Перегляд вихідного коду сторінки Тараси (Поліський район)

{{Otheruses|Тараси}}
{{Колишній населений пункт
 | тип             = село
 | назва           =Тараси
 | область         = [[Київська область|Київська]]
 | район           = [[Поліський район|Поліський]]
 | рада            = Тарасівська сільська рада
 | код КОАТУУ      = 
 | розташування    =
 |CoordAddon=type:city(12)_region:UA
 | mapx            =
 | mapy            =
 | засновано       = 18 століття
 | населення       = 0
 | територія       =
 | ref-територія   =
 | площа           = 
 | ref-площа       =
 | щільність       = 
 | поштовий індекс = 
 | телефонний код  = 
 | існувало до     =
 | зняте з обліку  = 1999
 | координати      =  {{coord|51.263952|29.287952|scale:30000|display=inline,title}}
   | lat_deg = 51 || lat_min = 15 || lat_sec = 50
   | lon_deg = 29 || lon_min = 17 || lon_sec = 16
 | висота          = 
 | ref-висота      =
 | водойма         =
 | адреса          = 
 | облікова картка =
 | прапор          =
 | герб            =
 | відстань о      =
 | ref-відстань о  =
 | відстань р      =
 | ref-відстань р  =
 | станція         =[[Вільча (станція)|Вільча]]
 | відстань ст     =22
 }}
'''Тараси'''&nbsp;— колишнє [[село]] [[Поліський район|Поліського району]] [[Київська область|Київської області]], [[Україна]], що знято з обліку в зв'язку з відселенням мешканців внаслідок [[Чорнобильська катастрофа|аварії]] на [[ЧАЕС]].

Село розміщується за 7&nbsp;км від колишнього районного центру [[Поліське (смт)|Поліське]] (Хабне), і за 22&nbsp;км від залізничної станції [[Вільча (станція)|Вільча]]. Розташоване вздовж правого берега [[Уж (притока Прип'яті)|річки Уж]]. Через річку межує з селом [[Ступища]] (тепер частина [[Мотійки|села Мотійки]]) [[Народицький район|Народицького району]] [[Житомирська область|Житомирської області]].

== Виникнення села ==
Село було засноване у 18-му столітті. Першим жителем був чоловік на ім'я Тарас<ref name="ПХ">ББК 63.3 (4 УКР) П15 Пам'ять (частина 2-га)&nbsp;— Переяслав-Хмельницький, 2010 р. Редакційна колегія: Андрієвський Б.А. (керівник) Дубович М.І. Ткаченко С.О. Денисюк Н.Ф. Юхименко Н.О. Ярошевич В.С.</ref>.  Спочатку місце мало назву Тарасів хутір, зі збільшенням кількості населення&nbsp;— село Тараси.
Воно розміщувалось серед боліт та лісів (здебільшого дубових), на березі [[Уж (притока Прип'яті)|річки Уж (тоді Уш)]]. До цього часу на дні цієї річки значна кількість дубів. Ґрунт здебільшого піщаний. У заболочених місцях були торфовища. У південній частині села було велике болото, що називали «панським» (у середині 1950-х проведено [[Меліорація|меліорацію]]).

== Розвиток села ==
З 1850 належало до Хабенського маєтку поміщика Горвата, фільварку Каролін (тепер село Володимирівка). У фільварку вирощували жито, хміль, картоплю.
1864 року у селі мешкало 427 мешканців, 1887 року&nbsp;— 580 осіб. 
На річці діяв водяний крупчастий млин ({{coord|51.262734|29.280710}}).
1900 року село було у складі маєтку поміщика Горвата та мало 130 дворів та населення 976 мешканців (485 чоловіків та 491 жінка). Селяни займалися хліборобством. У селі була школа грамоти, один хлібний магазин. Пожежний інвентар складався з 3 бочок і 3 багрів<ref name="ПХ"/>. 

14 листопада 1935 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову «Про часткові зміни районних меж Київської області», згідно з якою Хутір Пліток Давидківської сільради Народицького району — переміщено до складу Тарасівської сільради Кагановицького району. Хутір Пліток згодом тав частиною села Тараси.

[[Файл:Old School Tarasy.jpg|thumb|250пкс|Приміщення старої школи у с. Тараси. Фото 2007 року.]]
Спочатку будівля школи була дерев'яною ({{coord|51.262609|29.303031}}), недалеково від озера «Ковалеве» ({{coord|51.264884|29.302494}}). Учителями у школі були Соломаха, потім Дробницька. За [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневого перевороту]] школа не працювала. Після її знову відкрили, вчителем був Мошківський Захар Васильович. У 1932 відкрито 5-й клас. Першим директором був Андрійченко Іван Омельянович. В школі навчалось 140 учнів. Багато учнів пізніше отримали середню та вищу освіту. Випускниця Кисельова Фросина Семенівна закінчила медичний технікум і була завідувачкою місцевого [[Фельдшерсько-акушерський пункт|ФАПу]]. Майстренко Іван Кузьмич закінчив технікум зв'язку, дружина була вчителькою у школі. Сизоненко Ганна Овсіївна закінчила педагогічне училище, скерована на роботу учителькою у с.&nbsp;[[Грезля (Поліський район)|Хабенська Грезля]]. Гришман Іван Васильович закінчив льотне училище, учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. У 1950-х роках збудували цегляне приміщення школи ({{coord|51.262327|29.301840}}).

Унаслідок колективізації у 1931 році у селі було організовано колгосп ім.&nbsp;Петровського, що спеціалізувався на конярстві та виробництві льону. Частину селян було [[Розкуркулення|розкуркулено]]. Зокрема, Купрієнка Володимира було засуджено лише за відвідини затриманого у [[Народичі|Народичах]] друга Федора Офсійовича Приходька. Останнього було відпущено, а першого заслано на виправні роботи з конфіскацією майна. Після початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] село було окуповане. У листопаді 1943 року повернулась радянська влада<ref name="ПХ"/>.

