Перегляд вихідного коду сторінки Радомишльська папірня

[[Файл:Папірня в Радомишлі 1.jpg|thumb|200пкс|Приватний музейний комплекс «[[Замок Радомисль]]», збудований, як вважається, на місці колишньої папірні]]
'''Папірня'''&nbsp;— район міста [[Радомишль|Радомишля]], ([[Житомирська область]]), колишнє однойменне село, назване на честь першого в центральній і східній Україні підприємства з виробництва [[папір|паперу]].

Виникнення села (приблизно перша половина [[XVII століття]]) пов'язане з виготовленням паперу для потреб [[друкарня Києво-Печерської лаври|друкарні]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської Лаври]]. Радомишльська [[паперова фабрика|папірня]] була першим таким підприємством у центральній і східній Україні. Фактично лише заснування папірні біля Радомишля уможливило початок [[Друкарство|книгодрукування]] в Центральній Україні.

За свідченням [[Копистенський Захарія|Копистенського]], яке збереглося в його проповіді з [[1618]] року, папірня була заснована «''коштом немалим на здивування того краю як річ небувала''».

Опікуном папірні і містечка був [[Плетенецький Єлисей Михайлович|Єлисей Плетенецький]], про що говориться в [[панегірик]]у, складеному на його честь [[Олександр Митура|Олександра Митури]] і надрукованому [[1618]] року: «''Не мнєй свєдчит Радомисль, з ним Городок сполнє, як доми в них Божії збудувались гойнє''».

== Історія ==
[[Файл:Папірня Радомишль.JPG|міні|200пкс|Частина експозиції]]
[[Файл:Папірня Радомишль2.JPG|міні|200пкс|Шрифти. Частина експозиції]]
За припущеннями місцевих краєзнавців і як зазначено в працях [[Іларіон (Огієнко)|митрополита Іларіона Огієнка]], Радомишльську папірню можна вважати однією з перших у Центральній Україні.

Радомишльська папірня була споруджена 1612 року (за іншими даними&nbsp;— 1616), щоб виробляти папір для потреб лаврської друкарні. Ініціатором її будівництва став [[архімандрит]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] [[Єлисей Плетенецький]] (1550—1624). Це була перша паперова фабрика на території Центральної [[Україна|України]]. Вона виникла в той час, коли уряд [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] оголосив поза законом [[Православ'я|православну]] ієрархію [[Велике князівство Литовське|Литви-Русі]], яка не приєдналася до [[Берестейська унія|Берестейської церковної унії]] 1596 року. Тому робота фабрики була пов'язана з ризиком адміністративного тиску з боку влади&nbsp;— аж до смерті короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда ІІІ]].

Тоді ж почала діяти [[друкарня Києво-Печерської лаври|Лаврська друкарня]]. Але саме заснування і облаштування папірні, ймовірно, слід віднести до ранішого періоду. У письмових джерелах [[1609]] року йдеться про перебування [[Єлисей Плетенецький|Єлисея Плетенецького]] в Радомишлі, коли він зі своїми підручними з Радомишля та Василькова відібрали у Камінського маєтки [[Заруддя (Іванківський район)|Заруддя]], [[Тетерівське|Унин]] і [[Воробівичі]].[[Файл:Пам'ятник Єлисею Плетенецькому на воді.jpg|thumb|left|Пам'ятник [[Єлисей Плетенецький|Єлисею Плетенецькому]], відкритий у 2009&nbsp;р.]]
З дня свого виникнення і до [[Хмельниччина|Хмельниччини]] радомишльська папірня була фактично монопольним виробником паперу в Центральній [[Україна|Україні]]. Більшість церковних і світських книг, що побутували в центрі і на сході [[Україна|України]], були надруковані у лаврській друкарні на радомишльському папері. Виготовлявся він з [[Льон|льону]], [[Кропива|кропиви]] і коноплі, мав світло-сірий колір і був дуже міцним. Папір із [[Радомишль|Радомишля]] неважко впізнати по водяних знаках чотирьох типів. Перші два&nbsp;— це [[шляхетські герби]] лаврських [[Архімандрит|архімандритів]] [[Єлисей Плетенецький|Єлисея Плетенецького]] і [[Копистенський Захарія|Захарії Копистенського]]. Інші являють собою, відповідно, стилізоване зображення одного із засновників [[Лавра|Лаври]], преподобного [[Антоній Печерський|Антонія Печерського]], і трьох бань з хрестами.

