Перегляд вихідного коду сторінки Процес Спілки визволення України

'''Проце́с Спі́лки ви́зволення Украї́ни'''&nbsp;— показова справа, сфабрикована [[Об'єднане державне політичне управління|ОДПУ]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української СРР]] наприкінці 1920-х років, яка викривала вигадану ''антирадянську організацію'' серед української наукової та церковної інтелігенції. Мета&nbsp;— дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя в рамках централізованої політики [[Голодомор в Україні (1932—1933)|геноциду української нації]], здійсненого урядом [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] у 1932—1933 роках.

Процес відбувся над 45 керівниками і головними діячами т. зв. [[Спілка визволення України|СВУ]], у будівлі [[Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка|Столичного оперного театру у Харкові]] від [[9 березня]] до [[19 квітня]] [[1930]]. Всього до судового процесу 1930 року залучено 474 осіб, при чому засуджено до розстрілу&nbsp;— 15, до концтаборів&nbsp;— 192, вислані за межі Української СРР&nbsp;— 87, засуджені умовно&nbsp;— 3, звільнені від покарання&nbsp;— 124 особи.<ref>{{Cite web |url=http://incognita.day.kiev.ua/zaplyamovani-troma-bukvami.html |title=«ЗАПЛЯМОВАНІ» ТРЬОМА БУКВАМИ. «Справа СВУ» — це трагедія не тільки інтелігенції. Федір ШЕПЕЛЬ, Кіровоград |accessdate=29 травня 2015 |archive-date=30 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150530003201/http://incognita.day.kiev.ua/zaplyamovani-troma-bukvami.html }}</ref>.

== Оперативна мета каральних органів ==

Процес СВУ мав на меті:
* обґрунтувати масові переслідування політичної опозиції на окупованих територіях УНР;
* підготувати ґрунт для подальшого погрому установ [[ВУАН]] та [[Українська автокефальна православна церква 1919–1937|УАПЦ]];
* стимулювати ворожнечу між прихильниками [[Українізація 1920—30х рр.|українізації]] (комуністами й некомуністами);
* політично скомпрометувати саму [[Українізація 1920—30х рр.|політику українізації]], пов'язуючи українське відродження з діяльністю [[УНР]] в екзилі;
* довести підривну спрямованість української інтелігенції, яка нібито фактично працювала на інтереси [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]];
* розгортання нової русифікації Української СРР;
* позбавити голосу українські селянські маси напередодні організації Голодомору.

== Обвинувачені у справі СВУ ==
[[файл:Pavlushkov Efremov durdukivskiy.jpg|thumb|300px|Зліва направо: Сергій Петрович Павлушков, [[Сергій Єфремов]], Льодик Ніковський; на колінах: О.&nbsp;Ф.&nbsp;Дурдуківський, [[Дурдуківський Володимир Федорович|Володимир Федорович Дурдуківський]], Галина Єфремова, Галина Ніковська; стоять: Настя Павлушкова, дружина Сергія Павлушкова, Зіна Дурдуківська-Долгова]]На лаві підсудних опинилося 45 чоловік, серед інших:

