Перегляд вихідного коду сторінки Праіндоєвропейська релігія

{{Індоєвропейці}}
'''Праіндоевропе́йська релі́гія'''&nbsp;— теїстичні уявлення  [[протоіндоєвропейці|праіндоєвропейців]], синтез релігії, магії та  духовної практики, приблизні загальні риси якої вдається відновити шляхом зіставлення релігійно-міфологічного матеріалу різних індоєвропейських народів.

== Пантеон ==

=== Загальні теорії ===
Шляхом зіставлення мовного матеріалу і міфів різних [[індоєвропейці|індоєвропейських народів]] французький компаративіст [[Жорж Дюмезіль]] прийшов до висновку, що [[протоіндоєвропейці|протоіндоєвропейське суспільство]] функціонально поділялося на три стани<ref>''[[Еліаде Мірча|Элиаде М.]]'' [http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Relig/Eliad_2/08.php Трехсоставная индоевропейская идеология // История веры и религиозных идей. Том первый. Глава VIII. §&nbsp;63.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120222031839/http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Relig/Eliad_2/08.php |date=22 лютого 2012 }}</ref>- Жрецьке (див. [[Брахмани (варна)|брахмани]]), військове (див. [[кшатрії]]) і землеробське (див. [[вайш'ї]]). Кожній касті відповідало особливе божество: скажімо, у жерців це був грізний, але справедливий бог-суддя ([[Зевс]]&nbsp;— [[Юпітер (міфологія)|Юпітер]]&nbsp;— [[Одін]]&nbsp;— [[Арамазд]]&nbsp;— [[Міхр]]&nbsp;— [[Мітра]]&nbsp;— [[Варуна]]), у воїнів&nbsp;— бог війни ([[Тор]]&nbsp;— [[Марс (міфологія)|Марс]]&nbsp;— [[Арес]]&nbsp;— [[Ваагн]]&nbsp;— [[Індра]]&nbsp;— [[Перун]]&nbsp;— [[Перкунас]]), у хліборобів&nbsp;— бог родючості ([[Фрейр]]&nbsp;— [[Квірін]]&nbsp;— [[Велес]]).

[[Гамкрелідзе Тамаз Валеріанович|Гамкрелідзе]] та [[Іванов В'ячеслав Всеволодович|Іванов]] на противагу теорії Дюмезіля висувають дуалістичний принцип індоєвропейської соціальної організації<ref>''Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс.'' Индоевропейский язык и индоевропейцы. Тб., 1984. с.776—779</ref>, який, на їхню думку, відбився в близнюковому культі і в міфі про [[інцест]] близнюків, а також у міфі про ворожнечу [[Пандави|Пандавів]] та [[Каурави|Кауравів]] (основний сюжет «[[Махабхарата|Махабхарати]]»). Крім того, боги подаються розділеними на дві опозиційні групи, що знаходяться разом з тим в родинних стосунках ([[дева (індуїзм)|деви]] та [[асури]] в Індії, деви і Ахура в Ірані, [[вани]] та [[аси (боги)|аси]] в Скандинавії, почасти також [[олімпійські боги]] та [[титани]] в Греції).

=== Небесні божества ===
[[Файл: Solvogn.jpg|thumb|250px|[[Сонячний віз]] ([[Зеландія (острів)|Зеландія]], XVII століття до н.&nbsp;е.) Відображає властиве індоєвропейцям повір'я в те, що Сонце рухається по небу на колісниці.]]