Саме на цьому папері було видано кілька знакових книг в історії національного книгодрукування. Серед них&nbsp;— перша надрукована в [[Київ|Києві]] книга «[[Часослов]]» (1616), перший український поетичний збірник «Вінок чеснот [[превелебний|превелебного]] в бозі милостивого пана отця Єлисея Плетенецького» (1618), перший український словник&nbsp;— [[Беринда Памво|«Лексикон славяноросскій»]] (1627).

Особливо роль папірні зросла за [[Митрополит|митрополита]] Київського і Галицького [[Петро Могила|Петра Могили]] (1597—1647), який зайнявся реформою православної системи освіти в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. Для цього було потрібно багато нових підручників, філософських, полемічних, природознавчих праць&nbsp;— і, відповідно, більше паперу. До роботи на паперову фабрику митрополит [[Петро Могила]] залучив німецьких фахівців. В [[Радомишль|Радомишлі]] відтоді з'явилася «німецька слобода». Нащадки її жителів мешкали в місті до 1940-х років.

Скільки часу працювала папірня, точно невідомо. Швидше за все, вона була знищена за часів [[Хмельниччина|Хмельниччини]] або [[Руїна|«Руїни»]]&nbsp;— збройної боротьби за владу серед української козацько-шляхетської верхівки в 50–70 рр. XVII&nbsp;ст. В усякому разі, в «інвентарному списку» указу [[Король|короля]] Яна Собеського (1682) про передачу [[Радомишль|Радомишля]] з волостями унійному львівському [[Єпископ|єпископу]] [[Йосиф (Шумлянський)|Йосипу Шумлянському]] папірня вже не згадується. Однак паперу за час її роботи виробили стільки, що вистачило для друкування книг до першої половини XVIII&nbsp;ст. Приблизно в кінці XVII&nbsp;— на початку XVIII&nbsp;ст. для [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] була побудована нова папірня в Пакульському ключі (на території сучасної [[Чернігівська область|Чернігівської області]]). {{джерело?|На жаль, не збереглося архітектурних планів самої папірні і нічого невідомо про склад робітників.}}

Незабаром навколо паперової фабрики виникло селище, яке і стало називатися Папірня. Існувало воно до 1960-х років, після чого було приєднане до [[Радомишль|Радомишля]].

Землі та ліси в Радомишльському [[повіт]]і належали [[Києво-Печерська лавра|Лаврі]] і для її потреб від ранньої весни до пізньої осені до Києва переправляли ліс, дрова, сіно, віск, мед, шкіру, дьоготь тощо.
[[Файл:Eliseusz_pletenecki.jpg|ліворуч|міні|Єлисей Плетенецький (1550—1624), архімандрит Києво-Печерської лаври]]
Діяльність папірні припадає на період піднесення Радомишля до 1-ї половини XVII століття і пояснюється це відродженням Православної Церкви та релігійно-культурним пробудженням Києва за часів Плетенецького, Борецького та [[Петро Могила|Могили]]. Радомишль опинився на той час поза межами конфесійної боротьби, яка виникла після [[Берестейська унія|Берестейського собору]] [[1596]] року. Землі біля міста й величезні лісові угіддя належали Києво-Печерскій лаврі. Київський митрополит Петро Могила часто відвідував Радомишль (саме в період його боротьби за митрополичий престол з [[Ісая Копинський|Копинським]]) і, можливо, там містилася його літня резиденція. Вказує на це, зокрема, його тогочасне листування. Збереглися близько 80 листів, написаних Могилою в Радомишлі. Один із них (до Павла Ставецького з запрошенням до Києва на урочистості вступу у володіння митрополією й освячення Софії Київської) закінчується підписом митрополита: ''В Радомишлю, в день святих Петра і Павла, року [[1633]]''.

На час виникнення Радомишльської папірні на теренах України вже існувала папірня Кмеллера ([[Львів]], з [[1590]] року). В [[Острог|Острозі]] князі [[Острозькі]] також мали власні папірню та друкарню.

