Перегляд вихідного коду сторінки Райка деревна

{{Taxobox
| name = Райка деревна
| image = Hyla arborea, juv 2.jpg
| image_width = 270px
| image_caption =
| status = LC
| status_system = IUCN3.1
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)
| classis = [[Земноводні]] (Amphibia)
| ordo = [[Безхвості]] (Anura)
| familia = [[Райкові]] (Hylidae)
| genus = [[Райка]] (''Hyla'')
| species = '''Райка деревна'''
| binomial = ''Hyla arborea''
| binomial_authority = ([[Карл Лінней|Linnaeus]], 1758)
| wikispecies = Hyla arborea
| commons = Hyla arborea
| itis = 662424
| ncbi = 121869
}}

'''Райка деревна''', '''райка звичайна''' (''Hyla arborea'')&nbsp;— вид [[земноводні|земноводних]] родини [[Райкові|райкових]] (''Hylidae''). Характерний представник фауни широколистяних лісів Європи. Раритетний вид, занесений до [[Бернська конвенція з охорони європейської фауни, флори, та природних місць перебування|Бернської]] конвенції та ряду інших природоохоронних документів.<ref name="Писанець">Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн).&nbsp;— К.&nbsp;: Вид-во Раєвського, 2007.&nbsp;— 192&nbsp;с. (с.&nbsp;107—112)</ref><ref name="Фауна">Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І.&nbsp;— К. : Наук. думка, 1959.&nbsp;— 246&nbsp;с. (с.&nbsp;85—89)</ref><ref name="Охоронні">Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О.&nbsp;Годзевської і Г.&nbsp;Фесенка.&nbsp;— Київ, 2010.&nbsp; —  80&nbsp;с. (с.&nbsp;39)</ref>

== Етимологія ==
У цього виду дуже багато назв. Окрім зазначених вище «райка деревна» та «райка звичайна», також є такі: квакша звичайна, ракхавка, деревна жабка, деревна кракавка.<ref name="Фауна"/>

== Опис ==
Один із найменших представників [[земноводні|земноводних]] Європи. [[Тіло (біологія)|Тіло]] сплощене, його довжина тіла (L.) звичайно 35—45&nbsp;мм, рідко до 50—52(60)&nbsp;мм. Відношення довжини тіла до довжини  [[голова|голови]] (L./L.c.) 2,97—3,66. [[Око|Очі]] великі, [[зіниця|зіниця]] ока горизонтально-еліптична. [[Ніздря]] міститься ближче до кінця морди, ніж до ока. Відношення ширини верхньої повіки до відстані між внутрішніми краями верхніх повік (Lt.p./Sp.p.) 0,56—1,28. Відношення довжини очної щілини до довжини барабанної перетинки (L.o./L.tym.) 1,33—3,37. Характерним є наявність [[зуби|зубів]] на верхніх щелепах. Відношення довжини [[стегно|стегна]] до довжини [[гомілка|гомілки]] (F./T.) 0,99—1,13. Відношення довжини першого пальця задньої ноги до довжини внутрішнього п'яткового бугра (D.p./C.int.) 1,96—3,84. Кінці [[палець|пальців]] на кінцівках розширені у вигляді дисків (присосок із залозистими пластинками), що дає можливість цим амфібіям міцно триматись на гладеньких поверхнях; крім того на черевній стороні тіла розташовані [[залоза|залозисті]] бородавочки, що також мають значення для прикріплення. Пальці задніх кінцівок з'єднані перетинками. На передніх пальцях плавальна перетинка є лише при основі пальців. Самці мають добре розвинений непарний горловий резонатор та шлюбні (особливо розвинені в період розмноження) мозолі на першому пальці передніх кінцівок. [[Шкіра]] на спині і споді гомілок гладка, на черевному боці грубозерниста. Маса тіла до 8&nbsp;г.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко">Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР.&nbsp;— К. : Рад. школа, 1955.&nbsp;— 148&nbsp;с. (с.&nbsp;55—57)</ref><ref name="Определитель">Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А.&nbsp;Г.&nbsp;Банников, И.&nbsp;С.&nbsp;Даревский, В.&nbsp;Г.&nbsp;Ищенко и др.&nbsp;— М.&nbsp;: Просвещение, 1977.&nbsp;— 415&nbsp;с. (с.&nbsp;48—49)</ref><ref name="Щербань">Щербак Н. Н., Щербань М. И. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат.&nbsp;— К.&nbsp;: Наук. думка, 1980.&nbsp;— 268&nbsp;с. (с.&nbsp;133—142)</ref><ref>Juszczyk W. Plazy i gady krajowe.&nbsp;— Warszawa&nbsp;: PWN, 1974/&nbsp;— 720 s.</ref>

