Перегляд вихідного коду сторінки Найдавніша Правда

{{Універсальна картка}}

'''«Найдавніша Правда»''' (''Правда Ярослава'') — [[Руське право|давньоруський]] правовий кодекс переважно [[Кримінальне право|кримінальних]] і [[Процесуальне право|процесуальних]] норм, найбільш рання частина [[Руська Правда|Руської Правди]]. Згідно з [[Новгородський перший літопис|Новгородським першим літописом]] молодшого ізводу, в [[1016]] видано [[Новгородщина|новгородцям]] князем [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]].<ref name="autogenerated1">[[iarchive:Novgorod_First_Chronicle_1950_djvu|Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов]] / [[Академія наук СРСР|АН СССР]], [[Институт истории АН СССР|Институт истории]]; отв. ред. [[Тихомиров, Михаил Николаевич|М. Н. Тихомиров]]; под ред. и с предисл. [[Насонов, Арсений Николаевич|А. Н. Насонова]]. М. ; Л. : Издательство АН СССР, 1950. С. 174—180.</ref> Згодом увійшла до складу Короткої редакції [[Руська Правда|Руської Правди]] і є першою її частиною, перші 18 статей.<ref name="autogenerated2">Разбивка на статьи дана исследователями. В оригинале текст единый, но распадается на отдельные сегменты (статьи) по смыслу.</ref> У зміненому вигляді ці статті пізніше увійшли також до Великої редакції.<ref>''[[Зімін Олександр Олександрович|Зимин А. А.]]'' Правда русская. М.: Древлехранилище, 1999. [http://annales.info/rus/zimin/zimpr_08.htm Часть вторая. Пространная Правда. Глава третья. Пространная Правда и реформы Владимира Мономаха] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190406183805/http://annales.info/rus/zimin/zimpr_08.htm |date=2019-04-06 }}.</ref>

== Текстологія ==
Початковий текст «Найдавнішої Правди» не зберігся. Відома у складі Короткої редакції Руської Правди у двох автентичних списках XV століття та кількох XVIII-XIX століть, пов'язаних з діяльністю [[Татищев Василь Микитович|В. Н. Татіщева]]. Обидва стародавні тексти включені до списків Новгородського першого літопису молодшого ізводу під 1016 роком. Академічний список літопису доводить виклад до 1441 року і датується 1440 роками. Комісійний (або Археографічний) список літопису доводить виклад до 1446, датується по [[Шахматов Олексій Олександрович|А. А. Шахматову]] 1453-1462 роками <ref>''[[Шахматов, Алексей Александрович|Шахматов А. А.]]'' Обозрение русских летописных сводов XIV—XVI вв. / отв. ред.: [[Орлов, Александр Сергеевич (литературовед)|А. С. Орлов]], академик [[Греков, Борис Дмитриевич|Б. Д. Греков]]; АН СССР, Институт литературы. М.; Л.: Издательство АН СССР, 1938. С. 161—181.</ref> . Наприкінці Комісійного списку літопису вміщено юридичну збірку, що містить, зокрема, Руську Правду Розлогої редакції.

Після «Найдавнішої Правди» у складі Короткої Правди вміщено [[Правда Ярославичів|Правда (Статут) Ярославичів]] («Правда обставлена руської землі»; починаючи зі ст. 19), [[Покон|Покон вірний]] (ст. 42) і Урок мостникам (ст. 43).