Папір в радомишльській папірні, як зазначає Ф. Тітов, не вирізнявся якістю&nbsp;— він був темний, сіруватого відтінку, але дуже міцний. Про високу продуктивність папірні свідчить те, що Лаврська друкарня швидко стала найпродуктивнішою в Україні. Протягом перших 8 років свого існування вона видала більше книг, ніж друкарні всієї тодішньої України. На кожному аркуші паперу виданих Лаврою книг виразно проглядають [[філігрань|філігранні]] [[водяний знак|водяні знаки]] Радомишльської папірні з гербом Єлисея Плетенецького. Після його смерті це місце зайняв герб [[Копистенський Захарія|Захарія Копистенського]].

Ієромонах [[Пантелеймон Кохановський]] наглядав за роботою папірні від самого її виникнення. Це був високоосвічений церковний діяч і авторитетна особистість, справжній патріот України&nbsp;— один із тих, хто [[1654]] року відмовився присягати російському [[Цар|цареві]] [[Олексій Михайлович|Олексію Михайловичу]].

[[Файл:Папірня в Радомишлі - камінна зала.jpg|thumb|200пкс|Папірня в Радомишлі&nbsp;— камінна зала]]

Готовий папір доставляли з Радомишля до [[Київ|Києва]] спочатку річкою [[Мика|Микою]], притокою [[Тетерів|Тетерева]], потім Тетеревом, а далі [[Дніпро]]м. Тоді на ріці [[Тетерів]] були пристані в [[Ротичі|Ротичах]], [[Оране|Ораному]], [[Іванків|Іванкові]], [[Приборське|Приборському]], [[Горностайпіль|Горностайполі]], [[Тетерівське|Унині]], [[Кухарі (Іванківський район)|Кухарях]], [[Макалевичі|Макалевичах]], [[Зорин]]і і [[Воварин]]і (загалом 10).

В історичній літературі трапляються твердження про нерегулярне функціонування папірні в XVII столітті&nbsp;— з огляду на відсутність документальних свідчень. [[Мацюк Орест Ярославович|Мацюк]] підтримує припущення деяких дослідників про існування папірні в Радомишлі лише до [[1648]] року, проте [[Іларіон (Огієнко)|Огієнко]] висловлює припущення, що папірня працювала і в XVIII столітті. Подібні думки про роботу папірні в Радомишлі висловлює польська історіографія.

З часом до виробництва паперу були залучені спеціалісти та майстри папірництва з Німеччини. Згодом на Папірні утворилася німецька колонія, яка, окрім папірництва, займалася сільським господарством, млинарством, ремонтом і виготовленням сільськогосподарської техніки та товарів широкого вжитку. Німецька громада міста Радомишля мала свою школу, до якої вчителів запрошували з Німеччини. Була Лютеранська церква та кладовище, знищене у 1930-х рр. (нині на його місті&nbsp;— будинок для інвалідів).

На місці, де за переказами місцевих мешканців була папірня, тепер стоїть могутня будівля [[млин]]а&nbsp;— єдина архітектурна пам'ятка й окраса місцевості. Побудований [[1902]] року за проектом архітектора Тарасова Костянтина Костянтиновича. Інженер Пекарський був господарем млина. Споруда побудована із червоної цегли на кам'яному природному пагорбі і височіє на березі річки [[Мика|Мики]]. Річка, на Папірні перекрита греблею, утворює великий став площею близько 90 [[гектар]]ів. Млин був спершу паровий, згодом переведений на електрику. 5-поверховий (відповідає сучасній 12-поверхівці), має під'їздні містки. На ньому колись працювали 5-10 робітників.

Тарасов початкову освіту одержав у Севастопольському реальному училищі, після чого 1881&nbsp;р. вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який закінчив 1886&nbsp;р. по І розряду з відповідним званням і срібною медаллю по архітектурі. 1889&nbsp;р. був відряджений для будівництва Південно-Західної залізниці і працював на Уманській і Новоселицьких гілках.
[[Файл:Lexikon_Berynda.jpg|міні|Перша сторінка «Лексикона Словено-роського», надрукованого в 1627 на папері, виготовленому в Радомишлі]]
З квітня 1892&nbsp;р. виконував обов'язки молодшого техніка будівельного відділення в Києві і архітектора Києво-Печерської лаври. Крім того з 1889&nbsp;р. обіймав посади архітектора Подільської і Фундуклеївської гімназій та пансіону Левашової в Києві.