Довжина пуголовка перед  [[метаморфоз]]ом досягає 46—50&nbsp;мм. Довжина його тіла в 1,3—1,5 рази більша за ширину. Хвіст в 1,7—2,3 рази довший за тіло; його верхній гребінь виступає вперед майже до проміжку між очима, а його кінець загострений. Ніздрі ближче до ока, ніж до кінця морди. Відстань між очима в 21,5—2 рази більша, ніж між ніздрями. [[Зябра|Зябровий]] отвір розміщений на лівій стороні, ближче до кінця тіла, ніж до переднього  й спрямований назад догори. Ротовий диск, за винятком верхнього краю верхньої губи, оточений сосочками; губних зубів на верхній частині диску дві серії, на нижній&nbsp;— три.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко"/> 

=== Забарвлення ===
[[Файл:Hyla arborea, Andrei Daniel Mihalca.jpg|thumb|right|240px]]
У [[забарвлення тварин|забарвленні]] спини найчастіше переважають однотонні яскраво-зелені кольори, часто із золотистим відтінком, хоча трапляються (залежно від субстрату та температури повітря) бруднувато-зелені, світло-сірі, коричнюваті або сіро-голубуваті особини. Черевний бік білого або жовтуватого кольору. Забарвлення верхнього (спинного) та нижнього (черевного) боків тіла розділене двома контрастними темно-коричневими смугами з жовто-білими краями, кожна з яких тягнеться розширюючись по обох боках тіла від очей через барабанну перетинку до пахвинної області, утворюючи тут петлю, потім переходить на зовнішній край стегна, голінки і стопи. Темні смуги є також і на морді, де вони сполучають ніздрі та верхньопередні краї очей. Губи обмежені світлою облямівкою з невиразною переривчастою темною смужкою посередині. Райка здатна швидко міняти забарвлення в залежності температури і вологості середовища.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Определитель"/><ref name="Банников">Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР&nbsp;: справочник-определитель.&nbsp;— М.&nbsp;: Мысль, 1971.&nbsp;— 596&nbsp;с. (с.&nbsp;59—60)</ref>

Забарвлення пуголовка від жовтувато-зеленуватого до оливкового кольору, черево з металічним вилиском.<ref name="Пащенко"/><ref name="Щербань"/>

=== Голос ===
Самці під час шлюбного періоду видають [[голос]]ні крики, які нагадують качине крякання або швидкий тріск, наче «крак…крак… крак…» або «чет…чет…чет». Перший крик в околицях Києва спостерігається звичайно в кінці квітня.<ref name="Банников"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербак">Щербак Н. Н. Земноводные и пресмыкающиеся Крыма.&nbsp;— Симферополь&nbsp;: Изд-во «Крым», 1966.&nbsp;— 60&nbsp;с. (с.&nbsp;24, 54)</ref>

=== Мінливість ===
;Морфологічна мінливість 
Матеріали з [[морфологія (біологія)|морфологічної]] мінливості райок України обмежені працею М.&nbsp;Щербака (1966), у якій вказано на своєрідність райок [[Крим]]у та їхню більшу схожість з райками [[Кавказ]]у, ніж з мешканцями [[Лісостеп|лісостепової України]] або [[Молдова|Молдавії]]. Ще одне порівняння мінливості розмірів тіла райок з різних ділянок їхнього ареалу (без диференціації за статтю) знову підтвердило, що найбільші за розмірами тварини (довжина тіла в середньому 43 і 39&nbsp;мм) живуть у Криму та на Закарпатті відповідно. Тварини з інших регіонів України ([[Лісост]]еп), істотно дрібніші, довжина їхнього тіла становить близько 30&nbsp;мм.<ref name="Писанець"/><ref name="Щербак"/><ref name="Щербань"/>

;Генетична мінливість 
Матеріали з [[хромосома|хромосомного]] набору обмежуються відомостями щодо [[каріотип]]у цих тварин з ділянок ареалу поза межами України (2n = 24, NF = 48). Рівень [[гетерозигота|гетерозиготності]] цих амфібій у різних пунктах [[Україна|України]] (окол. Києва, Крим, дельта Дунаю) становить 0,06, 0,038 і 0,048 відповідно. При цьому, якщо міжпопуляційна [[генетика|генетична]] дистанція між материковими вибірками менше 0,009, то між кримськими та київськими, кримськими та дунайськими вона 0,058 і 0,065 відповідно. Далі на захід ареалу ([[Італія]], [[Швейцарія]], [[Німеччина]], країни Балканського п-ва) існує дві різко відмінні за 9 генами групи. Одна поширена від Сицилії до півночі Італії включно, друга&nbsp;— в ряді [[Балканський півострів|Балканських країн]] (до південної частини цього півострова). Середня генетична дистанція Нея становить 0,47, що дозволяє оцінити час їх дивергенції у 2—3&nbsp;млн. років. Обидва види&nbsp;— H. intermedia (див. вище) і H. arborea&nbsp;— морфологічно дуже схожі й відрізняються лише розмірами барабанної перетинки, яка в перших більша (Lt. c./L. tym. 4,38 і 4,56 відповідно).<ref name="Писанець"/>