* академік [[Єфремов Сергій Олександрович|Сергій Єфремов]] (колишній товариш голови [[Центральна Рада|Центральної Ради]] й лідер [[Українська Партія Соціалістів-Федералістів|УПСФ]], віце-президент [[ВУАН]]),
* правник [[Моргуліс Зіновій Григорович|Зіновій Моргуліс]] (науковий співробітник [[ВУАН]]),
* теолог [[Чехівський Володимир Мусійович|Володимир Чехівський]] (колишній член ЦК [[УСДРП]] і прем'єр-міністр [[УНР]], теолог і керівний діяч [[Українська автокефальна православна церква 1919–1937|УАПЦ]]),
* педагог [[Дурдуківський Володимир Федорович|Володимир Дурдуківський]] (колишній член [[Українська Партія Соціалістів-Федералістів|УПСФ]]),
* історик [[Гермайзе Йосип Юрійович|Йосип Гермайзе]] (професор [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова|Київського Інституту Народної Освіти]], колишній член [[Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія|УСДРП]]),
* літературний критик і письменник [[Ніковський Андрій|Андрій Ніковський]] (колишній член [[Українська партія соціалістів-федералістів|УПСФ]] і міністр закордонних справ [[УНР]]),
* письменниця [[Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна|Людмила Старицька-Черняхівська]] (колишній член [[Українська партія соціалістів-федералістів|УПСФ]]),
*письменниця [[Тобілевич-Кресан Марія Іванівна|Марія Прохорова]] (театральна діячка, викладачка іноземних мов у київських гімназіях),
* професор [[Черняхівський Олександр|Олександр Черняхівський]] (учений гістолог, професор [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]]),
* академік [[Слабченко Михайло|Михайло Слабченко]] (історик, професор [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського Інституту Народної Освіти]], колишній член [[Українська соціал-демократична робітнича партія|УСДРП]]),
* професор [[Доґа Василь Михайлович|Василь Доґа]] (член [[УСДРП]], професор [[ВУАН]]),
* педагог [[Гребенецький Олександр Зиновійович|Олександр Гребенецький]] (науковий співробітник [[Національна академія наук України|ВУАН]]),
* мовознавець [[Ганцов|Всеволод Ганцов]] (колишній член [[Українська Партія Соціалістів-Федералістів|УПСФ]]),
* мовознавець [[Голоскевич Григорій Костянтинович|Григорій Голоскевич]] (науковий співробітник [[ВУАН]]),
* мовознавець [[Шарко Вадим Вікторович|Вадим Шарко]] (професор Київського Кооперативого Інституту, редактор [[Інститут української наукової мови ВУАН|Інституту української наукової мови при ВУАН]]),
* лікар [[Кудрицький Микола Антонович|Микола Кудрицький]] (науковий співробітник [[ВУАН]], колишній член [[Українська соціал-демократична робітнича партія|УСДРП]], [[професор]] [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]]),
* [[акушер]]-[[гінеколог]] [[Крупський Олександр Іванович]], член медичної секції [[ВУАН]], доктор медицини, професор, перший у світі писав медичні праці українською мовою;
* мовознавець [[Холодний Григорій Григорович|Григорій Холодний]] (науковий співробітник [[ВУАН]]),
* мовознавець-лексикограф [[Кривинюк Михайло Васильович|Михайло Кривинюк]] (член [[УПСД]])<ref>30. '''Микола Кривенюк''', 59 років, біолог, науковий співробітник [[ВУАН]], редактор [[ІУНМ]], колишній член [[УПСД]]; на стор. 31 брошури // [[Плющ Василь Левкович|Василь Плющ]]. [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/3446/file.pdf Спілка Визволення України та Спілка Української Молоді] (до 50-ліття засновання СВУ-СУМ та 45-ліття процесу над ними). — Мюнхен, 1975. — 48 с. Насправді '''Михайло Кривинюк''', 59 років (нар. 24.04.1871), біолог (викладав біологію в сільськогосподарському технікумі, працював у сільськогосподарському відділі [[ІУНМ]]).</ref>,
* студент [[Микола Павлушков]] (студент [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова|Київського інституту народної освіти]], якого радянська влада вважала основоположником [[Спілка української молоді|Спілки української молоді]] (СУМ)),
* студент [[Матушевський Василь Федорович|Василь Матушевський]] (студент [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київського художнього інституту]]),
* [[Матушевський Борис Федорович|Борис Матушевський]] (випускник [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Київського інституту народної освіти]]).

Головою [[Верховний суд УРСР|Верховного суду УСРР]], який слухав справу СВУ, був [[Приходько Антон Терентійович|Антон Приходько]], головним прокурором — [[Михайлик Михайло Васильович|Михайло Михайлик]] (генеральний прокурор республіки і заступник [[Міністерство юстиції УРСР|Наркомюсту]]) і [[Ахматов Лев Соломонович|Лев Ахматов]] (прокурор [[Верховний суд УРСР|Верховного суду УСРР]]), серед громадських обвинувачів були:

* комуністичний діяч [[Любченко Панас Петрович|Панас Любченко]],
* професор [[Соколянський Іван Опанасович|Іван Соколянський]],
* письменник [[Слісаренко Олекса Андрійович|Олекса Слісаренко]].

Оборонці:

* Ратнер,
* Віленський,
* Пухтинський.

Серед підсудних були 3 жінки ([[Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна|Людмила Старицька-Черняхівська]], [[Біднова Любов Євгенівна|Людмила Біднова]], Ніна Токарівська<ref>26. '''Ніна Токарівська''', 41 рік, учителька, колишній член [[УПСД]]; на стор. 31 брошури // [[Плющ Василь Левкович|Василь Плющ]]. [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/3446/file.pdf Спілка Визволення України та Спілка Української Молоді] (до 50-ліття засновання СВУ-СУМ та 45-ліття процесу над ними). — Мюнхен, 1975. — 48 с.</ref>), 2 доктори члени [[ВУАН]], 15 професорів вищих шкіл, 2 студенти, 1 директор середньої школи, 10 учителів, 1 теолог і 1 священик УАПЦ, 3 письменники, 5 редакторів, 2 кооператори, 2 правники і 1 бібліотекар; 15 підсудних були співробітниками [[ВУАН]].