Вживав форми неоренесансу і неоросійського стильового напрямку.

За його проектами в 1888—1892 pp. були збудовані:
* Мурована тюрма на 300 чоловік в Бердичеві,
* Триповерховий млин в Радомислі на Київщині,
* Триповерховий і чотириповерховий житлові будинки в Києві,
* Надбудова 3-го поверху пансіону гр. Левашової,
* Розширення Фундуклеївської жіночої гімназії з влаштуванням актового залу і домової церкви,
* Ремонт споруд Києво-Покровського жіночого монастиря і будівництво навколо нього мурованої огорожі,
* Мурований двоповерховий з підвалом будинок у Китаївському монастирі біля Києва.
Навколо Радомишльської папірні виникло село, яке дістало назву Папірня і було самостійною адміністративною одиницею аж до 1960-х років, коли стало передмістям Радомишля.

== Дослідники радомишльського папірництва ==
Українські історики [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевський]], [[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич]], [[Іларіон (Огієнко)|Огієнко]] в своїх працях неодноразово згадували про Радомишльську папірню.
[[Файл:Папірня в Радомишлі 2.jpg|thumb|200пкс|«[[Замок Радомисль]]»]]

У 1920-1930-х роках діяльності українських папірень у Новому Ставі та Радомишлі присвятив декілька своїх історичних розвідок один із найбільших знавців давнього папірництва, [[краків]]ський дослідник В.Будка.

Великий обсяг дослідницької та аналітичної роботи з розвитку папірництва на теренах Речі Посполитої здійснила Я.Сінярська-Чапліцька. Так, в альбомі водяних знаків, укладеному дослідницею, представлені і кілька філіграней з таких українських папірень, як Одрикінь, Лівчичі, Брюховичі, Буськ та Рожана А в іншому фундаментальному дослідженні, що написане спільно з Й.Домбровським, присвячене ручному виробництву паперу, вивчаються як філіграні, так і виробничо-економічні аспекти папірництва.

Тут описуються паперові виробництва у Львові, Буську, Новому Ставі, Луцьку, Левочі, Золочеві, Шклі, Самборі та інших українських містах. Щоправда, деякі твердження цих польських істориків є суперечливими. Зокрема, вони першою в Україні вважають папірню у Радомишлі, яка була закладена київським архімандритом Є.Плетенецьким[[Файл:Папірня в Радомишлі - галерея ікон.jpg|thumb|200пкс|Галерея ікон]]

Значний інформаційний матеріал з теми представлений також у енциклопедичних польських виданнях та історичних атласах. Щодо останніх, то тут варто зупинитись на історичному атласі, який був укладений А.Яблоновським і виданий на межі XIX-ХХ століть У ньому представлені землі холмські, белзькі, подільські, волинські, київські та брацлавські. Цей атлас дає повне уявлення про розміщення населених пунктів українських земель, що входили до Речі Посполитої у XVI—XVII століттях. Зокрема на карті №&nbsp;9 чітко видно населений пункт Папірня на р. Мика поблизу Радомишля, де й знаходилось власне паперове виробництво Києво-Печерської лаври.

== Сучасність == 
[[Файл:Освящение_памятника_архимандриту_Киево-Печерськой_лавры_Елисею_Плетенецкому.JPG|міні|210x210пкс|Митрополит Київський [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]] [[Володимир (Сабодан)|Володимир Сабодан]] освячує пам'ятник архімандриту [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] [[Плетенецький Єлисей Михайлович|Єлисею Плетенецькому]] в «Замку Радомисль». 29 жовтня [[2009]] року]] 
1 грудня 2012 року на території [[Замок Радомисль|історико-культурного комплексу "Замок-музей Радомисль"]] була відновлена старовинна папірня на тому місці, де вона була збудована чотири століття тому. Це перша і поки що єдина в Україні відновлена старовинна папірня, яка виробляє папір за технологією XVI-XVII чт. Обладнання для виробництва черпаного паперу було виготовлене за старовинними кресленнями, гравюрами і малюнками. 
 
За задумом засновниці [[Замок Радомисль|"Замку-музею Радомисль"]] [[Богомолець Ольга Вадимівна|Ольги Богомолець]], кожному відвідувачеві музею отримати на згадку зроблений власноруч паперовий аркуш з водяним знаком друкарні [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]].