== Поширення ==
Поширений на більшій частині [[Центральна Європа|Центральної]] та [[Західна Європа|Західної Європи]] (відсутні в південній [[Іспанія|Іспанії]] та південній [[Франція|Франції]]), на північ межа доходить до [[Англія|Англії]] (тут [[Інтродуковані види|інтродукована]]), північно-західної частини [[Нідерланди|Нідерландів]], [[Норвегія|Норвегії]]. На сході межа йде приблизно південною [[Литва|Литвою]], південною [[Білорусь|Білоруссю]], прикордонними зі [[східна Україна|східною Україною]] областями [[Росія|Росії]] (Брянська і Бєлгородська області).<ref name="Писанець"/><ref name="Пикулик">Пикулик М. М. Земноводные Белоруссии.&nbsp;— Минск&nbsp;: Наука и техника, 1985.&nbsp;— 192&nbsp;с. (с.&nbsp;43—47)</ref><ref name="Земноводные">Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева&nbsp;Н.&nbsp;Б., Боркин&nbsp;Л.&nbsp;Я., Даревский&nbsp;И.&nbsp;С. и др.&nbsp;— М.&nbsp;: АБФ, 1998.&nbsp;— 576&nbsp;с. (с.&nbsp;122—125)</ref><ref>Петроченко В. И. Амфибии и рептилии Неруссо-Деснянского района // Редкие и уязвимые виды растений и животных Неруссо-Деснянского физико-географического района.&nbsp;— Брянск, 1997.&nbsp;— С.&nbsp;130—132</ref>.

В [[Україна|Україні]] поширений у лісовій і лісостеповій зонах, на півночі степової зони і лісистих районах [[Кримський півострів|Криму]]. Крім того, зустрічається в окремих південних районах Правобережжя, зокрема в пониззі [[Дніпро|Дніпра]], [[Південний Буг|Південного Бугу]], [[Дністер|Дністра]] і [[Дунаю|Дунаю]]. У степовій частині Лівобережжя, за винятком Буркут та Солено-Озерної дачі відсутня.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербак"/><ref name="Булахов">Булахов В. Л., Гассо В. Я., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Земноводні та плазуни / За заг. ред. О.&nbsp;Є.&nbsp;Пахомова.&nbsp;— Д.&nbsp;: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007.&nbsp;— 420&nbsp;с. (с.&nbsp;137—140)</ref><ref>Петроченко В. И. Герпетофауна острова Хортица (Днепр) // Вестн. зоологии.&nbsp;— 1990.&nbsp;— №&nbsp;6.&nbsp;— С.&nbsp;78—80</ref>.

== Місця перебування. Чисельність ==
[[Файл:HylaArboreaOnArctium.jpg|thumb|right|240px|Райки на листі]]
Райка деревна&nbsp;— характерний представник [[фауна|фауни]] широколистяних лісів. Більшу частину свого життя проводить серед деревно-чагарникової рослинності, переважно заплавної. Віддає перевагу достатньо освітленим ділянкам листяного лісу, узліссям, заростям по краях лісових галявин. Досить часто зустрічається в прибережних лісопарках, садах, виноградниках і городах, особливо старих. У водоймах перебуває тільки в період розмноження. В гори піднімається до висоти 1500&nbsp;м н.&nbsp;р.&nbsp;м. У [[Білорусь|Білорусії]] звичайна в заплавних дібровах, вільшаниках, на заплавних луках, по берегах озер та меліоративних каналів, зарослих чагарниками. У [[Молдові|Молдавії]] тримається поблизу водойм, а також на поливних сільгоспугіддях.<ref name="Писанець"/><ref name="Пикулик"/><ref name="Определитель"/><ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Рыбы">Рыбы, земноводные, пресмыкающиеся. Животный мир Молдавии / Под ред. И.&nbsp;М.&nbsp;Гани&nbsp;— Кишинев&nbsp;:  Штиица, 1981.&nbsp; &nbsp;— 224&nbsp;с. (с.&nbsp;161—163)</ref>

В Україні на [[Полісся|Поліссі]], де переважають соснові бори, райки зустрічаються в березняках, по краях вільшаників, рідше в дібровах та інших зайнятих лісовими породами ділянках, розкиданих серед бору. У характерних для [[Лісост]]епу грабових лісах (грудах), трапляються головним чином на узліссях, в зрідженому лісі з добре розвиненим підліском та відновлюваних лісових ділянках із молодою грабовою поростю. Райка полюбляє також зарості верболозу з тополями понад річками та ставками. Старих затінених лісів уникає. У [[Герпетофауна Запорізької області|степовій]] зоні трапляється майже виключно у заплавах річок, де населяє вкриті лісовою, чагарниковою і навіть трав'янистою (із широким листям) рослинністю прибережні ділянки і дуже рідко&nbsp;— прилеглі [[байрачні ліси|байрачні ліски]]. У [[Крим]]у зустрічається виключно в передгірських та гірських лісах.<ref name="Фауна"/><ref name="Щербак"/><ref name="Булахов"/><ref name="Петроченко">Петроченко В. І. Фауна земноводних і плазунів Національного заповідника «Хортиця» // Природа острова Хортиця&nbsp;: колективна монографія / За ред. С.&nbsp;Г.&nbsp;Охрименко.&nbsp;— Запоріжжя&nbsp;: Дніпровський металург, 2016.&nbsp;— Вип.&nbsp;2.&nbsp;— С.&nbsp;163—167</ref> 