== Історія ==
[[Файл:Избиение_восставшими_варяжской_дружины_Ярослава_Владимировича.jpg|праворуч|міні|280x280пкс| Побиття новгородцями, що повстали, [[Варяги|варязької]] дружини Ярослава. Мініатюра з [[Радзивіллівський літопис|Радзівілівського літопису]], кінець XV століття]]
[[Файл:«Чтение_народу_Русской_Правды_в_присутствии_великого_князя_Ярослава».jpg|праворуч|міні|300x300пкс| [[Ківшенко Олексій Данилович|Олексій Кившенко]]. Читання народу Руської Правди у присутності великого князя Ярослава. 1880 рік]]
У Новгородському першому літописі молодшого ізводу під 1016 роком вміщено розповідь про боротьбу Ярослава Мудрого зі [[Святополк Окаянний|Святополком]] . Після перемоги над Святополком при [[Любеч|Любечі]] Ярослав сідає княжити в [[Київ|Києві]], а новгородців, які допомагали йому в боротьбі, нагороджує грошима і дарує їм грамоту. Потім у літописі наводиться текст Короткої Правди, включаючи статті «Найдавнішої Правди».<ref name="autogenerated1"/> Грамота, дарована Ярославом, таким чином ототожнюється з «Найдавнішою Правдою».

На думку більшості дослідників, «Найдавніша Правда» спочатку застосовувалася тільки в Новгороді і в [[Новгородщина|Новгородській землі]].<ref name="autogenerated5">Памятники русского права. М.: Госюриздат, 1952. [[iarchive:Monuments_of_Law_of_Kievan_State_Zimin|Вып. 1: Памятники права Киевского государства X—XII вв.]] / под ред. [[Юшков, Серафим Владимирович|С. В. Юшкова]]; сост. А. А. Зимин. С. 77—78, 81—83, 85—93.</ref>

Відповідно до [[Толочко Олексій Петрович|Толочко Олексія Петровича]], Коротка Правда, включаючи «Найдавнішу Правду», є фальсифікатом, виконаним у Новгороді в XV столітті на основі Розширеної редакції в рамках опису так званих «Ярославлих грамот» - уявних договорів князя Ярослава Мудрого з новгородцями.<ref>''[[Толочко Олексій Петрович|Толочко А. П.]]'' [https://www.academia.edu/1294251/КРАТКАЯ_РЕДАКЦИЯ_ПРАВДЫ_РУСКОЙ_ПРОИСХОЖДЕНИЕ_ТЕКСТА Краткая редакция Правды Руской: происхождение текста] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220207155331/https://www.academia.edu/1294251/КРАТКАЯ_РЕДАКЦИЯ_ПРАВДЫ_РУСКОЙ_ПРОИСХОЖДЕНИЕ_ТЕКСТА |date=2022-02-07 }}. Київ: [[Інститут історії України НАН України|Інститут історії України]] [[Національна академія наук України|HAH України]], 2009. (Ruthenica. Supplementum 2).</ref>

== Зміст ==
«Найдавніша Правда» містить 18 статей.<ref name="autogenerated2"/> Ними передбачалося право кровної помсти, покарання за вбивство у вигляді штрафу, покарання за побої, їзду на чужому коні, псування майна та ін; є низка процесуальних норм.

Основний суб'єкт «Найдавнішої Правди» — [[Чоловік (шлюб)|чоловік]] — вільний чоловік.

У першій статті передбачалося право родичів на [[Кровна помста|помсту]] за вбивство. Помстити могли брат за брата, син за батька, батько за сина, племінник за дядька та тітку. В інших випадках, а також у випадку, якщо месника не було, вбивця зобов'язаний був сплатити [[Вира|віру]] — штраф на користь князя у розмірі 40 [[Давньоруська гривна|гривень]]. У тій же статті названі деякі категорії давньоруського (новгородського) товариства, зрівняні в правах шляхом встановлення єдиного розміру віри (в 40 гривень) за їх вбивство: «аще буде русин, любо гридин, люб купчина, люб ябетник, люб мечник, аще вигої буде, любо словенин, то 40 гривень покласти за нього». Цей список тлумачиться дослідниками так:

* русин — молодший княжий дружинник, у тому числі:
** гридін — представник бойової дружини;
** купчина — дружинник, який займався торгівлею;
** ябетник — дружинник, пов'язаний із судовим процесом;
** мечник — збирач штрафів;
* [[Ізгої|ізгой]] — людина, яка втратила зв'язок з громадою;
* [[Ільменські словени|словенин]] — житель словенської, тобто [[Новгородщина|Новгородщини]] (Давню Правду Ярослав дарував новородам), у цьому контексті — пересічний житель.