== &nbsp;Бібліографія ==
* Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович.&nbsp;— Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
* Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.&nbsp;— Київ: Генеза, 1993.
* ''Гладиш Л.&nbsp;А''.&nbsp;Радомишль: ключі від міста. Нариси про історію міста.&nbsp;— Житомир: Полісся, 2007.
* ''Запаско Я., Мацюк О. Стасенко В''. Початки українського друкарства&nbsp;— Львів, 2000.
* ''Мацюк О''. Історія українського паперу.&nbsp;— Київ, 1994.
* ''Мацюк О''. Папір та філіграні на українських землях.&nbsp;— Київ, 1974.
* [http://www.radomyshl.blogspot.com/2014/08/blog-post_15.html ''Молодико В.'' Біля колиски книгодрукування // Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродження духовності народу: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. Житомир, 1996&nbsp;р.&nbsp;— С. 30–32.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170614055528/http://radomyshl.blogspot.com/2014/08/blog-post_15.html |date=14 червня 2017 }}
* ''Огієнко І''. Історія українського друкарства.&nbsp;— Львів, 1925.
* ''Огієнко І''. Князь Костянтин Острозький і його культурна праця.&nbsp;— Вінніпег, 1958.
* ''Тимошенко Л''. Радомисль в історії Української церкви // Людина і світ.&nbsp;— 1997.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 6–11.
* ''Цвік Г.&nbsp;В''.&nbsp;Історія Радомишля.&nbsp;— Житомир: Полісся, 2005.
* ''Яковенко Н''. «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII&nbsp;ст. Волинь і Центральна Україна».&nbsp;— Київ: Критика, 2008.&nbsp;— С. 365.
* ''Budka W''. Papiernictwo w Nowym Stawie і Radomyślu // Pzegląd Biblioteczny.&nbsp;— Rocz. 3.&nbsp;— Kraków, 1929.

== Посилання ==
[http://radozamok.com.ua Сайт історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190717071653/http://www.radozamok.com.ua/ |date=17 липня 2019 }}
* ''Budka W.'' Papiernictwo w Nowym Stawie і Radomyślu // Pzegląd Biblioteczny.&nbsp;— Rocz. 3.&nbsp;— Kraków, 1929.&nbsp;— S. 520—524.
* [http://radomysl.blog.cz/0611/papirnja Папірня в Радомишлі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101207100101/http://radomysl.blog.cz/0611/papirnja |date=7 грудня 2010 }}.
* [http://picasaweb.google.com/roman.zaglinskij/oQvZRF?feat=directlink Фото Радомишльського млина]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.
* [http://radomyshl.blogspot.com/2014/08/blog-post_15.html ''Молодико&nbsp;В.'' Біля колиски книгодрукування&nbsp;// Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродження духовності народу: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції.&nbsp;— Житомир: Поліграфіка, 1996.&nbsp;— С.&nbsp;30–32.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141225010810/http://radomyshl.blogspot.com/2014/08/blog-post_15.html |date=25 грудня 2014 }}
* [http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=6207 Не нічний клуб, а музей // Урядовий кур'єр.&nbsp;— 2009.&nbsp;— 18 верес.]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/66903 Гуси, які занапастили «Замок» // Україна молода.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 18 трав.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130427013125/http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/66903 |date=27 квітня 2013 }}
* [http://orthodoxy.org.ua/uk/node/27318/print Біля першої в Центральній Україні паперової фабрики постане пам'ятник її засновнику&nbsp;— архімандриту Єлисею (Плетенецькому) // Православіє в Україні.&nbsp;— 2009.&nbsp;— 23 верес.]{{Недоступне посилання|date=жовтня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://orthodoxy.org.ua/uk/node/27320/print Чернець у кам'яному човні з кам'яною свічею // Православіє в Україні.&nbsp;— 2009.&nbsp;— 23 верес.]{{Недоступне посилання|date=жовтня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://gazeta.ua/blog/700/radomishl-zamok-papirnya ''Павлова О.'' Радомишль. Замок-папірня] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120506143649/http://gazeta.ua/blog/700/radomishl-zamok-papirnya |date=6 травня 2012 }}

[[Категорія:Радомишль]]
[[Категорія:Папірні Волині]]
[[Категорія:Пам'ятки України]]
[[Категорія:засновані в Україні 1612]]