У [[Закарпаття|Закарпатті]] в підхожих для свого оселення місцях чисельність райок доволі висока й навесні на 100&nbsp;м берегової лінії нерестових водойм нараховується до 20 особин. У басейні річки [[Південний Буг]] щільність популяції становить близько 21&nbsp;ос./га, в південно-східній частині ареалу ([[Дніпровсько-Орельський природний заповідник]])&nbsp;— 10—25&nbsp;ос./100&nbsp;м². По закінченні сезону розмноження райки й надалі тримаються приблизно таких самих [[біотоп]]ів (долини річок, околиці стоячих водойм тощо), і їхня щільність тут може становити 30—60&nbsp;ос./га. Восени спостерігається значне скупчення дорослих і молодих особин біля місць зимівлі.<ref name="Писанець"/><ref name="Щербань"/><ref name="Рыбы"/><ref name="Гончаренко">Гончаренко Г. Е. Земноводні Побужжя.&nbsp;— К.&nbsp;: Науковий світ, 2002.&nbsp;— 219&nbsp;с.</ref><ref>Мисюра А. Н., Марченковская А. А. Экологическая характеристика обыкновенной квакши (Hyla arborea) из биотопов Днепровско-Орельского заповедника // Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. Міжвуз. зб. наук. праць.&nbsp;— Дніпропетровськ&nbsp;: РВВ ДНУ, 2003.&nbsp;— С.&nbsp;226—230</ref>. 

У [[Білорусь|Білорусії]] щільність популяції в заплавних лісах складає близько 10&nbsp;ос./га; у нерестових водоймах у період розмноження вона збільшується приблизно в 10 разів; у серпні за рахунок цьоголіток щільність популяції біля різних водойм складає 75—2800&nbsp;ос./га. У Нерусо-Деснянському Поліссі ([[Росія]]) чисельність дорослих особин вздовж нерестових водойм складає менше 100&nbsp;ос./100&nbsp;м берегової лінії, а личинок&nbsp;— до 1 ос./м² поверхні води.<ref name="Пикулик"/><ref>Коцержинская И. М. Амфибии и рептилии заповідника «Брянский лес» // Фауна позвоночных животных заповедника «Брянский лес» (миноги, рыбы, амфибии, рептилии).&nbsp;— Брянск, 2008.&nbsp;— 50&nbsp;с. (с.&nbsp;39—49)</ref>

== Сезонна активність ==
Поява після зимової сплячки залежить від географічної широти місцевості, специфіки весняного періоду і звичайно відбувається у другій половині березня&nbsp;— середині квітня, а в південних районах на кілька днів раніше. На Південному березі [[Крим]]у активні особини зустрічаються вже у лютому.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербак"/> 

На відміну від усіх інших видів [[земноводні|земноводних]] [[Україна|України]] райки добре лазять по вертикальних (у тому числі по гладких) поверхнях і охоче населяють нижній та середній яруси деревних насаджень, піднімаючись на висоту близько 2&nbsp;м. Їм властива присмерково-нічна активність: вдень вони звичайно тримаються на стовбурах, гіллі, листі дерев, на високій траві, а увечері та вночі спускаються на землю для поповнення запасів води. У період розмноження спостерігаються добові переміщення дорослих особин з дерев до водойм у присмеркові години (для «концертів» і парування) і в зворотному напрямку вранці (для харчування і відпочинку). Для райки взагалі характерна малорухливість. Вона може довго залишатись на одному й тому ж самому дереві або кущі. Там же вона ловить і свою здобич, на яку кидається зненацька, нерідко роблячи чималий стрибок, схоплює жертву довгим липким язиком і ковтає цілком. Її дуже важко помітити серед листя навіть тоді, коли вона подає голос. При небезпеці вона перестає кричати і перелазить на іншу гілку або спідній бік листка, де легко тримається завдяки присоскам на пальцях.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Щербань"/><ref name="Куриленко">Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель.&nbsp;— К.&nbsp;: Генеза, 1998.&nbsp;— 208&nbsp;с. (с.&nbsp;62—66)</ref>

== Розмноження. Розвиток ==
[[Файл:HylaArborea-CallingMale.jpg|thumb|right|240px|Самець рахкавки, що зве самку]]
[[Файл:HylaArboreaSpawnHatching.jpg|thumb|right|240px|Вилуплення пуголовків]]
[[Файл:HylaArboreaTadpole+Metam.jpg|thumb|right|240px|Пуголовки двох різних стадій розвитку]]