За лінгвістичним даними може бути відновлений ряд імен індоєвропейських божеств<ref>''Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс.'' Индоевропейский язык и индоевропейцы. Тб., 1984. С. 791—793.</ref>:
* «Бог-отець» (*''[[Dyēus|dyeus]] ph<sub>a</sub>ter'')&nbsp;— божество ясного неба (індійський [[Дьяус]]-пітар, балтійський [[Діевас]], грецький [[Зевс]], римський [[Юпітер (міфологія)|Юпітер]], лувійський [[Істанус|Тіваз]], хетський [[Істанус|Сіу]])
* Божество грому і бойової дружини (*''per(k<sup>w</sup>)unos''. У різних народів ім'я Громовержця сходить або до назви [[дуб]]а (''Querqus mas'') (священного дерева Громовержця), або до дієслова «періщити: бити, ударяти; перти». зближується з цими словами назву «гори».) (хеттський [[Пірве]], ведійський [[Парджанья]], балтійський [[Перкунас]], слов'янський [[Перун]], ісландська [[Ф'єргін]]).
Особливу теорію висунув Ж. Одрі: на його думку, у індоєвропейців існували божества трьох небес: добрий [[білобог|«білий» бог]] денного неба, гнівний «червоний» бог ранкової та вечірньої зорі і «чорний» бог ночі.
Лінгвісти [[Топоров Володимир Миколайович|В.&nbsp;Н.&nbsp;Топоров]] та [[Іванов В'ячеслав Всеволодович|В'яч. Вс. Іванов]] розробили так звану «[[теорія основного міфу|теорію основного міфу]]», згідно з якою основною індоєвропейської міфологемою є протистояння Громовержця зі Змієм. Ними відновлюється ім'я основного противника бога-громовержця: слов'янський [[Велес]], литовський [[Велняс]], індійські [[Валу (індуїзм)|Валу]] та [[Вритра]]. З противником богів<sup>'''¿якого —&nbsp;Велеса чи Перуна'''</sup> пов'язаний і ряд асоційованих з водою персонажів, чиї імена включають корінь ''*dhon'' (від якого походять назви річок [[Дон]], [[Дніпро]], [[Дністер]], [[Дунай]])&nbsp;— у [[ведійська міфологія|індоаріїв]] мати Врітри [[Дану (індуїстська міфологія)|Дану]] та [[Данава|Данави]], у [[ірландська міфологія|древніх ірландців]] [[племена богині Дану]], [[нартський епос|осетинський]] [[Донбеттир]].
* Вдається відновити ряд інших божеств загальноіндоєвропейського [[пантеон]]у. Серед них особливо чітко викреслюється [[Богиня світанку|богиня зорі і літа]] (*'' h<sub>a</sub>eusos''): у грецькій традиції&nbsp;— [[Еос]], у римській&nbsp;— [[Аврора (богиня)|Аврора]], у ведичній&nbsp;— [[Ушас]], у балтійській&nbsp;— [[Аушра]] (порівн. [[Ішуш]], [[Ісус]], [[Астарта]] (Ас-стар), [[Іштар]]; див. ще [[Януарій]] у [[ЕСУМ]]&nbsp;— зіставлення з дінд. yānah&nbsp;— шлях, укр. їду).

Хоча ранні дослідники уявляли собі протоіндоєвропейців («арійців») як вогне- чи сонцепоклонників, ці характеристики правильніше відносити тільки до [[арії|індоіранців]]. В індоєвропейських мовах граматичний рід Сонця нестійкий. З одного боку, чоловіче сонячне божество роз'їжджає по небу на [[колісниця|колісниці]] ([[сонячна колісниця]] [[Сур'я|Сур'ї]], колісниця [[Геліос]]а, колісниця [[Ахура-Мазда|Ахура-Мазди]], індійська [[вімана]]). З цією міфологемою пов'язаний і широко поширений символ «[[Сонячний хрест]]», що являє собою колесо сонячної колісниці з чотирма спицями. Проте простежується і опозиція [[Сонце|Сонця]] як жіночого начала («мати»), [[місяць]] у&nbsp;— як чоловічого начала («батько»). Міфологічний мотив весілля місяця і дочки сонця найкраще зберігся в [[балтійська міфологія|балтійської міфології]], однак зустрічається в одному з гімнів [[Рігведа|Рігведи]] і байці [[Езоп]]а.

