ТЕС Санта-Круз
 | ||||
| 22°54′53.294040099996″ пд. ш. 43°46′8.3848800999964″ зх. д. / 22.91480° пд. ш. 43.76900° зх. д. | ||||
| Країна |  Бразилія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Бразилія штат Ріо-де-Жанейро | |||
| Введення в експлуатацію | 2004, 2010 (газові турбіни) | |||
| Модернізація | 2021 (перетворення на парогазову, план) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Енергоблоки | 2х175 / 1х525 (на 2020/після перетворення на парогазову) | |||
| Котельні агрегати | 2 котла-утилізатора Nooter / Ericksen (після перетворення на парогазову) | |||
| Турбіни | 2 газові Siemens – Westinghouse SW501FD / 2 газові Siemens – Westinghouse SW501FD + 1 парова Siemens SST-700 (на 2020 / після перетворення на парогазову) | |||
| Електрогенератори | 2 Siemens – Westinghouse / 3 Siemens – Westinghouse (на 2020 / після перетворення на парогазову) | |||
| Встановлена електрична потужність | 350 / 525 (на 2020 / після перетворення на парогазову) | |||
| Материнська компанія | FURNAS | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Санта-Круз | ||||
 | ||||
22°54′53″ пд. ш. 43°45′59″ зх. д. / 22.91472° пд. ш. 43.76639° зх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Санта-Круз — теплова електростанція у бразильському штаті Ріо-де-Жанейро.
У 1968 – 1968 роках на майданчику станції стали до ладу два блоки потужністю по 82 МВт. У них змонтували котли Babcock&Wilcox та турбіни і генератори виробництва Westinghouse. В 1973-му ввели в експлуатацію два більш потужні блоки з показниками по 218 МВт.
У 2000-х роках вирішили модернізувати станцію з використанням енергоефективної технології комбінованого парогазового циклу. В 2004 та 2010 роках тут стали до ладу дві газові турбіни Siemens – Westinghouse потужністю по 175 МВт, які доповнили двома котлами-утилізаторами виробництва STF (за ліцензією Mitsui-Babcock). Від останніх мали живитись парові турбіни перших двох блоків, що і створювало б комбінований цикл. Існували також плани створити в подальшому ще потужніші парогазові блоки з використанням турбін блоків 3 та 4. Втім, проект зазнав невдачі ще на першому етапі, а застаріле обладнання прийшлось вивести з експлуатації (зокрема, навіть більш нові блоки 3 та 4 зупинили в 2012-му). Як наслідок, газові турбіни повинні були тривалий час працювати у відкритому циклі.
У другій половині 2010-х розпочали другу спробу створення парогазового циклу, замовивши для цього нові котли-утилізатори виробництва Nooter / Ericksen, парову турбіну Siemens потужністю 175 МВт та генератор Siemens – Westinghouse.
Первісно передбачалось, що ТЕС Санта-Круз використовуватиме вугілля. Втім, ще на етапі проектування внесли зміни на користь мазуту. В 1987-му провели модернізацію, внаслідок якої до 50% палива для парових котлів міг становити природний газ, який за кілька років до того почав надходити до району Ріо-де-Жанейро по газопроводу Gasduc. Встановлені у 2010-х роках газові турбіни розраховані на споживання саме природного газу.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 138 кВ.[1][2][3][4]
- ↑ E.M.S. FURNAS - Usina de Santa Cruz - 350 MW. FURNAS (порт.). Процитовано 27 березня 2021.
- ↑ RELATÓRIO DE FISCALIZAÇÃO TC n. 011.210/2018-4 Fiscalização n. 102/2018 (PDF).
- ↑ UTE de Santa Cruz (PDF).
- ↑ Santa Cruz Repower CCGT Power Plant Brazil - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 27 березня 2021.