Перші появи райок на місцях [[нерест]]у&nbsp;— водойм з більш-менш зарослими берегами&nbsp;— припадають на встановлення температури води 4—6&nbsp;°С, масове заселення нерестилищ на 9—10&nbsp;°С, а початок відкладання ікри&nbsp;— на досягнення водою температури 13&nbsp;°C. Сезон [[розмноження]] розтягнутий, і співаючих самців райок відзначають з березня&nbsp;— квітня до середини&nbsp;— кінця червня. При виборі місць для розмноження райки найчастіше віддають перевагу більш або менш відкритим ділянкам (зазвичай неподалік від деревних насаджень) зі стоячими водоймами й розвиненою водяною рослинністю. Іноді відкладають ікру в тимчасові мілкі водойми, зокрема калюжі і канави. Місця нересту від місць зимівлі ([[Німеччина]]) можуть бути розташовані на відстані від 100&nbsp;м до 13,1&nbsp;км. Дослідження гідрохімічних показників нерестових водойм райок показало, що вони характеризуються рН 7,4—9,4, загальною твердістю 1,2—6,5 мекв./л, лужністю 0,8—4,9 мекв./л.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Щербань"/><ref name="Рыбы"/><ref name="Куриленко"/>

З факторів, що визначають вибір місць розмноження райок (північна [[Італія]]), найістотніше значення мають такі як розвиток на поверхні водойм рослинності, вік водойми, прибережні місця оселення, ступінь антропогенного впливу та площа водної поверхні. Ці параметри середовища разом з тим не впливають на щільність тварин. Критичними для відкладання ікри є температура води 8&nbsp;°C і повітря 6&nbsp;°C.<ref name="Писанець"/> 

Першими на місця нересту прибувають самці, а приблизно через тиждень&nbsp;— самки. Шлюбні «концерти» починаються в присмерки і, як правило, закінчуються до півночі, хоча іноді в похмурі дні відбуваються також вранці і навіть (поодиноко) вдень.  Як і деякі інші види безхвостих земноводних, самиці полишають водойми відразу ж після відкладання ікри, самці ж залишаються тут ще на деякий час. Співвідношення самиць та самців за даними для західних популяцій ([[Швейцарія]]) становить 1:1,5. Самців райок за поведінкою можна умовно розділити на три групи: представники однієї видають шлюбні крики у воді, другої&nbsp;— на чагарниках, деревах і т. ін., третя група&nbsp;— це мовчазні («сателітні») самці. Перебуваючи на місцях нересту, самці райок можуть «регулювати» температуру свого тіла. Так, при падінні температури повітря більше ніж на 1—2&nbsp°С, самці переміщуються у воду.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Щербань"/>

[[Спаровування|Спарювання]] та відкладання ікри відбувається зазвичай при температурі води близько 13&nbsp;°C. Під час парування, яке в окремої пари, триває 2—3 дні, самець обхоплює самку передніми ногами під пахвами. [[Ікра]] відкладається на дно або на підводні рослини кількома невеликими слизовими грудками (до 200 яєць), усього у кладці може бути до 1900 і більше ікринок. Яйця 1—1,5&nbsp;мм в діаметрі, жовтуватого кольору; слизова оболонка 3—4(6)&nbsp;мм в діаметрі; зародок жовтуватий. Абсолютна [[плодючість]] залежить від розмірів самиці й коливається від 692 до 1872 яєць, відносна (кількість ікринок на 1&nbsp;г маси самиці)&nbsp;— від 88 до 126. Не виключено, що цим амфібіям в долині [[Південний Буг|Південного Бугу]] притаманна порційність відкладання ікри. При цьому самиці райок за перший раз відкладають близько 70&nbsp;% всієї кількості яєць кладки, за другий&nbsp;— близько 20&nbsp;%, і за третій&nbsp;— близько 10&nbsp;%. Розміри тіла дворічних самиць тут у середньому становлять 40&nbsp;мм, а кількість відкладених ікринок близько 450, трирічних&nbsp;— 47&nbsp;мм і 820, чотирирічних&nbsp;— 52,6&nbsp;мм і 1123, п'ятирічних&nbsp;— 56,8&nbsp;мм і 1383 відповідно. У західних ділянках ареалу ([[Італія]]) виявлена наявність двох піків у відкладанні ікри, розділених перервою 5—10 днів. Разом з тим надалі залишається нез'ясованим питання&nbsp;— чи можуть окремі самиці в цьому регіоні нереститися двічі на рік або ж міграція самиць має два піки активності в одному сезоні. Період відкладання ікри розтягнутий і, як правило, захоплює квітень і травень.<ref name="Писанець"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Кузьмин">Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР.&nbsp;— М.&nbsp;: Т-во науч. изданий КМК, 2012.&nbsp;— 370&nbsp;с. (с.&nbsp;166—171) </ref>

Вилуплення [[личинка|личинок]] при температурі води 17—19&nbsp°С відбувається приблизно через 8—14 діб, а весь період водного розвитку завершується протягом 45—90 днів. Підвищення температури води на 5—6&nbsp°С скорочує період личинкового розвитку приблизно на 10 днів. Як правило вже на 4-й день після відкладення яєць [[зародок]] видовжується, і на 11-й день вилуплюється личинка завдовжки 4—5&nbsp мм. На 18-й день у неї зникають зовнішні зябра, а через 58—59 днів починають формуватись задні кінцівки. Через 87—89 днів [[пуголовок|пуголовки]] мають передні кінцівки і вже готові до виходу із водойми на сушу. Є вказівки на те, що пізні строки личинкового розвитку в окремих випадках можуть приводити до зимівлі на личинковій стадії, що відзначено для [[Карпати|Карпат]].<ref name="Писанець"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербань"/><ref name="Куриленко"/>

