Перегляд вихідного коду сторінки Римська Греція

{{unibox}}
{{Історія Греції}}

'''Римська Греція'''&nbsp;— період в [[Історія Греції|історії Греції]], що розпочався після поразки греків [[146 до н. е.]] у битві при [[Коринф]]і та закінчився [[330]] року перейменуванням міста [[Візантій|Віза́нтія]] на [[Новий Рим]], пізніше [[Константинополь]], римським імператором [[Костянтин Великий|Костянтином Великим]] та переносом до нього столиці [[Римська імперія|Римської імперії]].

Рим, як і [[Стародавня Македонія|Македонія]], не дав Греції ні добробуту, ні навіть тривалого миру. Римським завоюванням почалася для Греції довга низка лих, що закінчилася страшними спустошеннями [[варвари|варварами]] у 4 столітті н.&nbsp;е. і припиненням [[античність|античного]] життя. Оподаткування [[данина|даниною]] багатьох громад, і без того збіднілих від війн та внутрішніх негараздів, стягнення штрафів, вторгнення римських чиновників у внутрішнє життя [[Греція|Греції]] розорювали нещасний народ.{{fact}}

== Початковий період ==
Не минуло 60 років після розгрому [[Коринф]]а, як значна частина Греції, цього разу очолювана [[Афіни|Афінами]], з'єдналася з [[Понт (Мала Азія)|понтійським]] царем [[Мітрідат]]ом проти Риму. [[Беотія]], [[Спарта]], [[Ахайя]] приєдналися до афінян. Прибуття [[Сулла|Сулли]] змусило царських полководців зосередити свої сили в Афінах і [[Пірей|Піреї]]. Після тривалої облоги місто було взято, розорене і пограбоване римськими солдатами. З Мітрідатом Сулла уклав мир, а Греція вийшла з війни ще більше спустошеною і покірною: деякі міста були зруйновані вщент, інші пограбовані, храми і скарбниці розкрадені. Згодом Греція не раз служила театром жорстоких битв і розплачувалася за свою участь в подіях новим і новим руйнуванням.

У [[48 до н. е.]] [[Беотія]], [[Фессалія]], Афіни, Спарта, Ахайя, [[Крит]] об'єдналися з [[Помпеї|Помпеєм]] проти [[Юлій Цезар|Юлія Цезаря]]. У [[31 до н. е.]] Греція об'єднується з [[Антоній Марк|Антонієм Марком]] проти [[Октавіан Август|Октавія]] і знову нещасливо. В якому жалюгідному стані перебувала Греція в цей час, як скоротилося її населення і зменшилося число міст, як збідніли і спорожніли цілі області, можна бачити зі свідчень сучасника [[Страбон]]а (X книга його ''«Географії»''). Поділ провінцій з часу Августа на сенатські та імператорські, призначення певної платні [[проконсул]]а і [[пропретор]]ами, віддалення фінансової частини від адміністративної, контроль над провінційним управлінням,&nbsp;— все це, з встановленням імперії, полегшило становище, обмежуючи розміри чиновницького грабунку. Крім того, впродовж перших трьох століть імперії, Греція користувалася майже безперервним миром.

Деякі римські імператори виявляли дбайливість щодо Греції і наділяли її особливими милостями. [[Юлій Цезар]] відновив [[Коринф]], [[Октавіан Август]] заснував [[Патри]], [[Нікополь (Епір)|Нікополь]]. [[Тиберій]] перевів [[Стародавня Македонія|Македонію]] і [[Ахайа|Ахайю]] з метою економічної їх підтримки із сенатських провінцій в імператорські. [[Нерон]] проголосив на [[Істмійські ігри|Істмійських святах]] незалежність Греції, що дорівнювало звільненню її від данини. Імператори з дому Флавіїв і [[Антоніни (династія)|Антонінів]] неодноразово відвідували славні міста Греції і прихильно ставилися до Афін. Особливою щедрістю відрізнявся [[Адріан (римський імператор)|Адріан]], у добу його правління в Афінах розпочалась масова забудова міста, в цей час був завершений грандіозний [[Храм Зевса Олімпійського]], а на честь прибуття імператора в місто зведено [[Арка Адріана (Афіни)|Арку Адріана]]. Друге століття нашої ери було золотою добою для Афін і афінських шкіл. Завдяки великій кількості художніх творів, зовнішнім зручностям життя, товариськості місцевого населення і найбільше знаменитим школам, Афіни представлялися для кожного, хто шукав освіти, обітованої землею. [[Марк Аврелій]] надав вищій афінській школі правильну організацію і щедро винагороджував її викладачів.

