Перегляд вихідного коду сторінки Сіножать

{{unibox}}[[Файл:Mykola Pymonenko-Sinokis.jpg|right|thumb|[[Пимоненко Микола Корнилович|Микола Пимоненко]]. «[[Сінокіс (картина Пимоненка)|Сінокіс]]», 1907]]
[[Файл:Gorskii 04422u.jpg|thumb|Перерва на косовиці. Фото [[Прокудін-Горський Сергій Михайлович|С.&nbsp;М.&nbsp;Прокудіна-Горського]], 1909&nbsp;р.]]
[[Файл:Дівчина з граблями.jpg|thumb|Валкування (картина М. Пимоненка «Дівчина з граблями»)]]
[[Файл:Hesjing.jpg|thumb|Копичення. Норвегія, 1966&nbsp;р.]]
[[Файл:SAME Delfino 35 with rotary rake.jpg|thumb|Трактор зі сіноворушилкою]]
[[Файл:Pn-veskovo-1979-hay.jpg|thumb|Трактор зі стогокладом. СРСР, 1979&nbsp;р.]]
[[Файл:Agriculture in Volgograd Oblast 008.jpg|thumb|Трактор з прес-підбирачем для формування сінних тюків]]
{{перенаправлено|Косовиця|Жнива|про збирання зернових див.}}
'''Сіно́жа́ть'''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Сіножать}}</ref>, '''сінокі́с'''<ref name="СУМ1">{{СУМ-11|Сінокіс}}</ref>, '''косови́ця'''<ref>{{СУМ-11|Косовиця}}</ref>&nbsp;— косіння трави на [[сіно]], а також час, період цього косіння.

== У традиційному господарстві ==
Сінокіс був важливою порою в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для [[худоба|худоби]], пов'язуючи з ним зимове благополуччя для родини. Сприятливими для заготівлі сіна є сонячні, погожі дні, а дощі були істотною проблемою, що й відбито в прислів'ях: «Як сіно косять, то дощів не просять», «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть».

Ділянки, відведені окремим селянам для косіння трави, називались ''поко́сами''<ref name="СУМ2">{{СУМ-11|Покіс}}</ref>. На свій покіс родина вирушала на весь день (якщо покіс був далеко від дому, могли влаштовувати й польовий табір, де жили кілька днів). Косити починали з самого ранку, коли ще не зійшла роса (казали: «Коси, [[коса (знаряддя)|коса]], поки роса, а як роса додолу, то ми додому»). Зрізана косою трава лягала в широку смугу&nbsp;— ''прокі́с'', ''покі́с''<ref>{{СУМ-11|Прокіс}}</ref><ref name="СУМ2"/>, ''ручку''<ref>{{СУМ-11|Ручка}}</ref>. Підсохле сіно з кожного покосу згрібали дерев'яними [[граблі|граблями]] в довгу купу&nbsp;— ''[[валок (косовиця)|вал, валок]]''<ref>{{СУМ-11|Вал}}</ref><ref>{{СУМ-11|Валок}}</ref> (це називається ''валкуванням'')<ref>{{СУМ-11|Валкування}}</ref>. З валків потім складали маленькі стіжки&nbsp;— [[копиця|копиці]]<ref>{{СУМ-11|Копиця}}</ref> (це називається ''копиченням'')<ref>{{СУМ-11|Копичення}}</ref>, а з них&nbsp;— великі [[стіг (сільське господарство)|стоги]], [[скирта|скирти]] (це називається ''стогуванням'')<ref>{{СУМ-11|Стогування}}</ref>. У дощову погоду сіно доводилось укривати. Після закінчення косовиці сіно відвозили до [[сінник]]ів (сіновалів), складали під накриття-[[оборіг|обороги]].

== Сучасність ==
У сучасному сільському господарстві збирання сіна механізоване. Для різних операцій використовуються пристрої на тракторній тязі: [[косарка|сінокосарки]], [[сіноворушилка|сіноворушилки]], [[тракторні граблі]], [[копичник]]и (сінокопнувачі), [[стогоклад]]и. Для перевезення готового сіна до місць зберігання застосовуються вантажівки, вантажні причепи до тракторів, а також спеціальні [[стоговіз|стоговози]]. Для компактності готове сіно можуть скочувати на полі в щільні згортки, перев'язані [[шпагат (нитка)|шпагатом]]&nbsp;— ''тюки'' (''паки''), за допомогою спеціальних машин&nbsp;— [[прес-підбирач]]ів<ref>{{СУМ-11|Прес-підбирач}}</ref>.

== Сінокісні угіддя ==
Сіножатями (сінокосами) також називають і [[сільськогосподарські угіддя|сільськогосподарське угіддя]]&nbsp;— [[лука (рослинність)|луки]], рослинність яких постійно використовують на сіно<ref name="СУМ"/><ref name="СУМ1"/>. Це один з основних видів [[кормова база|кормової бази]] для свійської худоби в післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні.

Рослинність сіножаті складається з різних видів [[багаторічні трави|багаторічних трав]]. Розрізняють сіножаті суходільні, [[заплава|заплавні]] (їх заливають [[повінь|весняні води]] [[річка|річок]]) і заболочені (їх найбільше на [[Полісся|Поліссі]]); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті.

В Україні сіножаті займають 2,4&nbsp;млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4&nbsp;% загальної земельної площі і 5,6&nbsp;% сільськогосподарських угідь.

Площа сінокосів до 1914 постійно скорочувалася, через поширення [[Рілля|ріллі]] (за 1901&nbsp;— 13 у 9 українських губерніях з 3,3 до 2,5&nbsp;млн га).

Тепер найбільший відсоток сіножаті складають на [[Полісся|Поліссі]], [[Львівщина|Львівщині]], [[Передкарпаття|Передкарпатті]] та в [[Українські Карпати|Карпатах]]&nbsp;— з 10&nbsp;% загальної земельної площі; в [[Лісостеп]]і з 5&nbsp;%; в [[Степ]]у&nbsp;— 0,7&nbsp;%.

Врожайність сіна на природних сіножатях 8–12 центнерів з 1 га, на поліпшених сягає 30–50 центнерів.

== Прислів'я ==
* ''Хто добре косить, той їсти не просить''
* ''Як сіно косять, то дощів не просять''
* ''Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду''
* ''Не в дощ, а в годину сіно гребуть''
* ''Язиком сіна не накосиш''
* ''Під носом косовиця, а на розум не орано'' (про молодого, недосвідченого хлопця)
* ''Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо'' (про передчасний початок)
* ''Пішов на косовицю з собачкою''
* ''Косять порою, а жують зимою''

== Див. також ==
{{Commonscat|Haymaking|Косовиця}}
{{Commonscat|Hay fields|Поля-сіножаті}}
* [[Жнива]]
* [[Левада]]
* [[Оболонь]]
* [[Пасовище]]
* [[Рілля]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{ЕУ}}
== Посилання ==
*{{УМЕ14|частина=Сіножать|сторінки=1746}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Земельні ресурси]]
[[Категорія:Жнива]]
[[Категорія:Літні свята]]