Відразу ж після проходження [[метаморфоз]]у молоді особини деякий час залишаються поблизу водойм, часто серед трави. Це відбувається в кінці липня (Херсонська область)&nbsp;— серпні і навіть вересні (Київська область). Розміри тіла ювенільних райок при цьому складають усього 14—20&nbsp;мм. Цьоголітки на відміну від дорослих особин активні вдень і тримаються у траві навколо водойм. [[Статева зрілість|Статевої зрілості]] райки досягають на 2—4 році життя при довжині тіла самців 35&nbsp;мм і самиць 37&nbsp;мм. Результати багаторічного мічення цих тварин у дещо західніших ділянках ареалу ([[Швейцарія]]) показали, що тут більшість самиць досягає статевої зрілості приблизно у тому ж віці (два роки) при середній довжині тіла 36,7&nbsp;мм. У Північній [[Італія|Італії]] та [[Молдова|Молдові]] статева зрілість самців настає на другому році життя, самиць&nbsp;— на третьому. Максимальна тривалість життя у природі складає 12 років; в умовах неволі живуть до 22 років.<ref name="Писанець"/><ref name="Фауна"/><ref name="Щербань"/><ref name="Пикулик"/><ref name="Земноводные"/>

== Живлення ==
Основу [[харчування|живлення]] райки деревної складають комахи, у першу чергу [[твердокрилі]] (довгоносики, листогризи, ковалики тощо), [[клопи]], [[цикадки]], [[перетинчастокрилі]], [[лускокрилі]], менше значення мають [[павуки]], [[двокрилі]] та інші дрібні безхребетні. Дослідження особливостей [[харчування|живлення]] райок у [[Карпати|Карпатах]] показало, що вони живляться головним чином комахами, серед яких [[листоїди]] (Chrysomelidae) та двокрильці (Colicidae) становлять 81&nbsp;% і 70,5&nbsp;% раціону відповідно. У цілому можна відзначити, що основа [[раціон|харчового раціону]] представлена наземними комахами, при цьому частка летючих форм складає істотну частину, досягаючи майже 20—50&nbsp;%. Райки звичайно добувають корм на суші вдень і першу половину ночі, при цьому можуть полювати й на високих стеблах.<ref name="Писанець"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербань"/><ref name="Рыбы"/><ref name="Куриленко"/>

Порівняння [[харчування|живлення]] райок з іншими видами безхвостих амфібій, що живуть у тих самих або в сусідніх біотопах ([[часничниця звичайна]] (Pelobates fuscus) та [[зелена жаба|зелені жаби]] (Pelophilax esculentus complex)), дозволило з'ясувати, що коефіцієнт перекривання (0&nbsp;— при повному неперекриванні, 1— при повному перекриванні) ніш райки та зелених жаб становить 0,7899, тоді як райок та землянок&nbsp;— лише 0,4008.<ref name="Писанець"/>

[[Пуголовок|Пуголовки]] живляться водоростями, детритом і рослинними шматочками, які вони зішкрібають зі стебел макрофітів<ref name="Булахов"/>.

== Структура і динаміка популяції ==
У кількісному співвідношенні на місцях нересту переважають самці, оскільки самиці полишають водойми відразу ж після парування. Смертність протягом року може досягати 34&nbsp;% при максимальній тривалості життя в природі до 12 років, хоча в [[Швейцарія|Швейцарії]] смертність в середньому становить 75&nbsp;% серед молоді й 70&nbsp;% серед дорослих, що дозволяє говорити про повну заміну популяції протягом 5 років. Для райок [[Молдова|Молдови]] та [[Італія|Північної Італії]] вказують смертність 95—99&nbsp;% молодих особин, малу тривалість життя дорослих (максимум 4—5 років) та оновлення чисельності дорослих на 95&nbsp;% щороку.<ref name="Писанець"/> 

== Вороги. Паразити ==
Цьоголітків райок виявляли в складі раціону [[тритон гребінчастий|тритонів гребінчастих]], дорослих&nbsp;—  [[жаба озерна|жаб озерних]], [[черепаха болотна|черепах болотяних]], [[вуж водяний|вужів водяного]] і [[вуж звичайний|звичайного]] та багатьох птахів: [[воронові|воронових]], [[фазан]]а, [[крижень|крижня]], [[чапля сіра|чаплі сірої]], [[лелека білий|лелеки білого]] тощо.<ref name="Писанець"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербань"/>

У дорослих особин знайдені паразитичні [[гельмінти]] (Monogenoidea, Trematoda, Acanthocephala), [[кров]]'яні паразити (Haemagregarina,  Trypanosoma, Microfilaria та ін.), [[кокцидії]] (Eimeriidae).<ref name="Кузьмин"/>

