Цеховик: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[ |
* [[Фарцування]] |
||
[[Категорія:СРСР]] |
[[Категорія:СРСР]] |
Версія за 23:10, 24 квітня 2017
Цехови́к — підпільний підприємець в СРСР в період до кінця 1980-х років.
Феномен підпільності полягав у тому, що за планової економіки офіційно було неможливо ні організувати підприємство, ні дістати сировину, ні продавати вироблену продукцію. Тому цеховики знайшли вихід — офіційна державна структура виробляла підпільну продукцію, а неофіційна тіньова структура цю продукцію продавала. Або навпаки — продукція, вироблена тіньовою структурою, збувалася через державні торговельні організації. Варіант, при якому все було цілком нелегальним, був менш поширений, бо його було складніше здійснити на практиці й він занадто легко виявлявся органами Відділом по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності (ОБХСС).
Сировину і матеріали для підпільного виробництва придбати легально було неможливо. Тому, зазвичай, ця проблема вирішувалася так: державна власність шляхом необґрунтованого списання матеріальних цінностей у виробництво давала надлишки для виробництва необлікованої продукції. Це робилося через складання підроблених актів про списання та знищення фактично придатних матеріалів і сировини, а також іншими способами. Додаткову продукцію, як правило, виготовляли робочі того ж підприємства. У більшості випадків вони не знали, що їхня праця використовується в корисливих цілях «цеховиками».
Оскільки при плановій економіці купити сировину для підпільного виробництва було неможливо, цеховики (як правило, керівники підприємств) здійснювали операцію під сленговою назвою «фейгелах» (єврейською — «пташка»). Суть «фейгелах» була проста: випускали два види продукції, дорогу та дешеву, але з однієї сировини. Наприклад, звичайний поліетиленовий кульок коштував 10 копійок, але такий же, але подвійний, із вставленою між стінками картинкою відомих співаків коштував вже три рублі і мав надзвичайний попит. А далі в документах писали, що випустили кульочки по 10 копійок, а самі випускали подвійні, з портретами. Різниця йшла у кишеню. І така схема застосовувалась для різних видів продукції. Цеховики завжди стежили за всіма новинками ширвжитку.
Діяльність цеховиків часто перепліталася з таким поняттям, як «штовхач» (так на сленгу радянського часу називали постачальників підприємств, вимушених діяти в умовах планової економіки), оскільки підприємство не завжди могло офіційно закупити необхідну сировину й офіційно продати вироблений продукт.
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими хабарами ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву.
Посилання
- Історичний проект про цеховика (рос.)
- Витоки організованою економічної злочинності (рос.)
- Взуттєва промисловість (рос.)
- Кримінальні справи кінця вісімдесятих (рос.)
- Гучні справи цеховиків 1950–1990 років (рос.)