=== Міфологія ===

Індоєвропейським народам властиві загальні для племен всього світу [[міфологема|міфологеми]] на кшталт [[світове дерево|світового дерева]] і нечистого змія. Однак у індоєвропейців світове дерево пов'язане з культом коней ([[Іггдрасіль]]&nbsp;— «[[Слейпнір|скакун]] [[Одін]]а» в Скандинавії; [[ашваттха]], від кореня ''ашва'' («кінь»; ''Hyppus'')&nbsp;— назва світового древа в Індії).

Існувало уявлення про прабатька людського роду, ім'я якого означало «людина, чоловік» (ведійський [[Ману (індуїзм)|Ману]], німецький [[Манн (міф)|Манн]]). Прабатько також вважався першим померлим чоловіком, який відкрив дорогу іншим людям в інший світ і став його господарем. Крім того, був поширений міфологічний мотив [[інцест]]у божественних близнюків, від яких постало людство (ведійські [[Яма (міфологія)|Яма]] та [[Ями (міфологія)|Ямі]], балтійські [[Юмис]] і Юмала, пор. у росіян ''Иван-да-Марья''). Мотив принесення першолюдини (первістка) в жертву (скандинавського Іміра чи ведійського [[Пуруша|Пуруші]], пор. подібний сюжет в російській «[[Голубина книга|Голубиній книзі]]») йде корінням у праіндоєвропейську старовину. У багатьох традиціях світ створюється шляхом розчленування тіла первісної істоти (камені&nbsp;— з кісток, земля&nbsp;— з плоті). Мотив шлюбу неба і землі ([[Уран (міфологія)|Уран]] та [[Гея]] в Греції, [[Дьяус]] та [[Прітхві]] в Індії) поширений і за межами індоєвропейської спільності.

Відмінна риса індоєвропейських народів&nbsp;— віра в існування [[потойбічний світ|загробного світу]], як правило відокремленого від світу живих рікою. При цьому [[рай]], як правило, містився в далеких країнах ([[острови блаженних]]), а [[пекло]] представляли як холодну порожнину під землею, вхід у яку стереже лютий пес ([[Кербер]]&nbsp;— [[Ґарм]]).

Дюмезіль вбачав у різних індоєвропейських традиціях рудименти фігури [[трикстер]]а, найбільш яскраво представлені скандинавським [[Локі]], але також властиві грецькому [[Гермес]]у, іранському [[Аріман]]у, а також ряду індоєвропейських героїв ([[Одіссей|Одіссеєві]] греків, [[Сирдон]]у осетин, [[Брікрен]]у кельтів).

Міфи різних індоєвропейських народів іноді демонструють дивовижну схожість. Так, у багатьох країнах зустрічається міф про вкрадене богом вітру стадо корів (або хмар). Улюблений мотив [[фольклор]]у індоєвропейських народів&nbsp;— наречені, яких на ложі розділяє оголений [[меч]] (див. [[Дамоклів меч]]). Дюмезіль зазначав, що в [[нартський епос|нартському епосі]] (відображає скіфо-сарматську традицію) є епізод, до дрібниць відповідний кельтській легенді про вручення [[Володарка Озера|Володаркою Озера]] герою меча [[Екскалібур]] (детально цей мотив вивчений учнем Дюмезіля Ж. Грісваром).

Видається ймовірним, що праіндоєвропейська релігія допускала існування лісових і польових духів як чоловічої ([[ельфи]], [[гноми]], [[сатири]], [[лісовики]]), так і жіночої статі ([[німфи]] , [[русалки]], [[хульдра|хульдри]], [[Апсара|апсари]]).

=== Культ героїв ===
У індоєвропейських народів був розвинений культ [[герой|героїв]]&nbsp;— чоловіків, наділених незвичайними якостями, які з дитинства виділялися серед рівних собі, а в битвах здобули невмирущу славу. Славити героїв у своїх піснях були покликані бродячі поети ([[бард]]и, [[скальд]]и, вітії). Сюжети багатьох героїчних міфів будуються на перипетіях [[Едипів комплекс|взаємин героя з батьком]].