== Охорона ==
Стан більшості природних [[популяція|популяцій]] виду в межах [[ареал]]у залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно [[Червоний список Міжнародного союзу охорони природи|Червоного списку МСОП]], отримав охоронний статус «відносно благополучний вид». Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження [[чисельність популяції|чисельності популяції]] виду, що потребує запровадження охоронних заходів. Тому, райка деревна занесена до Додатку ІІ [[Бернська конвенція з охорони європейської фауни, флори, та природних місць перебування|Бернської конвенції]] (охоронна категорія: вид підлягає особливій охороні), а також охороняється [[Оселищна директива|Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄС]] «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони)<ref name="Охоронні"/><ref>[https://www.iucnredlist.org/species/82496838/82495296 Райка деревна в Червоному списку МСОП]</ref>. Внаслідок скорочення ареалу та зменшення чисельності в багатьох країнах [[Європа|Європи]] вид занесений до списків тварин, що особливо охороняються, у тому числі до Червоних книг Латвії і Литви. На регіональному рівні в Україні занесений до Червоних списків тварин м.[[Київ]], [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської]], [[Луганська область|Луганської]], [[Миколаївська область|Миколаївської]], [[Сумська область|Сумської]] і [[Харківська область|Харківської]] областей<ref name="Охоронні"/><ref name="Земноводные"/><ref name="Орлова">Орлова В. Ф., Семенов Д. В. Природа России: Жизнь животных. Земноводные и пресмыкающиеся.&nbsp;— М.&nbsp;: Издательство АСТ, 1999.&nbsp;— 480&nbsp;с. (с.&nbsp;79—85)</ref><ref name="Кузьмин"/><ref name="Червона">Червона книга Дніпропетровської області. Тваринний світ / Під ред. О.&nbsp;Є.&nbsp;Пахомова.&nbsp;— Дніпропетровськ&nbsp;: ТОВ «Новий Друк», 2011.&nbsp;— 488&nbsp;с. (с.&nbsp;284)</ref>

Попри те, що райка в межах свого ареалу нерідко трапляється в населених пунктах, усе ж такі [[антропогенні фактори середовища|антропогенні фактори]], як зникнення прибережних лісонасаджень, забруднення водойм і т.&nbsp;ін. призводять до зменшення чисельності популяцій. Інші причини зникнення виду можуть бути пов'язані з будівництвом гідроспоруд, як, наприклад, на Південному Бузі в [[Миколаївська область|Миколаївській]] області, в результаті чого прогнозується затоплення заплавних ділянок та нижнього ярусу каньйону річки. Однією з головних причин зниження чисельності райки в [[Молдова|Молдавії]] є сухі безсніжні зими, під час яких спостерігаються критичні негативні температури в зимових сховищах. Дослідження популяцій цього виду в Середньому Придніпров'ї та західних ділянках ареалу ([[Німеччина]]) дозволили дійти висновку про те, що відсутність райок у деяких місцях у наш час пов'язана з двома основними причинами: зникненням нерестових водойм та забрудненням середовища.<ref name="Писанець"/><ref name="Рыбы"/><ref name="Кузьмин"/><ref name="Орлова"/><ref name="Червона"/><ref name="Гончаренко"/>  
Окремі популяції охороняються в межах [[природно-заповідний фонд України|природно-заповідних територій]] України та ряду країн Європи.<ref name="Рыбы"/><ref name="Пикулик"/><ref name="Булахов"/><ref name="Петроченко"/>

== Практичне значення ==
Райка деревна вважається корисним видом тварин, адже близько 50—70&nbsp;% її раціону становлять [[довгоносики]], [[листоїди]], [[ковалики]] та інші шкідники лісового і сільського господарства.<ref name="Фауна"/><ref name="Пащенко"/><ref name="Щербань"/>

Зважаючи на зовнішню привабливість райок, невибагливість і відпрацьовану методику розведення їх часто відловлюють [[тераріум]]істи для утримання в неволі, що негативно впливає на стан окремих природних популяцій<ref name="Орлова"/><ref name="Червона"/>.