В цілому у культурному відношенні Греція стояла набагато вище і тих варварів, які здійснювали в неї вторгнення з кінця III століття н.&nbsp;е., і маси римського суспільства. На ґрунті грецької науки в [[Антична освіта#Антична грецька освіта|освіти]] зблизилися між собою численні народності світу незалежно від мови і віросповідання. Світська [[язичництво|язичницька]] мудрість греків багато послужила до утвердження [[християнство|християнської]] релігії. Так, [[софіст]] [[Проєресій]] був християнином; філософ [[Арістід]] підніс імператорові [[Адріан (римський імператор)|Адріану]] [[Апологія|апологію]] християнського вчення. Філософ [[Афенагор]], що навчав спочатку в Афінах, а потім прийшов до [[Александрія|Александрії]], теж писав на захист християнства і написав міркування про [[Воскресіння]]. Трохи пізніше знамениті вчителі християнства, [[Климент Олександрійський]], [[Василь Кесарійський]], [[Григорій Назіанзин]], почитали найближчим знайомство з еллінської наукою необхідною умовою морального вдосконалення віруючих: за словами Климента, людина без такої освіти є схожою на нерозумну тварину. Вперше віра Христова з'явилась в Афінах із [[апостол Павло|апостолом Павлом]] у [[52]] році. Незабаром як тут, так і в [[Коринф]]і, [[Спарта|Спарті]], [[Патри|Патрах]] виникли невеликі християнські громади. Взагалі в середовищі греків не було настільки наполегливого опору новій релігії, як у багатьох інших частинах імперії.

== Пізньоримська доба ==
Греки, що вже встигли відвикнути від військової справи, позбавлені своїх фортець і [[акрополь|акрополів]], з великими труднощами і втратами відбивали напади [[варвари|варварів]] у другій половині III століття. Трохи виграла Греція від реформ [[Діоклетіан]]а і [[Костянтин Великий|Костянтина Великого]], так само як і від заснування нової столиці імперії, [[Константинополь|Константинополя]], або ''Нового Риму'' у [[330]] році.

Кінець 4 століття, коли після смерті [[Феодосій Великий|Феодосія Великого]] було остаточно встановлено поділ імперії на Східну і Західну, затьмарив спустошливим вторгненням полчищ [[Аларіх I|Аларіха]], короля [[вестготи|вестготів]]. Він пройшов [[Стародавня Македонія|Македонію]] і [[Мессенія|Мессенію]] і, спустошивши [[Іллірія|Іллірію]], попрямував Адріатичним узбережжям до [[Нікополь (Епір)|Нікополя]], а звідти вторгся у [[Фессалія|Фессалію]]. Коли наздогнавший його тут [[Стіліхон]] був відкликаний [[Флавій Аркадій|Аркадієм]] до [[Італія|Італії]], Аларіх пробився безперешкодно через [[Фермопіли]] і розорив [[Аргос]], Спарту та інші регіони [[Пелопоннес]]у. Врятував Грецію від остаточної загибелі той же [[Стіліхон]] в [[396]] році.

Багато було потрібно часу для того, щоб оговтатися від цих лих. Наступні імператори всіляко протидіяли відродженню античної освіченості в Греції. Рішучі дії в тому ж напрямку зробили [[Реформи Юстиніана|реформи Юстиніана]] (527–565 н.&nbsp;е.), які переслідували виключно вигоди і непосильними поборами зводили вільне населення Греції до положення рабів. Імператор відібрав в казну ті капітали, якими могли управляти вільні грецькі міста і які йшли на благоустрій міст. Здавалося, сама тінь муніципальної самостійності грецьких міст була знищена, тому що не було більше коштів для підтримки місцевих установ та їх діяльності. Однак муніципалітети не були скасовані, а церква і духовенство намагалися полегшити тяжке становище народу, плекати в ньому надію на кращі часи і підтримувати прихильність його до вічних общинних порядків. Відомий кінець античної освіченості настав при цьому ж імператорі, коли він закрив в Афінах школи [[риторика|риторики]] і [[антична філософія|філософії]], конфіскував міські капітали, що вживалися на утримання шкіл, і змусив вчителів академій, ліцеїв та схол шукати собі слухачів за межами [[Римська імперія|Римської імперії]]. Проте ніякий гніт і ніякі гоніння не в силах були знищити споконвічні основи цивільного життя в Греції і плоди давньогрецької освіченості. Особливо на цих останніх чекала ще велика цивілізуюча місія у новій Європі.

{{Портал|Історія|Стародавня Греція}}

== Джерела ==
* [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона]]
* [https://web.archive.org/web/20090905214653/http://ogrecii.ru/?p=258 Греция под властью Римской империи]
* [http://books.google.com.ua/books?id=40ibLgTPwqwC&printsec=frontcover&dq=Pausanias:+travel+and+memory+in+Roman+Greece&source=bl&ots=taFue3Q8JV&sig=njVVlQMUdjhj51gnNaUZ_QmelXs&hl=ru&ei=nrsQTOrvDMyTOICw3dIH&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=2&ved=0CBwQ6AEwAQ#v=onepage&q&f=false Ed. Elcock, J. Cherry, J. Elsner. Pausanias: travel and memory in Roman Greece.&nbsp;— New York, 2001]
* [https://web.archive.org/web/20090905214637/http://ogrecii.ru/?p=255 Аннексия Греции римлянами]
* [https://web.archive.org/web/20090404104743/http://www.history.vuzlib.net/book_o133_page_48.html Рим и Греция&nbsp;— причины отличий]
* [http://bibliotekar.ru/polk-8/95.htm Иловайский Д.&nbsp;И.&nbsp;Греческие писатели римского периода] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090916035338/http://bibliotekar.ru/polk-8/95.htm |date=16 вересня 2009 }}

{{Стародавня Греція в темах|state=expanded}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Стародавня Греція]]
[[Категорія:Римські провінції]]