У багатьох індоєвропейських міфах намальований образ непереможного героя, який гине через наявність на його тілі єдиного вразливого місця, як правило, в області ніг (порівн. [[інь і ян]] — включення одна в одну протилежностей):
* Вразливе місце [[Ахілл]]а&nbsp;— [[Ахіллесова п'ята]].
* Вразливе місце Зігфріда ([[Пісня про Нібелунгів]])&nbsp;— на спині, чим і скористався [[Гаґен з Троньє|Гаґен]].
* Тіло [[Крішна|Крішни]] непереможне, за винятком підошов його ніг, і саме в це місце вражає його фатальна стріла.
* В «[[Шахнаме]]» тіло [[Ісфандіяр]]а є невразливим, але [[Рустам]] вражає його особливою стрілою в око.
* Народжений з заплідненого каменю [[Сосруко|Сослан]] був загартований у крижаній воді, молоці вовчиці та розплавленому залізі, але його коліна залишилися незахищеними, і саме по них завдало удару колесо, що відлетіло від колісниці.
* У ірландського героя {{нп|Конганкнес, син Дедада|Конганкнеса, сина Дедада|en|Conganchnes mac Dedad}}, настільки жорстка шкіра, що холодна зброя відскакує від неї (саме його ім'я складається з congna 'ріг, роги' + cnes 'шкіра'). Проте невірна дружина вивідала у нього те, що вбити його можна, загнавши розпечені спиці через підошву в гомілку. Приспавши чоловіка, дружина вдається до цього методу.
У багатьох міфах основним подвигом героя є вбивство змія (цей мотив детально вивчений [[ Калверт Воткінс|Калвертом Воткінсом]]).

=== Культ коней ===
{{Докладніше|Культ коня}}
У багатьох індоєвропейських традиціях, і особливо в [[арії|індоіранській]], простежується культ коней. З цим пов'язані кінні жертвопринесення та [[Поховання з колісницею|колісничні поховання]], особливо характерні для [[Андронівська культура|Андронівської культури]]. Окремі риси цих ритуалів зберігалися і в пізніший час ([[еквірії]] в [[Рим]]і, [[ашвамедха|ашвамедхи]] в Індії).

З культом коня пов'язані фігури [[божественні близнюки|божественних близнюків]], які в ряді традицій вважалися синами богині коней. У Греції ці фігури називалися [[Діоскури|Діоскурами]], в Німеччині&nbsp;— [[Алки|Алками]], в Індії&nbsp;— [[Ашвіни]], в Литві&nbsp;— синами [[Дієвас]]а, в Римі їхню роль грали [[Ромул і Рем]] (порівн. дволикий [[Янус (міфологія)|Янус]]), «кінські» імена носять також перші королі Кенту брати [[Хенгіст]] та [[Хорса (король Кенту)|Хорса]].

== Обряди ==

Відомості про обряди [[Ініціація (обряд)|ініціації]] і шлюбу в протоіндоєвропейському суспільстві мізерні і суперечливі. У багатьох індоєвропейців був звичай перед ініціацією виганяти хлопців з поселення. Під час перебування в такому загоні юнаки повинні були вести себе «по-чоловічому», тобто нарочито грубо і розперезано, нехтуючи соціальними законами. Ще не до кінця з'ясована роль, яку у цьому відігравав культ собаки або [[вовк]]а: можливо, супутником юнаки в загоні був пес, чи було прийнято одягатися в вовчі шкури (звідси&nbsp;— пізніші уявлення про [[перевертень|перевертнів]], [[луперкалії]]).

У багатьох індоєвропейських спільнотах існував обряд колективного куштування деякого божественного напою (укр. [[узливання]], див. [[вино#вино у культурі]]), який дозволяє смертному долучитися до богів з танцями, музикою і піснями. Перед битвою жерці готували напій і роздавали його воїнам, яким він надавав безстрашність і невразливість в бою. У ведичній традиції напій іменується «[[Сома (Веди)|сома]]», в іранській&nbsp;— «[[хаома]]». У європейських народів споживання галюциногенного напою було замінено ритуальним вживанням пряних алкогольних напоїв ([[мед]] на бенкетах і [[блот]] у північних народів, [[вино]]&nbsp;— на еллінських [[симпосій|симпосіях]]).