== Систематика ==
[[Файл:Hyla arborea Uzhhorod.jpg|thumb|right|240px|Райка деревна з околиць Ужгорода]]
Протягом останніх 100 років райка деревна (''Hyla arborea'') звичайно розглядалась єдиним представником роду у фауні [[Східна Європа|Східної Європи]]. Сучасні молекулярно-генетичні дослідження, проведені в західних і східних частинах ареалу, показали, що особини суттєво відрізняються за генетичними показниками. У результаті було запропоновано залишити видову назву ''Hyla arborea'' за популяціями із [[Західна Європа|Західної Європи]], а східну географічну групу популяцій (на схід від [[Карпати|Карпат]]) віднести до другого виду&nbsp;— райка східна  (''Hyla orientalis''). Таким чином, на території України проживають 2 види райок, зокрема в [[Закарпаття|Закарпатті]] й [[Карпати|Західних Карпатах]]&nbsp;— райка деревна (''H.&nbsp;arborea''), а в [[Карпати|Східних Карпатах]] та інших східних регіонах&nbsp;— райка східна  (''H.&nbsp;orientalis''). За попередніми даними,  на території [[Польща|Польщі]] знаходиться зона контакту та ймовірної гібридизації. Слід відмітити, що морфологічні відмінності в цих видів досі не знайдені, тому питання про їх видову самостійність залишається відкритим.<ref name="Кузьмин"/><ref>Stoeck M., Dubey S., Kluetsch C., Litvinchuk&nbsp;S.&nbsp;N., Scheidt&nbsp;U., Perrin&nbsp; N. 2008. Mitochondrial and nuclear phylogeny of circum-Mediterranean tree frogs from the Hyla arborea group. – Mol. Phylogenetics and Evol. 49 (2008): 1019–1024</ref><ref>Писанец Е. М. Анотированный список земноводних Восточной Европы // Збірник праць Зоологічного музею.&nbsp;— 2010.&nbsp;— №&nbsp;41.&nbsp;— С.&nbsp;77—110</ref><ref>Stoeck M., Dufresnes C., Litvinchuk S.N., Lymberakis&nbsp;P., Biollay&nbsp;S., Berroneau&nbsp;M., Borzee&nbsp;A., Ghali&nbsp;K., Ogielska&nbsp;M., Perrin&nbsp;N. 2012. Cryptic diversity among Western Palearctic tree frogs: Postglacial range expansion, range limits, and secondary contacts of three European tree frog lineages (Hyla arborea group). – Mol. Phylogenetics and Evol. 65: 1–9</ref><ref>Писанец Е. М. Матвеев А. С. Предварительные материалы по изменчивости квакш (Amphibia, Hylidae) Восточной Европы // Вопросы герпетологии.&nbsp;— Минск, 2012.&nbsp;— 241—248.</ref>

== Див. також ==
* [[Райка]]

==  Джерела ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР&nbsp;: справочник-определитель.&nbsp;— М.&nbsp;: Мысль, 1971.&nbsp;— 596&nbsp;с. (с.&nbsp;59—60)
* Булахов В. Л., Гассо В. Я., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Земноводні та плазуни / За заг. ред. О.&nbsp;Є.&nbsp;Пахомова.&nbsp;— Д.&nbsp;: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007.&nbsp;— 420&nbsp;с. (с.&nbsp;137—140).&nbsp;— ISBN 978-966-551-241-7
* Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева&nbsp;Н.&nbsp;Б., Боркин&nbsp;Л.&nbsp;Я., Даревский&nbsp;И.&nbsp;С. и др.&nbsp;— М.&nbsp;: АБФ, 1998.&nbsp;— 576&nbsp;с. (с.&nbsp;122—125).&nbsp;— ISBN 5-87484-066-4
* Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР.&nbsp;— М.&nbsp;: Т-во науч. изданий КМК, 2012.&nbsp;— 370&nbsp;с. (с.&nbsp;166—171).&nbsp;— ISBN 978-5-87317-1
* Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель.&nbsp;— К.&nbsp;: Генеза, 1998.&nbsp;— 208&nbsp;с. (с.&nbsp;62—66).&nbsp;— ISBN 966-504-231-9
* Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А.&nbsp;Г.&nbsp;Банников, И.&nbsp;С.&nbsp;Даревский, В.&nbsp;Г.&nbsp;Ищенко и др.&nbsp;— М.&nbsp;: Просвещение, 1977.&nbsp;— 415&nbsp;с. (с.&nbsp;48—49)
* Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР.&nbsp;— К. : Рад. школа, 1955.&nbsp;— 148&nbsp;с. (с.&nbsp;55—57)
* Пикулик М. М. Земноводные Белоруссии.&nbsp;— Минск&nbsp;: Наука и техника, 1985.&nbsp;— 192&nbsp;с. (с.&nbsp;43—47)
* Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн).&nbsp;— К.&nbsp;: Вид-во Раєвського, 2007.&nbsp;— 192&nbsp;с. (с.&nbsp;107—112).&nbsp;— ISBN 966-7016-41-2
* Рыбы, земноводные, пресмыкающиеся. Животный мир Молдавии / Под ред. И.&nbsp;М.&nbsp;Гани.&nbsp;— Кишинев&nbsp;:  Штиица, 1981.&nbsp;— 224&nbsp;с. (с.&nbsp;161—163)
* Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І.&nbsp;— К. : Наук. думка, 1959.&nbsp;— 246&nbsp;с. (с.&nbsp;85—89)
* Щербак Н. Н. Земноводные и пресмыкающиеся Крыма.&nbsp;— Симферополь&nbsp;: Изд-во «Крым», 1966.&nbsp;— 60&nbsp;с. (с.&nbsp;24, 54)
* Щербак Н. Н., Щербань М. И. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат.&nbsp;— К.&nbsp;: Наук. думка, 1980.&nbsp;— 268&nbsp;с. (с.&nbsp;133—142)

== Посилання ==
{{Земноводні України (посібник)}}
* [http://reptile.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=55&Itemid=53 Плазуни і земноводні]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* {{ЕУ}}

{{Commons|Hyla arborea}}
{{Портали|Біологія}}

[[Категорія:Тварини, описані 1758]]
[[Категорія:Райкові]]
[[Категорія:Земноводні України]]
[[Категорія:Земноводні Європи]]