Відповідно до ст. 2, людині побитій до крові або синців не потрібно було представляти видока (свідка-очевидця події). Якщо слідів побоїв немає, видок був необхідний. Якщо потерпілий не міг помститися за себе, порушник платив «за образу» 3 гривні і оплачував послуги лікаря. За ст. 3 за удар кулаком або тупим предметом стягувалась плата у розмірі 12 гривень, якщо справа не була вирішена помстою. За ст. 4 за удар піхвами чи рукояткою меча — також 12 гривень («за образу»). Відповідно до ст. 5, завдання травми, що призвела до позбавлення руки, каралося платою в розмірі 40 гривень — рівною штрафу за вбивство вільної людини. ст. 6 забороняла дітям мститися за пошкодження ноги батька, якщо нога залишилася працездатною. ст. 7 та 8 встановлювали плату у 3 гривні («за образу») за пошкодження пальця та 12 гривень — за пошкодження вусів та бороди. ст. 9 визначала плату в 1 гривню за погрози оголеним мечем. Якщо один чоловік штовхне іншого, згідно зі ст. 10, за наявності двох видок він платить 3 гривні. Якщо потерпілий — [[Варяги|варяг]] чи колбяг, йому не потрібно було надавати видока, достатньо було лише піти на роту, тобто принести клятву про істинність своїх свідчень.

Відповідно до ст. 11, якщо втікач [[Челядь|челядин]] (раб) сховається у варяга чи колб'яга, і його не знайдуть протягом трьох днів, укриватель, повернувши його пану, платив останньому 3 гривні «за образу». За ст. 12 їзда на чужому коні без попиту каралася платою у 3 гривні. Користування чужим конем, зброєю чи одягом за ст. 13 каралося платою в 3 гривні «за образу», якщо зникла власність була упізнана у своєму світі (громаді).

Відповідно до ст. 14, людина, яка впізнала викрадену в нього річ, не могла відразу повернути її собі, але спочатку повинна була відправити людину, у якої виявилася пропажа, на [[Звід (право)|склепіння]] (особлива форма досудової підготовки справи, спосіб пошуку вкраденого) для того, щоб встановити, через чиї руки ця річ потрапила до нього. Якщо останній не йшов на склепіння відразу, він мав пред'явити поручителя, що зробить це протягом п'яти днів. За ст. 15 справа про відмову боржника у сплаті боргу вирішувалося на [[Звід (право)|зводі]] перед 12 людьми («звод до 12 людей» - суд або кілька послухів - свідків «доброї слави»). Якщо встановлювалося, що борг справді не повернуто, відповідач віддавав ''«скот»'' (гроші) позивачу та платив 3 гривні «за образу». За ст. 16 чоловік, у якого пан виявив і впізнавав свого вкраденого (викраденого) челядина, повинен був йти до того, у кого челядин був куплений, а той, у свою чергу, йшов до попереднього покупця. Коли склепіння доходило до третього покупця, пан повертав собі свого челядина, а третій покупець стягував свою «скот» (гроші) з продавця за допомогою видока.

Відповідно до ст. 17, якщо [[Холопи|холоп]] ударив вільного чоловіка і біг у [[Хороми|хором]] свого пана, а пан не видавав його, то платив позивачу 12 гривень. Але і після сплати компенсації позивач мав право покарати кривдника-холопа, якщо зміг його розшукати. Остання ст. 18 розглядає ситуацію, коли людина пошкодила чужий спис, щит чи одяг. Якщо він хотів залишити річ собі, то повинен був заплатити господареві «скотом» (грошима) як компенсацію. Якщо ж винуватець псування речі згоден був повернути предмет, він повинен був заплатити за неї господареві ту суму, за яку той її придбав.<ref name="autogenerated5"/>

