Українська: Пізня літня ніч. Час для нічних істот – равликів, жужелиць, метеликів… Навкруги вирує життя і треба лише взяти ліхтарик, вийти з дому в ліс чи луки, щоб побачити наскільки різноманітна природа. Вражає спів безлічі коників, серед яких фаворитом є коник зелений (Tettigonia viridissima) – його стрекотіння є найгучнішим і лунає на сотню-дві метрів. А от і співає щось новеньке – наче як шкряботіння по металу. Спів зазвичай повторюється два рази, потім на мить зникає і знову повторюється.

Це коник-сідлоносець (Ephippiger ephippiger) – зовсім нещодавно його німфи зустрічалися майже звідусіль, а от вже й дорослі особини співають. Причому, співати можуть і самці, і самки. Ось така цікава особливість у цих представників триби ефіпігерових (Ephippigerini). Хоча цей коник співає вдень і вночі, але зараз найкраща можливість непомітно до нього наблизитися. Треба лише знайти де він сидить. І це ж не проблема знайти за гучним співом коника серед листя дерев і кущів. Ах хах! Зеленого коника серед зеленого листя вночі! Знали б ви, скільки треба часу, щоб знайти цих майстрів маскування – іноді розумієш, що він співає зовсім поряд, але ніяк не можеш побачити де він. Хоча після пошуків цвіркуна стеблового (Oecanthus pellucens), вже нічого не страшно – оскільки ці створіння сидять знизу листка, що унеможливлює їх пошуки. Отже, тактика пошуку коників проста – тишком-нишком підкрастися, ліхтариком підсвітити і потім зробити фото. Але… підкрадуючись до куща, наступаю на гілку, через що коник перестає співати. Перерва в кілька хвилин, доки коник заспокоїться і знову заспіває. Тепер вже впритул підходжу, але ніяк не можу знайти винуватця співу. О, та він схоже за цією гілкою – обережно відсуваю її, але чіпляю листя, від чого коник знову замовкає. Тепер вже довша перерва – і наступна спроба. Лише з четвертої спроби знаходжу сідлоносця і роблю фото. Але світлини вийшли розмитими та неякісними, тому перероблюю. А результат – вкотре показує дивовижність української природи.

© В. Пархоменко.

8.11.2020