{{Multiple image
 | footer    = Пам'ятник жителям с.Тараси, що воювали і загинули у Другій світовій війні.  
 | width     = 150
 | image1    = Monument Tarasy.jpg
 | alt1      = Пам'ятник
 | image2    = Monument_Tarasy_List.jpg
 | alt2      = Напис
}}

Стараннями сільського майстра Купрієнка Федора Володимировича (1912-1984), інваліда [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)|Радянсько-фінської війни]], ще до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] у Тарасах збудовано новий водяний млин ({{coord|51.265791|29.288940}}), функціонував льонопереробний пункт з гідросиловою установкою, а село було [[Електрифікація|електрифікаціковано]] ще у кінці 1940-х за рахунок міні-[[Гідроелектростанція|ГЕС]]. 

[[Файл:Klub Tarasy.jpg|thumb|250пкс|Приміщення будинку культури. Фото 2007 року. ]]
У 1973 році закінчено будівництво двоповерхового будинку культури ({{coord|51.264873|29.288588}}). На першому поверсі були бібліотека, зал для глядачів з кіноустановкою (кіномеханік Смолярчук Володимир Михайлович та його дружина Віра), фоє, гримерною. На другому поверсі були сільська рада, кімната відділу колгоспу «Зоря комунізму», кімната обрядових дій, кімната побуткомбінату (продавець Маярчук Ольга Федорівна), поштове відділення (завідувачка Майстренко Валентина Василівна, що пропрацювала на посаді 28 років).
Головами сільської ради у різні роки були: 
* Пархоменко Марія Пилипівна,
* Сиротина Надія Трохимівна,
* Дурицький Михайло Іванович,
* Потій Микола Михайлович,
* Любченко Олександр Васильович,
* Кривенко Марія Яківна (1986-1992, до закриття сільської ради).

За даними «Історії міст і сіл УРСР», ''«Тараси&nbsp;— село, центр сільської Ради. Населення&nbsp;— 760 чоловік. Сільській Раді підпорядковане с. Володимирівка. На території Тарасів розташована виробнича бригада колгоспу „Зоря комунізму“ ({{coord|51.262609|29.303031}}), центральна садиба якого&nbsp;— у Володимирівці. За успіхи в розвитку сільського господарства 11 колгоспників нагороджені орденами й медалями СРСР. У Тарасах працюють восьмирічна школа, клуб, бібліотека. 57 жителів&nbsp;— учасників Великої Вітчизняної війни&nbsp;— удостоєні урядових нагород.»'' (дані 1971 року).
[[Файл:New School Tarasy.jpg|thumb|250пкс|Приміщення нової школи. Фото 2007 року.]]
Напередодні [[Чорнобильська катастрофа|аварії]] на [[ЧАЕС]] у селі проживало бл. 630 осіб.
З 1987 року в селі будувалась нова школа з теплицею ({{coord|51.260824|29.294760}}), дитячий садок ({{coord|51.265294|29.286454}}), банно-пральний комбінат ({{coord|51.263952|29.287952}}). Було проведено газ та воду, дороги заасфальтовано.

Внаслідок сильного радіаційного забруднення село віднесено до [[Чорнобильська зона відчуження|зони безумовного (обов'язкового) відселення]], виселення почато 1992 року. Воно офіційно зняте з обліку 1999 року.

== Легенди села ==
Згідно з одною з легенд, Три брати, першого з яких звали Тарас, другого Стебель, третього Святко, поселились на місцевості, що зараз належить до Поліського району. Тарас заснував хутір, що пізніше перетворився у село Тараси, Стебель заснував хутір Стебли (пізніше село [[Стеблі (Поліський район)|Стебли]]), Святко&nbsp;— хутір Святоцьке (пізніше село [[Жовтневе (Поліський район)|Святоцьке]]).

Також у селі була легенда, що через сварку поміщиків, власників села Тараси та села [[Ступища]], останній змусив своїх селян прокопати альтернативне русло [[Уж (притока Прип'яті)|річки Уж]] для порушення роботи водяного млина. Спроба була невдалою, проте канал функціонував тривалий час.

== Джерела ==
* Список населенных мест Киевской губернии. К,1900;
* Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Видавець О.Пшонківський. Біла Церква, 2007.
* Андрієвський Б.А. Музей пам`яті Поліського району. – Переяслав – Хмельницький, 2007.
* Андрієвський Б.А. (керівник) Дубович М.І. Ткаченко С.О. Денисюк Н.Ф. Юхименко Н.О. Ярошевич В.С. Пам'ять (частина 2-га)&nbsp;— Переяслав-Хмельницький, 2010 р.

== Посилання ==
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A036?rdat1=17.05.2010&vf7551=236 Рішення про офіційне зняття з обліку села Тараси]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://imsu-kyiv.com/msta-sela-kivsko-oblast/poliskyj-rajon/tarasy.html Тараси]
* [http://niez.com.ua/gallery/expositions/677-фрагмент-експозиції-музей-пам'яті-поліського-району-2 Музей пам'яті Поліського району]

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Поліський район|nocat=1}}
{{Зона відчуження}}
{{Kyiv-obl-geo-stub}}

[[Категорія:Колишні населені пункти Поліського району]]
[[Категорія:Населені пункти зони відчуження]]
[[Категорія:Населені пункти, зникли 1999]]
[[Категорія:Тараси (Поліський район)]]
[[Категорія:1999 у Київській області]]