Багатьох підсудних єднала політична діяльність під час визвольних змагань: 31 з них були колись членами українських політичних партій (15 — [[Українська Партія Соціалістів-Федералістів|УПСФ]], 12 — [[УСДРП]] ([[УПСД]]), 4 — [[УПСР]]), 1 був прем'єром, 2 — міністра уряду [[УНР]], 6 — члени [[Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. Згідно з [[Обвинувальний акт|обвинувальним актом]], 33 належали до Київської групи СВУ, по 3 до Дніпропетровської й Одеської, по 2 до Полтавської і Миколаївської, по 1 до Чернігівської й Вінницької.

Серед підсудних були 2 євреї: історик [[Гермайзе Йосип Юрійович|Йосип Гермайзе]] ([[караїм]]) і правник [[Моргуліс Зіновій Григорович|Зіновій Моргуліс]].

== Звинувачення ==

За легендою НКВС, СВУ була підпільною організацією, яка нібито існувала в Українській СРР від червня [[1926]] до липня [[1929]], коли її викрили органи ДПУ. СВУ одночасно начебто існувала на еміграції (її не слід плутати з [[Союз визволення України|Союзом визволення України]], який діяв під час [[Перша світова війна|першої світової війни]] за кордоном). Тісно пов'язана з СВУ мала бути [[Спілка української молоді]] (СУМ).

Згідно з обвинувальним висновком, СВУ ставила собі завдання визволення українського народу на всіх просторах його етнографічної території й заснування самостійної української республіки, яка мала бути парламентарною і демократичною, з широким правом громадян на приватну [[власність]]. Обвинувальний висновок стверджує, що СВУ підготовляла народні повстання або принаймні заколоти у пов'язанні з чужими імперіалістичними державами (Польщею) і в тісному порозумінні з лідерами української еміграції, т. зв. еміграційною СВУ. На процесі стверджувано, що вона «створена за вказівками закордонного центру петлюрівщини…», була «єдина з петлюрівським закордонним центром, що визнавав себе урядом [[УНР]]». Крім того, [[Спілка української молоді|СУМ]] мала організувати терор проти всесоюзних і українських комуністичних керівників. Осередками дії СВУ акт обвинувачення вважав [[ВУАН]] і [[Українська автокефальна православна церква (1990–2018)|УАПЦ]].

== Процес та вирок ==
У процесі виявилося багато розбіжностей. Лідери [[Українська еміграція|української еміграції]] рішуче заперечували твердження слідства, ніби еміграція давала якісь вказівки підсов. СВУ. Зокрема Л. Чикаленко заперечив, ніби він будь-коли висилав лист-інструкцію С. Єфремову. В існуванні такого листа висловив сумніви і підсудний [[Гермайзе Йосип Юрійович|Йосип Гермайзе]]. Об'єднаної еміграційної СВУ не могло й бути, бо еміграція була політ. занадто поділена. Н. Павлушкова (сестра підсудного) твердить, що «СВУ як організація являла собою центр з дуже вузького кола людей, не більше 12&nbsp;— 15, без міцно організаційно оформленої периферії»; вона визнає, що зізнання підсудних на процесі СВУ були вимушені.
[[Файл:SVU trial 1930.jpg|thumb|300px|Лава захисту під час судового процесу]]
Якщо зважити на радянський розголос процесу СВУ, вирок був досить поміркований. За твердженням підсудного [[Туркало Костянтин Тимофійович|Костянтина Туркала]], прокурор загрожував 13 підсудним смертною карою, але її не вимагав. З 45 підсудних 4 засуджено на 10 років ув'язнення, з суворою ізоляцією, 6&nbsp;— на 8, 3&nbsp;— на 6, 10&nbsp;— на 5, 21&nbsp;— на 3 й 1 на 2 роки; з них 10 дістали умовні вироки і були негайно звільнені, ще 5 були помилувані за кілька місяців. Частину засуджених заслано на [[Соловки]]. У 1930-их рр. і під час перших місяців [[Друга світова війна|Другої Світової війни]] багато учасників процесу СВУ були знову заарештовані й знищені. Головні підсудні загинули в тюрмах або на засланні, лише одиниці потрапили на еміграцію (К. Туркало), а дехто був реабілітований аж по Другій світовій війні (В. Ганцов, В. Атамановський).

