], де Петру Петровичу запропонували очолити за сумісництвом кафедру спецдисциплін. Пізніше він обґрунтував необхідність створення самостійного відомчого навчального закладу в Україні&nbsp;— Київської вищої школи МВС (нині [[Національна академія внутрішніх справ України]]).

У серпні [[1971]] року його призначили першим заступником начальника ВНДІ МВС СРСР і начальником Київської науково-дослідної лабораторії ВНДІ МВС СРСР, створеної з його ініціативи.
[[Файл:Могила Петра Михайленка.JPG|міні|200пкс|Могила Петра Михайленка]]
Помер [[1 червня]] [[2008]] року. Похований в Києві на [[Берковецьке кладовище|Міському кладовищі «Берківцях»]]. [[Граніт]]на [[стела]] у вигляді розкритої [[книга|книги]], на лівій сторінці якої [[портрет]] Петра Михайленка з датами життя і написом російською мовою:
::::::::: ''«Какой светильник разума угас,''
::::::::: ''какое сердце биться перестало»''
{{кінець цитати}}
на правій не повний перелік його посад і звань.

== Відзнаки ==
[[Заслужений діяч науки і техніки України]], [[заслужений працівник МОН України]], [[почесний працівник МВС України]], [[відмінник освіти України]]. Удостоєний міжнародних титулів «Видатний професор миру» ([[Сполучені Штати Америки|США]]) та «Людина тисячоліття» ([[Англія]]).

Нагороджений понад 120 урядовими, відомчими та церковними нагородами України й інших країн. Серед них:
* українські ордени: [[орден]]и [[Орден князя Ярослава Мудрого|«Ярослава Мудрого]]» 4-го і 5-го ступенів, [[Орден Богдана Хмельницького (Україна)|«Богдана Хмельницького»]] 3 ступеня, Почесна відзнака [[Президент України|Президента України]] [[Орден «За заслуги» (Україна)|«За заслуги»]] 3-го ступеня, Почесні грамоти і медалі [[ВРУ|Верховної Ради]] і [[КМУ|Кабінету Міністрів України]];
* церковні ордени: Святого Дмитра Солунського і [[Орден преподобного Іллі Муромця|Преподобного Іллі Муромця]] 3-го ступеня;
* ордени колишнього [[СРСР]]: [[орден Вітчизняної війни|«Вітчизняної війни»]] 1-го ступеня, [[орден Червоної Зірки|«Червоної Зірки»]], [[орден Знак Пошани|«Знак Пошани»]];
* понад 15 орденів і [[медаль|медалей]] іноземних держав ([[Велика Британія]], [[Франція]], [[Сполучені Штати Америки|США]] та інші).

== Наукова і громадська діяльність ==
Автор понад 400 наукових праць, окремі з яких видані, крім [[українська мова|української]] та [[російська мова|російської]], ще й [[англійська мова|англійською]], [[французька мова|французькою]], [[іспанська мова|іспанською]] та [[китайська мова|китайською]] мовами. Він є засновником та співзасновником низки наукових шкіл, зокрема:
* «Історія кримінального права України»;
* «Теорія оперативно-розшукової діяльності»;
* «Кримінологія України»;
* «Історія міліції України».

За час своєї науково-педагогічної діяльності професор П.&nbsp;П.&nbsp;Михайленко підготував близько 50 тисяч юристів вищої кваліфікації. Серед його учнів 162 [[генерал]]а, 15 [[академік]]ів, 56 [[державний діяч|державних діячів]], 6 докторів і 46 кандидатів&nbsp;наук.

Наприкінці [[2006]] року були засновані премія імені академіка Михайленка і міжнародний фонд його імені, головним завданням яких є сприяння розвитку юридичної науки в Україні. Також із переданих ним понад 2000 рідкісних книг з його колекції у [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]] засновано фонд імені академіка Михайленка.

Петро Михайленко був Головою Ради ветеранів, професором-консультантом МВС України, консультантом комітету [[ВРУ|Верховної Ради України]] з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

== Джерела ==
* [https://web.archive.org/web/20110624185509/http://www.naiau.kiev.ua/tslc/index.php?razdel=news&page=300511_1 Сайт Національної академії внутрішніх справ];
* [https://web.archive.org/web/20160404090712/http://who-is-who.ua/main/bookmaket/navsu/2/10.html Хто є хто в Україні. Український видавничий портал]

=== Література ===
* Михайленко Петро Петрович // {{ВУЮЕ17|сторінки =515 }}

== Посилання ==
* [http://leksika.com.ua/15950907/legal/mihaylenko Михайленко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161120061357/http://leksika.com.ua/15950907/legal/mihaylenko |date=20 листопада 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|3}}
{{Бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Україна|Право|Наука|Біографії}}

[[Категорія:Уродженці Бєлгородської області]]
[[Категорія:Українські педагоги]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з СРСР]]
[[Категорія:Заслужені діячі науки і техніки України]]
[[Категорія:Криміналісти]]
[[Категорія:Доктори юридичних наук України]]
[[Категорія:Науковці Київського університету]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Академіки Національної академії правових наук України]]
[[Категорія:Відмінники освіти України]]
[[Категорія:Поховані на Берковецькому кладовищі]]
[[Категорія:Науковці Львівського університету]]
[[Категорія:Науковці юридичного факультету Львівського університету]]
[[Категорія:Українські професори]]