== Примітки ==
{{Reflist|2}}

== Публікації ==
{{Refbegin}}
* [https://archive.org/details/Monuments_of_Law_of_Kievan_State_Zimin Памятники русского права. М.: Госюриздат, 1952. Вып. 1: Памятники права Киевского государства X—XII вв.] / под ред. [[Юшков, Серафим Владимирович|С. В. Юшкова]]; сост. [[Зимин, Александр Александрович|А. А. Зимин]].
* [http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4946 Русская Правда (Краткая редакция)] / Подготовка текста, перевод и комментарии [[Свердлов, Михаил Борисович|М. Б. Свердлова]] // Библиотека литературы Древней Руси. [Электронное издание] / [[Пушкинский Дом|Институт русской литературы (Пушкинский Дом)]] [[РАН]]. — Т. 4 : XII век.
{{Refend}}

== Література ==
{{Refbegin|2}}
* ''[[Зимин, Александр Александрович|Зимин А. А.]]'' [http://annales.info/rus/zimin/zimin.htm#pr Правда русская]. — М. : Древлехранилище, 1999.
* Правда Русская / Под редакцией академика [[Греков, Борис Дмитриевич|Б. Д. Грекова]]. — М. ; Л. : Издательство АН СССР, 1940—1963. —
* ''[[Свердлов, Михаил Борисович|Свердлов М. Б.]]'' От Закона Русского к Русской Правде. — М. : [[Юридическая литература]], 1988. — 176 с.
* ''Свердлов М. Б.'' Русская правда. — СПб. : Образование, 1992.
* {{Книга
|автор = [[Смолий, Валерий Андреевич|Смолий В. А.]], Степанов В. С.
|частина = История Украины
|заголовок = Развитие Киева. Первое собрание законов
|місце = Киев
|видавництво = Генеза
|рік = 2007
|сторінки = 52
|сторінок = 226
|ISBN = 978-966-504-632-5
}}
* {{Книга
|автор = [[Тихомиров, Михаил Николаевич|Тихомиров М. Н.]]
|заголовок = Исследование о Русской Правде. Происхождение текстов
|місце = М.; Л.
|видавництво = Издательство АН СССР
|рік = 1941
|сторінок = 254
|посилання = https://archive.org/details/Tikhomirov_Study_on_the_Russkaya_Pravda_1941
}}
* Тысячелетие Русской Правды — обретение новых смыслов : тез. [http://law.volsu.ru/?p=11983 науч. конф., г. Волгоград, 21—22 апреля 2016 г.] — [[Волгоград]], 2016.
* {{Книга
|автор = [[Черепнин, Лев Владимирович|Черепнин Л. В.]]
|заголовок = Общественно-политические отношения в Древней Руси и Русская Правда
|видання = Сборник «Древнерусское государство и его международное значение»
|місце = Москва
|видавництво = Издательство АН СССР
|рік = 1965
|сторінок = 477
}}
* ''[[Юшков, Серафим Владимирович|Юшков С. В.]]'' Русская правда. — М., 1950; 2-е изд. М.: 2009.
* [[Гётц, Леопольд Карл|Goetz L. K.]] ''Das Russische Recht (Russkaja Pravda)''. — Stuttgart : Enke, 1910—1913. — Bd. I : ''Die älteste Redaktion des Russischen Rechtes''. — 1910. — 312 s.
{{Refend}}

== Посилання ==
{{Refbegin}}
* [https://archive.org/search.php?query=subject%3A%22History+of+Russian+Law%22 Собрание электронных текстов] источников и литературы по истории русского права.
{{Refend}}{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Ярослав Мудрий]]
[[Категорія:Руське право]]
[[Категорія:Русь]]
[[Категорія:Історія права]]
[[Категорія:Джерела середньовічного права]]
[[Категорія:Історичні документи руської доби]]
[[Категорія:Руське право]]
[[Категорія:Анонімні твори]]