У сучасній український літературі переважає думка, що СВУ і [[Спілка Української Молоді|СУМ]] не існували як організації, а скорше були провокаційною вигадкою [[ДПУ]] (В. Голубничий, В. Гришко, М. Ковалевський, Г. Костюк, Ю. Лавріненко, Р. Саллівант, К. Туркало, [[Феденко Панас Васильович|П. Феденко]]), але дехто визнає існування СВУ (Н. Павлушкова, В. Плющ). Гіпотезу про те, що СВУ&nbsp;— [[Спілка Української Молоді|СУМ]] як організації були вигадкою ДПУ, підтримує факт інших показових процесів всесоюзного масштабу ([[Шахтинська справа|Шахтинський процес]] у [[1928]], справа Промпартії у грудні [[1930]] або [[Справа «Союзу визволення Білорусі»]] у 1930–1931), які мали суто політичне завдання. Найправдоподібніше буде припустити, що підсудні на процесі СВУ були українськими патріотами і активно працювали для українського національно-культурного відродження 1920-их рр., але вони це робили більше спонтанно, не творячи якоїсь антирадянської політичної організації, тим більше такої, що директиви діставала б від української еміграції.

== Громадський резонанс ==

Масштаб та показовість процесу СВУ справили гнітюче враження на українську спільноту в СРСР. Очевидцем судилища у приміщенні харківського оперного театру був відомий мовознавець [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шевельов]]&nbsp;— на той час студент університету:

{{text|...одна важлива подія припала на мої студентські роки: процес СВУ в Харківському театрі опери, або, як вона тоді офіційно називалася, - Столичної опери. Діялося це на третьому році мого студенства, в березні - квітні 1930 року. Квитків на цю трагічну виставу не продавали, а розподіляли через профспілки робітникам і службовцям. Присилали трохи квитків і на студентів. ...Так я потрапив на допит Дурдуківського, розгубленого, непевного, і Людмили Старицької-Черняхівської, яка показалася найбільшим чоловіком серед підсудних чоловіків і не давалася на провокації. Пам'ятаю ще дуже активного обвинувача Панаса Любченка з його рудим волоссям і бородою, що особливо в'їдався в допитуваннях. Пам'ятаю загальний вигляд лави підсудних і постаті НКВДистів за нею і побіч неї. Процесом я тоді був здивований і спантеличений. Я міг собі уявити, що підсудні справді утворили підпільну організацію. Це навіть викликало в мене невиразне відчуття гордости - значит, не все українське на Україні радянське і комуністичне... }}

== Див. також ==
{{Вікіцитати1}}
* [[Комітет визволення України]]
* [[Музей совєтської окупації]]
* [[Справа «Союзу визволення Білорусі»]]
* [[Спілка визволення фінських народностей]]
* [[Союз визволення України]]
* [[Спілка визволення України (1952)]]