В історичні часи [[Людське жертвоприношення|людські жертвопринесення]] були явищем швидше винятковим (у Римі&nbsp;— в розпал війни з [[Ганнібал]]ом, в [[Київ|Києві]]&nbsp;— при [[Володимир Святославич|Володимирі Святославичі]]{{fact}}, в Скандинавії&nbsp;— на блот в [[Стара Уппсала|Старій Уппсалі]]), проте досліджені в останні роки кургани [[Мергелева гряда|Мергелева гряди]] в [[Луганська область|Луганської області]] свідчать про поширення цього обряду серед носіїв [[ямна культура|Ямної культури]]. Майже всі індоєвропейські народи в давнину [[кремація|спалювали мертвих]] на похоронних багаттях, хоча в більш ранній період, мабуть, практикувалася [[інгумаціі|інгумація]] в [[курган]]ах (за матеріалами Ямної культури&nbsp;— на спині з зігнутими ногами). Нерідко під час похорону приносили в жертву коня померлого і його дружину або наложницю ([[саті]]). Могли також приносити в жертву кіз, овець та інших тварин. Археологічні свідчення подібних жертвопринесень є в Греції, у хетів та інших індоєвропейських народів. Подібний звичай відомий в гробницях [[катакомбна культура|Катакомбної культури]]: так, в одному чоловічому похованні було знайдено близько сорока кінських черепів. Слідом за похованням відбувалися [[похоронні ігри]] та [[тризна]].

== Міфології окремих індоєвропейських народів ==
* [[Вірменська міфологія]]
* [[Балтійська міфологія]]
** [[Латиська міфологія]]
** [[Литовська міфологія]]
* [[Ведизм]]
** [[Індійська міфологія]]
** [[Зороастризм]]
* [[Германська міфологія]]
** [[Германо-скандинавська міфологія]]
* [[Давньогрецька міфологія|Грецька міфологія]]
* [[Італійська міфологія]]
** [[Давньоримська міфологія|Римська міфологія]]
* [[Кельтська міфологія]]
** [[Ірландська міфологія]]
* [[Румунська міфологія]]
* [[Скіфська міфологія]]
* [[Слов'янська міфологія]]
* [[Хеттська міфологія]]

== Див. також ==

* [[Індоєвропейські мови]]
* [[Праіндоєвропейська мова]]
* [[Одомашнення]]
* [[Індоєвропеїстика]]
* [[Індоєвропейці]]
* [[Велес]], [[Плеяди]], [[Волосожари]] (яп. субару (昴) — зоряні сутності)
* [[Тертерійські таблички]]

== Примітки ==
{{reflist}}
== Посилання ==
* [https://www.loc.gov/item/15025146] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211221052906/https://www.loc.gov/item/15025146 |date=21 грудня 2021 }}
Робертсон Д.С., Маккормік А.Д.
Кафири Гіндукуша.
Лондон, Лоуренс і Буллен, лтд., 1896 р.
*[http://philologos.narod.ru/myth/indeurmyth.htm Вяч. Вс. Иванов. В. Н. Топоров. ИНДОЕВРОПЕЙСКАЯ МИФОЛОГИЯ. Мифы народов мира: Энциклопедия. М., 1980. - Т. 1. - С.527-533.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141031221246/http://philologos.narod.ru/myth/indeurmyth.htm |date=31 жовтня 2014 }}
*[http://philologos.narod.ru/myth/veda.htm В.Н.Топоров. ВЕДИЙСКАЯ мифология. Мифы народов мира: Энциклопедия. М., 1980. - Т. 1. - С.220-226.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131104233053/http://philologos.narod.ru/myth/veda.htm |date=4 листопада 2013 }}

[[Категорія:Європейська міфологія]]
[[Категорія:Історія Європи]]
[[Категорія:Релігія в Стародавньому світі]]