Перегляд вихідного коду сторінки Набивна тканина

[[Файл:Grojcowianie_15-08-2016.jpg|міні| Набивна тканина в костюмах живецьких горян - гурт "Grojcowianie"]]
[[Файл:Spódnica._Podhale_(detal);_PME_1947.jpg|міні| спідниця "farbonica" - Підгаль, 1947 р., колекція [[Національний музей етнографії у Варшаві|Державного етнографічного музею у Варшаві]]]]
[[Файл:Czechy_chusta_bawełna_drukowana_3_cw_XIX_w.jpg|міні| Печатна хустка, Богемія 19 століття, колекція [[Валаський музей просто неба|Волоського музею в природі]]]]
'''Тканина з набивним малюнком''' — [[Лляна тканина|лляна]] або [[Бавовна|бавовняна]] [[тканина]], домоткана або фабричного виробництва з яскравим — зазвичай білим — візерунком.

== Регіональні особливості ==
[[Файл:Strój_kobiecy_Podhale5.jpg|міні| Спідниця з набивної тканини в костюмі підгальського горянина - колекція [[Татранський музей|Татранського музею. д-ра Титуса Халубінського]] в [[Закопане]]]]
[[Файл:Czechy_Kapela_1_skrzypaczka_1.jpg|міні| Скрипалька у традиційній принтованій спідниці - Чехія, 2017 р]]
ЇЇ виробляли в різних частинах [[Європа|Європи]], напр. у [[Моравія|Моравії]], [[Спиш|Спіші]] та [[Ельзас|Ельзасі]] з 18 ст. Особливістю, яка поєднувала ельзаські тканини з тканинами, виробленими в Центральній Європі, був блакитний колір, від якого походять загальна назва "синій друк", наприклад, ''modrotisk'' — у Моравії {{R|Salichová}} , ''modrotlač'' — у [[Словаччина|Словаччині]], ''blaudruck'' — у різних регіонах [[Німеччина|Німеччини]], у [[Підгалля|Підгалі —]] спідниці, виготовлені цієї тканини у підгальських горян називають ''farbonica'' {{R|Rak}}. Значне зростання популярності цього виду тканини припадає на другу половину 19 століття і пов'язане з розвитком ткацького виробництва. Тому набивна тканина подешевшала і стала постійним матеріалом для традиційного одягу, зокрема в [[Моравська Валахія|Моравській Валахії]], Підгалі та Спіші. З цих тканин виготовляли різноманітні елементи жіночого народного костюма: хустки, сорочки, насамперед [[Спідниця (український стрій)|спідниці]] та [[Запаска|запаски]] <ref>{{Cite book
|title=Kolory Europy: odzież i stroje ludowe
|date=2008
|publisher=Muzeum Śląskie
|location=Katowice
|page=69
|isbn=9788360353653
|oclc=679687937
|id={{ISBN|8360353654}}
}}</ref> . Більшість синьодрукарських майстерень у Словаччині діяли до середини 20 століття. У 2018 році проект було внесено ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Запис спільний для Чехії, Угорщини, Німеччини, Австрії та Словаччини<ref>{{Cite web|title=UNESCO - Blaudruck/Modrotisk/Kékfestés/Modrotlač, resist block printing and indigo dyeing in Europe|url=https://ich.unesco.org/en/RL/blaudruck-modrotisk-kkfests-modrotla-resist-block-printing-and-indigo-dyeing-in-europe-01365|website=ich.unesco.org|accessdate=2023-04-24|language=en}}</ref>.

== Техніка виробу ==
На попередньо очищений від усіх забруднень лляний матеріал, потім бавовняний, так званим друкарським блоком наносили відповідну густу непроникну масу, так званий "резерв". Після висихання тканину обмивали холодними розчинами синіх барвників – [[Індиго (барвник)|індиго]], які отримували з рослин. Щоб отримати два кольори [[Візерунок|візерунка]], після висихання блоками наносили ще один шар маси і знову заливали фарбою. Потім їх висушували і промивали, щоб позбутися від засохлої маси. У місцях розташування маси тканина залишалася нефарбованою. Маса, яка була секретом кожного фарбувальника, не могла бути ні надто густою (бо не проникала б у тканину), ні надто рідкою (бо не залишалася на тканині). Ця техніка фарбування називається [[Батик (розпис)|батик]] . Деякі красильники використовували [[Бджолиний віск|віск]] і [[Бруд|грязь]] для виготовлення мас.

Друкарський блок складався з двох дерев’яних дощок, з’єднаних шпильками. Одна з них мала бортик, різьблений або зашитий тонкими металевими прутами. Ця поверхня була [[Позитив (фотографія)|позитивом]] зображення, що виникало на тканині ( [[Негатив (фотографія)|негатив]] ). Друга дошка кріпилася зверху і служила ручкою. Друкарський блок готував сам красильщик або замовляв у скульптора {{R|Reinfuss}} .

== Музейні колекції ==
Елементи жіночого одягу (хустки, спідниці), пошиті з набивного полотна, серед ін. в колекціях таких музеїв, як [[Валаський музей просто неба]], [[Національний музей етнографії у Варшаві|Державний етнографічний музей у Варшаві]] <ref>{{Citation|inventor=Patryk Pawlaczyk (aut. rozdz.)|chapter=Bota, paisley, gajor, zeks. Globalna historia lokalnego wzoru.|title=Czas Świętowania w kulturach Polski i Europy|date=2013|isbn=978-83-88654-42-8|place=Warszawa|publisher=Państwowe Muzeum Etnograficzne w Warszawie}}</ref>, [[Татранський музей|Татранський музей ім. д-ра Титуса Халубінського в Закопаному]].

Друкарські блоки знаходяться в колекції напр. Етнографічний музей у Мартіні (філія [[Словацький національний музей|Словацького національного музею]] ) <ref>{{Citation|inventor=Peter Maráky|title=Kultúrne Krásy Slovenska, Múzeá s celoslovensku pôsobnosťou|date=2012|isbn=978-80-8136-004-6|publisher=DAJAMA|pages=43}}</ref>. У польській літературі на цю тему, одяг з набивної тканини називали  власне у словацькому контексті — ''drukowanicami''<ref>{{Citation|inventor=Janina Orynżyna|chapter=W Słowacji|title=O sztukę ludowąː pamiętnik pracy|date=1965|publisher=LSW}}</ref>.

== Примітки ==
{{Reflist|* <ref name=Rak>{{Citation |url=https://muzea.malopolska.pl/obiekty/-/a/content/1116862/26957/pop_up?_101static_viewMode |title=Spódnica Podhalańska „Farbonica” |inventor=Zofia Rak |language=pl |accessdate=2017-08-03}}</ref>
* <ref name=Reinfuss>{{Cite book |author=Roman Reinfuss |title=Polskie druki ludowe na płótnie |date=1953 |location=Warszawa |publisher=PIW |language==pl}}</ref>
* <ref name=Salichová>{{Cite book |author=M. Salichová |title=Modrotisk na Valašsku |date=1975 |language==sk}}</ref>}}{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Текстиль]]
[[Категорія:Одяг слов'ян]]