== Література ==

* Любченко П. ''З Варшавським договором проти [[п'ятирічки]] (до процесу СВУ)''. Х. 1930;
* Центр. Комітет ЛКСМ України. «Молоді фашисти укр. контрреволюції» (ст. п. Любченка та ін.). Х. 1930;
* Скрипник М. [http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/4458 Контрреволюційне шкідництво на культурному фронті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170724095031/http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/4458 |date=24 липня 2017 }} // ж. ''Червоний Шлях'', ч. 4. Х. 1930; с. 138-150. (також далі є подібна стаття Лева Ахматова)
* Скрипник М. «Спілка Визволення України», ж. ''Більшовик України'', ч. 8. Х. 1930;
* Прокуратура УРСР. «Винувальний висновок у справі контррев. оргції Спілка Визволення України (за винуваченням С. Єфремова, [[Чехівський Володимир Мусійович|В. Чехівського]], А. Ніковського та ін.)». Х. 4. 2. 1930;
* «Деклярація ЦК [[Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія|УСДРП]] (від 25.3, 29.3, 30.3 і 9.4)» Д. Дорошенка і Л. Чикаленка. На марґінесі процесу СВУ у Харкові, вміщена в газ. ''Діло''. Л. 1930;
* Спілка Визволення України. ''Стенографічний звіт судового процесу'', т. І. Х. 1931;
* Ковалевський М. ''Україна під червоним ярмом: документи, факти''. В.&nbsp;— Л. 1937;
* Туркало К. «Сорок п'ять. Спогади з судового процесу СВУ 9.3.&nbsp;—20.4.1930», ж. ''Нові Дні'', чч. 34&nbsp;— 35. Торонто 1952, 36&nbsp;— 40, 1953;
* Lawrinenko J. ''Ukrainian Communism and Soviet Russian Policy Toward the Ukraine: An Annotated Bibliography''. 1917–1953. Нью-Йорк 1953;
* Manning C. A. ''Ukraine under the Soviets''. Нью-Йорк 1953;
* [[Снєгирьов Гелій Іванович|Снєгірьов Г.]] «Набої для розстрілу». Журнал ''Київ'', 1989. [https://web.archive.org/web/20140226184213/http://www.lit-jarmarok.in.ua/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=7&id=30&Itemid=31]
* ''Спілка Визволення України'', зб. І. Мюнхен 1953;
* «Спогади Антоненка-Давидовича про СВУ» [https://web.archive.org/web/20100306094138/http://www.lit-jarmarok.in.ua/index.php?option=com_content&task=blogsection&id=8&Itemid=32]
* Павлушкова Н. «Моє слово про процес СВУ та СУМ». ж. ''Нові Дні'', ч. 49&nbsp;— 51. Торонто 1954;
* [[Феденко Панас Васильович|Феденко П.]] ''Ісаак Мазепа. Борець за волю України'' / Лондон: «[[Наше Слово (журнал, Лондон)|Наше Слово]]», 1954.&nbsp;— 228 с.
* Hryshko V. ''Experience with Russia''. Нью-Йорк 1956;
* Kostiuk H. ''Stalinist Rule in the Ukraine''. Нью-Йорк 1960;
* Sullivant S. ''Soviet Politics and the Ukraine 1917–1957''. Нью-Йорк 1962;
* Павлушкова Н. «Спілка Визволення України й Спілка Укр. Молоді (спогади)» газ. ''Канадійський Фармер''. Вінніпеґ 4. 3.&nbsp;— 24. 10. 1963;
* Holubnychy V. ''History of the Ukrainian Soviet Socialist Republic 1917-41 in Ukraine''. A Concise Encyclopedia, Vol. I. Торонто 1963;
* Туркало К. «Спілка Визволення України (до сорокових роковин)», ж. ''Нові Дні'', чч. 237–239. Торонто 1969;
* Плющ В. ''Боротьба за українську державу під совєцькою владою''. Лондон 1973;
* Юрій Шерех. Я-мене-мені. Спогади. В Україні. Харків, ФОЛІО. 2012, с. 159. ISBN 978-966-03-5817-1

== Джерела ==
* {{ЕУ}}
* ''Шаповал Ю. І.'' Спілка визволення України // {{ЕІУ|9|751}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://leksika.com.ua/18730410/legal/spilka_vizvolennya_ukrayini Спілка визволення України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161207082959/http://leksika.com.ua/18730410/legal/spilka_vizvolennya_ukrayini |date=7 грудня 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|5}}
*{{УМЕ14|частина=Спілка визволення України (СВУ)|сторінки=1822}}
* [http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/56899 Оперу показали тільки раз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150525071849/http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/56899 |date=25 травня 2015 }}
* [http://www.sum.org.ua/ Спілка Української Молоді] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141218181703/http://sum.org.ua/ |date=18 грудня 2014 }}
* [http://www.maidan.org.ua/static/narnewslviv/1264067010.html Пояснення Правління Сілки Української Молоді] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190109205347/http://www.maidan.org.ua/static/narnewslviv/1264067010.html |date=9 січня 2019 }}
* [http://h.ua/story/65770/ На традиціях патріотизму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071031081211/http://h.ua/story/65770/ |date=31 жовтня 2007 }}
* [http://cym.org.ua/cym-history/ Історія Спілки Української Молоді] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190110013854/http://cym.org.ua/cym-history/ |date=10 січня 2019 }}
* [http://www.cym.org/ua/ Спілка Української Молоді в Україні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060626075736/http://cym.org/ua/ |date=26 червня 2006 }}
* [https://web.archive.org/web/20150430065727/http://www.lit-jarmarok.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=862&Itemid=32 Спогади Антоненка-Давидовича про СВУ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150430065727/http://www.lit-jarmarok.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=862&Itemid=32 |date=30 квітня 2015 }}

{{Злочини та каральні операції комуністичного режиму}}

[[Категорія:Процес Спілки визволення України]]
[[Категорія:Злочини більшовицько-комуністичної влади в Україні та проти українців]]
[[Категорія:1929 в Україні]]
[[Категорія:1930 в Україні]]
[[Категорія:Політичні судові процеси в СРСР]]
[[Категорія:Кримінальні справи]]
[[Категорія:Національна політика СРСР]]
[[Категорія:Судові процеси в Україні]]
[[Категорія:Великий терор]]
[[Категорія:Репресії за національною ознакою в СРСР]]
[[Категорія:Злочини комуністичного режиму]]
[[Категорія:Історія Харкова]]